Рішення № 138184336, 14.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/13828/24

провадження № 2/753/11184/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Коренюк А.М.

при секретарі Лавринчук А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк», що є правонаступником Акціонерного товариства «Альфа Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі АТ «Сенс Банк», що є правонаступником АТ «Альфа Банк», у липні 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилаючись на те, що між АТ «Альфа Банк» (22.08.2022 року рішенням Загальних зборів акціонерів змінено назву АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 06.01.2022 року був укладений Договір (угоду) про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 632228423 з лімітом 45 000 грн. 00 коп. строком на 12 місяців на споживчі цілі, з правом пролонгації, зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 25.10.2023 року заборгованість за кредитним договором складає 78 442 грн. 88 коп., яка складається із таких складових: прострочене тіло кредиту 38 671 грн. 18 коп., відсотки за користування кредитом 8 247 грн. 67 коп., тіло кредиту 30 209 грн. 81 коп., відсотки за просторочене тіло кредиту 1 314 грн. 22 коп.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 15.04.205 року позов АТ «Сенс Банк», що є правонаступником АТ «Альфа Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь АТ «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, 78 442 грн. 88 коп. заборгованості за кредитним договором, 2 422 грн. 40 коп. судового збору, а всього 80 865 (вісмдесят тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн. 28 (двадцять вісім) коп., яке ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 06.05.2026 року скасовано за наслідком розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, оскільки встановлено, що судове рішення постановлено без врахування правила ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статусу відповідача, який має посвідчення серії НОМЕР_2 про пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (п.19 ст.6) від 17.05.2023 року (а.с.80), є інвалідом ІІ групи внаслідок війни із призначеннмя пенсії по інвалідності (пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 12.11.2025 року, які ним подано до суду із заявою про перегляд заочного рішення (а.с.84).

В судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, матеріали справи містять заяву позивача про розгляд справи за відсутності позивача/його представника з підтриманням позовних вимог, з проханням задовольнити позов, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов`язань за кредитним договором та його умов.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади України (суду).

Згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а відтак за матеріалами справи відповідач вважається належно повідомленим про час розгляду.

Відповідач, не спростовуючи загального боргу за кредитним договором, просив в частині вимоги позову про стягнення відсотків відмовити з врахування правила ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статусу - має посвідчення серії НОМЕР_2 про пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (п.19 ст.6) від 17.05.2023 року (а.с.80), є інвалідом ІІ групи внаслідок війни із призначення пенсії по інвалідності (пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 12.11.2025 року. (п.с.84).

Позивачем відповідь на відзив не подано.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності сторін згідно поданої позивачем заяви.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи проводився у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних/зобов`язальних правовідносинах.

Так, між АТ «Альфа Банк» (22.08.2022 року рішенням Загальних зборів акціонерів змінено назву на АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 06.01.2022 року був укладений Договір (угоду) про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 632228423 з лімітом 45 000 грн. 00 коп. строком на 12 місяців на споживчі цілі, з правом пролонгації, зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів (а.с.20, 21-23, 24, 25, 26-28).

Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов`язаний був надати відповідачу кредит на умовах, передбачених кредитним договором.

Відповідач відповідно до умов Кредитного договору засвідчив, що всі умови кредитного договору йому зрозумілі й він вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтвердив свою здатність їх виконувати.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Як встановлено в ході судового розгляду справи відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, передбачені кредитним договором, тобто не сплачує відсотки за користування кредитними коштами та не повертає чергові суми отриманого кредиту, не погашає всю суму кредиту згідно вимогами Кредитного договору (а.с. 20, 21-23, 24, 25, 26-28).

Позивачем на виконання умов кредитного договору надсилалися боржнику рекомендовані листи з повідомленням про вручення щодо існуючої заборгованості й необхідністю погасити вказаний борг, проте дані повідомлення відповідачем залишено без уваги та виконання, сума боргу залишилась незмінною.

Судом також встановлено, що відповідач належним чином ознайомлений зі змістом кредитного договору, що засвідчується його особистим підписом; його умови ним не спростовуються.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частино 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідач порушив свої зобов`язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

У разі порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, позивач має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов`язань за кредитним договором відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Станом на 25.10.2023 року заборгованість за кредитним договором складає 78 442 грн. 88 коп. (а.с. 20, 21-23, 24, 25, 26-28), яка складається із таких складових: прострочене тіло кредиту 38 671 грн. 18 коп., відсотки за користування кредитом 8 247 грн. 67 коп., тіло кредиту 30 209 грн. 81 коп., відоутки за просторочене тіло кредиту 1 314 грн. 22 коп.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 15.04.205 року позов АТ «Сенс Банк», що є правонаступником АТ «Альфа Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь АТ «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, 78 442 грн. 88 коп. заборгованості за кредитним договором, 2 422 грн. 40 коп. судового збору, а всього 80 865 (вісмдесят тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн. 28 (двадцять вісім) коп., яке ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 06.05.2026 року скасовано за наслідком розгляду заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення, оскільки встановлено, що судове рішення постановлено без врахування правила ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статусу відповідача, який має посвідчення серії НОМЕР_2 про пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (п.19 ст.6) від 17.05.2023 року (а.с.80), є інвалідом ІІ групи внаслідок війни із призначення пенсії по інвалідності (пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 12.11.2025 року (п.с.84, які відповідачем подано до суду із заявою про перегляд заочного рішення (а.с.84).

Відповідно до ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Враховуючи положення до ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статусу відповідача, який має посвідчення серії НОМЕР_2 про пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (п.19 ст.6) від 17.05.2023 року (а.с.80), є інвалідом ІІ групи внаслідок війни із призначення пенсії по інвалідності (пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 12.11.2025 року (п.с.84), позов підлягає відмові у задоволенні в частині стягнення відсотків 8 247 грн. 67 коп., 1 314 грн. 22 коп., всього 9 561 грн. 89 коп. (8 247 грн. 67 коп. + 1 314 грн. 22 коп.), адже штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються переліченим особам у ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до яких належить відповідач.

Відтак, стягненню підлягає заборгованість за: простроченим тілом кредиту 38 671 грн. 18 коп., 30 209 грн. 81 коп. - тілом кредиту, всього 68 880 грн. 99 коп. (38 671 грн. 18 коп. +30 209 грн. 81 коп.).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України, й понесені позивачем судові витрати покласти на відповідача.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп., який згідно ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 6, 526, 527, 530, 627, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, з урахуванням Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк», що є правонаступником Акціонерного товариства «Альфа Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, 68 880 грн. 99 коп. заборгованості за кредитним договором (тіло кредиту), 2 422 грн. 40 коп. судового збору, а всього 71 303 (сімдесят одна тисяча триста три) грн. 39 (тридцять дев`ять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: