Ухвала суду № 138184185, 14.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" липня 2026 р. м. Київ Справа № 910/7034/26

Господарський суд Київської області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за заявою Інституту молекулярної біології і генетики Національної академії наук України

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю КРУЇЗ-ПРОДУКТ

про видачу судового наказу про стягнення заборгованості у розмірі 33619,16 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Інститут молекулярної біології і генетики Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Круїз-Продукт про видачу судового наказу за вимогою про стягнення боргу за оренду майна, податку на землю в сумі 33619,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2026 заяву про видачу судового наказу Інституту молекулярної біології і генетики Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю Круїз-Продукт про видачу судового наказу з доданими до неї матеріалами передано за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвала суду мотивована тим, що справу слід розглядати за місцем знаходження відповідача за правилами ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали заяви про видачу судового наказу, Господарський суд Київської області дійшов висновку про необхідність передачі заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Суд встановив, що предметом заяви у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди №18 про обслуговування, експлуатацію та ремонт асфальтобетонного майданчика, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Заболотного, буд. 150, що складається із зобов`язання боржника відшкодувати стягувачу податок на землю.

Відповідно до ст 149 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановлені цим Кодексом для подання позовної заяви

У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення підсудності за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 Господарського процесуального кодексу України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У чинній редакції Господарського процесуального кодексу України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука з приводу означає у зв`язку з чим-небудь, тому словосполучення з приводу нерухомого майна треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майном або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Словосполучення з приводу нерухомого майна у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18).

З огляду на викладене, суд зазначає, що вимога щодо стягнення боргу, у вигляді податку на землю по договору оренди №18 асфальтобетонного майданчика, нерозривно пов`язана із об`єктом їх надання, а тому для визначення територіальної підсудності слід керуватись положеннями статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначені висновки Верховного Суду та враховуючи, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, при цьому позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, відповідно і позов має розглядатися за місцем знаходження нерухомого майна.

Як судом встановлено вище, місцезнаходження нерухомого майна щодо якого подано заяву про видачу судового наказу є м. Київ.

За змістом ч.1 ст.31 Господарського процесуального кодексу України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю.

За таких обставин, враховуючи наведені норми процесуального законодавства Господарський суд Київської області суд вважає за необхідне передати заяву про видачу судового наказу з додатками за виключною підсудністю за місцезнаходженням нерухомого майна, а саме до Господарського суду міста Київ.

Отже, оскільки дана справа не підсудна Господарському суду Київської області, вона підлягає передачі за встановленою виключною підсудністю до Господарського суду міста Київ.

На підставі викладеного, керуючись статтями 30, 31, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву про видачу судового наказу Інституту з молекулярної біології і генетики Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю Круїз-Продукт про видачу судового наказу за вимогою про стягнення боргу за оренду майна, податку на землю в сумі 33619,16 грн та судового збору у розмірі 332,80 грн з доданими до неї матеріалами передати за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44В).

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з моменту її складення згідно із ч. 2 ст. 254, ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.М. Огороднік