Рішення № 138194286, 13.07.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3853/26

Номер провадження 2/629/1693/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., розглянувши в м.Лозова Харківської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу 629/3853/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача -адвокат Сахарова Ольга Ігорівна, представник відповідача - адвокат Умбатова Олена Валеріївна, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі -ТОВ «ФК «ЕЙС»), в інтересах якого діє представник , звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредитної лінії № 131439813 від 13.06.2021 року у розмірі 20 769,40 грн, а також судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор), отримав кошти, проте зобов`язання щодо їх повернення не виконав. Право вимоги за договором перейшло до позивача через ланцюг договорів факторингу, а саме: від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстру № 147 від 17.08.2021; від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 та відповідної платіжної інструкції про фінансування; від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача (ТОВ «ФК «ЕЙС») на підставі Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 та Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 14.07.2025. Враховуючи непогашення боргу відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано сторонам час для подання заяв по суті та задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Представник відповідача ОСОБА_2 подала відзив та доповнення до відзиву, у яких просила відмовити в позові, стверджуючи, що ОСОБА_1 ніколи не укладав Кредитний договір № 131439813 від 13.06.2021 року та не перебував у жодних договірних відносинах ні з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ні з ТОВ «ФК «ЕЙС». На переконання сторони захисту, позивачем не надано належних доказів накладення ОСОБА_1 електронного підпису чи проходження ним процедури ідентифікації. Додатково зазначено, що фінансовий номер телефону ( НОМЕР_1 ) та банківські картки, на які нібито зараховувалися кошти, ніколи не належали відповідачу. Представник відповідача наголошує, що намагання позивача витребувати дані про власника телефону та карток через суд вже після відкриття провадження свідчить про відсутність у позивача будь-яких доказів причетності ОСОБА_1 до кредиту на момент подання позову. Наданий позивачем розрахунок заборгованості представник відповідача вважає одностороннім арифметичним документом, який не відображає реального руху коштів і не замінює собою платіжні інструкції чи банківські виписки. Також, представник заявила про сплив позовної давності. Крім того, у відзиві представник відповідача адвокат Умбатова О.В. ставила під сумнів повноваження ОСОБА_3 через відсутність ордеру.

Представник позивача надала відповідь на відзив, у якій зазначила, що заперечення відповідача є необґрунтованими. Також, вказала, що ідентифікація клієнта здійснювалася за

допомогою унікальних даних, а підпис договору здійснено одноразовим ідентифікатором, що згідно із законом прирівнюється до власноручного підпису. Представник позивача спростовує твердження про неотримання коштів ОСОБА_1, вказуючи, що факт виконання зобов`язання Первісним кредитором підтверджується Платіжною інструкцією про ініціювання платіжної операції на картковий рахунок, вказаний Відповідачем при подачі заявки. Будь-яких даних про помилковий чи неналежний переказ коштів не встановлено, що свідчить про реальність отримання кредиту. Крім того, вказала, що наявні правові підстави для стягнення відсотків як у межах строку кредитування, так і після його спливу. Також, зазначила, що надані позивачем розрахунки заборгованості, довідки про дії позичальника в ІТС та копії договорів факторингу є належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість позову та спростовують формальні заперечення відповідача. Стосовно відсутності ордеру, представник наголосила на тому, що в матеріалах справи наявна довіреність, яка є належним підтвердженням повноважень. Щодо позовної давності представник позивача наголосила, що її перебіг зупинено (продовжено) на період дії воєнного стану в Україні згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому строк пропущено позивачем не було.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе, відповідно до ст. 279 ЦПК України, розглянути справу за наявними матеріалами.

Фіксування процесу технічними засобами не здійснювалося згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.4 ст.77 ЦПК України, суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

13.06.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Кредитний договір № 131439813.

Первісний кредитор виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредитний ліміт у розмірі 1 500,00 грн з подальшим збільшенням до 6 000,00 грн.

Відповідно до пунктів 1.9.1-1.9.3 Кредитного договору, сторони погодили нарахування процентів за користування кредитом у межах строку кредитування.

