Ухвала суду № 138185977, 07.07.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

07 липня 2026 року м.Тернопіль Справа № 921/260/26 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув заяву без номера 23.06.2026 (вх.4917 від 23.06.2026) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Воля-20, селище Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області

про закриття провадження

у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воля-15", селище Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача-1 Великоберезовицької селищної ради, селище Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області

відповідача-2 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Воля-20, селище Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області

про визнання незаконним та скасування рішення

за участю представників:

позивача: Собчук В.К., адвокат, ордер серії BO №1137761 від 19.04.2026;

відповідача-1: Мужевич В.Я., юрисконсульт, довіреність від 05.03.2026;

відповідача-2: Вітів В.А., адвокат, ордер серії ВО №1143893 від 23.06.2026.

Обставини справи.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воля-15", селище Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області звернулося 24.04.2026 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Великоберезовицької селищної ради, с.Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Воля-20, с.Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, про визнання незаконним та скасування п.1 рішення Великоберезовицької селищної ради №3267 від 20.05.2025 про надання Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Воля-20 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 6125255200:02:002:1968, вказуючи на неправомірність передачі земельної ділянки іншому суб`єкту без врахування інтересів ОСББ "Воля-15" та порушення встановленого законом порядку визначення меж прибудинкової території.

Позовні вимоги, серед іншого, обґрунтовано з посиланням на те, що ОСББ Воля-15 створене для управління будинком №44 по вул. Зеленій у смт. Велика Березовиця, який введено в експлуатацію у 2012 році та передано на баланс Об`єднанню у 2016 році. На території, яка функціонально пов`язана з будинком позивача, розміщені гаражі, що перебувають у приватній власності мешканців будинку №44. Згідно з рішенням Великоберезовицької селищної ради №3267 від 20.05.2025 надано ОСББ Воля-20 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у постійне користування, площею 0,2015 га по АДРЕСА_1 , проте фактичне розміщення гаражів, що належать співвласникам будинку №44 та частина прибудинкової території, знаходяться в межах спірної земельної ділянки.

Оспорюване рішення ради створює перешкоди співвласникам будинку №44 у реалізації їхнього права на оформлення в користування прибудинкової території. Вважає, що надання дозволу іншому суб`єкту господарювання на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючими будівлями, що належать позивачу, створює стан правової невизначеності та спір щодо землекористування.

Ухвалою суду від 29.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті позову; підготовче засідання призначено на 09.06.2026 (з урахуванням ухвали від 14.05.2026). Ухвалою суду від 09.06.2026 підготовче засідання відкладалося на 23.06.2026, в якому оголошувалася перерва до 07.07.2026.

09.06.2026 ОСББ «Воля-15» подано клопотання без номера від 09.06.2026 (вх.№№4451, 4452) про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи з метою правильного вирішення спору, зокрема щодо підтвердження: факту накладення (перетину) меж земельних ділянок; фактичного розміщення гаражів співвласників будинку АДРЕСА_2 ; належності спірної частини земельної ділянки до прибудинкової території позивача; можливості формування земельної ділянки для відповідача-2 (ОСББ «Воля-20») без порушення прав мешканців будинку позивача на землекористування. У клопотанні наведено орієнтовний перелік питань, які необхідно поставити на вирішення експерту та запропоновано його кандидатуру.

Ухвалою суду від 09.06.2026, занесеною до протоколу судового засідання, за усною заявою ОСББ «Воля-15» клопотання без номера від 09.06.2026 (вх.№4451) залишено без розгляду, а розгляд клопотання без номера від 09.06.2026 (вх.№4452) постановлено здійснити у наступному підготовчому засіданні.

23.06.2026 Відповідачем-2 (ОСББ «Воля-20») подано заяву без номера від 23.06.2026 (вх.№4917) про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, зазначивши, що предметом даного позову є скасування рішення ради про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, однак таке рішення не є правовстановлюючим актом, не створює безпосередньо цивільних прав та обов`язків і не гарантує набуття права власності чи користування земельною ділянкою певною особою, а прийняття рішення є реалізацією органом місцевого самоврядування його владних управлінських функцій. Оскільки рада діє як суб`єкт владних повноважень у межах дискреційних повноважень, оскарження таких дій належить до юрисдикції адміністративного суду. Додатково у заяві зазначено, що за ОСББ «Воля-20» не зареєстровано жодних речових прав (власності чи користування) на спірну ділянку, тому спір не стосується приватноправових відносин і не може розглядатися господарським судом. Відповідач-2 вказує, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру (присвоєння кадастрового номера) є лише результатом контролюючих функцій органів Держгеокадастру і не є тотожним державній реєстрації речових прав.

Також, 23.06.2026 Відповідачем-2 (ОСББ «Воля-20») подано відзив на позовну заяву без номера від 23.06.206 (вх.№4926), згідно з яким позовні вимоги не визнаються з підстав необґрунтованості. Відповідач-2 вказує, що згідно з Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації та за матеріалами інвентарної справи, гаражні бокси є вбудовано-прибудованими приміщеннями, котрі призначені для зберігання автомобілів (криті автостоянки закритого типу). Зазначені приміщення розташовані у цокольному поверсі будинку №44, є його конструктивною частиною і не є окремо розташованими будівлями, що могли б впливати на визначення меж земельної ділянки. За твердженням відповідача-2 жодних доказів того, що земельна ділянка за кадастровим номером 6125255200:02:002:0642 накладається на спірну ділянку (кадастровий номер 6125255200:02:002:1968) до позову не додано. Натомість з Акту комісії від 03.08.2022 та листа позивача від 13.07.2025 вбачається, що під час будівництва будинку №44 самовільно зайнято частину ділянки, площею 0,0371 га, яка перебувала у користуванні забудовника - ПП «СМП «Кулко».

Ухвалою суду від 23.06.2026, занесеною до протоколу судового засідання, прийнято відзив на позов до розгляду, а розгляд клопотання про закриття провадження у справі постановлено здійснити у наступному підготовчому засіданні.

30 червня 2026 року Великоберезовицькою селищною радою подано відзив на позовну заяву без номера від 30.06.2026 (вх.№5131), згідно з яким Відповідачем-1 заперечуються позовні вимоги ОСББ «Воля-15» та водночас зауважено, що цей спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. На думку ради, позивачем не наведено достатніх обставин та правових підстав щодо незаконності прийнятого рішення №3267 від 20.05.2025.

Водночас, Великоберезовицькою селищною радою зазначено, що рада не заперечує проти призначення у справі судової експертизи.

04.07.2026 позивачем подано додаткові письмові пояснення без номера від 04.07.2026 (вх.№5252 від 06.07.2026), у яких наведено правове обґрунтування позовних вимог, заявлених до Відповідача-2 (ОСББ «Воля-20»). Зокрема зазначено, що відповідачем має бути особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, та яка є суб`єктом спірних правовідносин, відтак, оскільки оскаржуване рішення №3267 від 20.05.2025 прийнято на користь ОСББ «Воля-20», відповідно об`єднання є безпосереднім учасником спору. Відтак участь у справі відповідачів (Ради та ОСББ «Воля-20») є правомірним, адже права та обов`язки даних осіб виникли з оспорюваного рішення .

На думку позивача, якщо існує спір про право з певною особою, то вона повинна мати статус саме співвідповідача, а не третьої особи, оскільки обсяг прав відповідача є значно ширшим.

06.07.2026 позивачем подано відповідь на відзив Відповідача-1 без номера від 06.07.2026 (вх.№5284), у якому вказано, що оскарження індивідуального правового акту не робить спір автоматично публічно-правовим; ОСББ «Воля-15» звернулося до суду з метою захисту права на оформлення земельної ділянки під будинком АДРЕСА_2 та гаражами мешканців (співвласників), тому спір стосується нерухомого майна та речових прав юридичних осіб, має приватноправовий характер. Позивач наголошує, що спірна земельна ділянка вже була предметом розгляду в Господарському суді Тернопільської області (справа №921/847/23), де селищна рада підтримувала розгляд вимог ОСББ «Воля-20» саме господарським судом.

У підготовчому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, наведені у поданих ними заявах по суті спору та заявах з процесуальних питань.

Вирішуючи питання чи підлягає спір вирішенню у порядку господарського судочинства, судом враховано наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції (ч. 3 ст. 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із закріпленими в пункті 6 частини 1 статті 20 ГПК України правилами, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Водночас, згідно частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог. Подібні правові висновки сформовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №210/5659/18, від 27.10.2020 у справі №127/18513/18, від 12.10.2022 у справі № 183/41966/21 та інших.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18.

