Вирок № 138195492, 14.07.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/9471/24

1-кп/465/298/26

ВИРОК

Іменем України

14.07.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141370001036 від 05 листопада 2024 року, про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комарно, Львівської області, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18.02.2022 до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці 6 днів за ч. 2 ст. 121, ч.2 ст. 186 КК України

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.186 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 , будучи засудженим вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18.02.2022 до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці 6 днів за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.2 ст. 186 КК України, яке відбув 18.02.2022 року, на шлях виправлення не став та вчинив нове кримінальне правопорушення проти власності.

ОСОБА_5 , усвідомлюючи те, що згідно з указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» за №64/2022 від 24.02.2022 року на території України введений та продовжує діяти воєнний стан, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки і бажаючи їх настання, 05.11.2024 року близько 11 години 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка», що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Володимира Великого, 59А, усвідомлюючи, що його дії непомічені іншими особами, таємно, викрав каву марки «Jakobs KRONUNG» вагою 500 грам, в кількості 2 шт., вартістю кожної 287 гривень 08 копійок без ПДВ, із загальною вартістю 574 гривень 16 копійок без ПДВ, що знаходились на стелажах торгового залу для реалізації покупцям, з якими, без наміру подальшої оплати, вийшов з торгового залу магазину через вхідні двері, пройшовши через касову зону магазину, але на виході з приміщення магазину, був виявлений працівником оператора каси.

В подальшому ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що його таємні дії з викрадення чужого майна виявлені сторонніми особами з числа працівника оператора каси, яка вимагала зупинитись та показати вміст куртки, в якому містилися неоплачені товари, розуміючи, що його протиправні дії, спрямовані на викрадення чужого майна, викриті, почав втікати із таким викраденим майном, покинувши приміщення магазину, та продовжив швидкий біг, де в подальшому був затриманий працівниками служби охорони ТзОВ ТВК «Львівхолод».

Відтак, дії ОСОБА_5 , із таємного викрадення чужого майна (крадіжка) переросли у відкрите викрадення чужого майна (грабіж), який він не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі, та були спрямовані на викрадення майна ТзОВ ТВК «Львівхолод» на загальну суму 574 гривень 16 копійок.

ОСОБА_5 в судому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.186 КК України, визнав. Дав покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Дії відбувались у період часу, у спосіб, за обставин, які зазначені в обвинувальному акті. Мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення, в обвинувальному акті відображені вірно. Зокрема, пояснив, що він дійсно 05.11.2024 року близько 11 години 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка», що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Володимира Великого, 59А, таємно викрав каву марки «Jakobs KRONUNG» вагою 500 грам, в кількості 2 шт., що знаходились на стелажах торгового залу для реалізації покупцям, з якими вийшов з торгового залу магазину через вхідні двері, пройшов через касову зону магазину, але на виході з приміщення магазину був виявлений касиром. Касир вимагала зупинитись та показати вміст куртки. Розуміючи, що його дії, спрямовані на викрадення чужого майна, викриті, він почав втікати із таким викраденим майном, покинувши приміщення магазину, та продовжив бігти. Згодом був затриманий працівниками служби охорони ТзОВ ТВК «Львівхолод» та повернув викрадене. У вчиненому розкаявся, просив суворо не карати. Крім цього пояснив, що каву викрадав, у зв`язку з тим що він є круглим сиротою, каву викрадав для подальшого перепродажу з метою придбання продуктів харчування. Деякий час після звільнення з місць позбавлення волі проживав в орендованій квартирі з дівчиною, пізніше ночував на вулиці. Хворіє на гепатит С тривалий час, погано почувається. Просив суворо не крарати.

Представник потерпілого в судовому засіданні пояснив, що в магазині Рукавичка зі слів охоронців йому стало відомо, що було скоєно крадіжку 3 пачок кави невідомою особою. Вказану особу зупинила касирка. Охоронець це побачив, після цього невідому особу затримано та повернуто викрадене. Додав, що цивільний позов заявляти не буде. Претензій до обвинуваченого немає.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

В ході судового провадження судом створено всі необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що, зокрема, підтверджується тим, що в сторін кримінального провадження зауважень з цього приводу не виникло.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Під час вирішення питання по суті пред`явленого обвинувачення, суд, враховує вимоги п. 10 ч. 1 ст. 7 КПК України, згідно з яким, однією з основних засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідно зі ст.92 КПК України обов`язок доказування покладається на слідчого та прокурора.

Стандартом у кримінальному провадженні має бути доведення винуватості «поза розумним сумнівом» - рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року.

Безпосередньо дослідивши докази, подані під час судового розгляду, як стороною обвинувачення так і стороною захисту, оцінюючи їх в сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, представника потерпілого, свідків, дослідивши письмові нижченаведені докази, перевіривши доводи учасників процесу, суд доходить до переконання, що незважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини у пред`явленому йому обвинуваченні, вина останнього повністю та об`єктивно стверджується такими дослідженими по справі доказами.

-Показами свідка ОСОБА_7 , наданими в судовому засіданні, яка показала, що вона стояла на касі в магазині Рукавичка на вул. В.Великого 59а, у м.Львові, побачила обвинуваченого, який неодноразово раніше викрадав товар. Обвинувачений пройшов повз касу і вона його затримала біля каси, обвинувачений був у куртці. Чи мав при собі товар їй не відомо. Вона тримала двері, щоб не випустити обвинуваченого з магазину та натиснула на кнопку охорони. Після цього обвинувачений вирвався з магазину через двері, а охорона побігла за ним.

-Показами свідка ОСОБА_8 , наданими в судовому засіданні, який показав, що в день події був на роботі, хтось натиснув тривожну кнопку, він вийшов на зал, побіг за особою. Обвинувачений кинув каву, щоб ОСОБА_8 відволікся. Але ОСОБА_8 наздогнав його на вулиці на тротуарі. Обвинувачений виривався. Вказав, що він вже неодноразово затримував обвинуваченого, один товар він викинув на касі, інший по дорозі, а потім поліція витягнула каву в обвинуваченого зі штанів. Вказав, що саме він затримував обвинуваченого. Касирка сказала, що обвинувачений виніс товар. ОСОБА_8 побачив обвинуваченого за метрів 50 від магазину, та крикнув: «стій», а обвинувачений вже почав бігти. Коли ОСОБА_8 починав його доганяти, то обвинувачений сказав, що нічого немає, кинув йому під ноги каву. Останню пачку кави він дістав при працівниках поліції. ОСОБА_8 один біг за обвинуваченим. В подальшому привів обвинуваченого в магазин і викликав поліцію.

-Показами свідка ОСОБА_9 , наданими в судовому засіданні, який показав, що подія відбулась рік тому в магазині по Володимира Великого у м. Львові. Він був на зміні з охоронцем ОСОБА_8 , почув, що натиснули тривожну кнопку. Касир повідомила, що хтось краде товар. Він вийшов на двір і побачив шарпанину. Через скло він бачив, що ОСОБА_10 когось доганяє. Він бачив 2-ох осіб через вікно, відстань була близько 10 метрів, Паськевич біг, не йшов. На вулиці була розкинута кава, лежала одна пачка. Обвинувачений виривався, штовхався. ОСОБА_8 затримав обвинуваченого. Згодом він разом зі ОСОБА_8 завели обвинуваченого в магазин, обвинувачений пручався, погрожував. Коли приїхала поліція, було виявлено ще товар.

