Рішення № 138185802, 19.05.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 Справа №917/1627/25

м. Полтава

За позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області пл. Перемоги, 2, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

до Фізичної особи-підприємця Сергієнко Валентини Григорівни, АДРЕСА_1

про стягнення 787 887,00 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання.

Розглядається позовна заява Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Фізичної особи-підприємця Сергієнко Валентини Григорівни про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 787 887,00 грн за період з 25.02.2023 по 31.07.2025 (кадастровий номер земельної ділянки 5310436500:010:001:0146).

За результатами автоматизованого розподілу судової справи № 917/1627/25 між суддями справу передано на розгляд судді Погрібній С.В.

Ухвалою від 10.11.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11.12.2025, 09:30.

Відповідно до розпорядження № 176 від 01.12.2025 у зв`язку зі відрядженням судді Погрібної С.В. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 917/1627/25.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи № 917/1627/25 між суддями справу передано на розгляд судді Солодюк О.В.

Ухвалою від 08.12.2025 суд прийняв справу до свого провадження та призначив підготовче засідання на 27.01.2026 на 09:40 год.

29.12.2025 (вхід. № 16758) від представника позивача до матеріалів справи надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 19.01.2026 суд відмовив в задоволенні заяви представника позивача про проведення засідання в режимі відеоканференції.

27.01.2026 (вхід. № 922) від представника відповідача до матеріалів справи надійшла заява про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою від 27.01.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи на 31.03.2026 на 10:00 год.

30.01.2026 (вхід. № 1153) від представника позивача до матеріалів справи надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 05.02.2026 суд задовольнив заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 31.03.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.05.2026 на 13:00 год. в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 19.05.2026 представник позивача позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме

майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 439915017 від 18.08.2025 Сергієнко Валентині Григорівні на праві власності, на підставі свідоцтва серії НСТ № 985160, посвідченого 25.02.2023 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 280, належить 69/100 часток об`єкта нерухомого майна будівлі котельні, будівлі складу солі, будівлі трансформаторної підстанції, за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 13. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 524627653104.

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці, що розташована по вулиці Ярмарковій, 13, площею 2,7487 гектарів, кадастровий номер 5310436500:10:001:0146, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.

Так, у період з 25.02.2023 року включно по 31.07.2025 року включно відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовується для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 787 887,00 грн, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, Сергієнко Валентина Григорівна, відповідно до чинного законодавства, була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 06.02.2007, встановлено наступні види діяльності: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); постачання інших готових страв; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Надалі 18.02.2025 Сергієнко Валентина Григорівна припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням.

Окрім того, в провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука перебувала справа № 537/4779/24 за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Сергієнко В.Г. про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, що розташована по вулиці Ярмарковій, 13, площею 2,7487 гектарів, кадастровий номер 5310436500:10:001:0146, за період з 25.02.2023 по 31.08.2024.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука, винесеною 23.07.2025 у справі

№ 537/4779/24 встановлено:

«З огляду на викладене, враховуючи письмову заяву представника відповідача, а також предмет спору, суд вважає установленим, що відповідач Сергієнко В.Г. як фізична особа-підприємець використовувала у своїй підприємницькій діяльності належний їй на праві власності об`єкт нерухомого майна в розмірі 69/100 частки будівлю котельні, будівлю складу солі, будівлю трансформаторної підстанції за адресою Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд.13.

Також, установлено, що відомості про оформлення за відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою чи її частиною, на якому розташоване належне їй нерухоме майно, - відсутні.

…

Судом установлено, що відповідно до Відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач у справі Сергієнко В.Г. з 06.02.2007 року по 18.02.2025 та з 06.05.2026 р. по даний час є фізичною особою-підприємцем (ФОП).

Установлено, що на підставі свідоцтва, посвідченого 25.02.2023 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №280 Сергієнко В.Г. належить на праві власності 69/100 частки на будівлю котельні, будівлю складу солі, будівлю трансформаторної підстанції за адресою Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 13, які вона використовувала у своїй підприємницькій діяльності.

Відтак, суд установив, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між юридичною особою Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області та Сергієнко В.Г., яка є суб`єктом господарювання, і цей спір пов`язаний із здійсненням останньою підприємницької діяльності в належному нерухомому майні, розташованому на спірній земельній ділянці.

А тому суд дійшов висновку про те, що справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.»

Таким чином, судом при розгляді справи № 537/4779/24 було встановлено належність 69/100 частки будівлі котельні, будівлі складу солі, будівлі трансформаторної підстанції на праві власності відповідачу, формування земельної ділянки, що розташована в місті Кременчуці по вулиці Ярмарковій, 13, площею 2,7487 гектарів, кадастровий номер 5310436500:10:001:0146, факт користування відповідачем земельною ділянкою у зв`язку із здійсненням останньою підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Отже, власником земельної ділянки з кадастровим номером 5310436500:10:001:0146, що розташована у місті Кременчуці по вулиці Ярмарковій, 13, є територіальна громада м. Кременчука.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001488792025 від 24.07.2025 земельна ділянка по вулиці Ярмарковій, 13 у м. Кременчуці, кадастровий номер 5310436500:10:001:0146 зареєстрована 09.02.2007 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Позивач зазначає, що з дня набуття права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна Відповідач так і не оформив право користування спірною земельною ділянкою.

Так, у період з 25.02.2023 по 31.07.2025 Відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкту нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б отримати у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з статями 122, 123 та 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Як убачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також права постійного користування та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Матеріали справи свідчать, що Відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права. Таким чином, Відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене, Фізична особа - підприємець Сергієнко Валентина Григорівна, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України, визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельних ділянок, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідно до розрахунку, поданого позивачем, за період з 25.02.2023 по 31.07.2025 (включно) розмір орендної плати мав становити 787 887,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до визначення поняття земельного податку він є платежем, що сплачується власниками земельних ділянок та земельних часток, паїв, а також постійними землекористувачам, а відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Отже, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

З огляду на викладене, зазначені кошти підлягають стягненню з відповідача на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в порядку статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду 13 квітня 2021 року у справі № 922/1352/20, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) та № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані докази, зазначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 787 887,00грн. за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436500:10:001:0146 за період з 25.02.2023 по 31.07.2025 є правомірними, обґрунтованими як поданими доказами, так і нормами права, відповідачем не спростовані, а тому підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову сплачений судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сергієнко Валентини Григорівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) безпідставно збережені кошти в сумі 787 887,00 грн та 9 454,64 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.