Рішення № 138184076, 25.03.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2026 р. м. Київ Справа №911/2990/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Партнерс» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а)

про стягнення 2559665,39 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники сторін:

від позивача: Скоблик Х.В.

від відповідача: Молинь Р.П., Цукер І.Б.

Обставини справи:

В вересні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Партнерс» (далі позивач, ТОВ «Енерго Партнерс», Постачальник) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО» (далі відповідач, ТОВ «НВО «СЗХНО», Споживач) 2559665,39 грн заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем в якості постачальника та відповідачем в якості споживача був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу від 01.11.2021 №ЕНП-12/21-КС, надалі Договір, за яким позивач поставив відповідачу електричну енергію. Позивач зазначає, що відповідач вартість поставленої згідно з Договором електричної енергії оплатив не повністю, основний борг відповідача за розрахункові періоди з грудня 2021 по лютий 2022 становить 1397349,30 грн. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 1397349,30 грн основного боргу, а також 223035,37 грн пені, 151261,10 грн 3% річних та 788019,62 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу, що сукупно становить 2559665,39 грн.

Одночасно з позовною заявою позивач подав до Господарського суду Київської області заяву про забезпечення позову від 19.09.2025.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025, відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.10.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2990/25 за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій, підготовче засідання призначено на 06.11.2025.

17.10.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав, пославшись на недоведеність позовних вимог. Відповідач при цьому зазначив, що із наданих позивачем у справу в якості доказів актів купівлі-продажу електричної енергії зі сторони відповідача був підписаний лише один акт, а саме акт від 31.01.2022 №8 за розрахунковий період січня 2022, в той час як відповідачем не підписані акти купівлі-продажу електричної енергії від 31.12.2021 №67 та від 28.02.2022 №25 за розрахункові періоди відповідно грудня 2021 та лютого 2022. Також відповідач послався на відсутність доказів направлення йому позивачем цих актів купівлі-продажу електричної енергії від 31.12.2021 №67 та від 28.02.2022 №25. Також відповідач послався на те, що наданий позивачем в якості доказу обсягів споживання електроенергії відповідачем лист НЕК «Укренерго» від 11.09.2025 №01/55362 не є достовірним, належним та допустимим доказом споживання відповідачем електроенергії на суму 2187349,30 грн у спірні розрахункові періоди з грудня 2021 по лютий 2022, оскільки цей лист НЕК «Укренерго» від 11.09.2025 №01/55362 підписаний не керівником, а директором з комерційного обліку НЕК «Укренерго», щодо якого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості як про особу, що може діяти без довіреності від НЕК «Укренерго». Також відповідач послався на те, що лист НЕК «Укренерго» від 11.09.2025 №01/55362 не підтверджує обсяги відпущеної відповідачу електроенергії, оскільки в листі йдеться про обсяг електричної енергії, яка була відібрана по області комерційного обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання», в той час як матеріали справи не містять доказів того, що відповідач був єдиним споживачем по області комерційного обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання». Те, що відповідач не був єдиним споживачем постачальника-позивача в Луганській області, підтверджується, за твердженням відповідача, договором про постачання електричної енергії від 23.12.2021 №21/21-КС, укладеним між Сєвєродонецькою міською військово-цивільною адміністрацією як споживачем та позивачем як постачальником. Також відповідач зазначив, що позивачем не обґрунтовано період виникнення прострочення відповідача по оплаті вартості спожитої електроенергії та конкретні строки, протягом яких відповідач мав сплатити заборгованість. Також відповідач послався на те, що за умовами пунктів 5.7 та 4.1.4.4 укладеного між сторонами договору поставки електроенергії строк для оплати відповідачем вартості спожитої електроенергії пов`язаний із датою отримання відповідачем рахунку на оплату послуг та становить 5 днів з дня такого отримання. Однак, за твердженням відповідача, рахунки на оплату послуг від позивача він не отримував і строки оплати спожитої електроенергії відповідач не порушував. Адресовану від імені позивача вимогу від 04.08.2025 про сплату заборгованості за спожиту електроенергію, підписану адвокатом Скобликом Х.В., яка отримана відповідачем 22.08.2025, останній вважає неспроможною, оскільки позивачем до вказаної вимоги від 04.08.2025 не був приєднаний договір про надання правової допомоги від 12.06.2025 №661, а ордер на представництво інтересів позивача адвокатом Скобликом Х.В. серії АО №1187862 не існував, за твердженням відповідача, станом на 04.08.2025 (дату складення вимоги від 04.08.2025). Крім того, відповідач вважає необґрунтованими вимоги про стягнення пені, оскільки у відповідача виникли форс-мажорні обставини, які пов`язані із широкомасштабною агресією РФ проти України та перебуванням майнового комплексу відповідача у м.Сєвєродонецьку у зоні бойових дій з 24.02.2022.

24.10.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач доводи відповідача у спорі заперечив. Позивач зазначив, що усі акти купівлі-продажу електричної енергії за розрахункові періоди грудня 2021-лютого 2022 направлялись відповідачу відразу після їх складання, проте доказів цього позивач до відповіді на відзив не долучив. Водночас, позивач у відповіді на відзив послався на те, що по два примірники кожного із актів купівлі-продажу електроенергії за спірні розрахункові періоди грудня 2021-лютого 2022 були направлені позивачем відповідачу поштовим відправленням від 04.08.2025 №0505348516056 разом із вимогою від 04.08.2025 про сплату заборгованості. Однак, за твердженням позивача, відповідач ухиливcя від отримання вказаного поштового відправлення. Тому представник позивача повторно поштовим відправленням від 14.08.2025 №0505353914647 направив відповідачу вимогу від 04.08.2025 про сплату заборгованості разом із примірниками актів купівлі-продажу електричної енергії за спірні розрахункові періоди. Однак відповідач після повторного отримання актів купівлі-продажу електричної енергії за спірні розрахункові періоди не відправив позивачу другого примірника цих актів, які і не надав позивачу письмову мотивовану відмову від їх підписання. Тому виходячи із умов пункту 3.8.1 укладеного між сторонами договору поставки електроенергії вказані в цих актах обсяги електроенергії вважаються переданими позивачем відповідачу без зауважень. Також позивач послався на те, що наданий ним в якості доказу лист НЕК «Укренерго» від 11.09.2025 №01/55362 про обсяги споживання електроенергії підписаний електронним підписом представника НЕК «Укренерго» та є належним, допустимим та достовірним доказом. ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» з 01.01.2019 є оператором системи розподілу на території Луганської області, електроустановки відповідача, до яких здійснювалось постачання електричної енергії позивачем, знаходились в області комерційного обліку ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» як оператора системи розподілу. Позивач зазначив, що відповідач був єдиним споживачем групи «а» на території Луганської області протягом спірних у цій справі розрахункових періодів з грудня 2021 по лютий 2022, обсяги відбору електричної енергії по групі «а», які повідомлені в листі НЕК «Укренерго» від 11.09.2025 №01/55362, співпадають з обсягами електричної енергії, спожитої відповідачем протягом спірних у цій справі розрахункових періодів грудня 2021 (131376 кВт), січня 2022 (125084 кВт) та лютого 2022 (97566 кВт), в той час як Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області була споживачем не групи обліку «а», а групи обліку «б» (група «б» - відсутність можливості щодобового зчитування показів приладів обліку). Позивач зазначив, що відповідач отримав акти купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2021 та за лютий 2022 в день їх складання, проте, за твердженням позивача, відповідач ухилився від їх підписання, тим не менш вказані акти вважаються погодженими та підписаними відповідачем в силу вимогу пункту 3.8.1 укладеного між сторонами договору поставки електроенергії від 01.11.2021 №ЕНП-12/21-КС. Підписуючи та направляючи відповідачу вимогу позивача від 04.08.2025 №08-2025/4 про сплату заборгованості за спожиту електроенергію, адвокат Скоблик Х.В. діяв від імені та в інтересах позивача, відповідна копія ордеру серії АО №1187862 від 01.08.2025 була додана до вказаної вимоги позивача від 04.08.2025 №08-2025/4. Однак, як зазначає позивач, відповідач після отримання вказаної вимоги від 04.08.2025 не надав жодної відповіді позивачу або його представнику та не сплатив суму спірної заборгованості позивачу. Позивач заперечив доводи відповідача про настання у відповідача форс-мажорних обставин, оскільки, як зазначив позивач, відповідач жодних повідомлень позивачу про настання форс-мажорних обставин не надавав, як і не надавав відповідних підтверджуючих форс-мажорні обставини документів, а навіть якби відповідач повідомив про виникнення вказаних обставин, то такі форс-мажорні обставини стосувались би лише обсягів електричної енергії, поставленої відповідачу з 24 по 28 лютого 2022. Також позивач послався на те, що станом на момент розгляду спору місцезнаходженням відповідача є Київська область, що, за твердженням позивача, виключає можливість стверджувати про перебування відповідача або його майна у зоні бойових дій.

31.10.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач послався на непослідовність та суперечливість правової позиції позивача в питанні обставин направлення відповідачу актів купівлі-продажу електроенергії за спірні у цій справі розрахункові періоди грудня 2021, січня та лютого 2022.

05.11.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, згідно з якою позивач просив суд стягнути з відповідача також 200000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи.

06.11.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких позивач повторив свої доводи у цьому спорі.

06.11.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача в якості доказу надійшла копія листа Міністерства юстиції України від 23.10.2025 №153306/184439-33-25/19.1.3.

У підготовче засідання 06.11.2025 з`явилися сторони, протокольною ухвалою задоволено клопотання позивача про участь в засіданнях суду в режимі відеоконференції, підготовче засідання відкладено на 04.12.2025.

04.12.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат.

У підготовче засідання 04.12.2025 з`явився позивач, не з`явився відповідач, протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладено на 18.12.2025.

У підготовче засідання 18.12.2025 з`явились сторони. Відповідач заявив заперечення щодо доказів, долучених позивачем до відповіді на відзив, посилаючись на те, що такі докази мали бути подані позивачем виключно лише з позовною заявою. Протокольною ухвалою суд прийняв всі докази, подані сторонами суду на стадії підготовчого провадження.

Судом при цьому враховано, що відповідно до частини 1 ст.177 Господарського процесуального кодексу України завданням підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті; відповідно до статті 13 вказаного Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Правила ст.13 та ст. 177 Господарського процесуального кодексу України спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Тому, враховуючи завдання підготовчого провадження щодо остаточного визначення предмета спору та збирання відповідних доказів, та з метою дотримання принципу змагальності сторін судом на стадії підготовчого провадження були прийняті та долучені до матеріалів справи усі докази, які на стадії підготовчого провадження були подані як стороною позивача, так і стороною відповідача, в тому числі докази, які хоч і не були подані учасниками справи разом з першою заявою по суті вимог, але були ними подані до суду до закінчення підготовчого провадження у справі.

В підготовчому засіданні 18.12.2025 за наслідками з`ясування правових позицій сторін про можливість завершення підготовчого провадження суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 22.01.2026.

22.01.2026 судове засідання для розгляду справи по суті спору не відбулось у зв`язку з відсутністю у приміщенні суду електропостачання, ухвалою суду від 23.01.2026 судове засідання було перепризначено на 04.02.2026.

26.02.2026 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач заперечив проти доказів, доданих позивачем до відповіді на відзив.

04.02.2026, 27.02.2026 та 18.03.2026 відбулись судові засідання з розгляду справи по суті, у яких взяли участь представники позивача та відповідача, які надали пояснення по суті справи. Протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно на 27.02.2026 та 18.03.2026.

За результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів у судовому засіданні 18.03.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що рішення у справі буде проголошено 25.03.2026.

У судовому засіданні 25.03.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини цього рішення суду у справі №911/2990/25.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив та інші заяви сторін по суті справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО» (відповідач у справі) є юридичною особою, місцезнаходженням якої на момент розгляду справи є: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а).

01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Партнерс» (позивач у справі, Постачальник) в якості постачальника та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО» (відповідач у справі, Споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії споживачу №ЕНП-12/21-КС (далі - Договір) шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору за цим Договором позивач-постачальник зобов`язався продати електричну енергію відповідачу-споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а відповідач-споживач зобов`язався оплачувати позивачу-постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.

Як зазначено в заяві-приєднанні, яка є додатком №1 до Договору, початком постачання електроенергії за цим Договором є: з 01.12.2021, оператором системи розподілу є: ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання».

У додатку до заяви-приєднання сторони визначили ЕІС-коди точок комерційного обліку об`єктів (цехів) відповідача-споживача за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул.Пивоварова, 5-Д6/1.

Згідно з пунктом 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.7 Договору передбачено, що оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у Комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.

У пункті Комерційної пропозиції №1, яка є Додатком №2 до Договору, сторони визначили, (далі Комерційна пропозиція) сторони погодили, що оплата за електроенергію здійснюється Споживачем за фактом споживання.

Відповідно до пункту 3.1 Комерційної пропозиції оплата рахунка Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання Споживачем.

Відповідно до пункту 4.1. Комерційної пропозиції оплата електричної енергії здійснюється споживачем плановими платежем за наступним графіком:

- до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду 30% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;

- до 05 числа звітного розрахункового періоду 30 % вартості заявлених обсягів на розрахунковий період з урахуванням ПДВ;

- до 15 числа звітного розрахункового періоду 40% вартості заявлених обсягів на розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Умовами пункту 3.7 Договору сторони погодили, що на підставі отриманих даних від Оператора системи розподілу (ОСР) Постачальник до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання, складає та надає Споживачу Акт купівлі-продажу електричної енергії та приймання-передачі послуг у двох екземплярах.

Згідно з пунктом 3.8 Договору Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання Актів зобов`язується відправити постачальнику підписаний зі свого боку другий примірник Акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати письмову мотивовану відмову від підписання Акту. У тому разі, якщо Споживач в строк, вказаний в пункті 3.8 Договору, не відправив Постачальнику підписаний зі свого боку другий примірник Акту, і у тому ж випадку не надав Постачальнику письмову мотивовану відмову від підписання Акту, електрична енергія, зазначена в такому Акті, передана Постачальником Споживачу і прийняття останнім без зауважень та заперечень, а такий Акт вважається погодженим та підписаним з боку споживача.

Згідно з пунктом 3.9 Договору у випадку невиконання обов`язку, передбаченого пунктом 3.8 Договору, електрична енергія вважається поставленою та прийнятою Споживачем від Постачальника у відповідному звітному місяці на підставі даних Постачальника та інформації, наданої ОСР, до врегулювання розбіжностей відповідно до умов Договору або в судовому порядку. Наявність заперечень з боку Споживача не є підставою затримки або неповної оплати коштів, згідно виставлених Постачальником рахунків.

Підпунктом 3 пункту 1.4 Договору визначено, що обмін документами в паперовій формі Сторони здійснюють використовуючи виключно поштову адресу Споживача, що зазначена в заяві-приєднання, та поштову адресу Постачальника, яка вказана в його реквізитах в розділі 14 цього Договору. Датою отримання документа в паперовій формі є третій робочий день, починаючи з дня, коли такий документ надійшов до відділення поштового зв`язку за поштовою адресою Сторони, яка є адресатом.

Пунктом 5.5 Договору сторонами узгоджено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Згідно з пунктом 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Згідно з пунктом 5.8 Договору якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені Комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню в розмірі, що визначається цим договором та зазначається в Комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Згідно з пунктом 9.1 Комерційної пропозиції за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією Комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Копія підписаного сторонами Договору разом із заявою-приєднання споживача (Додаток 1 до Договору) та Комерційною пропозицією (Додаток 2 до Договору) міститься в матеріалах цієї справи №911/2990/25.

Листом від 07.11.2021 №112 позивач-постачальник звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання», яке є оператором системи розподілу на території Луганської області, із запитом щодо зміни електропостачальника відповідача-споживача. Із вказаного листа від 07.11.2021 №112 позивача-постачальника випливає, що попереднім електропостачальником відповідача-споживача (до 01.12.2021, тобто до моменту початку електропостачання на об`єкти відповідача-споживача з 01.12.2021 на підставі укладеного між позивача та відповідачем Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.11.2021 № ЕНП-12/21-КС) було ТОВ «Енера-Схід».

Також із вказаного листа від 07.11.2021 №112 позивача-постачальника випливає, що відповідач-споживач належить до групи обліку споживачів групи «а» (тобто споживачів, облік споживання електричної енергії якими здійснюється із гарантованим щодобовим зчитуванням показів приладів обліку), а не групи «б» (відсутність можливості щодобового зчитування показів приладів обліку).

У відповідь на вищезазначений лист-запит позивача від 07.11.2021 №112 ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» листом від 18.11.2021 №01-24/2/2978 підтвердило перехід відповідача-споживача (ТОВ «НВО «СЗХНО») від електропостачальника ТОВ «Енера Схід» до електропостачальника ТОВ «Енерго Партнерс» з 01.12.2021. Копії листа-запита позивача від 07.11.2021 №112 та листа-відповіді ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» від 18.11.2021 №01-24/2/2978 містяться в матеріалах цієї справи.

Листом-повідомленням від 08.02.2022 №224 відповідач-споживач повідомив позивача-постачальника про свій намір змінити електропостачальника та про розірвання Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.11.2021 №ЕНП-12/21-КС. Згідно з вказаним листом-повідомленням відповідача-споживача від 08.02.2022 №224 останнім днем постачання електричної енергії за Договором було 28.02.2022.

Отже, вищевказаними письмовими доказами (а саме укладеним сторонами Договором, листом оператора системи розподілу ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» від 18.11.2021 №01-24/2/2978 про перехід відповідача-споживача від електропостачальника ТОВ «Енера Схід» до іншого електропостачальника ТОВ «Енерго Партнерс» з 01.12.2021, листом відповідача-споживача від 08.02.2022 №224 про розірвання Договору та зміну ним електропостачальника ТОВ «Енерго Партнерс» після 28.02.2022) підтверджується, що у розрахункових періодах грудня 2021, січня та лютого 2022 постачальником електроенергії на об`єкти відповідача-споживача, які вказані у заяві-приєднанні до Договору та розташовані за адресою: м.Сіверськодонецьк (колишнє найменування - Сєвєродонецьк), вул.Пивоварова, 5-Д6/1, був позивач на підставі укладеного між сторонами Договору, який діяв з 01.12.2021 по 28.02.2022.

24.02.2022 почалось широкомасштабне вторгнення (збройна агресія) РФ проти України, яке супроводжувалось бойовими діями та окупацією в тому числі міста Сіверськодонецька (колишнє найменування якого Сєвєродонецьк, перейменовано на Сіверськодонецьк згідно з постановою Верховної Ради України від 19.09.2024 № 3984-IX). При цьому відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 із змінами та доповненнями) місто Сіверськодонецьк у періоді з 24.02.2022 по 25.06.2022 відноситься до території активних бойових дій, а з 26.06.2022 є тимчасово окупованою територією.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору за розрахункові періоди з грудня 2021 по лютий 2022 позивачем складені та направлені відповідачу для підписання акти купівлі-продажу електричної енергії на загальну суму 2187349,30 грн, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- за грудень 2021 акт купівлі-продажу електричної енергії №67 від 31.12.2021 на загальну суму 822925,08 грн (обсяг поставленої електроенергії: 131376 кВт*год);

- за січень 2022 акт купівлі-продажу електричної енергії №8 від 31.01.2022 на загальну суму 798758,40 грн (обсяг поставленої електроенергії: 125084 кВт*год);

- за лютий 2022 акт купівлі-продажу електричної енергії №25 від 28.02.2022 на загальну суму 565665,82 грн (обсяг поставленої електроенергії: 97566 кВт*год).

Акт купівлі-продажу електричної енергії №8 від 31.01.2022 на суму 798758,40 грн (обсяг поставленої електроенергії: 125084 кВт*год) за розрахунковий період січня 2022 підписаний відповідачем-споживачем без зауважень.

Акти купівлі-продажу електричної енергії №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022 за розрахункові періоди грудня 2021 та лютого 2022 відповідачем-споживачем не підписані, однак направлені відповідачу для підписання разом із вимогою про сплату заборгованості №08-2025/4 від 04.08.2025 поштовим відправленням №0505348516056 від 04.08.2025. Зазначене поштове відправлення №0505348516056 від 04.08.2025 прибуло до поштового відділення відповідача-споживача 07.08.2025, однак не було отримано відповідачем-споживачем та поштовим відділенням за місцезнаходженням відповідача-споживача було повернуто 05.09.2025 відправнику без вручення, причина невручення відповідачу-споживачу: за закінченням терміну зберігання.

Крім того, вказані акти купівлі-продажу електричної енергії №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022 за розрахункові періоди грудня 2021 та лютого 2022 повторно були направлені позивачем відповідачу для підписання разом із вимогою про сплату заборгованості №08-2025/4 від 04.08.2025 також поштовим відправленням №0505353914647 від 14.08.2025, яке фактично отримано відповідачем 22.08.2025.

Відповідач акти купівлі-продажу електричної енергії №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022 за розрахункові періоди грудня 2021 та лютого 2022 отримав, проте у строк, вказаний в пункті 3.8 Договору, не відправив позивачу-постачальнику підписаний зі свого боку другий примірник цих актів №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022, і не надав письмову мотивовану відмову від підписання цих актів, тому вказані акти №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022 за розрахункові періоди грудня 2021 та лютого 2022 відповідно до пункту 3.8 Договору вважаються погодженими та підписаними з боку споживача.

Листом від 11.09.2025 №01/55362 у відповідь на адвокатський запит адвоката позивача від 05.09.2025 ПрАТ «НЕК «Укренерго» надало інформацію про обсяги відбору електричної енергії ТОВ «Енерго Партнерс» по області комерційного обліку ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» за періоди з грудня 2021 по лютий 2022.

Згідно із зазначеним листом ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 11.09.2025 №01/55362 обсяги відбору електричної енергії ТОВ «Енерго Партнерс» по області обліку ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» по групі обліку «а» становили:

- за грудень 2021: 131 376 кВт;

- за січень 2022: 125 084 кВт;

- за лютий 2022: 97 566 кВт.

Таким чином, інформація про обсяги електричної енергії, спожитої відповідачем протягом розрахункових періодів грудня 2021, січня 2022 та лютого 2022, яка відображена у вищезазначених актах купівлі-продажу електричної енергії за вказані розрахункові періоди (актах купівлі-продажу електричної енергії №67 від 31.12.2021, №8 від 31.01.2022 та №25 від 28.02.2022), ідентична інформації про обсяги споживання електричної енергії споживачами групи «а» позивача за вказані періоди на території Луганської області, яка наявна у оператора системи передачі ПрАТ «НЕК «Укренерго» відповідно до листа ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 11.09.2025 №01/55362.

Позивачем на оплату спожитої відповідачем електричної енергії за періоди з грудня 2021 лютий 2022 були виписані відповідачу відповідні рахунки на оплату.

Як свідчать фактичні обставини справи, відповідачем вартість спожитої електроенергії за спірні розрахункові періоди у передбачені Договором строки та в повному обсязі не оплачена.

Так, відповідачем з порушенням строків оплати, обумовлених Договором та Комерційною пропозицією до нього, в періоді з 19.01.2022 по 24.02.2022 здійснені часткові оплати за спожиту електричну енергію в загальній сумі 790000,00 грн (відповідні виписки банку про здійснення відповідачем часткових оплат спожитої у спірних періодах електричної енергії позивачем надані до матеріалів справи). Решту заборгованості за поставлену електричну енергію відповідач не сплатив, таким чином основний борг відповідача становить 1397349,30 грн (2187349,30 790000 = 1397349,30).

Звертаючись у вересні 2025 до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача у цій справі, позивач просив суд стягнути з відповідача 1397349,30 грн основного боргу, а також нараховані позивачем на суму основного боргу 223035,37 грн пені (заявлені позивачем періоди прострочення: сукупно з 13.01.2022 по 10.09.2022), 151261,10 грн 3% річних (заявлені періоди прострочення: сукупно з 13.01.2022 по 19.09.2025) та 788019,62 грн інфляційних втрат (заявлені періоди прострочення: сукупно з 13.01.2022 по 31.08.2025).

Відповідач, повністю заперечуючи проти позову у цій справі, посилається на недоведеність позовних вимог.

Ключовими питаннями, які постали перед судом у цій справі, є обсяг та вартість спожитої відповідачем електричної енергії протягом спірних розрахункових періодів грудня 2021, січня 2022 та лютого 2022 та настання строку для оплати відповідачем вартості спожитої електричної енергії.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи та доводам, поясненням та запереченням сторін, суд зазначає, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини за договором постачання електричної енергії, які регулюються укладеним між сторонами договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.11.2021 №ЕНП-12/21-КС (тут і надалі Договір), Законом України «Про ринок електричної енергії», надалі Закон №2019-VIII, Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства (із змінами та доповненнями на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до частини 3 ст.58 Закону № 2019-VIII споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права «pacta sunt servanda», відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 714 Цивільного кодексу України визначає, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Підпунктом 2 та 21 пункту 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, (надалі ПРРЕЕ) визначено, що споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; розраховувати та складати баланс електричної енергії власних мереж.

Пунктом 2.3.11 ПРРЕЕ встановлено, що комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил.

Обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць (пункт 2.3.13 ПРРЕЕ).

Відповідно до пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 до запуску електронної платформи «Датахаб» адміністратора комерційного обліку (АКО) функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (ОСР).

Згідно з пунктом 3 Процедури віднесення площадок вимірювання споживачів до групи "а", затвердженої постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118, у всіх точках на приєднаннях електроустановок споживачів (крім побутових споживачів) до мереж ОСР/НЕК та/чи до мереж основних споживачів, де вимірюється надходження електричної енергії на площадки вимірювання групи "а" з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше, мають бути встановлені лічильники погодинного комерційного обліку електричної енергії та забезпечена можливість щодобового дистанційного зчитування показів лічильників, а з приєднаною потужністю електроустановок до 150 кВт - лічильники погодинного або багатозонного (багатотарифного) комерційного обліку електричної енергії із гарантованим щодобовим зчитуванням даних з лічильників.

Із вказаної норми пункту 3 Процедури віднесення площадок вимірювання споживачів до групи «а», затвердженої постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118, випливає, що до споживачів групи обліку «а» належать об`єкти з приєднаною потужністю 150 кВт і більше, тобто об`єкти, які є енерговитратними і обсяг споживання якими фіксується за кожну окрему годину.

При цьому сторони цього спору не заперечують, що протягом спірних у цій справі розрахункових періодів (грудня 2021, січня та лютого 2022) відповідач-споживач відносився до споживачів групи обліку «а».

Крім того, принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, права та обов`язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків визначаються Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - ККОЕЕ).

Відповідно до пункту 1.1.5 ККОЕЕ для виконання зобов`язань, визначених цим Кодексом, учасники ринку та споживачі повинні залучати постачальників послуг комерційного обліку (ППКО), які мають відповідну реєстрацію в адміністратора комерційного обліку (далі - АКО), або зареєструватися в АКО як ППКО та самостійно виконувати функції ППКО.

Відповідно до пункту 8.6.1 ККОЕЕ зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць (п.8.6.8 ККОЕЕ).

У разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання (п.8.6.9 ККОЕЕ).

Результати зчитаних показів лічильника зазначаються на корінці останнього платіжного документа (із зазначенням дати проведення зчитування) та мають бути доступними споживачу в персональному кабінеті на сайті оператора системи або ППКО (п.8.6.14).

Дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО (п.8.6.15 ККОЕЕ).

Відповідно до пунктів 12.4.1 та 12.4.2 ККОЕЕ АКО до 01 січня 2022 мав забезпечити функціонування центральної інформаційно-телекомунікаційної платформи Датахаб та ведення централізованого реєстру ТКО на ринку електричної енергії, адміністрування процесів зміни електропостачальника та припинення електропостачання, а також централізоване керування та інформаційний обмін даними комерційного обліку для здійснення розрахунків на ринку електричної енергії. Усі суб`єкти господарювання, які станом на 01 січня 2020 внесені АКО до реєстру ППКО без застосування процедур реєстрації ППКО, що передбачені цим Кодексом, можуть виконувати функції ППКО на ринку електричної енергії до 01 січня 2022 та мають пройти повторну реєстрацію відповідно до вимог цього Кодексу.

Також відповідно до пункту 12.4.4 ККОЕЕ до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб:

- функції АКО з ведення реєстрів ТКО, адміністрування процесів зміни електропостачальника, адміністрування припинення електропостачання та агрегації даних комерційного обліку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії;

- оператори системи забезпечують приймання даних комерційного обліку від ППКО (у ролі ОЗД та ОДКО), учасників ринку та/або споживачів, їх обробку, формування, профілювання, валідацію та передачу для розрахунків на ринку за рахунок коштів, передбачених у тарифі на розподіл/передачу електричної енергії. Зазначені функції виконуються операторами систем до дати початку їх виконання АКО з урахуванням поетапного запуску функціонування центральної інформаційно-телекомунікаційної платформи Датахаб;

- ППКО виконують функції та надають послуги із зчитування, обробки, формування, валідації, приймання та передачі даних комерційного обліку у межах своєї відповідальності та повноважень за рахунок замовників цих послуг.

Сторони цього спору не заперечують, що протягом спірних у цій справі розрахункових періодів (грудень 2021, січень та лютий 2022) платформа «Датахаб» не була впроваджена та функції постачальника послуг комерційного обліку (ППКО) електроенергії, яка поставлялась позивачем-постачальником відповідачу-споживачу за Договором на об`єкти відповідача-споживача в м.Сіверськодонецьку протягом розрахункових періодів з грудня 2021 по лютий 2022, здійснювало ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» як оператор системи розподілу (ОРС), яке, однак, станом на момент розгляду цієї справи судом вже фактично не здійснює свою ліцензійну діяльність в м.Сіверськодонецьку та інших територіях Луганської області, які перебувають в тимчасовій окупації.

Крім того, на підставі статті 53 Закону України «Про ринок електричної енергії» ПрАТ «НЕК «Укренерго» як оператор системи передачі виконує функції адміністратора комерційного обліку (АКО).

Відповідно до пункту 2.2.2 ККОЕЕ АКО виконує такі функції, зокрема:

1) адміністрування відносин щодо комерційного обліку електричної енергії шляхом забезпечення реєстрації ППКО, ТКО, автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії;

2) контролю за дотриманням учасниками ринку електричної енергії вимог цього Кодексу;

3) координації та забезпечення інформаційного обміну даними комерційного обліку на ринку електричної енергії;

4) визначення регламентів та протоколів інформаційної взаємодії учасників ринку щодо обміну даними комерційного обліку;

5) отримання від ППКО валідованих даних комерційного обліку, визначення їх придатності до використання;

6) виконання перевірок повноти інформації, отриманої від ППКО, визначення помилок у даних або випадків відсутності даних;

7) інформування ППКО про стан придатності отриманих даних комерційного обліку та надання вимог щодо повторного надання належних даних для виправлення виявлених помилок;

8) забезпечення центральної агрегації та сертифікації даних комерційного обліку;

9) надання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків, а також учасникам ринку та іншим заінтересованим сторонам, які пов`язані з певною ТКО. Іншим особам сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії надаються лише з метою та у спосіб, визначений законом;

10) створення та адміністрування баз даних комерційного обліку, а також централізованих реєстрів ППКО, ТКО та автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії;

11) адміністрування процесу зміни інформації про учасників ринку та ППКО, які пов`язані з ТКО;

12) нагляду за відповідністю стану комерційного обліку на ринку електричної енергії вимогам цього Кодексу;

13) нагляду за дотриманням нормативних документів та законодавства, які застосовуються згідно з цим Кодексом.

Аналізуючи надані сторонами справи докази та надаючи оцінку доводами позивача та запереченням відповідача, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції.

Також, відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Наявними у справі доказами, які не спростовані відповідачем, а саме актом купівлі-продажу електричної енергії №8 від 31.01.2022 на суму 798758,40 грн (обсяг поставленої електроенергії: 125084 кВт*год) за розрахунковий період січня 2022, який підписаний відповідачем-споживачем без зауважень, підтверджується, що у розрахунковому періоді січня 2022 відповідач спожив електроенергії в обсязі та на суму, що зазначена в цьому акті.

Суд при цьому відмічає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, постанови Верховного Суду у справі №904/3315/18 від 24.10.2019, у справі №917/803/18 від 15.05.2019) однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права та спрямований на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Таким чином, оскільки відповідач без зауважень підписав акт купівлі-продажу електричної енергії №8 від 31.01.2022 на суму 798758,40 грн (обсяг поставленої електроенергії: 125084 кВт*год), то суд вважає доведеною обставину того, що у розрахунковому періоді січня 2022 вартість спожитої відповідачем електроенергії становить 798758,40 грн, та відхиляє заперечення відповідача в цій частині спору.

Враховуючи підписаний сторонами акт №8 від 31.01.2022 за розрахунковий період січня 2022 та умови пункту 5.7 Договору, яким був встановлений строк оплати тривалістю в п`ять робочих днів, то суд погоджується з позивачем в тому, що вартість спожитої відповідачем електроенергії на суму 798758,40 грн, яка вказана в цьому акті №8 від 31.01.2022 (798758,40 грн), підлягала оплаті відповідачем не пізніше 5-ти робочих днів від дати підписання сторонами цього акта, тобто в строк до 07.02.2022. Підписання відповідачем-споживачем акта №8 від 31.01.2022 на суму 798758,40 грн без зауважень вказує на те, що відповідач один примірник цього акта своєчасно отримав та погодився з нарахуванням обсягу та вартості електроенергії, що були вказані в цьому акті.

