Рішення № 138201044, 14.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7553/26

Провадження № 2/357/6051/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 5 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулось до звернулося до суду з позовом до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2276707 від 12.05.2025 року у загальному розмірі 28762,50 грн.

1.Позиція сторін у справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 12.05.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №2276707 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору , ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає Позичальнику кредит у гривні в сумі 5000,00 грн., а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом, cтандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом. Також в окремих випадках, передбачених Договором, може застосовуватися знижена процентна ставка 0.9% в день.

Позивач вказав, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку він вказав при оформленні кредиту.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

27.01.2026 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» був укладений Договір Факторингу № 01.02-4/26, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2276707 на загальну суму 28762,50 грн.

Позивач зазначає, що станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №2276707 від 12.05.2026 становить 28762,50 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 5000,00 грн.; заборгованість по відсотках - 13762,50 грн.; пеня, штраф - 10000,00 грн.

На підставі викладеного позивач просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі, стягнувши із відповідача кредитну заборгованість у загальному розмірі 28762,50 грн. та вирішити питання судових витрат.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги, у відзиві зазначив, що позов не визнає. Зокрема, відповідач зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт укладення Кредитного договору у порядку, передбаченому цивільним законодавством та Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту). Такий договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у визначеному законом порядку.

Разом з тим надані Позивачем документи не містять жодних відомостей щодо дати та точного часу підписання договору з боку кредитодавця. В матеріалах справи відсутні електронні журнали подій (лог-файли), технічні протоколи інформаційної системи, сертифікати електронного підпису, відомості про накладення електронного підпису уповноваженою особою кредитодавця або інші документи, які б дозволяли встановити момент прийняття кредитодавцем акцепту відповідача. За відсутності доказів акцепту з боку кредитодавця неможливо встановити момент укладення договору, оскільки договірні правовідносини виникають лише після досягнення взаємної згоди сторін. Сам по собі текст договору або його копія не підтверджують факту виникнення договірних правовідносин та не доводять належного волевиявлення обох сторін.

Таким чином, за відсутності належних доказів акцепту оферти, належної ідентифікації Відповідача, підтвердження його волевиявлення, а також доказів підписання та акцепту договору кредитодавцем, відсутні правові підстави вважати вищевказаний кредитний договір укладеним відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та статті 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Крім недоведеності факту укладення Кредитного договору, Позивачем також не доведено факту надання Відповідачу кредитних коштів. Лист фінансової установи ТОВ ПЕЙТЕК від 29.01.2026 є інформаційним документом, складеним в односторонньому порядку особою, зацікавленою у результаті розгляду справи, та не належить до первинних бухгалтерських документів, які відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції. Розрахунок заборгованості також не може вважатися належним доказом видачі кредиту, оскільки є внутрішнім документом Позивача, складеним ним в односторонньому порядку, та відображає виключно його власне бачення розміру боргу.

У матеріалах справи відсутні: підтвердження банку або платіжної системи про зарахування коштів; виписка з рахунку одержувача; документи щодо належності платіжної картки Відповідачу; документи, які підтверджують фактичне отримання та використання Відповідачем кредитних коштів. Позивач не довів, що картковий рахунок, на який нібито були перераховані кошти, належав саме Відповідачу на момент здійснення платежу. Також відсутні докази того, що відповідний рахунок був відкритий на ім`я Відповідача та що він мав можливість розпоряджатися коштами, які нібито були перераховані.

Оскільки Позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного отримання Відповідачем кредитних коштів, відсутні підстави вважати доведеним виникнення у Відповідача обов`язку щодо їх повернення та сплати процентів.

Крім того, відповідач стверджує, що Позивач не довів належними та допустимими доказами набуття ним статусу нового кредитора у спірному зобов`язанні. Обов`язок доведення факту переходу права вимоги покладається на Позивача як особу, яка посилається на відповідні обставини як на підставу своїх вимог. На підтвердження набуття права вимоги Позивач посилається на Договір факторингу та витяг із Реєстру боржників. Водночас надані документи не дозволяють встановити факт належного відступлення саме спірної вимоги до Відповідача.

У матеріалах справи відсутні докази направлення Відповідачу письмового повідомлення про відступлення права вимоги, відсутні поштові документи про його вручення, докази направлення електронного повідомлення чи будь-які інші підтвердження доведення такої інформації до відома Відповідача.

Згідно із розрахунком заборгованості до вищевказаного кредитного договору, наданого суду, Позивач здійснює нарахування та просить стягнути штраф у розмірі 10 000 грн., однак Відповідач вваажає, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Таким чином, сума штрафу в розмірі 10 000 грн не підлягають стягненню з Відповідача.

Відповідач зазначає, що відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно умов вищевказаного кредитного договору, строк кредитування становить 360 днів, реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 13574,76% , чиста сума кредиту становить 22475 гривень. Встановлення реальної річної процентної ставки у вказаному розмірі свідчить про очевидну неспівмірність фінансового навантаження для споживача, порушення принципів добросовісності, розумності та справедливості, а також про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509 та ч.1,2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відтак, встановлення сторонами договору розміру відсотків, що становить 13762,50 гривень, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 13762,50 грн не є співрозмірною сумі кредиту у 5000 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми (понад 50% вартості). Відповідач послався на позицію Верховного суду, викладену у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 199/7014/20, де зазначено, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх та оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у разі незгоди з ними повністю чи частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_2 у частині стягнення штрафу та стягнення надміру нарахованих процентів, здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України Про захист прав споживачів.

2. Процесуальні дії та рішення у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Ярмолі О.Я.

11.05.2026 суд постановив ухвалу, якою прийняв позов до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.06.2026 року відповідач ОСОБА_1 подав суду пояснення по справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов підтримали.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, відповідач подав суду пояснення по справі та заяву про розгляд даної справи без його участі.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Ч. 2. см. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акценту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію Банку Відповідач підписом у Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані Банком умови користування послугами Банку.

Згідно ст.1054 ЦК України банк зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин по кредитних договорах застосовуються положення ст.ст.1046-1053 ЦК України, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник вчасно не повернув суму боргу, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір % не встановлений договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонам.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовим ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду .

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Платежі, згідно з ч. 2. ст. 625 Цивільного Кодексу України - проценти від суми простроченої заборгованості Позичальника (Клієнта) у розмірі процентів за користування несанкціонованим кредитом, який зазначено у Тарифному плані.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що 12.05.2025 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, уклали Договір №2276707 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» в електронній формі.

12.05.2025 ОСОБА_1 ознайомився із умовами кредитування кредитодавця Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «P718» підписав Паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац другий частини другої статті 679 Цивільного кодексу України).

Порядок укладення електронного договору визначено статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно приписів якої пропозиція укласти електронний двір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частина 6 статті 11 Закону України « Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснений логічно пов`язані з нею.

Отже, ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено три способи надання особою, якій була адресована пропозиція укласти електронний договір, відповіді про її прийняття (акцепт).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди) (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи слідує, що в результаті платіжної операції, ініційованої позикодавцем, за посередництва надавача платіжних послуг, сума коштів в розмірі кредиту була перерахована на картковий рахунок, вказаний позичальником при укладанні Кредитного договору, що підтверджується відповідною довідкою, яка додана до позовної заяви.

За умовами договору Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сторони договору погодили його істотні умови, зокрема погодили, що сума кредиту 5 000, 00 грн, строк кредиту (строк дії договору) - 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, із стандартними процентними ставками в день за перший день користування кредитом 15% та 3% з другого дня користування кредитом, та із зниженою процентною ставкою в день 0,9% (п.п. 1.2 - 1.4, 1.5.1 - 1.5.2.1 Договору).

Положеннями п. 1.7 Договору передбачена денна процента ставка у розмірі 0,971 % в день (за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом) та 0,802 % в день (за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки).

У п.п. 1.8, 1.9 Договору сторонами погоджена орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору та орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору.

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 12.05.2025 або 13.05.2025 (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

Згідно з п. 5.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміри та періодичність внесення, здійснюється згідно графіка платежів, крім випадку визначеного у п. 5.3 договору.

Відповідно до п. 6.4 Договору сторони узгодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 500,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 100,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Підпунктом 1 п. 4.4 Договору встановлений обов`язок споживча у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.4.Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним (п. 9.2 Договору).

Додатком №1 до Договору №2276707 від 12.05.2025 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка розрахована за умови, що споживач буде належним чином виконувати свої зобов`язання та з урахування застосування зниженої процентної ставки. Строк повернення кредиту визначений - 06.05.2026.

Крім того зазначено, що якщо Споживачем не будуть виконані умови Договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір процентів за вказаний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 5 100,00 грн., та зміниться загальна сума розмірів платежів.

Договір №2276707 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 12.05.2025, Графік платежів, а також Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг ОСОБА_1 підписав електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «P718».

З довідки щодо інформаційної взаємодії в системі BankID НБУ із ідентифікації особи клієнта і верифікації отриманих ідентифікаційних даних при укладенні договору №2276707 від 12.05.2025 встановлено, що отримання ідентифікаційних даних ОСОБА_1 і верифікація його особи були здійснені в системі BankID НБУ за допомогою банку-ідентифікатора «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Факт виконання ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свого зобов`язання з перерахування на платіжну картку ОСОБА_1 (№ НОМЕР_2 ) кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн. підтверджується листом директора ТОВ «ПЕЙТЕК» за вих. за вих. № 20260129-1962 від 29.01.2026.

