Ухвала суду № 138203116, 14.07.2026, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1198/26

провадження № 2/527/1063/26

УХВАЛА

про закриття провадження по справі

14 липня 2026 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Свістєльнік Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Глобинського районного суду Полтавської області перебуває вищевказана цивільна справа.

Ухвалою судді від 06 травня 2026 року справу було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.

29 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі. Одночасно представник позивача прохає розглянути питання щодо повернення 50% судового збору відповідно до ст. 142 ЦПК України.

09 липня 2026 року від представника відповідача до суду надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

13 липня 2026 року від представника позивача до суду надійшли заперечення на заяву представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані заяви та матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст. 43 ЦПК України передбачено право учасника процесу подавати заяви і клопотання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Користуючись своїм процесуальним правом позивач подав до суду 29 червня 2026 року заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі.

Виходячи з положень ч.ч. 1-3, 5 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

При цьому підлягає роз`ясненню позивачу, що згідно ч.2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається.

Як вбачається із заяви, позивач відмовляється від позову до ухвалення судом рішення у справі, підстави для неприйняття такої відмови судом не встановлені, представник позивача у повноваженнях на вчинення відмови від позову не обмежений, така відмова від позову не суперечить вимогам чинного законодавства, не порушує прав свобод та інтересів сторін, наслідки відмови від позову позивачу зрозумілі, тому суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову і на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України закрити провадження у справі, роз`яснивши наслідки закриття справи, визначені у ч. 2 ст. 256 ЦПК, та задовольнивши відповідну заяву позивача.

Окрім цього, представником позивача заявлено клопотання про повернення 50% судового збору, сплаченого ним при подачі позовної заяви до суду.

Згідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст.133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України та частини 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 0642110030 від 29.04.2026 року встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Таким чином, враховуючи відмову позивача від позову, клопотання щодо повернення позивачеві 50 відсотків судового збору з державного бюджету, сплаченого при поданні позову, що складає 1331,20 грн., підлягає задоволенню.

Щодо вимоги відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду регламентується статтею 142 ЦПК України. Відповідно до положень частини 3 і 5 цієї статті у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження передбачає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Разом із тим, у результаті закриття провадження процесуальний закон не передбачає відшкодування судових витрат, понесених позивачем. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №308/12079/18.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої - третьої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, адвокат Євсюков Федір Борисович надавав правничу допомогу відповідачеві ОСОБА_1 , вартість послуг становить 25000,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача надано заперечення на заяву представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, де він прохає вказану заяву залишити без задоволення, однак ним не подано до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану відповідачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці відзиву до суду відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник відповідача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 25000,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючі конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 5000,00 грн, які підлягають стягненню з впозивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 13, 43, 49, 81, 142, 206, 247, 255, 256, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»про відмову від позову та закриття провадження - задовольнити.

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»(ЄДРПОУ ЄДРПОУ 44276926) п`ятдесят відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до Глобинського районного суду Полтавської області, що становить 1331,20 грн) відповідно до платіжної інструкції № 0642110030 від 29.04.2026 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»(ЄДРПОУ ЄДРПОУ 44276926) на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» від позову до відповідача до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

Роз`яснити позивачу, що згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали направити учасникам справи

Дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження за адресою: 01133, м. Київ, вул.Мечнікова, будинок 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926);

відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).

Суддя Ю. М. Свістєльнік