Щодо спірних у цій справі розрахункових періодів грудня 2021 та лютого 2022, то суд враховує, що акти купівлі-продажу електричної енергії №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022 за розрахункові періоди грудня 2021 та лютого 2022 відповідачем-споживачем не підписані.

Однак суд також враховує, що як в розрахунковому періоді січня 2022, так і в розрахункових періодах грудня 2021 та лютого 2022 постачальником електроенергії на об`єкти відповідача-споживача в місті Сіверськодонецьку згідно з Договором був позивач. При цьому акти купівлі-продажу електричної енергії №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022 за розрахункові періоди грудня 2021 та лютого 2022 були направлені позивачем відповідачу для підписання поштовим відправленням №0505348516056 від 04.08.2025. Зазначене поштове відправлення №0505348516056 від 04.08.2025 прибуло до поштового відділення відповідача-споживача 07.08.2025, але не було отримано відповідачем без будь-яких об`єктивних причин. Відповідно до обставин справи причиною невручення поштового відправлення №0505348516056 від 04.08.2025 відповідачу є «закінченням терміну зберігання», що не вказує на поважну причину його неотримання відповідачем. Суд зазначає, що одержувати чи не одержувати адресовану стороні поштову кореспонденцію у відділенні поштового зв`язку є правом самої сторони, яким сторона розпоряджається на власний розсуд, а тому у разі невчинення самою стороною дій щодо фактичного одержання у розумний строк адресованої такій стороні поштової кореспонденції вказана суб`єктивна поведінка не може розглядатись як об`єктивна перешкода та підстава для звільнення сторони від зобов`язань, що випливають з Договору та обумовлені направленням такій стороні іншою стороною відповідного поштового повідомлення.

Суд при цьому враховує, що відповідачем не надано доказів неможливості отримання ним поштового відправлення №0505348516056 від 04.08.2025 з об`єктивних причин.

Тому, враховуючи умову підпункту 3 пункту 1.4 Договору (якою визначено, що датою отримання документа в паперовій формі є третій робочий день, починаючи з дня, коли такий документ надійшов до відділення поштового зв`язку за поштовою адресою Сторони, яка є адресатом), ці акти купівлі-продажу електричної енергії №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022 за розрахункові періоди грудня 2021 та лютого 2022, які поштовим відправленням надійшли до відділення поштового зв`язку відповідача 07.08.2025, вважаються такими, що були отримані відповідачем-споживачем 12.08.2025.

Крім того, вказані акти купівлі-продажу електричної енергії №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022 за розрахункові періоди грудня 2021 та лютого 2022 повторно були направлені позивачем відповідачу для підписання також поштовим відправленням №0505353914647 від 14.08.2025, яке фактично отримано відповідачем 22.08.2025.

Доводи відповідача про те, що адвокат Скоблик Х.В. не був уповноважений позивачем направляти відповідачу вимоги про сплату заборгованості за спожиту електроенергію, суд відхиляє, враховуючи наявні докази уповноваження позивачем адвоката Скоблика Х.В. на надання правової допомоги позивачу.

Відповідач акти купівлі-продажу електричної енергії №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022 за розрахункові періоди грудня 2021 та лютого 2022 отримав, проте у строк, вказаний в пункті 3.8 Договору, не відправив позивачу-постачальнику підписаний зі свого боку другий примірник цих актів №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022, і не надав письмову мотивовану відмову від підписання цих актів, тому вказані акти №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022 за розрахункові періоди грудня 2021 та лютого 2022 відповідно до пункту 3.8 Договору вважаються погодженими та підписаними з боку споживача.

Враховуючи умови пункту 5.7 Договору, яким був встановлений строк оплати тривалістю в п`ять робочих днів, то суд приходить до висновку про те, що вартість спожитої відповідачем електроенергії, яка була вказана в акті купівлі-продажу електричної енергії №67 від 31.12.2021 за грудень 2021 на суму 822925,08 грн та в акті купівлі-продажу електричної енергії та №25 від 28.02.2022 на суму 565665,82 грн, підлягала оплаті відповідачем не пізніше 5-ти робочих днів від дати, коли відповідач вважається таким, що отримав ці акти, а самі ці акти такими, що погодженні відповідачем відповідно до пункту 3.8 Договору, тобто в строк до 19.08.2025.

Тому суд приходить до висновку про те, що прострочення відповідача-споживача по оплаті вартості спожитої відповідачем електроенергії, яка була вказана в цих актах купівлі-продажу електричної енергії №67 від 31.12.2021 на суму 822925,08 грн та №25 від 28.02.2022 на суму 565665,82 грн, виникло з 20.08.2025.

Доводи позивача про те, що прострочення відповідача-споживача по оплаті вартості спожитої відповідачем електроенергії, яка була вказана в цих актах купівлі-продажу електричної енергії №67 від 31.12.2021 на суму 822925,08 грн та №25 від 28.02.2022 на суму 565665,82 грн, виникло раніше, ніж в серпні 2025, суд відхиляє, оскільки позивачем не надано об`єктивних доказів того, щоб ці акти купівлі-продажу електричної енергії №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022 та/або відповідні рахунку позивача-постачальника були направлені відповідачу-споживачу раніше серпня 2025.

Доводи відповідача про те, що лист НЕК «Укренерго» від 11.09.2025 №01/55362 є неналежним доказом, оскільки відсутні докази повноважень представника НЕК «Укренерго» на підписання цього листа, суд відхиляє. Суд зазначає, що сам по собі той факт, що відповідач ставить під сумнів наявність у директора з комерційного обліку НЕК «Укренерго», який підписав вказаний лист, відповідних повноважень на підписання цього листа, не є підставою для висновку про відсутність у директора з комерційного обліку НЕК «Укренерго» повноважень на підписання цього листа НЕК «Укренерго» від 11.09.2025 №01/55362. Доказів того, що директор з комерційного обліку НЕК «Укренерго» не мав повноважень на підписання листа НЕК «Укренерго» від 11.09.2025 №01/55362, матеріали справи не містять, тому доводи відповідача в цій частині суд відхиляє.

Доводи відповідача, про те, що лист НЕК «Укренерго» від 11.09.2025 №01/55362 відображає лише інформацію про обсяг електричної енергії, яка була відібрана по області комерційного обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» в цілому по групі споживачам групи «а», і що позивач не звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» за отриманням інформації про обсяги електричної енергії, яка була відібрана по області комерційного обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» в розрізі конкретно відповідача як споживача, суд відхиляє, з огляду на таке.

