Рішення № 138183949, 06.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2026Справа № 910/3493/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба інформації» (вул. Дмитрівська, буд. 30, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 21638497)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд» (бульвар Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 35917061)

про визнання недійсним договору в частині,

Представники сторін:

від позивача: Жарук Сергій Олексійович

від відповідача: Труш Роман Володимирович

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба інформації» (далі за текстом - ТОВ «Телестудія «Служба інформації», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд» (далі за текстом - ТОВ «Зеонбуд», Відповідач), в якому Позивач просить суд визнати договір № 97/0606Н від 06.06.2011 (далі за текстом - Договір) в частині вартості послуг, а саме Додаток № 3 до Договору недійсним з 01.01.2022.

В обґрунтування заявленого позову, Позивач стверджує, що ціна Договору сформована на основі економічно необґрунтованої методики тарифоутворення, що суперечить вимогам законодавства та є підставою для визнання його недійсним на підставі частини 1 статті 215 та частини 1 статті 203 ЦК України.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач стверджує, що на момент укладання Договору тарифи ТОВ «Зеонбуд» не підлягали державному регулюванню згідно чинного законодавства та погоджувалися сторонами в договірному порядку, що і здійснено сторонами при укладанні Додатку № 3 до Договору.

При цьому, Відповідач стверджує, що ціна договору є його істотною умовою у зв`язку з чим не може бути визнано недійсним такий договір в частині.

Крім того, Відповідач звертає увагу суду на невірне трактування Позивачем складової тарифу за Договором.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 11.05.2026.

16.04.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

24.04.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

08.05.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про проведення експертизи.

Підготовче засідання 11.05.2026 судом відкладено на 15.06.2026.

У підготовчому засіданні 15.06.2026 судом відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про призначення судової експертизи. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 15.06.2026.

У підготовчому засіданні 15.06.2026 судом закрито підготовче провадження справу призначено до розгляду по суті на 29.06.2026

Судове засідання 29.06.2026 відкладено на 06.07.2026.

У судовому засіданні 06.07.2026 представник Позивача надав пояснення по суті заявлених вимог, просив суд задовольнити позов.

Представник Відповідача заперечував щодо задоволення позову, просив суд відмовити.

Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 06.07.2026 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Зеонбуд» (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 97/0606Н від 06.06.2011, відповідно до пункту 1.1 якого Позивач зобов`язаний надавати Відповідачу телекомунікаційні послуги з розповсюдження у цифровому форматі (стандарти DVB-T2 / MPEG-4) телевізійних програм Телеканалу «НТН» (надалі -Послуги) у повному обсязі та без будь-яких змін аудіо-візуального ряду на каналі мовлення багатоканальної телемережі в складі передавальних станцій, відповідно до Додатку № 2 до Договору, розбудованої ТОВ «Зеонбуд» відповідно до умов Ліцензій: HP №0866-п, HP №0867-п, HP № 0868-п, HP № 0869-п, виданих Виконавцю Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

Згідно пункту 3.1 Договору вартість послуги за цим Договором визначається у Додатку № 3 до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Додатком № 3 до Договору визначено тарифи на послуги Виконавця залежно від потужності передавача передавальної станції Виконавця.

Згідно із умовами вищезазначеного Договору вартість послуг визначається окремо для кожної передавальної станції за вказаними тарифами. Загальна вартість послуг за Договором дорівнює сумі вартостей послуг усіх передавальних станцій, з використанням яких надавалися послуги в розрахунковому періоді.

Додатковою угодою № 1 від 01.08.2015 до Договору викладено у новій редакції пункт 1 Додатку № 3 до Договору.

Відповідно до пункту 8.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 02.11.2020) останній вступає в силу з дати його підписання його обома сторонами та діє до 09.12.2030 включно, але не довше терміну дії ліцензії Замовника і Виконавця.

В обґрунтування поданого позову Позивач зазначає, що Договір укладений у період мирного часу, а його істотні умови формувалися з урахуванням правового та економічного регулювання, що існувало задовго до введення воєнного стану в Україні, набуття Позивачем статусу об`єкта критичної інфраструктури та надання Відповідачу спеціальних повноважень у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави.

Після введення воєнного стану та прийняття нових законодавчих актів істотні умови правовідносин між сторонами суттєво змінилися. Зокрема, Відповідач отримав спеціальні повноваження щодо забезпечення та нейтралізації загроз інформаційній безпеці України, виконання яких здійснюється у тому числі за рахунок державного фінансування.

