Рішення № 138185578, 14.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Справа № 915/2117/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД», пр. Павла Тичини, 1В, каб. 188, м. Київ, 02152, код ЄДРПОУ 40720198

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ КОР-БУД», вул. Радянська, 3/1, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 34510974

про: стягнення 137 588,37 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 17.12.2025 (вх. № 18083/25 від 17.12.2025), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ КОР-БУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» 137 588,37 грн та судовий збір в розмірі 2422,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору, відповідач не зареєстрував в ЄРПН податкові накладні в строки встановлені для реєстрації податкових накладних, чим завдав позивачеві збитків на суму втраченого податкового кредиту по ПДВ. Позивач наголошує, що втратив право на отримання податкового кредиту на суму 137 588,37 грн внаслідок прострочення реєстрації в ЄРПН податкових накладних відповідачем та неприйняття відповідачем відповідних заходів щодо поновлення реєстрації податкових накладних, реєстрація яких було зупинена ДПС.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст.ст. абз. а) п.198.1 ст. 198, п. 198.6, ст. 198, абз. 1,2 п.2 ст. 198.2, абз. 1, 3, 4 п.1 ст. 198.6, п.200.1, ст. 200 Податкового кодексу України, ст.ст. 16, 526 Цивільного кодексу України, а також умови укладеного між учасниками справи Договору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» б/н від 17.12.2025 (вх. № 18083/25 від 17.12.2025) було залишено без руху; постановлено позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки в строк, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху; роз`яснено позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу.

26.12.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» надійшла сформовані в системі «Електронний суд» заява б/н від 26.12.2025 (вх. № 19034/25 від 26.12.2025) про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/2117/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами; постановлено провести розгляд справи № 915/2117/25 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану; встановлено для сторін строк для подання заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронних кабінетів одержувачів 26.12.2025 о 18:52, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2025 у справі № 915/2117/25 позивач та відповідач отримали 29.12.2025.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення позивача та відповідача у даній справі.

05.02.2026 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ КОР-БУД» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 04.02.2026 (вх. № 1645 від 05.02.2026) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

Водночас, суд зауважує, що відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 Господарського процесуального кодексу України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Водночас, згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказана справа розглядалась судом у розумний строк.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.

01.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД», як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІ КОР-БУД», як Підрядником, був укладений Договір № 3/4 про виконання робіт на об`єктах нерухомості (далі Договір), відповідно до предмету якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання по виконанню аварійно-відновлювальних робіт поточного ремонту, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення), модернізації, виконання монтажних, пусконалагоджувальних робіт, на Об`єктах (надалі по тексту Роботи), а саме: загально-будівельні роботи, електротехнічні роботи, сантехнічні роботи (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.3 Договору орієнтовний перелік Робіт, їх вартість зазначаються Сторонами в Додатку №2. Фактичний перелік робіт зазначається в заявці Замовника.

За змістом п. 1.5 Договору вартість будь-яких робіт та вартість матеріалів узгоджується Сторонами шляхом погодження Кошторису, зразок якого наведений у Додатку 4, та узгоджується Сторонами у порядку, визначеному в пп. 1.6 цього Договору.

Згідно з п. 2.4 Договору Замовник перевіряє якість та повноту проведених Робіт протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання підписаного Виконавцем Акту здачі-приймання виконаних робіт та підписує Акт здачі-приймання виконаних робіт, або направляє Виконавцю на його електронну пошту або будь-яким іншим зручним способом, що дозволяє підтвердити відправку, обґрунтовані зауваження щодо непідписання Акту здачі-приймання виконаних робіт з зазначенням недоліків щодо виконання Робіт (неякісне виконання робіт, тощо). В разі отримання Виконавцем відмови від підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт, він зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання відмови Замовника від підписання вказаного в даному пункті акта, якщо інший строк не погоджений між Сторонами, виправило відправити Замовнику на підписання виправлений Акт здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1 Договору факт виконання Робіт, надання Послуг відповідно до умов Договору підтверджується Сторонами Актом здачі-приймання виконаних робіт.

За умовами п. 3.2 Договору Замовник зобов`язаний оплатити вартість виконаних робіт, вказаних в підписаному ним Акті здачі-приймання виконаних робіт протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами цього Акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 6.2 Договору Виконавець зобов`язується без окремої письмової вимоги Замовника оформити належним чином та зареєструвати ПН/РК в строки, які передбачені Податковим кодексом України. Виконавець зобов`язується реєструвати ПН/РК за допомогою ПЗ. Сторони домовилися, що ПН/РК Виконавця вважаються такими, що оформлені належним чином та можуть бути включені Замовником до податкового кредиту, якщо вони: а) складені із дотриманням правила першої події; б) містять усі обов`язкові реквізити, які вказані у п.201.1. Податкового кодексу Україні, та заповнені без помилок; в) зареєстровані в ЄРПН в строк, передбачений законодавством. Сторони визнають, що обов`язок зареєструвати ПН/РК покладено законодавством на Виконавця, а Замовник великою мірою зацікавлений в належному виконанні Виконавцем такого обов`язку, і внаслідок нездійснення Виконавцем реєстрації ПН/РК, Замовник зазнає збитків, які перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку із діями Виконавця.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку, якщо Виконавець склав ПН/РК, відправив для реєстрації в ЄРПН, проте реєстрація ПН/РК була зупинена, то Виконавець зобов`язується послідовно вчинити такі дії: а) подати до контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у ПН/РК, документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК; б) у випадку відмови контролюючого органу зареєструвати ПН/РК, оскаржити відмову до суду; в) у випадку набуття сили рішенням суду, яким задоволено вимоги Виконавця про зобов`язання контролюючого органу зареєструвати ПН/РК - вжити усіх необхідних заходів для виконання рішення суду та фактичної реєстрації ПН/РК.

Згідно з п. 6.6 Договору якщо ПН/РК була зареєстрована в ЄРПН після спливу встановленого податковим законодавством строку на включення Замовником до складу свого податкового кредиту відповідних сум ПДВ за такою ПН/РК, зареєстрована без дотримання правил першої події, складена та зареєстрована з помилками, не має всіх обов`язкових реквізитів, або взагалі не була зареєстрована в ЄРПН протягом вказаного строку, Замовник є таким, що зазнав збитку у сумі втраченого податкового кредиту по ПДВ і має право його стягнути, а Виконавець зобов`язаний сплатити суму завданого збитку після закінчення встановленого податковим законодавством строку на включення Замовником до складу свого податкового кредиту відповідних сум ПДВ за такою ПН/РК. Зобов`язання зі сплати вказаної у пункті 6.4 даного Договору суми припиняється зарахуванням вимоги Замовника до Виконавця про сплату збитку та зустрічної однорідної вимог Виконавця до Замовника про оплату товару/роботи/послуги.

За змістом п. 9.1 Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) Сторонами та діє до « 31» грудня 2024р. Якщо жодна із Сторін, не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору, письмово не повідомить іншу Сторону про небажання продовжувати дію цього Договору на новий строк, дія цього Договору вважається продовженою на кожний наступний рік. На таких умовах автоматичне продовження строку дії цього Договору відбувається щороку без обмеження кількості таких пролонгацій.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІ КОР-БУД», як виконавцем, було підписано акт наданих послуг № 14 від 31.07.2024 на суму 208 530,18 грн.

Акт скріплено підписами та печатками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Для здійснення оплати за виконані роботи по Договору відповідачем були виставлені позивачу рахунки на оплату: № 23 від 28.08.2024 на суму 354 494,28 грн, № 25 від 30.08.2024 на суму 248 064,30 грн, № 28 від 26.09.2024 на суму 315 052,20 грн.

Позивачем з метою здійснення оплат за Договором здійснювалися платежі на загальну суму 837 000,00 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи надано платіжні інструкції:

- № 9345365 від 17.06.2024 на суму 110 000,00 грн (призначення платежу: «Счет№15 от 14.06.2024 ремонтнi роботи/аванс ПДВ 18333.33((9345365))»);

- № 9542458 від 30.08.2024 на суму 300 000,00 грн (призначення платежу: «рах№23 вiд 28.08.2024, ремонтнi роботи/аванс ПДВ 50000.00((9542458))»);

- № 9542459 від 30.08.2024 на суму 175 000,00 грн (призначення платежу: «рах№25 вiд 30.08.2024, встановлення дверей/аванс ПДВ 29166.67((9542459))»);

- № 9618002 від 27.09.2024 на суму 252 000,00 грн (призначення платежу: «Рах№28 вiд 26.09.2024 ремонт колiї/аванс ПДВ 42000.00((9618002))»).

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач виписав на користь позивача податкові накладні:

- № 4 від 17.06.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 110 000,00 грн / сума податку на додану вартість 18 333,33 грн (суд зауважує, що сума відповідного податкового зобов`язання узгоджується із сумою здійсненого позивачем авансового платежу на підставі платіжної інструкції № 9345365 від 17.06.2024);

- № 4 від 31.07.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 98 530,18 грн / сума податку на додану вартість 16 42,70 грн (суд зауважує, що сума відповідного податкового зобов`язання, з урахуванням підписання між сторонами акту наданих послуг № 14 від 31.07.2024, узгоджується із сумою різниці між вартістю наданих послуг та сумою попередньої оплати, здійсненої на підставі платіжної інструкції № 9345365 від 17.06.2024);

- № 8 від 30.08.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 300 000,00 грн / сума податку на додану вартість 50 000,00 грн (суд зауважує, що сума відповідного податкового зобов`язання узгоджується із сумою здійсненого позивачем авансового платежу на підставі платіжної інструкції № 9542458 від 30.08.2024);

- № 10 від 30.08.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 175 000,00 грн / сума податку на додану вартість 29 166,67 грн (суд зауважує, що сума відповідного податкового зобов`язання узгоджується із сумою здійсненого позивачем авансового платежу на підставі платіжної інструкції № 9542459 від 30.08.2024);

- № 7 від 27.09.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 252 000,00 грн / сума податку на додану вартість 42 000,00 грн (суд зауважує, що сума відповідного податкового зобов`язання узгоджується із сумою здійсненого позивачем авансового платежу на підставі платіжної інструкції № 9618002 від 27.09.2024).

Матеріали справи свідчать також про те, що вищевказані податкові накладні були направлені на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних. При цьому, з наданих до матеріалів справи квитанцій про реєстрацію податкових накладних судом встановлено таке:

- податкову накладну від 17.06.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 110 000,00 грн в ЄРПН зареєстровано 18.07.2024 за № 9201343150 (результат обробки: документ прийнято);

- податкову накладну від 31.07.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 98 530,18 грн в ЄРПН зареєстровано 22.10.2024 за № 9313456209 (результат обробки: реєстрація зупинена);

- податкову накладну від 30.08.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 300 000,00 грн в ЄРПН зареєстровано 12.11.2025 за № 9429990099 (результат обробки: реєстрація зупинена);

- податкову накладну від 30.08.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 175 000,00 грн в ЄРПН зареєстровано 12.11.2025 за № 9429989481 (результат обробки: документ прийнято);

- податкову накладну від 27.09.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 252 000,00 грн в ЄРПН зареєстровано 12.11.2025 за № 9429985649 (результат обробки: документ прийнято).

Позивач зазначає, що втратив право на отримання податкового кредиту на суму 137 588,37 грн внаслідок прострочення реєстрації в ЄРПН податкових накладних відповідачем та неприйняття відповідачем відповідних заходів щодо поновлення реєстрації податкових накладних, реєстрація яких було зупинена ДПС.

З метою досудового врегулювання спору Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» направляло Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІ КОР-БУД» вимогу № ПдР-08/712 від 21.11.2025 про відшкодування завданих збитків (втрачене право на отримання податкового кредиту).

Водночас, матеріали справи не містять доказів реагування відповідача на вказане звернення позивача, ні у формі сплати відповідних коштів, ні у формі подання будь-якої відповіді/пояснень/заперечень.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що за приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За результатами дослідження доказів та з`ясування обставин справи суд зауважує, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками.

В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.

Отже, щодо заявлених позовних вимог суд зазначає таке.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому суд приходить до висновку, що обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на відповідача як продавця послуг за договором.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пп.«а» п. 198.1, п. 198.2 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Як вже зазначалось, згідно з п.201.10 ст.201 ПК України на продавця товарів / послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (абз.19 п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. З огляду на положення ст.201 Податкового кодексу України, саме на відповідача покладений обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від дотримання постачальником товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від постачальника (виконавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація замовником майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

За такого, судом враховано, що відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.3 ст. 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 4 п. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до абз. 5 пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складання податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (далі - Порядок №1165), а наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН (далі - Порядок № 520).

Згідно з абзацом 1 пункту 6 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Порядок № 520 визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 1 Порядку № 520).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

За пунктом 5 Порядку № 520, платник податку, який склав податкову накладну / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації таких податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може подати такі документи: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування (абзац перший пункту 6 Порядку № 520).

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку № 520).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункти 9, 10 Порядку № 520).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав передбачений Податковим кодексом України обов`язок із складення і направлення на реєстрацію в ЄРПН податкових накладних, загальна сума ПДВ за якими становить 155 921,70 грн.

Податкова накладна від 17.06.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 110 000,00 грн / сума податку на додану вартість 18 333,33 грн зареєстрована в ЄРПН 18.07.2024 (результат обробки: документ прийнято) в межах встановленого строку. Правовідносини щодо реєстрації даної накладної не є спірними у даній справі.

Податкові накладні від 30.08.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 175 000,00 грн / сума податку на додану вартість 29 166,67 грн та від 27.09.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 252 000,00 грн / сума податку на додану вартість 42 000,00 грн були зареєстровані в ЄРПН 12.11.2025 (результат обробки: документ прийнято), однак, поза межами строку на включення замовником до складу свого податкового кредиту відповідних сум ПДВ за такими податковими накладними. Так, як уже було наведено вище, відповідно до абз. 5 пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складання податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. Беручи до уваги, що податкові зобов`язання за спірними накладними виникли 30.08.2024 та 27.09.2024, зазначений вище 365-денний строк сплив станом на дату реєстрації таких накладних, а, отже, позивач втратив право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 29 166,67 грн (за накладною від 30.08.2024) та 42 000,00 грн (за накладною від 27.09.2024).

Реєстрація податкових накладних від 31.07.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 98 530,18 грн / сума податку на додану вартість 16 42,70 грн та від 30.08.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 300 000,00 грн / сума податку на додану вартість 50 000,00 грн була зупинена контролюючим органом і відповідачу запропоновано надати пояснення і документи для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. У зв`язку із зупиненням реєстрації податкових накладних постачальник товарів/послуг має право подати на розгляд комісії контролюючого органу регіонального рівня пояснення і документи, достатні для реєстрації податкових накладних, реєстрацію яких зупинено. Для надання відповідних пояснень постачальник товарів/послуг має 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування (пункт 6 Порядку № 520). Водночас, судом враховано, що податкові накладні, реєстрацію яких зупинено, складені 31.07.2024 та 30.08.2024, у зв`язку з чим зазначений вище 365-денний строк є таким, що сплив, а, отже, позивач втратив право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 16 421,70 грн (за накладною від 31.07.2024) та 50 000,00 грн (за накладною від 30.08.2024).

Таким чином, за висновками суду, у спірних правовідносинах має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку у встановленому законом порядку та строки зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Відповідно, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

Згідно з ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.

Відповідач позовних вимог не заперечив, правової позиції по суті спору не висловив, відсутності вини в заподіянні збитків не довів.

Суд зауважує, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про наявність у позивача підстав для стягнення збитків у розмірі 137 588,37 грн, а, отже позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Так, за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги задоволення позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору у даній справі підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ КОР-БУД» (Україна, 54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Радянська, будинок 3/1; код ЄДРПОУ 34510974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (Україна, 02152, місто Київ, пр.Тичини Павла, будинок 1В, кабінет 188; код ЄДРПОУ 40720198) збитки у розмірі 137 588,37 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.07.2026.

Суддя Н.О. Семенчук