Отже, при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Предметом заявленого позову у цій справі є вимога Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Воля-15» до Великоберезовицької селищної ради та ОСББ «Воля-20» про визнання незаконним та скасування рішення Великоберезовицької селищної ради №3267 від 20.05.2025 "Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування" ОСББ "Воля-20" на земельну ділянку, площею 0,2015 га із зміною цільового призначення, що знаходиться по вул. Зелена, 48, смт Велика Березовиця, Тернопільського району Тернопільської області.

Позивач зазначає, що ОСББ «Воля-15» здійснює управління будинком АДРЕСА_2 , який введено в експлуатацію у 2012 році та передано на баланс Об`єднанню у 2016 році. На території, яка функціонально пов`язана з будинком позивача, розташовані гаражі, що перебувають у приватній власності мешканців будинку №44. Частина гаражів та прибудинкової території, необхідної для обслуговування будинку №44, потрапляє у контур земельної ділянки, площею 0,2015 га, що згідно з оскаржуваного рішення підлягає передачі ОСББ «Воля-20». Орієнтовна площа накладення ділянок становить близько 0,0371 га.

Встановлено, що позивачу на підставі іншого рішення ради від 20.05.2025 за № 3268 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), пл. 0,265 га кадастровий номер 6125255200:02:002:0642 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, розташованої за адресою, вул. Зелена, 44 смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, з правом передачі у постійне користування.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Витягу з Протоколу засідання постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Великоберезовицької селищної ради VIII скликання №75 від 13.05.2025, головою комісії Проць Вірою Ігорівною, з урахуванням наявності земельного спору між ОСББ «Воля - 20» та ОСББ «Воля - 15», запропоновано рекомендувати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ «Воля-20» та, у випадку наявності документів що підтверджують право власності на гаражні приміщення, збудовані законно у опорній стіні, укласти договір сервітуту з ОСББ «Воля-15» та, одночасно, зобов`язати голову ОСББ «ВОЛЯ - 20» подати Витяг з реєстру речових прав співвласників ОСББ «Воля - 15» та копію план-схеми чи іншої технічної документації із зазначеними нежитловими приміщеннями в опорній стіні ОСББ «Воля-15» на засідання наступної земельної комісії.

Відтак, комісією надано рекомендаційну згоду на надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСББ «Воля-15», площею 0,265 га за кадастровим номером 6125255200:02:002:0642 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, розташованої за адресою, АДРЕСА_2 , з правом передачі у постійне користування; рекомендовано голові ОСББ «ВОЛЯ - 20» подати Витяг з реєстру речових прав співвласників ОСББ «Воля - 15» та копію план - схеми чи іншої технічної документації із зазначеними нежитловими приміщеннями в опорній стіні ОСББ «Воля-15» на засідання наступної земельної комісії.

Наведене, на думку позивача, підтверджує, що селищна рада усвідомлювала наявність чужої нерухомості на спірній ділянці, однак попри необхідність належного встановлення меж ділянок прийняла рішення, яке порушує права власників гаражів, тобто фізичних осіб-співвласників.

Позивач звертався до селищної ради із заявами про коригування меж земельної ділянки, проте отримав формальні відповіді з пропозицією оскаржувати акти у судовому порядку.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно положень статті 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки під багатоквартирними будинками та прибудинкові території передаються у користування об`єднанням співвласників, а згідно статті 382 Цивільного кодексу України, власники квартир є співвласниками спільного майна будинку (включаючи права на споруди та землю).

У статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, якщо він суперечить закону та порушує цивільні права чи інтереси.

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122, 123 ЗК України.

За змістом ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок, зокрема, комунальної власності відбувається шляхом прийняття рішення на підставі проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проєктом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з ч. 6 ст. 186 ЗК України проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

З наведених норм слід дійти висновку, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, у постановах від 21.03.2018 у справі № 536/233/16-ц, від 24.04.2018 у справі №401/2400/16-ц, від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16, від 19.06.2018 у справі №922/864/17, від 28.11.2018 у справі № 826/5735/16, від 11.09.2019 у справі №924/174/18 Велика Палата Верховного суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови в затвердженні проєкту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Проєкт відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків сторін в орендних правовідносинах.

