Ухвала суду № 138200543, 18.06.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №278/2160/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючої судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Гомонюк Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Анатолія Савелійовича про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого кругу Житомирської області Дідківський А.С. звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме просить замінити сторону (відповідача/боржника) у справі №278/2160/19 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на його правонаступника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви, зазначив, що 07.05.2026 приватним виконавцем Дідківським А.С. за заявою ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження за номером АСВП 80953742 з примусового виконання виконавчого листа №278/2160/19 виданого 09.11.2020 Житомирським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 29.122017 року у сумі 648022,15 грн. Постанову про відкриття виконавчого провадження направлено рекомендованим поштовим відправленням, відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Вжитими виконавцем заходами у межах виконавчого провадження (АСВП № 80953599, 80953742) встановлено, що боржник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , помер. Смерть боржника зареєстрована відповідно до актового запису про смерть № 210 від 06.10.2021, складеного виконавчим комітетом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (Повний витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00058218515 від 07.05.2026).

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

07.05.2026 стягувач подав приватному виконавцю виконавчого округу Житомирської області Дідківському А.С. у межах виконавчого провадження (АСВП № 80953599, 80953742) заяву про звернення до суду із поданням про заміну сторони її правонаступником.

07.05.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Дідківським А.С. направлено запит №5589 до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Доброльожі В. В. щодо спадкоємців боржника.

11.05.2026 приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожа В. В. листом (вих. № 195/01-16) повідомив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , 1976 р. н., було заведено спадкову справу № 38/2022.

Згідно з матеріалами справи, єдиним спадкоємцем померлого є його син - ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з чим, заявник просить замінити сторону стягувача з ОСОБА_2 як вибулої сторони, на його правонаступника - ОСОБА_3 у виконавчому провадженні.

У процесі розгляду справи від представника боржника адвоката Галагуза В.В. надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що вказані виконавчі листи не могли бути повторно пред`явлені до виконання у зв`язку з наявністю прямої заборони, встановленою абз. 2 ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», а приватний виконавець не звернув уваги на це та всупереч встановленому законом порядку повинен був протягом 3-х днів винести постанову про повернення виконавчого документа, а наразі видав незаконні постанови про відкриття виконавчих проваджень, у зв`язку з чим останні є незаконними, а дії приватного виконавцями такими, що не відповідають нормам ЗУ «Про виконавче провадження». Тому заміна сторони виконавчого провадження у даному провадженні неможлива у зв`язку з незаконністю дій приватного виконавця (а.с. 54-57).

У судовому засіданні заявник ОСОБА_4 просив задовольнити заяву у повному обсязі.

Представник боржника ОСОБА_3 адвокат Галагуз В.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви у повному обсязі, оскільки вважає, що незаконно відкрито провадження ОСОБА_4 та просив долучити до матеріалів справи письмові пояснення.

Стягувач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність; заяву про заміну сторони виконавчого провадження підтримує у повному обсязі, просить задовольнити (а.с. 52-53).

Крім того, з боку адвоката Галагуза В.В. 12.06.2026 року до суду подана скарга на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С. Зазначив, що приватним виконавцем Дідківським А.С. при прийнятті виконавчих листів та прийняття постанов про відкриття виконавчих проваджень №80953742, №80953599 від 07.05.2026 було грубо порушено порядок вчинення виконавчих дій, що проявляється в наступному. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити у судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішити питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку із смертю боржника. Також скаржник, звертає увагу суду на наступні положення національного законодавства, зокрема відповідно до ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у день її смерті. Померла особа не має цивільної та процесуальної правоздатності, а тому не може бути стороною у виконавчому провадженні та самостійно набувати обов`язків. Законодавством не передбачено можливості відкриття чи ведення виконавчого провадження щодо особи, яка померла. Стягнення може бути виключно на спадкоємців у разі заміни сторони провадження судом, і лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину (а.с.58-68).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників судового засідання, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

На підтвердження своїх вимог заявником надано копію заяви про примусове виконання рішення суду, відповідно до якої останній просив відкрити виконавче провадження та здійснити примусове виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 5). Також до матеріалів справи долучено копію виконавчого листа №278/2160/19 (а.с. 6).

07.05.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Дідківським А.С. за заявою ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № 80953599 з примусового виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області виданого 09.11.2020 року та направлено рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі (а.с.7-12).

Також заявником надано копію заяви про примусове виконання рішення суду, відповідно до якої останній просив відкрити виконавче провадження та здійснити примусове виконання виконавчого листа, виданого 09.11.2020 у справі №278/2160/19 Житомирським районним судом щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 29.12.2017 року у сумі 648022,15 грн, яка складається із: 491750,00 грн сума позика; 102315,72 грн процентів за користування коштами; 40618,55 грн інфляційних витрат та 13337,88 грн трьох процентів річних (а.с. 18). Також до матеріалів справи долучено копію виконавчого листа №278/2160/19 (а.с. 19).

07.05.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Дідківським А.С. направлено ОСОБА_2 рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі, постанову про відкриття провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 29.12.2017 року у сумі 648022,15 грн, яка складається із: 491750,00 грн сума позика; 102315,72 грн процентів за користування коштами; 40618,55 грн інфляційних витрат та 13337,88 грн трьох процентів річних (а.с. 20-28).

Крім того, матеріали справи містять повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_2 , відповідно до якого останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 29-30).

11.05.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Дідківським А.С. направлено запит №5589 до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Доброльожі В.В. щодо спадкоємців боржника (а.с. 33).

Приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Доброльожа В.В. листом від 11.05.2026 повідомив, що після смерті ОСОБА_2 було заведено спадкову справу №38/2022, згідно з матеріалів спадкової справи, єдиним спадкоємцем померлого є його син ОСОБА_3 (а.с. 34).

Вказані правовідносини регулюються наступними нормами права

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключається з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувача визнана судом незаконною чи скасована в установленому порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення (частина перша статті 41Закону України "Про виконавче провадження").

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17 (провадження №12-48гс20) містяться правові висновки про те, що статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Звідси при вирішенні питання про заміну учасника справи та заміну сторони виконавчого провадження судам необхідно встановити коло всіх спадкоємців померлого боржника, які прийняли спадщину (за законом або за заповітом). Згідно з частиною першою 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги; якщо кредитор спадкодавця не знав і не зміг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (ч. 4 ст. 1281 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але у межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено; у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцями у натурі.

За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто у межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як, наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Оскільки зі смертю боржника грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Статтями 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов`язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги(припинення його цивільного права, а також припинення таких зобов`язань. Звідси сплив строків, визначених частиною четвертою статті 1281 ЦК України, має своїм наслідком і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. За таких обставин при вирішенні при вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником та заміни сторони виконавчого провадження у разі смерті фізичної особи (боржника, відповідача) судам перш за все необхідно з`ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред`явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника. У разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 34 закону №1404-МІІІ виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

У свою чергу частиною п`ятою статті 15 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчиненні до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковим тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом №1404-VIII. Як уже зазначалось, згідно з пунктом 3 частини першої та другої статті 39 Закону №1404-VIIІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує право стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення. Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що дотримуючись засад законності, справедливої неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.

Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеного Законом України від 01 липня 2010 року №2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану". Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину. Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження. Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичною особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництво.

Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити у судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку із смертю боржника.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі N?2-7763/10 (провадження N?14-197цс21) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі правові висновки.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва у межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов?язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв?язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов?язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає у поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі N? 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦІК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п?ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обгрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон України «Про виконавче провадження» передбачає таку можливість). Отже, наведене в ухвалі Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у цій справі тлумачення стосується лише ситуації, коли виконавче провадження відкрите як юридичний процес, а його сторони набули відповідних прав як сторони відкритого виконавчого провадження. Щодо вчинення інших дій у межах виконавчого провадження, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», то процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу.

Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов`язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п?ятої статті 442 ЦПК України.

Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону). Цим законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи у межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Зазначене вище відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові ВС від 16.02.201 року у справі № 911/3411/14 (п.п. 6.9-6.12, 6.15).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред`явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

Судом встановлено, що на момент смерті боржника ОСОБА_2 виконавче провадження з примусового виконання відповідного виконавчого документа щодо стягнення з останнього заборгованості, вже було відкрито та перебувало на виконанні.

Водночас матеріали справи не містять доказів вирішення питання процесуального правонаступництва у виконавчому провадженні, відкритому за життя боржника, а також доказів відновлення такого виконавчого провадження після встановлення кола спадкоємців померлого боржника.

За змістом ст. 442 ЦПК України заміна сторони її правонаступником здійснюється у разі вибуття сторони виконавчого провадження та передбачає продовження існуючих правовідносин у межах відповідного виконавчого провадження. Процесуальне правонаступництво не створює нових правовідносин, а забезпечує перехід прав та обов`язків сторони до її правонаступника у вже існуючому провадженні.

За таких обставин суд доходить до висновку, що належним способом реалізації прав стягувача є вирішення питання про правонаступництво у виконавчому провадженні, відкритому за життя боржника, а тому підстави для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження відсутні.

Керуючись ст. ст. 25, 1216-1223, 1261-1265, 1297, 128-1282 ЦК України, ст. ст. 2, 55, 445 ЦПК України, ст. ст. 1, 39, 40, 41 Закону України « Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Анатолія Савелійовича про заміну сторони виконавчого провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 14.07.2026.

Відомості про учасників:

Заявник: приватний нотаріус виконавчого округу Житомирської області Дідківський Андрій Савелійович, адреса перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Стягувач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя О. М. Дубовік