Ухвала суду № 138195837, 13.07.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5226/26

Провадження № 4-с/727/19/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці

в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі Довженко А.В.

за участю представника скаржника Тимчук В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, зацікавлені особи: Другий відділ Державної виконавчої служби у м.Чернівці Івано-Франківського міжре-гіонального управління Міністерства юстиції України, начальник Другого відділу ДВС Бушкевич Андрій Вітольдович, заступник начальника Другого відділу ДВС Юзефович Едуард Едуардович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

в с т а н о в и в :

14 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, посилаючись на те, що 23.03.2026 року ним було отримано постанову від 18.03.2026 року про відкриття виконавчого провадження ВП №80542475, в якому він - ОСОБА_1 являється боржником.

Оскаржувач зазначив, що з вказаною постановою він не погоджується, вважає її неправомірною через порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та такою, що підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 вказував, що при вивченні ним матеріалів виконавчого проваджен-ня №80542475 від 18.03.2026 року, ним було встановлено, що зазначене виконавче провадження було відкрито на підставі заяви стягувача про примусове виконання рі-шення від 17.03.2026 року без вхідного номеру та без підпису директора ТОВ «Кре-дитні ініціативи» Конька А.О., але за підписом якоїсь невідомої особи Івана Філіппова. Таким чином, оскаржувач вказував на порушення Заступником начальника ДВС Юзе- фовичем Е.Е. норм Закону України «Про виконавче провадження», оскільки він від-крив виконавче провадження на підставі заяви, яка не підписана стягувачем, а особою без повноважень, що не відповідає вимогам Закону.

Оскаржувач Тимчук І.В. наголошував, що в заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено дані представника Івана Філіпова та директора ТОВ «Кре-дитні ініціативи».

Крім того, до заяви про відкриття виконавчого провадження було додано оригі- нал виконавчого листа №727/6048/24 та копія нотаріального акту за номером в Реєстрі нотаріальних дій «А» №6208/2025, в якому було зазначено, що 17.11.2025 року був присутній ОСОБА_2 , який заявив, що діє, як директор, уповноважений діяти від імені та в інтересах ТОВ «Кредитні ініціативи» та заявляє, що видає довіре-ність ОСОБА_3 . Також зазначено, що на оригінальному акті стоять необхідні підписи, стягнуто нотаріальна оплата 60,0 злотих та послуги 13.80 злотих. До перекладу додано завірений підпис перекладача Чорномаз Олександри Ва-леріївни та зареєстровано в реєстрі за №1017 приватним нотаріусом Київського місь-кого нотаріального округу Сиротюк О.В., яка засвідчила справжність підпису пере-кладача. Додано копію нотаріального Акту на польській та англійських мовах Реєстр А№733/2026 від 12.02.2026 року, що Андрій Конко надає ОСОБА_3 - чу право діяти від імені ТОВ «Кредитні ініціативи». Стягнуто нотаріальну оплату 96.0 злотих та послуги 22.08 злотих.

Оскаржувач Тимчук вказував, що на даній довіреності відсутній підпис ОСОБА_4 , що є підтвердженням того, що дана довіреність вважається юридично недій-сною, і такою, що не видана, взагалі, оскільки не містить підпису довірителя.

ОСОБА_1 вважав, що довіреність на ім`я ОСОБА_5 не може бути на-лежним доказом і не могла бути прийнята до уваги заступником начальника ВДВС Юзефовичем Е.Е. при розгляді заяви, яку підписав ОСОБА_6 17.03.2026 року, ні-бито, від імені ТОВ «Кредитні ініціативи».

Крім того, оскаржувач зазначав, що на вищевказаній довіреності немає Апо-стиля, передбаченого Гаазькою Конвенцією від 05.10.1961 року, який підтверджував би справжність підпису (печатки).

Таким чином, ОСОБА_1 вважав, що при прийнятті виконавчого документа до виконання заступник начальника ДВС Юзефович Е.Е. не перевірив належність даного документа, правильність його оформлення та повноваження представника Івана Філіп-пова, що призвело до порушення його прав, як сторони виконавчого провадження.