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 18.11.2024 року та DVD-R диском до нього, який проводився за участю свідка ОСОБА_8 , відповідно до якого ОСОБА_8 відтворив та підтримав свої показання, а саме, що близько 11:00 год 05.11.2024 року у приміщенні магазину «Рукавичка», що за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 59А, ОСОБА_5 викрав дві пачки кави, де був помічений касиром та в подальшому покинув приміщення магазину «Рукавичка», та був затриманий працівником охорони ОСОБА_8

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 18.11.2024 року та DVD-R диском до нього, який проводився за участю свідка ОСОБА_7 , відповідно до якого ОСОБА_7 відтворила та підтримала свої показання, а саме, що близько 11:00 год 05.11.2024 року у приміщенні магазину «Рукавичка», що за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 59А, ОСОБА_5 викрав дві кави, де при виході із касової зони був помічений ОСОБА_7 , яка намагалася перешкодити ОСОБА_5 йти далі шляхом закриття дверей, проте останній покинув магазин, де в подальшому був затриманий працівником охорони.

-Протоколом огляду відеозапису від 05.11.2024 року та DVD-R диском до нього, відповідно до якого при запуску відео файлу з назвою «Заходить вулиця» можна побачити, як невідома особа, чоловічої статі, одягнена у чорну кофту, безрукавку та чорний капелюх об 10:58:33 05.11.2024 року заходить у магазин «Рукавичка», що знаходиться по вул.В.Великого, 59А у м. Львові. При запуску відео файлу можна побачити, як дана невідома особа, чоловічої статі, одягнена у чорну кофту, безрукавку та чорний капелюх 05.11.2024 року об 10:58:38 заходить у магазин «Рукавичка», що знаходиться по вул. В.Великого, 59А у м. Львові та направляється в напрямку торгових рядів. При запуску відео файлу з назвою «краде» можна побачити, як дана невідома особа, чоловічої статі, одягнена у чорну кофту, безрукавку та чорний капелюх 05.11.2024 року об 10:58:56 бере з торгових полиць каву марки «Jakobs» вагою 500 грам, яку в подальшому ховає собі під безрукавку. На цьому ж відео вищевказана особа вдруге 05.11.2024 об 10:59:06 бере каву марки «Jakobs» вагою 500 грам, яку в подальшому також ховає собі під куртку. На цьому ж відео вищевказана особа втретє 05.11.2024 об 10:59:16 бере каву марки «Jakobs» вагою 500 грам, яку в подальшому також ховає собі під куртку. Після чого дана особа відправляється торговою залою на вихід з магазину «Рукавичка», що знаходиться по вул. В.Великого, 59а. При відкритті файлу «каса скидує» можна побачити як 05.11.2024 року об 10:59:47 вищевказана невідома особа намагається покинути магазин, однак касир магазину його не впускає. В подальшому останній підходить до каси де витягує з під куртки одну пачку кави марки «Jakobs», яку в подальшому викидає на касу і вибігає з магазину. При відкритті файлу «виходить» можна побачити як 05.11.2024 року об 11:00:16 вищевказана невідома особа покинула магазин «Рукавичка», що знаходиться по вул. В.Великого, 59 А у м.Львові, а об 11:00:28 дану особу наздоганяє працівник охорони магазину. При відкритті файлу «виходить» можна побачити як 05.11.2024 року об 11:12:33 вищевказана невідома особа знаходиться у кімнаті персоналу. Об 11:12:33 дана особа витягує з під-куртки пачку кави «Jakobs» вагою 500 грам, яку в подальшому викинув на стіл.

Суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.4 ст.186 КК України, оскільки ОСОБА_5 своїми умисними діями вчинив закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.15, ч.4 ст.186 КК України.

Пом`якшуючими покарання ОСОБА_5 обставинами суд визнає: щире каяття, усунення заподіяної шкоди, (п.1,2 ч.1 ст. 66 КК України), вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин (п.5 ч.1 ст. 66 КК України). Збіг тяжких сімейних та особистих обставин підтверджується тим, що обвинувачений є круглою сиротою, мати обвинуваченого померла, коли йому було 13 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_11 серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Комарнівської міської ради Городоцького району Львівської області 22.08.2014, батько помер у 2020 році, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_12 серії НОМЕР_2 , виданого 30.12.2020 Городоцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів). Після відбуття покарання обвинувачений проживав в орендованій квартирі, на вулиці.

Обтяжуючих покарання ОСОБА_5 обставин, відповідно до ст.67 КК, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із вимог ст.ст.50, 65 КК України щодо призначення покарання та з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти росії» від 29.11.2007 р.).

Згідно з положеннями ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Також суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування і належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа №634/609/15-к, провадження №51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Згідно з вимогами ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Застосування ст. 69 КК України можливе за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом`якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у кожному випадку застосування ст.69 КК України, суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.186 КК України, суд враховує, що обвинувачений вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, а також особу обвинуваченого, який раніше судимий, вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18.02.2022 до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці 6 днів за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.2 ст. 186 КК України, яке відбув 18.02.2022 року, а також те, що обвинувачений щиро розкаявся, усунув заподіяну шкоду, є особою молодого віку, незначну вартість предмету посягання (574,16 грн), відсутність реальної шкоди, відсутність вимог потерпілого щодо призначення суворого покарання та матеріальних претензій, складні життєві обставини (кругле сирітство), наявність діагнозу гепатит С, відсутність претензій зі сторони потерпілого, а також ту обставину, що обвинувачений перерахував на користь ЗСУ грошові кошти в сумі 10000 грн., наявність пом`якшуючих обставин: щире каяття, усунення заподіяної шкоди, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних та особистих обставин, відсутність обтяжуючих обставин.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , в судовому засіданні просив при призначенні міри покарання за ч.2 ст.15, ч.4 ст.186 КК України визнати обвинуваченого винного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.186 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначити покарання нижче нижчої межі, передбаченої ч.4 ст. 186 КК України, зважаючи на таке. Обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому та просив суд суворо не карати. Шкода потерпілому була усунута та відсутні претензії зі сторони потерпілого. На момент вчинення інкримінованих дій його підзахисним злочин вчинено за збігом тяжких особистих та сімейних обставин, оскільки обвинувачений є круглою сиротою, погіршення стану здоров`я обвинуваченого. А також те, що ОСОБА_5 перерахував на користь ЗСУ грошові кошти в сумі 10000 грн.

Суд виходить з того, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Відтак покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

З огляду на викладене, враховуючи наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного: щире каяття, усунення заподіяної шкоди, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних та особистих обставин, критичне ставлення обвинуваченого до вчиненого, погіршення стану здоров`я обвинуваченого та наявність в останнього діагнозу гепатит С, що підтверджується медичною довідкою Філії ЦОЗ ДКВС України у Львівській області Львівська багатопрофільна лікарня, виданою В.о. зав. АПВ ЛБЛ №19 ОСОБА_13 від 27.03.2026, відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає зазначені обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим, тому у даному конкретному випадку обвинуваченому ОСОБА_5 суд вважає за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.186 КК України.

На думку суду зазначена міра покарання є справедливою, необхідною і достатньою для запобігання вчинення винним правопорушень у майбутньому.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу залишити у виді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання з 05.11.2024 року.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Питання скасування арештів майна вирішити в порядку 174 КПК України

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, відсутні.

Керуючись ст.ст.100, 174, 183, 472, 473, 474, 475, 476, ч.15 ст. 615 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.186 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку у законну силу залишити без змін - тримання під вартою.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 05.11.2024 року.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_14 від 06.11.2024 у справі №465/8814/24 на каву «Jakobs KRONUNG» вагою 500 грам та панаму чорного кольору із надписом «Пожежа», скасувати.

Речові докази:

- DVD-R диск залишити при матеріалах кримінального провадження

-каву «Jakobs KRONUNG» вагою 500 грам повернути власнику ТзОВ ТВК «Львівхолод».

-панаму чорного кольору із надписом «Пожежа» повернути власнику ОСОБА_5

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Вирок виготовлений в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Головуючий суддя ОСОБА_1