У п. 1.12.2 та п. 4.3 Договору сторони прямо передбачили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Заборгованість станом на момент подання позову до суду складає 20 769,40 грн, з яких: 6 000,00 грн - тіло кредиту; 14 769,40 грн - проценти.

Право вимоги до відповідача перейшло на підставі шляхом передачі права вимоги, відповідно до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (від Maniveo до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»); Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 (від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»); Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 (від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС»).

Вищевказане узгоджується з матеріалами справи.

Вирішуючи питання про обгрунтованість вимог та заперечень, суд зазначає наступне.

Твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не укладав зазначеного Кредитного договору, суд вважає неспроможними, оскільки матеріалами справи підтверджується, що договір було укладено в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом надсилання пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту).

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в електронному документі та підписаний сторонами за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У даній справі відповідач здійснив акцепт шляхом введення одноразового пароля-

ідентифікатора (код MNV4A67C), надісланого на його фінансовий номер телефону, що згідно із законом прирівнюється до власноручного підпису.

Проходження відповідачем верифікації через систему «BankID НБУ» із використанням його унікальних даних (РНОКПП НОМЕР_2 ) виключає можливість випадкового використання його персональних даних сторонніми особами.

Посилання представника відповідача про те, що фінансовий номер ніколи не належав відповідачу, не знайшло підтвердження в матеріалах справи.

Факт надання первісним кредитором відповідачу кредитних коштів підтверджується Платіжним дорученням, згідно з яким кошти у розмірі 1 500,00 грн (з подальшим збільшенням ліміту до 6 000,00 грн) були перераховані на картковий рахунок, вказаний відповідачем.

Належність рахунку відповідачу та використання коштів підтверджується витребуваною інформацією.

Наявність та розмір заборгованості підтверджується Розрахунком та випискою з особового рахунку.

Посилання представника відповідача на те, що намагання позивача витребувати дані про власника телефону та карток через суд вже після відкриття провадження свідчить про відсутність у позивача будь-яких доказів причетності ОСОБА_1 до кредиту на момент подання позову, суд оцінює критично, оскільки вказане не спростовує факту укладення відповідачем договору, а скоріш свідчить про бажання ухилитись від виконання зобов`язань за договором.

Дослідивши ланцюг договорів факторингу, суд вважає перехід права вимоги до ТОВ "ФК "ЕЙС" законним.

Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України, новий кредитор набуває всіх прав первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу прав.

Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що кредитний договір було укладено 13.06.2021 року.

Суд бере до уваги, що Законом № 4434-ІХ від 14.05.2025 року було виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який передбачав продовження строків позовної давності на період дії воєнного стану.

Водночас, згідно з приписами ст. 58 Конституції України та загальними принципами цивільного права, припинення дії норми про продовження строку означає відновлення його перебігу.

Оскільки з моменту виникнення правовідносин (червень 2021 року) до початку дії воєнного стану (лютий 2022 року) минуло менше дев`яти місяців, а з моменту відновлення перебігу строку за новим законом (травень 2025 року) до дня звернення з позовом у 2026 році трирічний строк не вичерпався, суд доходить висновку, що позовну давність не пропущено.

Розглянувши заперечення представника відповідача стосовно відсутності у матеріалах справи ордеру на надання правничої допомоги представнику позивача Сахаровій Ользі Ігорівні, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи підтверджуються, зокрема, довіреністю юридичної особи.

Судом встановлено, що позовна заява від імені ТОВ «ФК «ЕЙС» підписана представником Сахаровою Ольгою Ігорівною.

На підтвердження її повноважень до позовної заяви долучено копію Довіреності у порядку передоручення від 15.04.2026 року, виданої директором ТОВ «ФК «ЕЙС» Міщенко А.І.

Вище вказана довіреність надає Сахаровій О.І. право представляти інтереси товариства в судах України з усіма правами, які надано законом стороні по справі, у тому числі підписувати та подавати позовні заяви.

Оскільки Сахарова О.І. діє у цій справі як представник за довіреністю юридичної особи, а

не як адвокат на підставі договору про надання професійної правничої допомоги безпосередньо з клієнтом, надання ордеру у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не є обов`язковим для підтвердження її процесуальних повноважень у даному випадку.

Таким чином, зважаючи на те, що справа є малозначною, повноваження Сахарової О. І. на підписання позовної заяви та представництво інтересів Позивача підтверджені належним та допустимим доказом, що відповідає вимогам ст. 62 ЦПК України, а тому заперечення відповідача у цій частині судом відхиляються.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості за процентами становить 14 769,40 грн.

При оцінці правомірності цих нарахувань, суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, де зазначено, що право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється зі спливом строку кредитування.

У даній справі сторони у договорі чітко погодили нарахування процентів як міру відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України, що підтверджується матеріалами справи та розрахунком заборгованості.

Суд враховує, що згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, споживач звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, виключно у період дії в Україні воєнного стану.

Так, оскільки воєнний стан було введено Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, дія цього «імунітету» розпочалася лише з 24 лютого 2022 року.

Відповідно, нарахування за ст. 625 ЦК України, здійснені до 24.02.2022 року, є законними та підлягають стягненню.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що весь обсяг заявлених до стягнення відсотків у сумі 14 769,40 грн був сформований (нарахований) до введення воєнного стану, тому положення п. 18 Перехідних положень ЦК України про звільнення від відповідальності до цих нарахувань не застосовуються.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Так, вивчивши викладене сторонами в заявах по суті, дослідивши всі докази в їх сукупності, беручи до уваги не надання доказів відповідачем погашення боргу, суд вважає, що вимоги про стягнення тіла та процентів підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги те, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір у сумі 2 662,40 грн стягується з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на правничу допомогу, слід вказати наступне.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження зазначених витрат представником Позивача до матеріалів справи долучено: Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року; Додаткову угоду № 25770933847 від 01.09.2025 року; Акт прийому-передачі наданих послуг № 12103453 від

05.01.2026 року, згідно з яким адвокатом надано наступні послуги: складання позовної заяви (5 000 грн), вивчення матеріалів справи (1 000 грн), підготовка адвокатського запиту (500 грн) та підготовка клопотання (500 грн); свідоцтво та довіреність.

Представник відповідача адвокат Умбатова О. В. у відзиві на позовну заяву висловила заперечення проти задоволення вимог у частині витрат на правничу допомогу. Відповідач зауважує на неспівмірності заявленої суми (7 000,00 грн) зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаної адвокатом роботи. Зокрема, сторона захисту наголошує, що дана справа є типовою для спорів про стягнення кредитної заборгованості, не потребує значного часу для вивчення законодавства чи судової практики, а позовна заява фактично є шаблонною.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт; 3) обсягом наданих послуг; 4) ціною позову та значенням справи для сторони.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 наголосив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. Оскільки відповідачем було заявлено про неспівмірність витрат, суд зобов`язаний оцінити їх за критеріями розумності та реальності.

Оцінюючи наданий Позивачем Акт наданих послуг, суд зазначає наступне.

Так, справа за позовом фінансової компанії про стягнення заборгованості за мікрокредитом відноситься до справ незначної складності (малозначних справ), правовідносини у яких є сталими та врегульованими чіткими нормами ЦК України та ЗУ «Про споживче кредитування».

Заявлена сума у 7 000,00 грн становить близько 34% від ціни позову (20 769,40 грн), а тому суд вважає, що стягнення такої суми за підготовку шаблонного позову у малозначній справі призведе до надмірного фінансового тягаря для відповідача та не відповідатиме принципу справедливості.

Вивчення матеріалів та складання позовної заяви, що тривало, за твердженням адвоката, 4 години за ставкою 5 000 грн за позов, не є виправданим та обгрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, характер спірних правовідносин, обсяг доказової бази та заперечення відповідача, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, сумою 4 000,00 грн. Решту витрат залишити за позвиачем.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Договором № 131439813 від 13.06.2021 року у загальному розмірі 20 769,40 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14 769,40 грн -заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Іншу частину витрат на правничу допомогу -залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ, індекс 02094, e-mail: fincomace@gmail.com, реквізити: р/р НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.О. Каращук