Ухвала суду № 138199695, 14.07.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5073/26

Провадження № 2/750/2829/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Сапона А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу та трьох процентів річних,

в с т а н о в и в :

У травні 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ», в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 702-ЗТ від 25.02.2025 за електричну енергію, вироблену домогосподарством ОСОБА_1 у березні 2026 року в сумі 27273,40 грн, 3% річних у розмірі 8,97 грн, а також витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн та судовий збір у сумі 1064,96 грн. Обґрунтовано позов тим, що 25.02.2025 між ТОВ «Енера Чернігів» та ОСОБА_1 укладено Договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним господарством №702-ЗТ. За вказаним договором домогосподарством позивача вироблена електроенергія в березні 2026 року, однак відповідач вчасно за неї не розрахувався, внаслідок чого виник борг в сумі 27273,40 грн.

12.05.2026 відповідач через систему «Електронний суд» направив до суду відзив на позовну заяву, в якій просив закрити провадження в частині стягнення заборгованості в сумі 27273,40 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем 05.05.2026 погашено заборгованість в повному обсязі, відмовивши в задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, зазначає, що своєчасність та повнота оплати послуг постачальників універсальних послуг перед споживачами за договорами про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, виконання спеціальних обов`язків ставиться в залежність зі своєчасністю та повнотою оплати ПрАТ НЕК «Укренерго» послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії. Через несвоєчасний розрахунок НЕК «Укренерго» виникла заборгованість за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 702-ЗТ від 25.02.2025, проте вина відповідача в цьому відсутня, у зв`язку з чим відповідач також заперечує проти стягнення 3% річних. Одночасно відповідачем подано заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 0,00 грн у зв`язку з неспівмірністю вказаних витрат зі складністю справи.

19.05.2026 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що оскільки відповідач не довів жодного доказу явної неспівмірності витрат, підстав для втручання у погоджений сторонами розмір гонорару немає. Також позивач вказала, що нею понесені додаткові витрати на правничу допомогу, загальна сума вказаних витрат становить 7 000 грн. У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначила, що не підтримує свою позовну вимогу до ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» про стягнення заборгованості в сумі 27273,40 грн, внаслідок задоволення її відповідачем після пред`явлення позову. Решту позовних вимог позивач підтримала в повному обсязі та вважала за можливе закрити провадження у даній справі виключно в частині стягнення заборгованості в сумі 27273,40 грн та лише у разі присудження судом стягнення судових витрат, понесених позивачем, з ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ». За даних обставин ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати у справі, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн, витрати на оплату судового збору в сумі 1064,96 грн, у зв`язку з не підтриманням позивачем своєї позовної вимоги до ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» про стягнення заборгованості в сумі 27273,40 внаслідок задоволення вказаної позовної вимоги відповідачем після пред`явлення позову. Також позивач просила суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 22,40 грн.

22.05.2026 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення/збільшення позовних вимог, у якій позивач просить: 1. Збільшити позовні вимоги у позовній заяві, а саме: - вважати пункт 2 прохальної частини позовної заяви викладеним в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (14013, м. Чернігів, просп. Перемоги, 126Б, код ЄДРПОУ 41823846) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 гривень»; - вважати пункт 4 прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 від 01.05.2026 (справа № 750/5073/26) викладеним в наступній редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (14013, м. Чернігів, просп. Перемоги, 126Б, код ЄДРПОУ 41823846) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 3% річних в розмірі 22 грн. 40 коп». 2. Виключити пункт 1 із прохальної частини позовної заяви. 3. В решті залишити позовну заяву без змін.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

25.02.2025 між ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним господарством № 702-ЗТ (далі Договір) (а.с. 5-7).

Згідно з пунктом 1 Договору споживач бере на себе зобов`язання продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, в строки, передбачені цим Договором.

Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг до 25 числа місяця, наступного за розрахунком.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що постачальник універсальних послуг повинен перерахувати кошти для оплати проданої споживачем електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючою установкою приватного домогосподарства, на поточний рахунок споживача відповідно до заяви-повідомлення.

Відповідно до Акта купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2026 на виконання вимог Договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 25.02.2025 № 702-ЗТ споживачем продано, а постачальником універсальних послуг за розрахунковий період 01.03.2026 по 31.03.2026 куплено 4897.000 кВт*год. електричної енергії на загальну суму 35420 грн, з яких: сума до сплати 27273,40 грн, податок на доходи фізичних осіб 18% - 6375,60 грн, військовий збір 5% - 1771 грн (а.с. 10).

Заборгованість за Договором була сплачена відповідачем 05.05.2026, що визнається сторонами та підтверджується платіжною інструкцією № 5415, тобто після пред`явлення позову до суду 01.05.2026.

Згідно з частиною третьою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України) учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (частини друга та третя статті 49 ЦПК України).

Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Отже, цивільним процесуальним законодавством України та процесуальна дія позивача як зміна позовних вимог не передбачена, а тому враховуючи диспозитивність цивільного процесу суд уважає заяву ОСОБА_1 про зменшення/збільшення позовних вимог як відмову від позову в частині стягнення заборгованості за Договором у розмірі 27273,40 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Оскільки суд не знаходить підстав для не прийняття відмови позивача від позову, провадження в справі належить закрити.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 255 ЦПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

За приписами частини першої статті 142 ЦПК України, частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з частиною третьою цієї ж статті, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно квитанції № 3013221745 від 01.05.2026 (а.с. 11) позивач при зверненні до суду з позовом сплатила судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Оскільки загальна сума позову становить 27 295,80 грн, із яких заборгованість 27273,40 грн (99,92%), розмір судового збору в частині її стягнення становить 1064,11 грн.

Оскільки позивач відмовилася від позову до початку розгляду справи по суті, ураховуючи положення частини першої статті 142 ЦПК України, суд вважає за можливе повернути ОСОБА_1 із державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 532,06 грн, сплаченого при подачі позовної заяви про стягнення заборгованості, а також відповідно до вимог статті 141 ЦПК України стягнути з відповідача на її користь 532,06 грн у відшкодування сплаченого судового збору.

Позивач у своїй заяві зазначила, що не підтримує свої вимоги внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, а тому просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на правничу допомогу.

З огляду на положення частини третьої статті 142 ЦПК України та задоволення частини вимог позивача після пред`явлення нею позову, суд вважає вимогу ОСОБА_1 про компенсацію її витрат на правничу допомогу обґрунтованою.

Позивачу правничу допомогу надавала адвокат Михайліченко І.О. на підставі Договору № 11/2/24 про надання правової допомоги від 05.11.2024 (а.с. 14-15).

Згідно Додатку № 4 до договору № 11/2/24 про надання правової допомоги від 05.11.2024 розмір винагороди адвоката за надані адвокатські послуги правничої допомоги за період з 26.04.2026 по 29.04.2026 складає 5 000 грн, що також відображено в акті № 7 від 29.04.2026 (а.с. 15 зворот-16). Згідно квитанції № 4-11/2/24 від 29.04.2026 ОСОБА_1 сплатила 5 000 грн за надання правової допомоги відповідно договору від 05.11.2024 (а.с. 17).

Згідно Додатку № 9 до договору № 11/2/24 про надання правової допомоги від 05.11.2024 розмір винагороди адвоката за надані адвокатські послуги правничої допомоги за період з 12.05.2026 по 18.05.2026 складає 2000 грн, що також відображено в акті № 10 від 18.05.2026 (а.с. 47 зворот-48).

Згідно квитанції № 5-11/2/24 від 18.05.2026 ОСОБА_1 сплатила 2000 грн за надання правової допомоги відповідно договору від 05.11.2024 (а.с. 48 зворот).

Отже, загальна сума витрат позивачем за договором № 11/2/24 про надання правової допомоги від 05.11.2024 становить 7000 грн.

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення. У пунктах 44, 47 додаткової постанови зроблено висновок, що «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Відповідач, звернувшись до суду із заявою про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, вказував, що, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги нескладність справи, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Суд визнає слушними доводи відповідача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу та враховуючи вищевикладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, складність справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі в сумі 2 000 грн.

Керуючись статтями 142, 255, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу та трьох процентів річних, в частині позовної вимоги про стягнення заборгованості за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 702-ЗТ від 25.02.2025 за електричну енергію, вироблену домогосподарством ОСОБА_1 у березні 2026 року в сумі 27273,40 грн.

Роз`яснити сторонам, що повторне звернення про заявлений предмет, з тих же підстав між тими самими сторонами не допускається.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» на користь ОСОБА_1 2 000 (дві тисячі) грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 532 грн (п`ятсот тридцять дві) грн. 06 коп., сплачений відповідно до квитанції № 3013221745 від 01.05.2026.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» на користь ОСОБА_1 532 грн (п`ятсот тридцять дві) грн. 06 коп. у відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня її складення.

Суддя А.В. Сапон