Рішення № 138193773, 14.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14.07.2026 р. справа №520/12267/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Харківського національного університета Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації, Університет)провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, виплата яких проведена - 29.04.2026; 2) зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, виплата яких проведена 29.04.2026.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що з боку суб"єкта владних повноважень мала місце затримка в остаточному повному розрахунку при звільненні (платіж проведено 29.04.2026р. в розмірі 103.576,72 грн) у зв`язку із чим має бути виплачена компенсація втрати частини доходу.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки індексація не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців. На думку відповідача, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України №1294 та Інструкцією №260 індексацію не віднесено до видів грошового забезпечення, а тому відсутні правові підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник проходив військову службу з 10.09.2015р. по календарну дату подання позову на штатній військовій посаді в організаційній структурі Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба; згідно з витягом з наказу начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 10.09.2015р. №223 старшого солдата ОСОБА_2 , бухгалтера розрахунково-касового відділення фінансово-економічної служби, бухгалтера розрахунково-касового відділення, ВОС - 900025А, військовослужбовця військової служби за контрактом, які призначені на посади наказом начальника Харківського університету Повітряних Сил (по особовому складу) від 09 вересня 2015 року № 27-РС, вважати такими, що з 10 вересня 2015 року приступили до виконання службових обов`язків за відповідною посадою.

Стверджуючи про неповну виплату відповідачем індексації грошового забезпечення за період 01.03.2019р.-30.09.2023р. заявником у межах справи №520/29346/23 було заявлено вимоги, зокрема, про визнання протиправною бездіяльності Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 30.09.2023; зобов`язання Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 30.09.2023 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі №520/29346/23 було визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період жовтень 2019, з 01.02.2023 року по 30.09.2023 року, з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення у період жовтень 2019, з 01.02.2023 року по 30.09.2023 року зі збереженням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року та з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704. Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 по 31.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет станом на 1 січня календарного 2020, 2021, 2022, 2023 року відповідно, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби. Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки, яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби. Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум. В решті вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі №520/29346/23 рішення суду першої інстанції було скасовано в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Прийнято нову постанову, якою задоволені вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 520/29346/23 було скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період жовтень 2019, з 01.02.2023 року по 30.09.2023 року, з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та зобов`язання Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення у період жовтень 2019, з 01.02.2023 року по 30.09.2023 року зі збереженням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року та з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Прийнято нову постанову в цій частині, якою відмовлено в задоволені позовних вимог.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 520/29346/23 змінено, викладено абзац восьмий - одинадцятий резолютивної частини рішення в такій редакції: "Визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 та 2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби. Зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум".

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 520/29346/23 - залишено без змін.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 02.07.2024р. у справі №520/29346/23 відповідачем 29.04.2026р. здійснено нарахування щомісячних та одноразових видів грошового забезпечення заявнику у сумі - 103.576,72 грн та проведено їх виплату, що підтверджується скріншотом з мобільного додатку банку.

Листом начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 06.05.2026 №176/176/100/842/1514 повідомлено, що на виконання рішення суду у справі №520/29346/23 здійснено виплату у розмірі 109.080,76 грн згідно з платіжною інструкцією №1523 від 28.04.2026, рішення суду виконано в повному обсязі. Стосовно питання щодо нарахування і виплати компенсації втрати частини доходу за несвоєчасну виплату сум коштів присуджених по справі №520/29346/23 повідомлено, що такі виплати можуть бути здійснені за умов та в строки визначені приписами діючого законодавства.

Стверджуючи про протиправність управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходу за платежем у справі №520/29346/23 заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є субєктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

За приписами ст.43 Конституції України кожен має право на працю, а право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Суд зважає, що суспільні відносини з приводу проходження громадянином публічної військової служби унормовані, насамперед, приписами Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок та військову службу", Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".

Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу, Кодексу законів про працю, Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 15.11.1996р. №504/96-ВР "Про відпустки" тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті публічної служби в Збройних Силах України.

Оскільки спеціальними актами права з приводу проходження військової служби не передбачено ані порядку та умов проведення розрахунку із військовослужбовцем при звільненні, ані будь-яких застережень з цього приводу, то суд вважає за необхідне поширити на дані відносини дію положень ст.47 Кодексу законів про працю України.

Так, положеннями ст.47 Кодексу законів про працю у редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022р. №2352-ІХ було визначено, що указано, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Утім, згідно з ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтю 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Звідси слідує, що ст.116 Кодексу законів про працю України запроваджено два строки розрахунку роботодавцем із найманим працівником у випадку звільнення, а саме: 1) у день звільнення (у разі, коли найманий працівник у цей день працював); 2) не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (у разі, коли заявник у день звільнення не працював).

Оцінивши добуті у справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90 КАС України, суд доходить до переконання, що подія несвоєчасної виплати грошового доходу має місце у спірних правовідносинах, позаяк перераховане грошове забезпечення (щомісячні та одноразові види) за період з 01.01.2016р. по 31.05.2023р. було виплачене суб`єктом владних повноважень лише 29.04.2026 р.

