Рішення № 138203938, 13.07.2026, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/177/26

номер провадження 2/558/184/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року селище Демидівка Рівненської області

Демидівський районний суд Рівненської області у складі:

суддя Мельник Д.В.

секретар судового засідання Березюк І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (далі - ТзОВ «ФК «Сіті Колект») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором та судових витрат по справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.12.2024 року між ТзОВ «Мілоан» (далі -кредитодавець, первісний кредитор) та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір № 8823021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з умовами кредитного договору № 8823021 від 20.12.2024 року, ТзОВ «Мілоан» зобов`язалося надати відповідачці ОСОБА_1 грошові кошти (кредит) у розмірі, на умовах строковості, зворотності та платності, а вона, у свою чергу, зобов`язалась повернути отримані кошти та виконати інші обов`язки, передбачені договором. На виконання взятих на себе зобов`язань ТзОВ «Мілоан» належним чином і в повному обсязі надало відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти, шляхом перерахування їх на банківську картку (маска картки) НОМЕР_1 , зазначену відповідачкою під час оформлення заявки на отримання кредиту.

Договір кредиту підписано відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом, відтворений шляхом використання нею одноразового ідентифікатора 782170, який було надіслано їй через телекомунікаційну систему на номер телефону, зазначений відповідачкою у анкеті.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором № 8823021 від 20.12.2024 року виконав повністю та надав відповідачці ОСОБА_1 у користування кредитні кошти.

25.11.2025 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» було укладено договір № ДО-20251125 відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув усі права первісного кредитора за кредитним договором № 8823021, укладеним із відповідачкою ОСОБА_1 ..

Отже, на підставі викладеного, станом на дату подання позовної заяви до суду, у відповідачки ОСОБА_1 виникла заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 26 230,00 грн., що складається з: тіла кредиту - 6 030 грн., комісії за надання кредиту - 11 200,00 грн., штрафних санкцій, за неналежне виконання кредитного зобов`язання - 9 000 грн..

На даний час борг перед новим кредитором не погашений, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом порушеного права, та просить стягнути із відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати по справі.

31.03.2026 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 42).

Сторона позивача в судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду справи (а.с. 85, 86). Разом із позовною заявою позивач подав до суду клопотання про розгляд даної справи за відсутності сторони позивача, разом з тим у даній заяві зазначено, що проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечує, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 58, 59).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання на розгляд справи по суті повторно 07.07.2026 року не з`явилась. Про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с. 87). Причини неявки в судове засідання відповідачка суду не повідомила, відзиву на позовну заяву, будь яких заяв чи клопотань про проведення судового розгляду справи без її участі, відкладення судового засідання до суду не подала.

Таким чином, суд прийшов до висновку про вирішення справи шляхом заочного її розгляду, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Норми ч. 2 ст. 247 ЦПК України вказують, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази по справі, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви ТзОВ «ФК «Сіті Колект».

Судом встановлено, що 20.12.2024 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 8823021, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 8 000,00 грн. строком на 345 днів (з 20.12.2024 року по 30.11.2025 р.), проценти за користування кредитом 0.00 грн, нараховуються за ставкою None відсотків від фактичного залишку кредиту за кожень день строку користування кредитом, комісія за надання кредиту 26 040 грн., яка нараховується одноразово за ставкою 25.00 відсотків від суми кредиту за договором. Загальна сума до повернення складає 34 040 грн. Загальний строк редитування становить 345 днів (а.с. 8а-19).

Судом встановлено, що договір підписано електронним підписом відповідачки ОСОБА_1 , який відтворений шляхом використання нею одноразового ідентифікатора 782170, що був надісланий на вказаний у анкеті-заяві відповідачкою ОСОБА_1 номер телефону - НОМЕР_2 у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 8а). Ідентифікація підписувача ОСОБА_1 підтверджується дослідженими судом матеріалами даної цивільної справи (а.с. 20).

З огляду на викладене, судом вбачається, що вказані дії відповідачки ОСОБА_1 не носили випадкового чи автоматичного характеру, а вимагали послідовного здійснення ряду усвідомлених дій в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, зокрема заповнення персональних даних, підтвердження умов кредитування та введення одноразового ідентифікатора. Така поведінка відповідачки ОСОБА_1 свідчить про чітке та однозначне волевиявлення на укладення договору. Цими діями відповідачка прийняла (акцептувала) пропозицію укласти кредитний договір № 8823021 на умовах, визначених офертою.

Судом досліджено копію платіжного доручення № 144853462, яким підтверджується, що ТзОВ «Мілоан» 20.12.2024 року перерахувало отримувачу ОСОБА_1 на картковий рахунок (маска картки) № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 8 000 гривень (а.с. 31).

Отже, на підставі викладеного вище встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № № 8823021 від 20.12.2024 року.

Судом досліджено відомість про щоденні нарахування та погашення відповідачкою ОСОБА_1 за кредитним договором № 8823021. Із вказаної відомості судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 сплачувала грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, тобто частково виконувала свої зобов`язання перед первісним кредитором ТзОВ «Мілоан». Однак, повінстю відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, що становить 26 630,00 грн., та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 6 030 грн., комісії за надання кредиту - 11 200,00 грн., штрафних санкцій, за неналежне виконання кредитного зобов`язання - 9 000 грн. (а.с. 20).

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України, слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4, ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6) ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі надано не було, а тому суд приймає його до уваги.

При цьому, розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідачка порушила графік погашення заборгованості, кредит не сплатила, внаслідок чого виникла заборгованість.

Судом встановлено, що 25.11.2025 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» було укладено договір факторингу № ДО-20251125 про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув усі права первісного кредитора за кредитним договором № 8823021 від 20.12.2024 року до відповідачки ОСОБА_1 (а.с. 31-39).

Зокрема, наявність права вимоги позивача до відповідача, також підтверджується дослідженою судом платіжною інструкцією переказу коштів № 414 від 25.11.2025 року про оплату суми фінансування за договором факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 (а.с. 40).

Судом досліджено копію витягу з реєстру боржників № ДО-20251125 від 25.11.2025, відповідно до якого кредитодавець відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 на суму 26 230,00 грн. (а.с. 42).

Докази повного погашення відповідачем заборгованості перед позивачем чи первісним кредитором у матеріалах справи відсутні.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні визначені ст. 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст.512 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.ст.1077-1078 ЦК України).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідачка ОСОБА_1 свого зобов`язання не виконала. Після відступлення права грошової вимоги до ТзОВ «ФК «Сіті Колект», ОСОБА_1 не здійснила жодного платежу на погашення заборгованості на рахунок нового кредитора.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Крім того, ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу (тіла кредиту) та комісії за надання кредитних коштів є доведеними та підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «Сіті Колект».

Враховуючи викладене, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 17 230,00 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 6 030 грн.; заборгованість по комісіям - 11 200 грн..

Звертаючись з позовними вимогами, ТзОВ «ФК «Сіті Колект» просить також стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 9 000,00 грн..

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта, відповідний висновок міститься у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що кредитний договір між первісним кредитором ТзОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено 20.12.2024 року, відповідно і штрафні санкції за порушення грошового зобов`язання за договором нарахована після 24.02.2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За викладених обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 9 000 грн. штрафних санкцій слід відмовити.

З врахування наведеного, заявлені ТзОВ «ФК «Сіті Колект» позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню.

З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень (а.с. 1).

Оскільки позовні вимоги ТзОВ «ФК «Сіті Колект» задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1 749,20 грн.

Щодо стянення витрат на професійну правничу допомогута, а такуож витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів відповідачці ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Між ТзОВ «ФК «Сіті Колект» та адвокатом Богомоловим Віктором Вікторовичем укладено договір про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026 року (а.с. 49-52).

Судом досліджено витяг з акту № 91 від 10.02.2026 року про надання юридичної допомоги, а саме про надання усної консультації та складання позовної заяви про стягнення боргу із ОСОБА_1 для подачі до суду на загальну суму 12 000 грн., яка була сплачена адвокату Богомолову В.В. ТзОВ «ФК «Сіті Колект», що підтверджується відповідним платіжним документом (а.с. 53).

Разом з тим, судом встановлено, що між ТзОВ «ФК «Сіті Колект» та ТзОВ «Дірект Технолоджі» було укладено договір № ДТ-СК-30102025 від 30.10.2025 року про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції (а.с. 54-58). Отже ТзОВ «Дірект Технолоджі», відповідно до вищевказаного договору наддало позивачу послуги із формування пакету документів та їх поштового направлення відповідачці ОСОБА_1 .. Вартість зазначених послуг склала 381, 74 грн, що підтверджується договором, додатком №2 до нього, актом надання послуг та платіжними документами (а.с. 59).

Виходячи з викладеного, оскільки позовні вимоги ТзОВ «ФК «Сіті Колект» задоволено частково, витрати на правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів відповідачці ОСОБА_1 , підлягають стягненню з відповідачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 7 884 грн. витрат на правничу допомогу, та 250,80 грн. витрат пов`язаних з підготовкою та направленням документів відповідачці.

Керуючись ст. ст. 3, 14, 512, 526, 549, 551, 611, 625, 1048, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 12, 13, 141, 211, 235, 247, 259, 263, 265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Колект" (ЄДРПОУ 43950742, поштовий індекс 02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок № 30-А, примішення (офіс) 321) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Колект" заборгованість за кредитним договором № 8823021 від 20.12.2024 року у розмірі 17 230 (сімнадцять тисяч двісті тридцять) гривень.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Колект" пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 1 749 (одна тисяча сімсот сорок дев`ять) гривень 20 копійок, а також понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 7 884 (сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні витрат на правничу допомогу та 250 (двісті п`ятдесят) гривень 80 копійок витрат пов`язаних з підготовкою та направленням документів.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Демидівським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання в трицятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Учасники справи, а також особи які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Дмитро МЕЛЬНИК