Якщо особа звертається до повноважного органу з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідні рішення, то у цих правовідносинах зазначений орган реалізує контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

У справі, яка розглядається, позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Воля-15» про скасування рішення Великоберезовицької селищної ради № 3267 від 20.05.2025 року про надання ОСББ «Воля-20» дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за доводами позивача, спрямовані на захист його юридичного інтересу в отриманні та оформленні прибудинкової території для обслуговування багатоквартирного будинку № 44 та земельної ділянки, на якій знаходяться як стверджує позивач, гаражі, що належать мешканцям будинку № 44 , який не реалізовано внаслідок прийняття радою оскаржуваного рішення на користь іншої юридичної особи (Відповідача-2).

При цьому позивач у межах цього спору не порушує питання щодо визнання за ним існуючого та належним чином зареєстрованого речового права на спірну земельну ділянку чи суміжну, а заявляє вимоги про визнання протиправним індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, який створює юридичну перешкоду в реалізації закріпленого статтею 42 Земельного кодексу України права на отримання земельної ділянки у користування для обслуговування багатоквартирного будинку.

Наявність зареєстрованого речового права позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 6125255200:02:002:1968, площею 0,2015 га, чи на будь-яку іншу суміжну земельну ділянку, на час звернення до суду з вищевказаними вимогами матеріали справи не містять. Також судом не встановлено наявності таких прав у ОСББ «Воля-20», оскільки оспорюване рішення селищної ради є лише первинним рішенням, спрямованим в подальшому на отримання права на землю, що не має ознак правовстановлюючого акта.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено діями селищної ради при вирішенні питання, яке, в силу законодавчих приписів, належить до її виключної компетенції як органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями комунальної власності

Оскільки спір стосується правомірності адміністративної процедури надання дозволу, а не захисту набутого приватного права, законність таких дій підлягає перевірці адміністративним судом за правилами КАС України.

За встановлених фактичних обставин справи, відсутні підстави для розгляду заявлених вимог в порядку господарського судочинства.

Висновки господарського суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є першою (початковою) стадією процесу отримання у користування земельної ділянки. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб. При прийнятті оспорюваного рішення орган місцевого самоврядування виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах, відтак спір щодо оскарження рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, є публічно-правовим.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, від 23.01.2019 у справі №308/10112/16-а, від 18.12.2019 у справі № 160/4211/19, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 352/2482/19, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/3091/19.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, правові висновки, викладені у вищевказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, підлягають обов`язковому врахуванню судом у спірних правовідносинах.

За наведених обставин, оскільки оскаржуване рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування є першою стадією процесу на отримання права на земельну ділянку; таке рішення не є правовстановлюючим актом і не породило жодних речових прав у сторін спору, суд вважає клопотання ОСББ Воля-20 обґрунтованим, а відтак провадження у даній справі підлягає закриттю.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 2 ст. 231 ГПК України).

З урахуванням фактичних обставин, суд доходить висновку, що спірні правовідносини виникли внаслідок реалізації повноважень селищною радою при вирішенні питання, яке належить до її виключної компетенції як органу місцевого самоврядування (суб`єкта владних повноважень), відтак, враховуючи, що на момент звернення до суду речових прав на земельну ділянку жодна сторона спору не зареєструвала, а оспорюване рішення ради не спричинило виникнення цивільних прав чи обов"язків, розгляд даної справи підпадає до юрисдикцію адміністративного суду.

У зв"язку з цим, питання про призначення у справі судової експертизи судом не розглядається. Сплачений позивачем згідно платіжної інструкції №875 від 02.03.2026 судовий збір за подання позову до господарського суду у розмірі 3 328,00 грн, підлягає поверненню виключно за клопотанням сторони, тому враховуючи відсутність клопотання позивача, дане питання судом не вирішується.

У підготовчому засіданні 07.07.2026 оголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу.

Керуючись ст.4, 2, 14, 20, 42, 46, п. 1 ч.1 ст.231, п.1 ч.1 ст.232, ст.233-236, 240, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву без номера 23.06.2026 (вх.4917 від 23.06.2026) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Воля-20 про закриття провадження, - задовольнити.

2. Закрити провадження у справі №921/260/26.

Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу складено 10.07.2026.

Суддя Н.О. Андрусик