Суд наголошує, що згідно з ч.ч.2 і 3 ст.9, ст.15 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; індексація грошового забезпечення; одноразова грошова допомога при звільненні.

Водночас із цим, запроваджений Законом України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" грошовий платіж у вигляді компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, тобто за своєю правовою суттю не є винагородою за виконану роботу (не є оплатою праці/служби). Тому саме цей платіж не може бути кваліфікований у якості складового елемента грошового забезпечення військовослужбовця.

Продовжуючи вирішення спору за епізодом спонукання владного суб`єкта до нарахування і виплати компенсації втрати частини доходу, суд зазначає, що механізм компенсації втрати частини доходів громадян у зв`язку з порушенням строків виплати запроваджені Законом України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

У силу ч. 2 ст. 2 цього закону під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Суд зазначає, що з урахуванням правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020р. у справі №815/1226/18 та постанови Верховного Суду від 30.07.2020р. у справі №461/5775/16-а положення ст.2 Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" у силу ч.5 ст.242 КАС України слід тлумачити як відсутність будь-яких правових перепон для цього у спірних правовідносинах.

Оскільки факт отримання позивачем виплати грошового забезпечення із затримкою внаслідок протиправного діяння владного суб`єкта було встановлено судовим рішенням, то суд у даному конкретному випадку не знаходить правових підстав для звільнення владного суб`єкта від виконання обов`язку за ст. 2 Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Суд зауважує, що у силу прямого застереження ст.3 Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Також суд зважає, що за змістом ст.ст.2, 3 Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація втрати частини доходу підлягає нарахуванню не на загальну суму боргу з оплати праці (заробітної плати, грошового забезпечення) загалом стягнуту з суб"єкта владних повноважень у межах конкретної судової справи, а на кожну частину цього боргу, що виник у межах кожного окремого календарного місяця проходження особою публічної служби.

Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Правила застосування п.4 Порядку №159 витлумачені у прикладах розрахунку, котрі є додатком до Порядку №159 (тобто є невід"ємною частиною тексту підзаконного нормативно-правового акту).

Ці правила чітко та безумовно окреслюють характер та сутність необхідних розрахунків, у силу яких: 1) інфляція календарного місяця виникнення боргу з оплати праці та календарного місяця проведення грошового платежу на погашення боргу з оплати праці до алгоритму розрахунків не беруться; 2) із сукупного арифметичного показника індексу споживчих цін, обчислених наростаючим/кумулятивним підсумком підлягає вирахуванню величина в 100 одиниць.

У межах спірних правовідносин відповідач не мав правових підстав для не урахування приписів чинного підзаконного нормативного правового акту - постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159 та Порядку №159, приписи яких не суперечать положенням Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Враховуючи вищевикладене суд констатує, що: 1) базою для розрахунку є сума нарахованого, але невиплаченого доходу після утримання податків і обов`язкових платежів у межах кожного окремого календарного місяця проходження особою публічної служби; 2) індекс споживчих цін (індекс інфляції) визначається шляхом множення щомісячних індексів за період невиплати доходу; 3) з отриманого сукупного індексу інфляції правомірно віднімається 100%, оскільки компенсації підлягає саме приріст індексу, а не повне значення індексу, що прямо передбачено пунктом 4 Порядку №159 та статтею 3 Закону №2050-ІІІ; 4) місяць виникнення заборгованості та місяць її фактичного погашення до розрахунку не включаються, що узгоджується з приписами законодавства.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного за рішенням субєкта владних повноважень публічного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Визначаючись з приводу реально вчиненого суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом з огляду на положення п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов`язку, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти - оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, а також враховуючи викладені вище міркування з приводу кваліфікації реально вчиненого суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк за відсутності визначених законом підстав ухилився від нарахування і виплати на користь заявника компенсації втрати частини доходу у зв`язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення військовослужбовця, тобто вчинив управлінське волевиявлення у формі бездіяльності, котра не має розумного виправдання дією факторів нездоланної та непереборної сили, а тому підлягає визнанню протиправною.

Відтак, суб`єкта владних повноважень належить обтяжити обов`язком забезпечити реалізацію у спірних правовідносинах управлінської функції відповідно до закону, взявши до уваги, що місяць виникнення заборгованості та місяць її фактичного погашення до розрахунку не включаються, що узгоджується з приписами законодавства.

Окрім того, до розрахунку тривалості боргу у цілях компенсації втрати частини доходу не підлягають включенню календарний день, коли суб"єкт мав виконати обов`язок з виплати грошового забезпечення, і календарний день, коли суб"єкт фізично виконав обов`язок з виплати грошового забезпечення, бо у ці дні боргу відповідно ще та вже не існувало.

Згідно з ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України спосіб захисту порушеного права заявника належить визначити у відповідності до резолютивної частини даного судового акту.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання судового рішення у справі №520/29346/23.

Зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (ідентифікаційний код - 24980799) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходу у порядку Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за платежем по судовому рішенню у справі №520/29346/23, за період з 01.01.2016р. по 28.04.2026р.

Позов в решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко