Ухвала суду № 138184478, 14.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2026 р.

м. Київ

справа № 760/29198/24

провадження № 6/755/396/26

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Пархоменко К.В.,

розглянувши в приміщені Дніпровського районного суду міста Києва заяву представника відповідача Кириллова Михайла Сергійовича про розстрочення виконання рішення суду, яку подано в межах цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про розстрочку виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 червня 2025 року, посилаючись на те, що її матеріальне становище не дозволяє сплатити всю суму, яка стягнута за рішенням суду, а саме: стягнення суми в розмірі 67 777,70 грн., оскільки заявник має два відкритих виконавчих провадження, за якими накладено арешт на рахунки відповідача, крім того рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14.04.2026 року у справі № 757/34061/25 вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 задоволено частково, відповідач має складне матеріальне становище, у неї відсутнє на праві власності рухоме та нерухоме майно, відповідач не має офіційного місця роботи та має на утриманні хворого батька.

Заявник та заінтересована особа в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового розгляду заяви повідомлялись належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Вивчивши матеріли справи, дослідивши подані заявником докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04.06.2025 року у справі № 760/29198/24 стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, вул. Рогнідинська, б. 4-А, оф. 10) суму заборгованості за Кредитним договором № 471531372 від 28.12.2020 року у розмірі 67 777 (шістдесят сім тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 70 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, вул. Рогнідинська, б. 4-А, оф. 10) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а всього на загальну суму 7 422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

15.07.2025 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 760/29198/24.

01.07.2026 року представник боржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про розстрочку виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04.06.2025 року.

Заяву на підставі протоколу про неавтоматизований розподіл у провадження судді Галагана В.І. передано 06.07.2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до роз`яснень п.10 постанови пленуму ВСУ №14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення є обставини, що ускладнюють його виконання. У вирішенні питання про розстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані, а також мають бути враховані права стягувача.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Відповідач і позивач знаходяться у рівних економічних умовах і в одній державі, тому незадовільний фінансовий стан відповідача є недостатньою причиною для розстрочення виконання рішення суду.

За п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Звертаючись до суду із заявою про розстрочку виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04.06.2025 року, заявник вказує на скрутне матеріальне становище, хворобу батька, блокування банківських рахунків, відсутність офіційного місця роботи та відкриття декількох виконавчих проваджень про стягнення заборгованості. Вказані обставини на думку заявника свідчать про наявність підстав, передбачених ст. 435 ЦПК України для розстрочки виконання рішення суду.

Так, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши наявні в матеріалах заяви докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розстрочки виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04.06.2025 року, за якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості на суму 67777,70 грн., - оскільки заявлені підстави для встановлення розстрочки виконання рішення суду у виді скрутного матеріального стану заявника, хвороби батька, блокування банківських рахунків, відсутності офіційного місця роботи та відкриття декількох виконавчих проваджень - не є безумовною підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішення суду. При цьому, заявником не наведено у заяві про розстрочку виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, оскільки обставини, на які послалась заявник, такого характеру не носять, а тому і не можуть бути прийняті судом до уваги для надання розстрочки виконання рішення суду.

Як вбачається в системного аналізу ст. 435 ЦПК України, закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача Кириллова Михайла Сергійовича про розстрочення виконання рішення суду, яку подано в межах цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 259, 435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача Кириллова Михайла Сергійовича про розстрочення виконання рішення суду, яку подано в межах цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники судового розгляду мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 14 липня 2026 року.

Суддя: В.І. Галаган