Рішення № 138186009, 07.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1307/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 420801,08 грн. за участю представників сторін:

позивача Яковенко І.Ю., дов. від 06.05.2026

відповідача Свинаренко М.С., дов. від 02.03.2026

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державна екологічна інспекція у Харківській області, м. Харків звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача 420801,08 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Просить покласти на відповідачів витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 квітня 2026 року позовну заяву Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 420801,08 грн - залишено без руху; надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду належних доказів, які підтверджують повноваження особи, яка підписала позовну заяву та належних доказів на підтвердження повноважень осіб, що засвідчили копії документів, доданих до позовної заяви.

21 квітня 2026 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області усунено недоліки (заява вхідний № 9409) шляхом надання до суду належних доказів, які підтверджують повноваження особи, яка підписала позовну заяву та належних доказів на підтвердження повноважень осіб, що засвідчили копії документів, доданих до позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засіданні на 12 травня 2026 року о 14:30 годин.

05 травня 2026 року через систему "Електронний суд", Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" подано відзив (вхідний № 10660) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

11 травня 2026 року через систему "Електронний суд", Державною екологічною інспекцією у Харківській області подано відповідь (вхідний № 11291) на відзив на позовну заяву, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 12 травня 2026 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 26 травня 2026 року о 14:20 годин.

22 травня 2026 року через систему "Електронний суд", Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" подані заперечення (вхідний № 12347), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

23 травня 2026 року через систему "Електронний суд", Державною екологічною інспекцією у Харківській області подані додаткові пояснення (вхідний № 12600), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

26 травня 2026 року через систему "Електронний суд", Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" подано заяву (вхідний № 12680) про долучення повноважень представника відповідача. Суд задовольняє заяву та долучає до матеріалів справи надані документи.

Протокольною ухвалою суду від 26 травня 2026 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 червня 2026 року о 13:30 годин.

Постановити протокольну ухвалу суду від 08 червня 2026 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 06 липня 2026 року до 15 годин.

Постановити протокольну ухвалу суду від 06 липня 2026 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 07 липня 2026 року до 15:30 годин.

Представник позивача у судовому засіданні, у відповіді на відзив на додаткових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні, у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З метою виконання Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2019 рік затвердженого наказом Держекоінспекції від 30 листопада 2018 року №262, щодо проведення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства, відповідно до наказу про здійснення планового заходу (перевірки) від 05 листопада 2019 року №839/11-02 та направлення на проведення планової перевірки від 05 листопада 2019 року №839/11-02/05-06 проведено Державною екологічною інспекцією у Харківській області (позивачем) планову перевірку за додержанням вимог природоохоронного законодавства у діяльності Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 9відповідача) в період з 11 по 22 листопада 2019 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" спеціалізується на виробництві теплової енергії та наданні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та має в своєму складі 10 філій на території м. Харків: Шевченківська, Київська, Слобідська, Холодногірська, Московська, Новобаварська, Індустріальна, Основ`янська, Немишлянська, Роганська, а також філію Теплоелектроцентраль - З (ТЕЦ-3) та транспортну філію.

Окрім цього, перевіркою встановлено, що на Комунальному підприємстві "Харківські теплові мережі", допускається зберігання відходів у несанкціонованих місцях, а саме виявлено розміщення відходів на твердому покритті в місцях, що не призначені для зберігання вказаних відходів, за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, З (філія ТЕЦ-3) - розміщено звалище відходів поблизу санкціонованого місця зберігання вапна, морфологічний склад яких: відходи пластику, картону та побутових відходів.

Під час обстеження території філії ТЕЦ-3 за адресою: вул. Енергетична, 3, м. Харків виявлено факт розташування вапна на земельній ділянці в несанкціонованому місці біля дж.№34 (місце санкціонованого вивантаження та зберігання вапна філії ТЕЦ-5). Відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Харківській області було відібрано проби ґрунту: проба №1 "Земельна ділянка біля майданчику для зберігання вапна (біля ДВ№34)" - загальна площа 342 кв.м.; проба №2 "Земельна ділянка на відстані приблизно 5м ліворуч від проби № 1, біля майданчику для зберігання вапна" - загальна площа 112 кв.м.; проба №3, (фон) "Земельна ділянка ліворуч від димової труби пікового водогрійного котла", про що складено відповідний акт відбору проб ґрунтів від 12 листопада 2019 року.

За результатами досліджень проб ґрунту (протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 28 листопада 2019 року № 23-2019/66-68) встановлено перевищення ГДК по вмісту кальцію (водна витяжка) у 1,6 рази.

Вищевикладене встановлено у акті складеному за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 22 листопада 2019 року №839/11-02/05-06, встановлено у протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 28 листопада 2019 року №23-2019/66-68, та у акті відбору проб ґрунтів від 12 листопада 2019 року №23-2019/66-68, до якого у представника відповідача, заступника начальника виробничо технічного відділу філії ТЕЦ-3, щодо стану проб і записів зауважень не було.

Листом від 22 листопада 2019 року №4323/05-06 Акт перевірки був направлений засобами поштового зв`язку на адресу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі".

Таким чином, позивач вважає, що Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" допускається зберігання відходів у несанкціонованих місцях, а саме виявлено розміщення відходів на твердому покритті в місцях, що не призначені для зберігання вказаних відходів, за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3, а також за результатами досліджень проб ґрунту (акт відбору проб ґрунтів від 12 листопада 2019 року №23-2019/66-68; протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 28 листопада 2019 року №23-2019/66-68) встановлено перевищення ГДК по вмісту кальцію (водна витяжка) у 1,6 рази.