Так, максимально граничні тарифи на відповідні послуги у спірний період не були затверджені у встановленому законом порядку у зв`язку з їх економічною необґрунтованістю та невідповідністю принципам об`єктивності, недискримінацїї та ціноутворення у сфері електронних комунікацій.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про медіа», який набрав чинності у 2023 році, максимально граничні тарифи на послуги постачальників електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра та Типові умови договору на постачання таких послуг затверджуються Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення після отримання висновку регулятора комунікаційних послуг щодо відповідності запропонованих тарифів принципам: економічної обґрунтованості; об`єктивності; недискримінацїї; ціноутворення у сфері електронних комунікацій.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про медіа» Національна рада з питань телебачення і радіомовлення за погодженням з Антимонопольним комітетом України та регулятором комунікаційних послуг визначає порядок розроблення та затвердження зазначених тарифів, зокрема порядок визначення граничного нормативу рентабельності та перелік допустимих витрат, що враховуються при їх формуванні.

Регулятором у сфері електронних комунікацій є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку (НКЕК), яка надає відповідний висновок щодо економічної обґрунтованості тарифів.

Базовим нормативно-правовим актом, що регулює діяльність постачальників електронних комунікаційних послуг, є Закон України «Про електронні комунікації», який набрав чинності з 01.01.2022 та встановив нові принципи державного регулювання у сфері електронних комунікацій, зокрема щодо формування тарифів та забезпечення їх економічної обґрунтованості.

Згідно з пунктом 6 розділу V Порядку розроблення та затвердження максимально граничних тарифів на послуги постачальників електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра, затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 23.05.2024 № 1686, пропозиції щодо встановлення тарифів підлягають розгляду НКЕК протягом 45 робочих днів з дня їх надходження.

За результатами такого розгляду НКЕК прийняло Рішення від 18.09.2024 № 494, яким офіційно надано висновок про невідповідність тарифів, у тому числі тарифів ТОВ «Зеонбуд», принципам: економічної обґрунтованості; об`єктивності; недискримінації; ціноутворення у сфері електронних комунікацій.

Позивач стверджує, що державним регулятором вказаним рішенням підтверджено, що тарифи не відповідають вимогам законодавства та не могли бути затверджені у встановленому порядку.

Відтак, нарахування вартості послуг за тарифами, затвердженими Додатком № 3 до Договору, які не відповідають принципам економічної обґрунтованості та не були належним чином затверджені регулятором, не може вважатися правомірним.

Позивач звертає увагу суду на те, що Відповідач є оператором загальнонаціональної цифрової ефірної телемережі, що фактично забезпечує технічну можливість розповсюдження значної частини загальнонаціональних телеканалів України.

Для мовників, які мають ліцензію на ефірне цифрове мовлення, можливість отримання аналогічних послуг від інших постачальників фактично відсутня, оскільки інша загальнонаціональна мережа цифрового ефірного мовлення на території України відсутня.

У зв`язку з цим укладення Договору з ТОВ «Зеонбуд» зумовлено необхідністю виконання ліцензійних умов мовлення та забезпечення безперервного доступу глядачів до телевізійного сигналу.

За таких обставин Позивач тривалий час був змушений виконувати умови Договору та здійснювати оплату послуг за тарифами, запропонованими оператором мережі, не маючи реальної можливості впливати на порядок їх формування або перевіряти їх економічну обґрунтованість.

Лише після проведення аналізу тарифів державним регулятором та прийняття відповідних рішень стало можливим об`єктивно встановити невідповідність таких тарифів вимогам законодавства. І стало очевидним, що правомірність вартості послуг, визначеної умовами Договору підлягає сумніву, починаючи з дати, коли Закон України «Про електронні комунікації», який набрав чинності, а саме з 01.01.2022, оскільки вже починаючи з цієї дати, процесуальні та матеріальні норми нарахування вартості послуг, що надавались Відповідачем були порушені, оскільки встановлені нові правила тарифоутворення.

Крім того, для здійснення діяльності з розповсюдження телевізійного сигналу Відповідач використовує об`єкти інфраструктури Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на підставі відповідних господарських правовідносин, що передбачають оплату послуг із використання такої інфраструктури.

Це підтверджено і листом ТОВ «Зеонбуд» від 27.03.2023 № 196, зі змісту якого вбачається, що у зв`язку з відмовою Концерну РРТ від перерахування вартості власних послуг, пов`язаних із зберіганням обладнання телемереж МХ-1, МХ-2, MX-З та МХ- 5 (фактично орендою місць на висотних спорудах) ТОВ «Зеонбуд» повідомив мовників про відкликання можливості телерадіоорганізаціям оплачувати лише 50% від вартості послуг, а також просив мовників погасити заборгованість за надані послуги, яка виникла у період з березня 2022 по сьогоднішній день.

