Рішення № 138204013, 14.07.2026, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/168/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року с-ще Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:

судді Світличного Р.В.,

за участю секретаря Костюкович М.О,,

позивача ОСОБА_1

його представника адвоката Піун С.П. (дистанційно),

представників відповідача Квачука Б.В.,

Пожарського В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Зарічне за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зарічненської селищної ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок протиправної бездіяльності органу місцевого самоврядування,

УСТАНОВИВ:

22 лютого 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Піун С.П. засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому з врахуванням збільшення позовних вимог просить стягнути з Зарічненської селищної ради на його користь матеріальну та моральну шкоду, а також витрати на правничу допомогу.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що 15 жовтня 2025 року близько 17:00 год на території його господарства, що в АДРЕСА_1 стався напад трьох безпритульних собак, унаслідок якого 14 належних йому голів овець загинули. Факт загибелі тварин задокументований ветлікарем у протоколах розтину. 16 жовтня 2025 року він звернувся в поліцію, яка за результатами звернення рекомендувала йому звернутися до суду з позовом до територіальної громади на території якої стався напад безпритульних собак. Відсутність належного контролю за кількістю та поведінкою безпритульних собак зі сторони відповідача є протиправною бездіяльністю, що призвела до заподіяння йому майнової шкоди в розмірі 73150,00 грн. Втрата поголів`я, що було результатом тривалої праці, спричинило йому важкий стрес, моральну шкоду у зв`язку з цим оцінює у 30000,00 грн. У добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати завдану йому шкоду, відтак за захистом порушеного права звернувся до суду, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на його користь також 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Піун С.П. пред`явлений позов підтримали. Позивач ОСОБА_1 допитаний як свідок суду показав, що 15 жовтня 2025 року він бачив, як з сараю де перебували його вівці, вибігли три безпритульні собаки із закривавленими мордами, після чого виявив 14 овець без ознак життя, які були з численними укусами. Проведений ветлікарем розтин тварин показав, що їх загризли собаки. Тушки тварин були захоронені на скотомогильнику.

Заперечуючи проти позову, Зарічненська селищна рада подала відзив, у якому вказує, що овець, які випасаються, повинна супроводжувати особа, яка досягла 14-річного віку і така особа повинна забезпечувати безпеку цих овець. Оскільки вівці позивача випасалися без будь-якого супроводу та догляду, відтак саме позивач є відповідальним за шкоду завдану його необачністю. Власність зобов`язує. З матеріалів справи не вбачається причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача щодо невиконання у 2025 році заходів щодо відлову та стерилізації безпритульних тварин та шкодою, що настала. На думку відповідача немає достатніх доказів того, що тварина (зграя) яка загризла овець, була саме собакою і саме безпритульною. У позові просить відмовити повністю.

В судовому засіданні селищний голова Квачук Б.В. та представник ОСОБА_2 проти позову заперечили з підстав відсутності доказів заподіяння шкоди позивачу саме безпритульними собаками.

Заслухавши учасників справи та свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до таких висновків.

Реєстраційними свідоцтвами овець/кіз відповідно серії НОМЕР_1 , 101846, 101845, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 підтверджено власність ОСОБА_1 на 14 овець породи Прекос Закарпатський тип та Романівська (а.с. 14-34).

15 жовтня 2025 року на території домогосподарства позивача, що в АДРЕСА_1 стався напад трьох безпритульних собак, унаслідок якого 14 належних позивачу голів овець загинули.

Дослідженими в ході судового розгляду протоколами розтину (огляду) трупа тварини від 15 жовтня 2025 року зафіксовано загибель 14 овець ОСОБА_1 від механічної асфіксії внаслідок отриманих травм верхніх дихальних шляхів і кровоносних судин. На тілах тварин були виявлені численні сліди укусів. Розтин проводився в присутності депутата селищної ради Полюховича В.І., свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 14-34).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , який працює дільничним прикордонної служби показав, що 15 жовтня 2025 року в с. Серники, Вараського району, Рівненської області, на вул. Боричевського, 56 почув гавкання собак і крики людей. Прибувши на місце події він бачив, як ОСОБА_1 з сином виганяють із загорожі трьох собак, з яких дві чорних і одну білу, які побігли в ліс. Про вказану подію вони відразу повідомили поліцію. Поліцейські склали опис місця події, фотографували. На огородженій території ОСОБА_1 лежали тушки загризених собаками овечок. Мертві вівці були як на території загородження так і в хліві. Він був присутній при розтині тварин і бачив, що на тушках загиблих тварин були явні сліди укусів овець за шию.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка працює ветлікарем, суду показала, що 15 жовтня 2025 року вона проводила розтин 14 трупів овець, які належали ОСОБА_1 на праві власності. Вона встановила, що всі вівці загинули від механічної асфіксії внаслідок отримання травм верхніх дихальних шляхів і кровоносних судин. На шиї тварин були численні сліди укусів. Такі укуси є властиві для укусів собак. Механічна асфіксія перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із загибеллю належних ОСОБА_1 14 овечок. Тушки тварин після розтину були захоронені на скотомогильнику.

Пояснення цих свідків є логічними та послідовними, а тому жодних сумнівів у їх правдивості у суду не викликають.

В судовому засіданні завідувач сектору з благоустрою селищної ради ОСОБА_6 допитаний як свідок, суду показав, що у 2025 році з метою регулювання чисельності безпритульних тварин селищною радою було виділено 10 тисяч гривень. Вилов та стерилізація безпритульних собак на території громади не проводилася у зв`язку з відсутністю таких собак. Жодних скарг, заяв чи пропозицій з цього приводу від мешканців громади до Зарічненської селищної ради не надходило.

В судовому засіданні свідок відповідача землевпорядник Зарічненської селищної ради ОСОБА_7 суду показав, що земельна ділянка, на який позивач ОСОБА_1 розводить овець, відноситься до земель запасу Зарічненської селищної ради. Ця земельна ділянка на АДРЕСА_2 межує з лісом. В березні 2026 року він обстежував цю земельну ділянку. Ця земельна ділянка огороджена жердинами, використовується ОСОБА_1 для випасання тварин, територіально відноситься до Зарічненської ОТГ.

В судовому засіданні мисливствознавець ОСОБА_8 допитаний як свідок, суду показав, шо орієнтовно 20 жовтня 2026 року він разом з головним ветеринарним лікарем був на земельній ділянці ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 . На цій земельній ділянці знаходилося декілька тушок загиблих овець з відкритими нутрощами, та розкидані овечі шкіри. Тушки трупів тварин були без бирок на вухах. ОСОБА_1 сказав йому, що ще не встиг закопати ці трупи тварин. Суду роз`яснив, що жодна собака не здатна окрім укусу нанести рвану рану своїй жертві. Нанесення укусів та рваних ран характерне виключно для хижої дикої тварини.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , який працює головний ветеринарним лікарем суду показав, що 15 листопада 2025 року надійшло повідомлення ОСОБА_1 про загибель його овечок. Ветеринарний лікар ОСОБА_5 провела розтин цих тварин і склала відповідні протоколи. 20 жовтня 2025 року він з мисливствознавцем ОСОБА_8 перебував у с. Серники. Місцеві жителі скаржилися їм на писк та виття шакалів, які бігають біля села. На території випасу у ОСОБА_1 він того дня бачив декілька трупів овець без бирок на вухах. Ствердив, що хижа тварина на відміну від собаки не кусає, ця тварина відразу рве. Тобто покуси та рвані рани належать виключно дикому хижаку, до яких собака не відноситься.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.

За змістом ч. 2 ст. 24 цього Закону тимчасовій ізоляції підлягають собаки, що завдали тілесних ушкоджень людині або іншій домашній тварині. Тимчасова ізоляція домашніх тварин може проводитись у примусовому порядку, якщо домашня тварина є небезпечною для оточуючих.

Для забезпечення вилову та тимчасової ізоляції собак, котів та інших домашніх тварин органами місцевого самоврядування можуть створюватися комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в населених пунктах відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах (ч. 4 ст. 24 Закону).

Як вбачається з відповіді Зарічненської селищної ради від 03 лютого 2026 року № 242, у 2025 році на території селищної громади заходи щодо вилову та стерилізації безпритульних тварин за кошти місцевого бюджету не проводились; з метою регулювання чисельності безпритульних тварин у 2025 році було виділено фінансування на послуги із вилову та стерилізації собак в сумі 10000,00 грн; інформація про діяльність організацій (служб) із вилову безпритульних тварин та створених притулків для них у селищної ради відсутня (а.с.11).

З цього слідує, що відповідач хоча і передбачив кошти на вилов безпритульних тварин, проте жодних дій на таку реалізацію не вчинив, цих коштів не освоїв, тобто допустив бездіяльність.

В силу указаних вище норм Закону, безпритульні собаки, які загризли овець позивача, підлягали обов`язковому вилову та тимчасовій ізоляції, саме невиконання відповідачем цих дій свідчить про неналежне виконання ним обов`язків по організації та вилову безпритульних тварин та їх тимчасовій ізоляції.

В ході судового розгляду було достовірно встановлено, що загибель овець позивача спричинили саме безпритульні собаки.

Відповідачем не надано жодного доказу щодо інших причин загибелі належних ОСОБА_1 овець, як і не надано доказів того, що собаки, внаслідок нападу яких завдано шкоди позивачу, мають власників.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 490/5919/19 шкода, заподіяна безпритульними та/або бродячими тваринами, у разі невиявлення їх власника, підлягає відшкодуванню органом місцевого самоврядування, на території територіальної громади якого їх виловлено.

В силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації, установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Частинами 1, 2 ст. 20 цього закону передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Система місцевого самоврядування відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування» включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень міської ради належить створення, ліквідація, реорганізація та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади, а пункт 44 встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність. Дані правовідносини також стосуються правовідносин що виникають у сфері благоустрою населених пунктів, і спрямовується на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження і охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності.

У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

Отже, відповідальність за безпритульних тварин покладається на територіальні громади (в особі відповідного органу місцевого самоврядування), на території яких їх було виявлено. Село Серники відноситься до Зарічненської селищної територіальної громади в особі Зарічненської селищної ради.

Аналізуючи вказані норми права, суд приходить до переконання, що відповідальність за належний та своєчасний вилов та ізоляцію безпритульних тварин, незалежно від того є вони дикими безпритульними чи домашніми безпритульними покладається на органи місцевого самоврядування, на території яких їх було виявлено.

Відтак відповідачем була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення умов для життя і здоров`я жителів територіальної громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Згідно довідки про середню ринкову вартість майна від 03 квітня 2026 року № 43, середня ринкова вартість чотирнадцяти голів овець позивача становить 73150,00 грн (Т.1 а.с.178).

Визначення ринкової вартості виконано сертифікованим оцінювачем, є обгрунтованим, а тому приймаєть судом як належний доказ вартості 14 загиблих унаслідок бездіяльності відповідача голів овець.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Згідно з ст. 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав, у тому числі за наявності душевних страждань, які фізична особа відчуває у зв`язку з пошкодженням її майна та нанесення шкоди здоров`ю. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань, яких зазнав позивач через загибель 14 овець унаслідок нападу безпритульних собак, а саме сильний емоційний стрес. Розмір такої шкоди суд оцінює в одну тисячу гривень. Такий розмір відшкодування моральної шкоди є співмірним з наявним порушенням права позивача, унаслідок знищення його майна.

Судовий збір, від сплати якого позивача звільнено на підставі п. 10 ч. 1 с. 7 Закону України «Про судовий збір» потрібно розподілити за правилами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно до задоволеної частини вимог. Позов майнового характеру задоволений на 71,88 % відтак з відповідача на користь держави слід стягнути 1741,22 грн судового збору (2422,40 * 71,88% = 1741,22).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263 265, 273 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Зарічненської селищної ради на користь ОСОБА_1 73150,00 грн (Сімдесят три тисячі сто п`ятдесят гривень) у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з Зарічненської селищної ради на користь ОСОБА_1 1000,00 грн (Одна тисяча гривень) у відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Зарічненської селищної ради на користь Державного бюджету України 1741,22 грн (Одна тисяча сімсот сорок одна гривня двадцять дві копійки) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_13 .

Відповідач: Зарічненська селищна рада, місцезнаходження с-ще Зарічне, вул. Центральна, 11, Вараського району Рівненської області, ЄДРПОУ 04385632.

Суддя: Р.В. Світличний