Суд зазначає, що принцип змагальності господарського судочинства надає можливість кожній стороні надавати суду докази на підтвердження своєї позиції та/або спростування позицій іншої сторони спору. Особа, яка стверджує про наявність певного факту, зобов`язана надати належні та допустимі докази, а не чекати, поки опонент доведе зворотне. Тобто не лише позивач-постачальник, а й відповідач-споживач міг звернутись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» як постачальника послуг комерційного обліку за отриманням інформації про обсяги електричної енергії, яка була відібрана по області комерційного обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» в розрізі конкретно відповідача як споживача.

Крім того, виходячи із вищезазначених норм пунктів 8.6.1, 8.6.8, 8.6.9 та 8.6.15 ККОЕЕ джерелом даних для комерційного обліку електроенергії можуть бути не лише дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО шляхом зчитування показів лічильників споживача, але й також дані про обсяги споживання, передані споживачем, та/або дані, визначені розрахунковим шляхом.

При цьому використання первинних даних комерційного обліку для розрахунків не перешкоджає їх подальшому коригуванню в разі виявлення невідповідності фактичним обсягам або надходження оновлених сертифікованих даних.

Тобто відповідач як споживач знав або повинен був знати про власні обсяги споживання електроенергії у спірні розрахункові періоди грудня 2021 лютого 2022.

Тому, якщо відповідач-споживач стверджує, що він не споживав електроенергію в тих обсягах, які були вказані у підписаному відповідачем акті купівлі-продажу електричної енергії №8 від 31.01.2022 за розрахунковий період січня 2022, а також в актах купівлі-продажу електричної енергії №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022 за розрахункові періоди грудня 2021 та лютого 2022 (які хоч і не підписані відповідачем, але були ним отримані та не були ним заперечені, а тому відповідно до пункту 3.8 Договору вважаються погодженими та підписаними з боку відповідача- споживача), то відповідач не був позбавлений можливості самостійно звернутись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» як постачальника послуг комерційного обліку за отриманням актуальної інформації про обсяги електричної енергії, яка була відібрана по області комерційного обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» в розрізі конкретно відповідача як споживача, та спростувати у такий спосіб надані позивачем в якості доказів вказані акти купівлі-продажу електричної енергії №8 від 31.01.2022, №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022 за розрахункові періоди грудня 2021-лютого 2022.

Однак відповідно до обставин справи ні позивач, ні відповідач після виникнення між ними спору у цій справі не звертались до ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» як оператора системи розподілу (ОРС) та постачальника послуг комерційного обліку (ППКО) за отриманням актуальної інформації про обсяги відібраної відповідачем електричної енергії відповідно до зчитаних показів лічильників відповідача-споживача, оскільки на цей час ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» вже фактично не здійснює свою ліцензійну діяльність в м.Сіверськодонецьку та інших територіях Луганської області, які перебувають в тимчасовій окупації.

Водночас, суд також відмічає, що обсяг електричної енергії, який був спожитий відповідачем у розрахунковому періоді січня 2022 та вказаний в підписаному сторонами акті купівлі-продажу електричної енергії №8 від 31.01.2022 (125084 кВт*год), ідентичний обсягу відбору електричної енергії позивача-постачальника (ТОВ «Енерго Партнерс») по області обліку ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» по групі обліку «а» за грудень 2021 (125084 кВт) відповідно до інформації, наведеної оператором системи передачі ПрАТ «НЕК «Укренерго» у листі ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 11.09.2025 №01/55362.

Це, в свою чергу, з більшою вірогідністю вказує також на те, що відповідач-споживач був єдиним споживачем по області обліку ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» по групі обліку «а» у спірні розрахункові періоди грудня 2021-лютого 2022, а отже вказаний лист ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 11.09.2025 №01/55362, поряд із наявними у справі актами купівлі-продажу електричної енергії №8 від 31.01.2022, №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022, з більшою вірогідністю підтверджує обсяги споживання електроенергії саме відповідачем-споживачем як єдиним споживачем по області обліку ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» по групі обліку «а».

Доводи відповідача про те, що відповідач не був єдиним споживачем групи «а» на території Луганської області протягом спірних у цій справі розрахункових періодах з грудня 2021 по лютий 2022, враховуючи наявність у позивача також іншого споживача - Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації, суд відхиляє, оскільки відповідно до наявних у справі доказів Сєвєродонецька МВЦА була споживачем не групи обліку «а», а групи обліку «б» (група «б» - відсутність можливості щодобового зчитування показів приладів обліку), а тому ці доводи відповідача не спростовують обсяги споживання електроенергії, які були зазначені у листі ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 11.09.2025 №01/55362.

В будь-якому разі суд відмічає, що відповідачем не спростовані докази, надані позивачем, про обсяги споживання електроенергії відповідачем у розрахункові періоди грудня 2021-лютого 2022, враховуючи наявні акти купівлі-продажу електричної енергії №8 від 31.01.2022, №67 від 31.12.2021 та №25 від 28.02.2022.

Оскільки відповідач вказані докази на засадах змагальності не спростував, докази повної оплати спожитої відповідачем протягом розрахункових періодів грудня 2021-лютого 2022 електроенергії на загальну суму 2187349,30 грн не надав, то суд приходить до висновку про те, що основний борг відповідача в сумі 1397349,30 грн матеріалами справи підтверджений та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем на вказану суму основного боргу нараховано та заявлено до стягнення також 223035,37 грн пені (заявлені позивачем періоди прострочення: сукупно з 13.01.2022 по 10.09.2022), 151261,10 грн 3% річних (заявлені періоди прострочення: сукупно з 13.01.2022 по 19.09.2025) та 788019,62 грн інфляційних втрат (заявлені позивачем періоди прострочення: сукупно з 13.01.2022 по 31.08.2025).

Вирішуючи спір в частині вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права pacta sunt servanda, відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 та 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 9.1 Комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до Договору, сторони встановили, що за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією Комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів прострочення, судом встановлено, що сума пені становить 2337,26 грн, сума 3% річних - 4634,78 грн, сума інфляційних втрат - 7065,19 грн, а саме:

Розрахун-ковий періодСума за актом, грнСтрок сплати Сплачено відповідачем (дата та сума), грнПеріод прострочення (у ме- жах заявленого)Сума боргу в періоді прострочення (наростаючим) Пеня Інфляційні 3% річних123456 = 2-4 ( + 6)789січень 22798758,40до 07.02.202219.01.2022 200000 21.01.2022150000 З 09 по 09.02.2022448758,40245,90036,88 09.02.2022 300000 З 10 по 17.02.2022148758,40652,092380,1397,81 17.02.2022 100000 З 18 по 22.02.202248758,40133,58020,04 22.02.2022 20000 З 23 по 24.02.202228758,4031,5204,73 24.02.2022 20000 З 25.02.2022 по 19.08.20258758,401 274,17 (по 08.08.2022)4685,06 914,95грудень 21822925,08до 19.08.20250З 20.08.2025 по 19.09.2025 лютий 22565665,82до 19.08.20250З 20.08.2025 по 19.09.20251397349,30не заявлена у періоді після 12.07.2022 та 10.09.2022 не заявлені за вересень 2025 3 560,37Всього2 187 349,30 790000,00 1397349,30 2337,267065,194634,78Доводи відповідача про настання у нього форс-мажорних обставин, які пов`язані із широкомасштабною агресією РФ проти України та перебуванням майнового комплексу відповідача у м.Сєвєродонецьку у зоні бойових дій з 24.02.2022, суд відхиляє, оскільки вперше прострочення у відповідача по оплаті електроенергії, спожитої ним в січні 2022, виникло на початку лютого 2022, тобто ще до початку широкомасштабного вторгнення 24.02.2022.

Відповідно до частини 1 ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Натомість відповідач не доводить суду підстав для звільнення відповідача від відповідальності та судом у межах наявних доказів не встановлено наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між тими обставинами, на які посилався відповідач як на форс-мажорні, і простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, яке вперше настало ще до 24.02.2022.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1397349,30 грн основного боргу, 223035,37 грн пені, 151261,10 грн 3% річних та 788019,62 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 1397349,30 грн основного боргу, 2337,26 грн пені, 4634,78 3% річних та 7065,19 грн інфляційних втрат.

В задоволенні решти позовних вимог позивача до відповідача в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат суд відмовляє з огляду на їх недоведеність позивачем.

Позивачем за подання позову сплачено судовий збір в сумі 30715,98 грн, який на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача в сумі 16936,64 пропорційно розміру задоволених позовних вимог (30715,98 х (1397349,30 +2337,26 + 7065,19 + 4634,78) : 2559665,39 = 30715,98 х 1411386,53 : 2559665,39 =16936,64).

Крім того, позивачем у цій справі заявлено до розподілу витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 200000,00 грн.

Відповідач проти розподілу цих витрат позивача на професійну правничу допомогу заперечує, посилаючись на їх неспівмірність та недоведеність.

Частинами 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами 1, 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (частина 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок наведений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Представництво інтересів позивача у справі здійснював адвокат «Професійного адвокатського об`єднання «ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС» Скоблик Х.В. (копія ордеру в матеріалах справи).

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 200000,00 грн позивачем також надано:

- витяг від 01.09.2025 з Договору про надання правової допомоги №661 від 12.06.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Партнерс» та «Професійним адвокатським об`єднанням;

- додаток №2 від 15.09.2025 до вказаного Договору про надання правової допомоги №661 від 12.06.2025;

- акт №1 про надання правової допомоги від 29.10.2025 на загальну суму 200000,00 грн.

За змістом вищевказаних доказів гонорар адвокатського об`єднання за здійснення всіх необхідних дій в інтересах позивача у цій справі в суді першої інстанції становить 200000,00 грн незалежно від кількості та обсягу складених процесуальних документів та незалежно від результату розгляду справи в суді першої інстанції.

Суд з цього приводу зазначає, що у постанові від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/16322/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Надаючи оцінку наданим позивачем доказам та запереченням відповідача, суд частково погоджується з доводами відповідача про неспівмірність заявленого позивачем розміру цих витрат в сумі 200000,00 грн в аспекті того, що спір в даній справі містить лише три епізоди (три спірні розрахункові періоди) спірних правовідносин та не потребує вивчення великого обсягу доказів.

Однак доводи відповідача про необхідність повної відмови позивачу у розподілі витрат на професійну правничу допомогу судом також відхиляються, оскільки очевидним є те, що позивач отримував професійну правничу допомогу у цій справі та поніс відповідні витрати у зв`язку з цим, однак суд при цьому відмічає, що заявлені позивачем витрати не є співмірними, і тому підлягають зменшенню.

Доводи відповідача про те, що підготовка позовної заяви не є професійною правничою допомогою адвоката, суд відхиляє як хибні. Так, за змістом частини 1 ст.19 «Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» складення процесуальних та інших документів правового характеру є одним із видів адвокатської діяльності. Частинами 1 та 2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Тобто по своїй суті позовна заява це інструмент доведення позивачем до суду своєї позиції (доводів, заперечень, спростувань) щодо суті спірних правовідносин та предметом спору.

При цьому право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України й статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Частинами 1 та 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

При цьому одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Тому підготовка адвокатом позивача позовної заяви є професійною правничою допомогою, витрати у зв`язку із якою підлягають відшкодуванню позивачу як стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Суд також враховує, що сам відповідач свої витрати на професійну правничу допомогу у цій справі попередньо оцінював у розмірі 60000,00 грн, про що відповідач зазначив у відзиві на позов.

У зв`язку із вищевикладеним та виходячи із критеріїв реальності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що для цілей розподілу між сторонами та наступного відшкодування за рахунок відповідача вказані витрати позивача на професійну правничу допомогу у справі підлягають обмеженню до розміру 60000,00 грн.

При цьому суд також враховує, що позовні вимоги у цій справі №911/2990/25 підлягають задоволенню не в повному обсязі, а частково, у зв`язку з чим не всі ці витрати позивача на професійну правничу допомогу, які, як зазначено вище, підлягають розподілу у цій справі, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а для справедливого розподілу цих витрат між сторонами необхідно також врахувати обсяг задоволених позовних вимог до загального обсягу заявлених позовних вимог у цій справі з метою пропорційного розподілу судових витрат відповідно до вимог пункту 2 частини 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, виходячи із пропорційності обсягу задоволених позовних вимог у цій справі до загального їх обсягу, суд на підставі ст.126 та ст.129 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку про те, що відшкодуванню за рахунок протилежної сторони (відповідача) підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 33084 грн (60000 х 1411386,53: 2559665,39 =33084), а решта цих витрат залишається на позивачеві.

Керуючись ст. 2, 4-9, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Партнерс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО» про стягнення 1397349,30 грн основного боргу, 223035,37 грн пені, 151261,10 грн 3% річних та 788019,62 грн інфляційних втрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а, код ЄДРПОУ 35487040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Партнерс» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, код ЄДРПОУ 42795553) 1397349 (один мільйон триста дев`яносто сім тисяч триста сорок дев`ять) грн 30 коп. основного боргу, 2337 (дві тисячі триста тридцять сім) грн 26 коп. пені, 4634 (чотири тисячі шістсот тридцять чотири) грн 78 коп. 3% річних, 7065 (сім тисяч шістдесят п`ять) грн 19 коп. інфляційних втрат, 16936 (шістнадцять тисяч дев`ятсот тридцять шість) грн 64 коп. судового збору та 33084 (тридцять три тисячі вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Партнерс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «СЗХНО» в частині стягнення 220698,11 грн пені, 146626,32 грн 3% річних та 780954,43 грн інфляційних втрат.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2026.

Суддя О.О. Третьякова