Позивач зазначає, що витрати на оплату послуг КРРТ є складовою структури витрат ТОВ «Зеонбуд», що враховується при формуванні тарифів на послуги розповсюдження телевізійного сигналу, а тому економічна обґрунтованість тарифів ТОВ «Зеонбуд» безпосередньо залежить від правомірності та економічної обґрунтованості витрат КРРТ, які включаються до структури витрат оператора цифрової мережі.

11.12.2024 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері електронних комунікацій (НКЕК), прийняла рішення № 756, яким тарифи Відповідача визнані економічно обґрунтованими.

25.12.2024 року НКЕК прийняла інше рішення № 832, яким тарифи КРРТ були визнані незаконними через системні порушення ведення обліку витрат.

Таким чином, державний регулятор фактично встановив, що витрати, які покладені в основу тарифоутворення, не відповідають вимогам законодавства та не можуть вважатися економічно обґрунтованими.

Оскільки тарифи ТОВ «Зеонбуд» формуються на основі витрат КРРТ, їх економічна обґрунтованість безпосередньо залежить від правомірності тарифів КРРТ в силу чого визнання тарифів КРРТ незаконними означає, що витрати, які використовувалися при формуванні тарифів, не відповідають вимогам законодавства та не можуть вважатися економічно обґрунтованими.

Фактично ціна Договору сформована на основі економічно необґрунтованої методики тарифоутворення, що суперечить вимогам законодавства.

Оскільки умови Договору щодо визначення вартості послуг безпосередньо впливають на обсяг фінансових зобов`язань Позивача та ґрунтуються на тарифах, визначених із порушенням вимог законодавства та без належного економічного обґрунтування, Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним Додаток № 3 до Договору з 01.01.2022 на підставі статей 215, 203 та 632 ЦК України.

Заперечуючи щодо задоволення заявленого позову, Відповідач у відзиві посилається на Додаткову угоду № 4 від 06.12.2018 до Договору, згідно якої викладено у новій редакції пункт 1 Додатку № 3 до Договору. Дана додаткова угода набирає законної сили з 01.01.2019 (пункт 5).

Суд вказує, що така додаткова угода не містить підпису Позивача.

Водночас, Відповідач звертає увагу суду, що керуючись новими тарифами до Договору, Позивач вчинив конклюдентні дії стосовно нових умов договору без підписання додаткової угоди № 4 та оплачував послуги Відповідача в повному обсязі в 2019-2022. На підтвердження вказаної обставини до відзиву додано копії інформаційних повідомлень про зарахування коштів Позивача на рахунок Відповідача, відповідні рахунки на оплату, Акти прийому-передачі наданих послуг та додатки про розрахунок вартості послуг з прийнятими тарифами від 01.01.2019.

Так, Відповідач наполягає на тому, що тарифи Відповідача від 01.01.2019, прийняті Позивачем та оплачувались у 2019-2022 роках.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про медіа» (набрав чинності 31.03.2023) максимально граничні тарифи на послуги постачальників електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра затверджується Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення після отримання висновку регулятора комунікаційних послуг у сфері електронних комунікацій (висновок надає Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку (НКЕК).

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за № 1686 від 23.05.2024 затверджено «Порядок розробки та затвердження Максимально граничних тарифів на послуги постачальників електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра» (далі за текстом - Порядок).

При цьому Відповідач звертає увагу суду на те, що до прийняття вище зазначеного Порядку 23.05.2024 тарифи ТОВ «Зеонбуд» за Договором не підлягали державному регулюванню згідно чинного законодавства та погоджувалися сторонами в договірному порядку, отже Сторони Договору керувалися вартістю на послуги (тарифи) ТОВ «Зеонбуд» згідно Додаткової угоди № 4 від 04.12.2018.

Крім того, Відповідач стверджує про відповідність тарифів принципам економічної обґрунтованості, об`єктивності, недискримінації, а також принципам ціноутворення у сфері електронних комунікацій, посилаючись на Порядок та рішення НКЕК за 11.12.2024 № 756, які застосовуються під час обрахунку вартості послуг за Договором з 11.12.2024.