З метою усунення порушень виявлених під час перевірки, позивачем було внесено припис №56/05-06 від 28 листопада 2019 року пунктом 20, та 21 якого зобов`язано Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" ліквідувати місця несанкціонованого розміщення відходів, та не допускати зберігання відходів у несанкціонованих місцях.

Листом від 28 листопада 2019 року №4376/05-06, вищезазначений припис був направлений засобами поштового зв`язку на адресу відповідача.

Відповідно до наявних порушень вимог природоохоронного законодавства скоєних Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі", фахівцями позивача було складено претензію для відшкодування завданої шкоди, а саме:

Претензію №77 від 18 травня 2020 року на суму 420801,08 грн, яка розрахована за забруднення земельних ресурсів, відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27 жовтня 1997 року №171 та зареєстрованого в Мін`юсті України 05 травня 1998 року №285/2725 (у редакції наказу Мінприроди від 04 квітня 2007 року №149).

Станом на день складання даної позовної заяви вищезазначена претензія у добровільному порядку не сплачена.

Враховуючи, що, відповідач допустив забруднення ґрунту вапном на території філії ТЕЦ-3 Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" за адресою вул. Енергетична, 3, м. Харків на земельній ділянці площею 342 м.кв. в несанкціонованому місці, що є порушенням статті 17 Закону України "Про відходи", статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 35 Закону України "Про охорону земель", позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що після проведення перевірки у період з 11 по 22 листопада 2019 року, було винесено припис № 56/05-06 від 28 листопада 2019 року, відповідно до пунктів 20, 21 якого зобов`язано Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" ліквідувати місця несанкціонованого розміщення відходів, та не допускати зберігання відходів у несанкціонованих місцях.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року по справі № 520/10524/2020 за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Державної екологічної інспекції у Харківській області було скасовано пункти 20, 21 припису № 56/05-06 від 28 листопада 2019 року.

В рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року по справі № 520/10524/2020 зазначено, що матеріалах справи наявний договір на надання послуг від 28 травня 2008 року №94-П/221078, укладений між позивачем та Комунальним підприємством "Муніципальна компанія по поводженню з відходами" з додатками, додатковими угодами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) по вивезенню відходів. На підставі договору здійснюється вивіз та утилізація відходів, зібраних на об`єктах позивача. За вказаними у пунктах акту адресами, металеві труби та метал не зберігалися, а-готувалися для подальшого застосування при проведенні ремонтних робіт на теплових мережах і обладнанні. Фактів забруднення навколишнього природного середовища під час перевірки встановлено не було. Лабораторні аналізи стану забруднення земель не здійснювались. Відповідачем по справі не надано до акту перевірки доказів забруднення позивачем земель і ґрунтів, належних та допустимих доказів на підтвердження розміщення відходів (фото чи відеофіксацією)

Таким чином, суд вважає, що встановлені у справі № 520/10524/2020 обставини спростовують висновки, викладені у акті Державної екологічної інспекції у Харківській області від 22 листопада 2019 року № 839/11-02/05-06 та підтверджують необґрунтованість винесення припису № 56/05-06 від 28 листопада 2019 року в частині пунктів 20, 21, що в свою чергу спростовує доводи скаржника про можливість притягнення відповідача до відповідальності на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України.

Скасування пунктів 20, 21 припису означає: відсутність встановленого порушення; відсутність правової підстави для застосування відповідальності та неможливість використання такого припису як доказу.

Згідно статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода підлягає відшкодуванню за наявності: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку та вини.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (частина 1). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина 4).

Згідно частини 1 статті 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №912/823/18, від 03 листопада 2021 року у справі №922/1705/20, від 18 грудня 2020 року у справі №922/3414/19, від 02 червня 2022 року у справі №920/821/18.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 04 лютого 2019 року у справі № 807/242/14, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27 жовтня 1997 року №171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення, засмічення, земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих, непередбачених проектами, дозволами, скидів, викидів, речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

У пунктах 3.1-3.3 вказаної Методики визначено, що: землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення); землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Відповідно до пункту 3.4 Методики визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення.

Пунктами 3.5, 3.5.1 Методики визначено, що при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об`єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

Згідно пунктів 5.1, 5.2 Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.

У пункті 5.5.1 Методики визначено, що грошова оцінка земель, по яких не проведено її визначення, здійснюється за підпунктом 4.7.1 цієї Методики.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 викладено висновок проте, що відповідно до норм природоохоронного законодавства України, зокрема Методики, умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Отже, забруднення або можливе забруднення навколишнього природного середовища є кваліфікуючими ознаками такого правопорушення, як засмічення земель, за яке передбачено відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

Тобто, заявляючи вимоги про відшкодування шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки позивачу необхідно довести, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (наприклад землі, надр, води, атмосферного повітря, тощо), відобразивши відповідне, зокрема, в оформленому відповідно до пункту 3.3 Методики акті перевірки, що підтверджує факт засмічення земельної ділянки та є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства суб`єктами господарювання.

Суд зазначає, що надані позивачем показники є агрохімічними характеристиками ґрунту, які не свідчать про наявність токсичного забруднення та не підтверджують погіршення екологічного стану земель.

Крім того, у матеріалах справи відсутні дані щодо зміни показників, які характеризують деградацію ґрунтів (зокрема pH) та не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та можливими негативними наслідками.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести: неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії); наявність шкоди (під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведені всі необхідні складові для відшкодування шкоди за правилами статті 166 Цивільного кодексу України, не доведено факт розміщення відходів у несанкціонованих місцях, не надано доказів забруднення позивачем земель і ґрунтів, належних та допустимих доказів на підтвердження розміщення відходів, зокрема фото- чи відеофіксації.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "10" липня 2026 р.

СуддяП.В. Хотенець