Оскаржувач вказував, що в постанові про відкриття виконавчого провадження №80542475 зазначено адресу боржника: АДРЕСА_1 , але в заяві стягувача від 17.03.2026 року та в виконавчому листі, виданому 14.05.2025 року, значиться адреса боржника: АДРЕСА_1 . При цьому, оскаржувач наголошував на тому, що вказана адреса АДРЕСА_1 відноситься до Шевченківського району м.Чернівці, а другий відділ ДВС у м. Чернівці Івано-Фран-ківського міжрегіонального управління юстиції України здійснює виконання в межах Першотравневого району м.Чернівці. Також, наголошував, що ОСОБА_1 зареєстро-ваний та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, оскаржувач вказував, що аналогічна скарга розглядалася Шевченківсь-ким районним судом міста Чернівці, який ухвалою від 18.02.2026 року задовольнив скаргу ОСОБА_1 частково, і визнав дії старшого державного виконавця Другого від- ділу ДВС неправомірними та скасував постанову про відкриття виконавчого провад- ження №79887 261 від 29.12.2025 року.

Оскаржувач ОСОБА_1 просив суд:

- визнати постанову про відкриття виконавчого провадження №80542475 від 18.03.2026 року такою, що не відповідає вимогам Закону, у зв`язку з чим визнати її не-законною та скасувати.

- визнати переклад довіреності «А»6208/2025 таким, що не відповідає оригінау довіреності А733/2026 та є неналежним доказом у ВП №80542475, що викривлює зміст довіреності.

- встановити відсутність належних повноважень у Філіппова Івана, який підпи-сав Заяву про примусове виконання рішення від 17.03.2026 року.

- визнати дії заступника начальника Другого відділу ДВС м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юзефовича Е.Е. - неправомірними.

- визнати противоправною бездільність заступника начальника Другого відділу ДВС Юзефовича Е.Е., яка полягає у невинесенні повідомлення про повернення вико-навчого документу стягувачу на підставі п.6, п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про вико-навче провадження».

- зобов`язати заступника начальника Другого відділу ДВС м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юзефовича Е.Е. усунути порушення вимог п.6 п.10 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження».

- визнати дії начальника Другого відділу ДВС м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бушкевича А.В. непра-вомірними.

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року провадження у справі за скаргою було відкрито.

23.04.2026 року начальником Другого відділу державної виконавчої служби м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бушкевичем А.В. подано відзив на скаргу, в якому останній заперечував про-ти вимог скарги, вважаючи її необґрунтованою і просив відмовити у задоволенні скар-ги.

Представником стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи» процесуальних заяв по суті скарги подано не було.

В судовому засіданні представник скаржника Тимчук Валентина Дмитрівна, яка діє на підставі довіреності, викладені в скарзі вимоги підтримала. Зазначила, що виконавче провадження Другим відділом ДВС було відкрито з порушенням правил під судності, оскільки згідно виконавчого листа боржник проживає на території Шевчен-ківського району м.Чернівці, в той час як компетенція Другого відділу ДВС поширю-ється на Першотравневий район м. Чернівці. Просила скаргу задовольнити.

Представник суб`єкта оскарження в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд скарги без його участі.

Представник зацікавленої особи - ТОВ «Кредитні ініціативи» у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши письмові матеріа-ли справи та матеріали виконавчого провадження, а також, враховуючи положення ч.2 ст.450 ЦПК України, у відповідності до яких неявка учасників виконавчого провад-ження не перешкоджає розгляду скарги, приходить до наступного.

Так, відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження ма-ють право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням дією або безді- яльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служ-би або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відпо-відно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з поданої до суду скарги, боржник по виконавчому провадженню вважає, що його права були порушені, оскільки державним виконавцем було порушено вимоги п.6.п.10 ч.4 ст.4Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами за-хищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Чинне законодавство України передбачає широке коло можливостей впливу на хід виконавчого провадження, рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця.

Гарантією дотримання та забезпечення прав та свобод сторін виконавчого про-вадження насамперед є право на оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця у межах виконавчого провадження. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності приватних виконавців регламентується як Законом України «Про вико-навче провадження», так і відповідними положеннями процесуальних кодексів які по-винні застосовуватися у сукупності заходів оскарження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних вико-навців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом Укра-їни «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що ви-конавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове вико-нання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - су-купність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що ви-значені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-право-вими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відпо-відно до цього Закону підляга-ють примусовому виконанню.

Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17 зазначив, що в силу приписів вищевказаної статті Закону виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших ви-конавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і не-допущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець пови-нен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка» виконавця.

Пунктом 9 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рі-шень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче проваджен-ня» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної ви-конавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторона-ми, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у по-рядку, передбаченому законом.

Судом встановлено:

-18.03.2026 року представник ТОВ «Кредитні ініціативи» Іван Філіппов звер-нувся до Другого відділу ДВС м.Чернівці з заявою про примусове виконання виконав-чого листа №727/6048/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором №1635 від 23.06. 2006 року у розмірі 250 171,82 долари США та 191 450 гррн 26 коп судового збору. (а.с.73-75).

Відповідно до наказу Південно-західного міжрегіонального управління Міні-стерства юстиції №348/5 від 12.07.2021 року територіальна компетенція Другого від-ділу ДВС у м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ук-раїни поширюється на Першотравневий район м.Чернівці.

Із дослідженого судом виконавчого листа №727/6048/24, виданого 14.05.2025 року, вбачається, що адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено як АДРЕСА_1 (а.с. 76).

При цьому, у заяві стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи» про відкриття вико-навчого провадження від 18.03.2026 року зазначено місце проживання боржника як АДРЕСА_1 та фактичне місце проживання АДРЕСА_2 .

Заяву про примусове виконання рішення підписано представником по довіре-ності - ОСОБА_7 та в додатках зазначено, що до заяви додається довіреність на представника ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с.75)

Частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визна-чено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазнача-ються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провад-ження" встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом дер-жавної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протя-гом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`яв-лено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повно-му обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про виконавче проваджен-ня" під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інфор- мації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче про-вадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчи-ненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти кло-потань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживан-ня, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибо-ру місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної вико-навчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на терито-рії, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" вста-новлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`є-ром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконав- чого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого доку-мента без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини де-в`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправ-ленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рі-шень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за ад-ресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчо- му документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місце-знаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначе-ною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і не упереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За змістом частини першої статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотри-манням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справед-ливості, не упередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) ди-спозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксу-вання технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) спів-мірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здій-снюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний ви-конавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інте-реси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

За визначеннями, наведеними в статті 3 Закону України "Про свободу пересу-вання та вільний вибір місця проживання в Україні", місцем перебування є адміністра-тивно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні ус-танови, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові части-ни; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, докумен-тів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазна-ченням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інфор-мації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Мі-ністрів України порядку.

Частиною другою статті 2 Закону встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За змістом статті 6 Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою за реєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, по-свідчують особу чи її спеціальний статус" єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документти, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із за-безпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, викори-стовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця пе-ребування.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство Ук-раїни, посвідчують особу чи її спеціальний статус" до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і ро-зірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фі-зичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реє-страційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облі-кової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контро-люючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

Із дослідженого судом витягу з реєстру територіальної громади від 23.05.2025 року, встановлено, що місце проживання боржника ОСОБА_1 з 24.09.2018 року зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 (а.с.18).

Суд керується правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31 березня 2021 року в справі №380/7750/20, відповідно до якої, отримавши заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в якій, як і в указаному виконавчому документі, зазначено дві різні адреси боржника, приват-ний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до вико-нання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконав- чих округів (Львівська область та місто Київ відповідно). Звідси виникає потреба з`я-сування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ (пункт 81 постанови).

Верховний Суд дійшов висновку про те, що сама лише вказівка на місце прожи-вання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися до-статньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, те-риторіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою (п.86 постанови).Таким чином при відкритті виконавчого провадження інформація про місце реєстрації позивача була відома відповідачу, адже була зазначена стягувачем у заяві про примусове виконання виконавчого напису та самому виконавчому написі.

Таким чином, при відкритті виконавчого провадження інформація про місце реєстрації відповідача була відома позивачу, адже була зазначена стягувачем у заяві про примусове виконання виконавчого листа.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що виконання судового рішення здійсню-ється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 431 ЦПК України).

Як зазначалось судом раніше, у виконавчому листі №727/6048/24, виданому су-дом 14.05.2025 року, адресу боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було вказано як АДРЕСА_1 .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Ка-саційного цивільного суду від 27 липня 2023 року у справі № 211/4347/15-ц (про-вадження №61-4965св22) зроблено такі висновки: «вимога про зазначення місцезна-ходження (для юридичних осіб) або місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) проходить через цілу низку процесуальних документів - як тих, що надаються сторонами, так і тих, що ухвалюються судом. З огляду на обов`язок суду щодо належ- ного повідомлення учасників справи про судові засідання та належне направлення про- цесуальних документів, можна стверджувати, що суд тримає під контролем відповід-ність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) учасників справи.

Отже, завдяки зазначеним вище вимогам процесуального закону та за умови на- лежного виконання процесуальних обов`язків й не зловживання учасниками судового процесу процесуальними правами презюмується правильність інформації про місце-знаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача, що зазначені у виконавчому документті, який видається судом.

Таким чином, визначення місця виконання виконавчого документа щодо ОСОБА_8 (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем про- живання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце пе-ребування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти при-мусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закону України "Про виконавче провадження" пов`язує місце виконання рішення.

Судом було досліджено матеріали виконавчого провадження та встановлено, що будь-яких підтверджень щодо наявності зареєстрованого місця проживання боржника за адресою АДРЕСА_2 чи наявності там належного боржнику майна вони не містять.

Крім того, суд не може залишити поза своєю увагою, що подібні обставини, а саме відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 з порушенням територіальності, вже були предметом розгляду Шевченківського райсуду м. Чернівці. Так, ухвалою від 18 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці скар-гу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця задовольнив частково, визнав дії старшого державного виконавця Другого відділу ДВС у м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юс-тиції України неправомірними та визнав постанову по відкриття виконавчого провад-ження №79887261 від 29.12.2025 року неправомірною, скасував її.

З огляду на викладене, суд констатує, що старший державний виконавець при винесенні оспорюваної постанову про відкриття виконавчого провадження за повідом-леним стягувавчем нібито фактичним місцем проживання боржника, яка не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, ігноруючи ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18.02.2026 року (справа №727/1224/26), діяв протиправ-но.

Щодо вимог скаржника про зобов`язання державного виконавця провести вико-навчі дії в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження», суд зазначає на-ступне.

За умовами ст.451 ЦПК України та у відповідності до загальних положень ЗУ «Про виконавче провадження» прийняття відповідних рішень та винесення процесу-альних документів державним виконавцем є виключно його дискреційними повнова-женнями, у проведення яких суд втручатись не вправі. Так, суд у разі визнання непра-вомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця державної виконавчої служби або приватного виконавця зобов`язує їх усунути допущені порушення або ін-шим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника, але при цьому не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України мо-жуть здійснюватися тільки держав-ним виконавцем державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

Відтак, здійснення заходів примусового виконання виконавчого листа №727/ 6048/24, передбаченихЗУ «Про виконавче провадження», відносяться до виключної компетенції органів виконавчої служби, а тому, суд не вправі покладати на себе функ-ції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.

Вимогу скаржника про визнання неправомірними дій начальника Другого від-ділу ДВС м. Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бушкевича А.В. суд вважає необґрунтованою, і такою, що слід зали-шити без задоволення, оскільки в судовому засіданні не було встановлено дій або без-діяльності даної посадової особи, які б порушували права скаржника та суперечили чинному законодавству України.

Згідно ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомір-ними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст.ст.18, 76-81, 353, 432, 447, 448, 450,451 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця задовольнити частково.

Визнати дії заступника начальника Другого відділу Державної виконавчої служби м. Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юзефовича Едуарда Едуардовича щодо відкриття виконавчого про-вадження №80542475 - неправомірними.

Визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника Другого відділу ДВС у м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністер-ства юстиції України Юзефовича Едуарда Едуардовича від 18.03.2026 року про від-криття виконавчого провадження №80542475 .

У задоволенні решти інших вимог скарги відмовити.

Роз`яснити державному виконавцю положення ст.453 ЦПК України, у відпо-відності до яких про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скар-ги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідом-ляють суд і заявника не пізніше, ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О.Є.Терещенко