Відповідач вказує, що Позивач помилково вважає, що тарифи ТОВ «Зеонбуд» регулюються на підставі тарифів Концерну РРТ, адже згідно укладеного між двома операторами Договору № 4-651 надаються виключно послуги зі зберігання та технічного обслуговування обладнання, тобто вартість цього договору не регулюється тарифами Концерну РРТ, що затверджуються Порядком.

Оскільки послуги, за вказаним Договором № 4-651 не є послугами постачальника електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра в розумінні Закону України «Про медіа», отже тарифи Концерну РРТ згідно Рішення НКЕК за № 832 від 25.12.2024 не застосовуються до тарифів Відповідача.

Відповідно до вище викладеного, тарифи Відповідача фактично не формуються на основі тарифів Концерну РРТ, що визначені Рішенням НКЕК за № 832 від 25.12.2024, а тому твердження Позивача про незаконність тарифів Концерну РРТ породжує незаконність тарифів Відповідача, а відтак і похідну незаконність вартості послуг, визначеної Договором, є необґрунтованим та не підтвердженим жодним належним доказом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

У якості підстав недійсності Позивач посилається на те, що визначені Договором тарифи згідно Додатку № 3 не відповідають вимогам чинного законодавства частини 1 статті 632 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Суд зазначає, що у прохальній частині позову Позивач просить суд визнати недійсним Додаток № 3 до Договору без зазначення в якій сам редакції оскільки в ході розгляду справи судом встановлено, що тарифи, визначені пунктом 1 Додатку № 3 до Договору сторонами змінювались.

Крім того, Позивач просить суд визнати недійсним Додаток № 3 до Договору з 01.01.2022 при тому, що згідно частини 1 статті 236 ЦК України у випадку визнання недійсним правочину останній є недійсним з моменту його вчинення, що фактично нівелює визначення дати 01.01.2022.

В силу зазначеного судом вище та з урахуванням встановлених судом вище обставин, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено факту того, що на момент укладення Договору в частині Додатку № 3 до нього, зокрема в редакціях додаткових угоди, які долучено до матеріалів справи, погоджені сторонами тарифи підлягали законодавчому регулюванню та відповідно були такими, що не відповідали нормам чинного законодавства.

Аналогічний висновок підлягає застосуванню і щодо додаткової угоди № 1 від 01.08.2015 та № 4 від 04.12.2018, питання укладання якої судом наразі не встановлюється оскільки не входить до предмету доказування як такого.

Відтак, до моменту закріплення тарифного регулювання послуг за Договором на рівні держави, вартість послуг закріплювалась сторонами виключно в договірному порядку та вільним волевиявленням сторін.

У випадку існування підстав для зміни тарифу дане питання в першу чергу має вирішуватися сторонами в договірному порядку або ж відповідні зміни мають вноситися за рішення суду.

Судом враховано, що 11.12.2024 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері електронних комунікацій (НКЕК), прийняла рішення № 756, яким тарифи Відповідача визнані економічно обґрунтованими.

Доказів скасування чи визнання такого рішення незаконним матеріали справи не містять.

Натомість доводи Позивача про те, що тариф Відповідача за Договором формується з урахуванням тарифу Концерну РРТ є необґрунтованими та не підтверджений належними доказами, зокрема із відповідним посиланням на нормативно-правовий акт, що свідчить про трактування Позивачем структури тарифу за Договором виключно на власний розсуд сторони Позивача.

При цьому, питання перегляду та встановлення порядку формування тарифу наразі перед судом не стоїть з огляду на предмет спору.

Суд зазначає, що Договір та Додаток № 3 до Договору укладено сторонами при чинності Господарського кодексу України, частиною 3 статті 180 останнього визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина 8 статті 188 ГК України в редакції станом на дату укладання Договору).

Суд погоджується із посланнями Відповідача на практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові № 926/324/20 від 11.08.2021, згідно якої у застосуванні приписів статей 215, 217 ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Оскільки вартість послуг визначена сторонами Додатком № 3 до Договору, який оспорюється Позивачем у цій справі, є істотною умовою цього договору, то такий правочин не може бути визнаний недійсним в цій частині, а лише в цілому, що наразі є недопустимим з огляду на межі заявлених позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що враховуючи правову природу послуг за Договором останній не може існувати без встановлення вартості таких послуг.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на досліджені судом докази та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено наявності підстав визнання недійсним Договору в частині вартості послуг, а саме Додаток № 3 до Договору з 01.01.2022 в силу чого позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Позивача та йому не відшкодовуються.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба інформації» - відмовити.

2. Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба інформації» не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 14.07.2026.

Суддя Антон ПУКАС