Рішення № 138198383, 14.07.2026, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/188/26

Провадження № 2/513/548/26

Саратський районний суд Одеської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Русавської Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в с. Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кудіни Анастасії Вячеславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -

у с т а н о в и в:

17 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») через свого представника Кудіну А.В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 06 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі ТОВ «Стар Файненс Груп») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 12983-03/2025, який підписано електронним підписом відповідача.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано фінансовий кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки позичальника, а він в свою чергу зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Єропейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29102025, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується передати (сплатити) ТОВ «Стар Файненс Груп» суму фінансування, а ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу від 29 жовтня 2025 року №29102025 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12768,04 грн, з яких: 8960,00 грн сума заборгованості за основною сумою кредиту, 2554,20 грн сума заборгованості за відсотками, 1253,84 грн сума заборгованості за штрафом.

Вказану заборгованість за кредитним договором відповідач не погасила, допустивши порушення договірних зобов`язань по поверненню кредиту.

На підставі зазначеного позивач, просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 12983-03/2025 від 06 березня 2025 року у розмірі 12768,04 грн, з яких: 8960,00 грн сума заборгованості за основною сумою кредиту, 2554,20 грн сума заборгованості за відсотками, 1253,84 грн сума заборгованості за штрафом, а також судові витрати у сумі 3328,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2026 року, справу передано у провадження судді Рязанової К.Ю.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області від 26 лютого 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кудіної Анастасії Вячеславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, призначивши її до судового розгляду по суті на 23 квітня 2026 року о 12 годин 20 хвилин з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. В позовній заяві просить розглянути справу у відсутність представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів, не заперечуючи проти винесення заочного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , та шляхом розміщення оголошення на сайті веб-порталу «Судова влада України». Відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження № 14-507цс18, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив не надала, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої не надходило.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Зі згоди представника позивача, який заявою не заперечував проти винесення заочного рішення у випадку не надходження до суду відзиву у визначений строк, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи письмову згоду позивача на заочний розгляд справи, з урахуванням положень ст. ст. 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 06 березня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було підписано договір про фінансовий кредит № 12983-03/2025, Паспорт споживчого кредиту. Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, що відповідає ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з умовами договору № 12983-03/2025, а саме пунктів 1.1-1.4 ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 10000,00 грн на строк 120 днів, наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити у строк до 03 липня 2025 року, з процентною ставкою за користування кредитом 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 1000,00 грн(що складає 10,00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту),.

Відповідно до п.1.6. кредитного договору кредит надається клієнтові у безготівковій формі на картку №4441-11хх-ххх-4774, протягом одного робочого дня

Згідно з п.4.4.2. Кредитного договору, Позичальник зобов`язується своєчасно повернути кредит, сплатити всі нараховані платежі за видачу та користування кредитом в порядку встановленого Договором.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між відповідачем та позивачем було укладено зазначений договір з порушенням вимог цивільного законодавства, що договір укладено не добровільно та те, що відповідачем підписано договір ідентифікатором під примасом та не з власної волі.

ОСОБА_1 зобов`язання за договором № 12983-03/2025 від 06 березня 2025 року не виконала та не повернула кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором № 12983-03/2025 від 06 березня 2025 року, яка становить 12768,04 грн, з яких: 8960,00 грн сума заборгованості за основною сумою кредиту, 2554,20 грн сума заборгованості за відсотками, 1253,84 грн сума заборгованості за штрафом, 0,00 грн заборгованість за комісією по видачі кредитних коштів.

Відповідно до договору факторингу № 29102025 від 29 жовтня 2025 року, укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «Стар Файненс Груп» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

На підтвердження переходу права грошової вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 29102025 від 29 жовтня 2025 року.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29102025 від 29 жовтня 2025 року, ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 12983-03/2025 від 06 березня 2025 року в сумі 12768,04 грн, з яких: 8960,00 грн сума заборгованості за основною сумою кредиту, 2554,20 грн сума заборгованості за відсотками, 1253,84 грн сума заборгованості за штрафом.

Законність договору факторингу в національному законодавстві України регулюється Цивільним кодексом України, а саме ст. 1077-1086. У відповідності до зазначених норм законодавства факторинг є фінансовою послугою, де фактор (банк/фінансова компанія) фінансує клієнта під відступлення права грошової вимоги до боржника, повідомляють юристи DLF. Обов`язкова наявність ліцензії у фактора та правомірна передача вимоги, навіть якщо в основному договорі її заборонено, забезпечують законність угоди.

Із наданої позивачем доказової бази про укладення договору факторингу на відступлення права вимоги за кредитними зобов`язаннями, в тому числі і по договору укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 № 12983-03/2025 від 06 березня 2025 року, у суду не виникає сумнівів щодо законності відступлення права вимоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За положеннями ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Доказів повернення кредитних грошових коштів відповідачем, сплати ним процентів, останнім в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, суду не надано, розрахунок заборгованості позивача не спростовано.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 12983-03/2025 від 06 березня 2025 року позивач просить стягнути крім тіла кредиту, процентів за користування кредитом, розмір та умови нарахування яких передбачені в зазначених договорах, штраф у розмірі 1253,84 гривень відповідно.

Згідно з пунктом 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, нарахування штрафів за прострочення виконання грошового зобов`язання заборонено відповідно до пункту 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України в період дії воєнного стану, введеного із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовженого Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення штрафу за кредитним договором № 12983-03/2025 від 06 березня 2025 року у розмірі 1253,84 грн задоволенню не підлягають з вищенаведених підстав.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, які виникли з укладених договорів, беручи до уваги, що позивачем надано достатні докази виникнення зобов`язань з укладених договорів та їх неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 , що останньою не спростовано, суд вважає необхідним задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 12983-03/2025 від 06 березня 2025 року у розмірі 11514,20 грн, з яких 8960,00 грн сума заборгованості за основною сумою кредиту, 2554,20 грн сума заборгованості за відсотками.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги банку підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на користь банку пропорційно задоволеним вимогам у сумі 3001, 18 грн (11514,20 грн / 12768,04 грн * 3328,00 грн).

Керуючись ст. ст. 2-13, 81, 89, 141, 258 - 259, 263 - 265, 280-282, 288, 289, 354 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кудіної Анастасії Вячеславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заборгованість за кредитним договором № 12983-03/2025 від 06 березня 2025 року у розмірі 11514 (одинадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять) гривень 20 (двадцять) копійок, з яких: 8960 (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок сума заборгованості за основною сумою кредиту, 2554 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», витрати зі сплати судового збору у розмірі 3001 (три тисячі одна) гривня 18 (вісімнадцять) копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Саратським районним судом за заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після проголошення рішення, а відповідачем протягом тридцяти з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри 30, реквізити IBAN № НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 14 липня 2026 року.

Суддя К. Ю. Рязанова