За змістом позовної заяви позивач вказує, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №2276707 від 12.05.2025 року становить 28762,50 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 5000,00 грн.; заборгованість по відсотках - 13762,50 грн.; пеня, штраф - 10000,00 грн.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечував факт укладання договору 12.05.2025 року, заперечував наявність достатніх доказів на підтвердження підписання ним цього договору, отримання грошових коштів, а також розмір заборгованості в частині нарахування процентів за користування кредитом.

Суждом встановлено, що 12.05.2025 між відповіцдачем та ТОВ "Слон Кредит"було укладено електронний договір.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не нею, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 ЦПК України.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Відповідач у письмових поясненнях аналізує докази сторони позивача, вказує на їх неналежність, і при цьому, не надає жодного доказу своїх заперечень.

Сторона відповідача не надала жодних доказів несанкціонованого доступу до особистого кабінету відповідача, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність вільної волі відповідача на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису. Доказів того, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи платника податків, реквізити банківської картки, на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення кредитних договорів від його імені, суду не надано. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно відповідача шахрайських дій ОСОБА_1 не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору. Доводи про те, що позивач не надав доказів отримання відповідачем листа на електронну пошту та/або смс-повідомлень, а також доказів здійснення входу до особистого кабінету, що свідчить про відсутність доказів укладення кредитного договору в електронному вигляді, також є безпідставними, адже факт укладення електронного договору підтверджується не повідомленнями про вхід, а самим електронним договором, підписаним електронним підписом із одноразовим ідентифікатором, що передбачено статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Надання копії електронного договору, підписаного таким ідентифікатором, є достатнім доказом прийняття оферти відповідачем.

Також, суд критично оцінює позицію відповідача щодо порушення позивачем умов про строк кредитування, оскільки п.1.4. Договору передбачено строк дії договору 360 днів. Відповідач не спростував позиції щодо порушення позичальником умов даного договру. А також, відповідач не оскаржував умови договру щодо погодженої процентної ставки від суми наданого кредиту.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість нараховувалась за процентною ставкою, відповідно до п.1.5.1 Договору за перший день користування кредитом 15%, з другого дня користування кредитом, відповідно до п.1.5.2 Договору застосовувалась знижена процентна ставка 0.9% в день до 10.06.2025 (включно), з 11.06.2025 та у межах строку кредитування засовувалася пільгова процента ставка 0,75% відповідно до п.1.5.3 Договору (строк кредитування 360 днів - до 06.05.2026), узгодженою сторонами у Договорі №2276707 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 12.05.2025.

Відтак, зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним і обґрунтованим лише в частині розміру заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом.

У той же час, нарахування штрафу за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання, як і вимоги про стягнення суми цього штрафу, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Нарахування штрафу здійснювалося ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі п. 6.4 Договору №2276707 від 12.05.2025, яким узгоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 500,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 100,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Однак позовна вимога про стягнення штрафу не підлягає до задоволення, оскільки згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24).

Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року по справі №758/5318/23 зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася та який діє і на даний час.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості за нарахованим та несплаченим штрафом за кредитним договором у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо переходу права вимоги за кредитними договорами, суд зазначає.

27.01.2026 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та (надалі Позивач, Новий кредитор) було укладено укладено договір факторингу № 01.02-4/26, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до додатоку 1 (реєстр боржників) до договору факторингу ТОВ «Слон кредит» відступило, а ТОВ «Свеа фінанс» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2276707.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «Свеа фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2276707, укладеним між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 .

Дійсно, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був повідомлений про зміну кредитора за кредитним договором, проте неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 12.05.2025 року у розмірі 18762,50 грн., а саме: 5000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 13762,50 грн. - заборгованість по відсотках.

Питання про розподіл судових витрат, зокрема судового збору, слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №941 від 30.04.2026р. при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 гривень.

Оскільки позов задоволено на 65,23 %, то судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить 1736,68 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Договором №2276707 від 12.05.2025 року у розмірі 18762,50 грн. ( вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят дві гривні, 50 копійок ), та понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1736,68 грн. (одна тисяча сімсот тридцять шість гривень, 68 копійок).

В решті позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», м. Київ вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), адреса: АДРЕСА_1 .

З урахуванням норми ч. 5 ст. 268 ЦПК України, повний текст рішення складено 14.07. 2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола