Рішення № 138184898, 29.01.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/25214/23

пр. № 2/759/391/26

29 січня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді П`ятничук І.В.,

при секретарі судового засідання Кульбовської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» Мартиненко В.В. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за договором позики № 8612427 від 07.01.2020 року у розмірі 19089,77 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 8612427 відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 12000,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 06.02.2020 року. За користування кредитом клієнт сплачує Товариству проценти за користування коштами за базовою процентною ставкою 1,60 % в день, акційною процентною ставкою 0,80 % в день та 2,7 % в день за користування коштами понад строки встановлені у договорі.

10.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 10072020 у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» приймає належні Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» Права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно п.1.1 Договору факторингу, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується припинити такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до витягу з Реєстру з реєстру прав вимог № 105 від 14.07.2020 року до договору факторингу № 10072020 від 10.07.2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 19248,00 грн., з яких: 12000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1248,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6000,00 грн. - сума заборгованості по простроченим процентам.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Профіт Капітал» посилаються на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання має перед позивачем заборгованість за договором позики № 8612427 від 07.01.2020 року у розмірі 19089,77 грн., яку просить стягнути в судовому порядку.

На підставі викладено просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.02.2024 року позовні вимоги було задоволено у позовному обсязі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.11.2024 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.02.2024 року було скасовано.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, 05.12.2025 року представником позивача до суду було подано відзив, яким просить розгляд справи проводити без участі відповідача та відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 8612427 відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 12000,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 06.02.2020 року. За користування кредитом клієнт сплачує Товариству проценти за користування коштами за базовою процентною ставкою 1,60 % в день, акційною процентною ставкою 0,80 % в день та 2,7 % в день за користування коштами понад строки встановлені у договорі.

10.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 10072020 у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» приймає належні Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» Права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно п.1.1 Договору факторингу, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується припинити такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до витягу з Реєстру з реєстру прав вимог № 105 від 14.07.2020 року до договору факторингу № 10072020 від 10.07.2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 19248,00 грн., з яких: 12000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1248,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6000,00 грн. - сума заборгованості по простроченим процентам.

Як зазначає позивач 06.05.2021 року та 01.06.2021 року відповідачем було сплачено на користь нового кредитора грошові кошти у розмірі 3352,01 грн.

З надано представником позивача розрахунку заборгованості за договором позики № 8612427 від 07.01.2020 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 19089,77 грн., з якої: 8647,99 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1248,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6000,00 грн. - сума заборгованості по простроченим процентам; 856,89 грн. - 3 % річних, 2336,89 грн. - заборгованість за інфляційними витратами (а.с. 24).

Відповідно до ст. ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором. Таким чином, укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов`язками, однак сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.

Виходячи із правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право позивача на пред`явлення будь-якої вимоги.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Станом на день укладення договору позики 07.01.2020 року здійснення безготівкових розрахунків регулювалось відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 22, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно додатку 3 до Інструкції № 22, платіжне доручення містить обов`язкові реквізити про дату одержання платіжного доручення банком та дату проведення, з підписом банку.

З Додатку 9 до Інструкції № 22 слідує, що датою надходження є відмітка, де зазначаються число, місяці, рік отримання банком платника розрахункового документа, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. Датою виконання є відмітка, де зазначаються число, місяці, рік списання коштів з рахунку платника, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Так, дослідивши наданий позивачем лист ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 13.07.2023 року на підтвердження виконання кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 12000,00 грн. ОСОБА_1 на його картковий рахунок згідно договору позики № НОМЕР_1 суд враховує, що зазначені докази не є належним та допустимим доказом, на підставі якого можна було б достовірно встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача, оскільки реквізити картки, на яку здійснюється переказ, частково приховані, і будь-які інші докази, наявні в матеріалах справи, не містять повного номеру картки або рахунку ОСОБА_1 для перерахунку коштів.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, можна було б достовірно встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача.

Позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу по справі були перераховані грошові кошти у розмірах, які зазначені позивачем по справі, а наявні в матеріалах справи документи, а саме розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників, у якому зазначено суму заборгованості за відступленою вимогою, лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

З урахуванням того, що наданий позивачем розрахунок суми боргу за договором позики та витяг з реєстру боржників не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором позики у розмірах, зазначених у розрахунку.

Лист № 12/07-2023-8 від 13.07.2023 року, виданий платіжною системою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» про підтвердження перерахування коштів, лист № 12/07/23-26 від 12.07.2023 року, виданий позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на підтвердження видачу/перерахування на платіжну карту відповідача онлайн-позики не є первинними документами, оскільки не є банківськими виписками з рахунків позичальника, не відносяться до документів на переказ, визначених законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України, не відповідають законодавчо визначеним вимогам бухгалтерських документів, які підтверджують вчинення фінансової операції, а є інформаційними документами, складеними ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» для відома первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», отже не є належними доказами, які підтверджують отримання відповідачем коштів та користування ними.

Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Вказаний розрахунок із зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація, зазначена в цьому доказі, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Тягар доказування покладено на сторони, що забезпечує реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року, №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.

Доводи позивача у позові, що відповідач в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснив часткове погашення заборгованості в розмірі 3352,01 грн., що додатково підтверджує отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладення, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, і оскільки саме на позивача в силу положень ст. 12, 13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, суд приходить до висновку, що жодних належних та допустимих доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, щодо отримання відповідачем коштів, наявності заборгованості та її розміру матеріали справи не містять, а відтак позов ТОВ «ФК «Профіт Капітал» про стягнення заборгованості за договором позики задоволенню не підлягає.

За таких умов, оскільки факту отримання ОСОБА_1 коштів за договором позики в межах даного розгляду справи не встановлено, нарахування процентів за користування коштами в будь-якому розмірі та за будь-який період є безпідставним.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Крім того, у поданому до суду відзиві на позов, представник відповідача просить стягнути з ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В обґрунтування понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи в розмірі 5500,00 грн., відповідач надав договір № б/н/24 про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2024 року, додаток № 1 до договору № б/н/24 про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2024 року, платіжну інструкцію № 209037317 від 28.07.2024 року про сплату 5500,00 грн., акт виконаних робіт (наданих послуг) від 04.12.2024 року.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами такої діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зважаючи на викладені норми, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні в розмірі 5500,00 грн.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є незначної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи відсутність заяви позивача про зменшення судових витрат, суд вважає можливим стягнути з позивача витрати за надання правової допомоги на користь відповідача в сумі 5500,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» ( код ЄДРПОУ 39992082, місце знаходження: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 5500 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В. П`ятничук