Рішення № 138183895, 30.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2026Справа № 910/11034/24 (910/14853/25)

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дробота Дениса Миколайовича (49038, місто Дніпро, площа Вокзальна, 2-Н, поверх 4: ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" (03150, місто Київ, вулиця Тютюнника Василя, будинок, 53, офіс, 1133; ідентифікаційний номер 39296647)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" (67550, Одеська обл., Одеський р-н, селище Нові Білярі, вул. Морська, 1-А; ідентифікаційний номер 43664262)

про визнання недійсним договору та усунення перешкод у користуванні майном

в межах справи № 910/11034/24

за заявою Адвокатського об`єднання "Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми "Династія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" (ідентифікаційний номер 39296647)

про банкрутство

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

1. Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимоги позивач вказує, що наявні підстави для визнання договору оренди недійсним у зв`язку з його фраудаторністю, як з підстав загальних норм цивільного законодавства (статті 203, 215 ЦК України) так і спеціальних норм Кодексу України з процедур банкрутства (частина 1 та 2 статті 42 КУзПБ), а саме:

- укладаючи договір оренди, за завідомо заниженою вартістю оренди, ТОВ "Агротермінал Логістік" завдав шкоди власним правам та інтересам, а також правам та інтересам кредиторів у справі;

- розмір орендної плати не забезпечує баланс інтересів сторін договору - ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "Термінал "Боріваж", а також не відповідає реальному ринковому рівню орендної плати за подібне майно;

- відсутня економічна доцільність укладення ТОВ "Агротермінал Логістік" спірного договору в розрізі отримання мінімального доходу від передачі належного майна в оренду.

2. Стислий виклад позиції відповідачів

У поданому відзиві відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи наступне:

- розпорядник майна помилково порівнює вартість переданого в оренду майна, зазначену в додатках № № 1, 2, 3 до договору оренди, із орендною платою за користування ним, адже, це майно не було продано ТОВ "Термінал "Боріваж", а лише було передано у тимчасове користування за плату, при цьому, власником цього майна залишилось ТОВ "Агротермінал Логістік", яке ще щомісяця отримує орендну плату за користування цим майном відповідачем-2;

- рентабельність майна/послуг визначається співвідношенням прибутку від них та витрат, отже, для визначення рентабельності оренди майна боржника за договором оренди необхідно враховувати не тільки його вартість, як це зроблено позивачем, а й витрати на його утримання та обслуговування;

- позивачем не доведено жодного елементів складу правопорушення, а отже, його твердження про "завдання збитків" ТОВ "Агротермінал Логістік" є виключно припущенням, не заснованим на жодних належних та допустимих доказах та дійсних обставинах правовідносин між відповідачами;

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами тверджень про занижену вартість орендної плати як підстави заявленого позову.

У поданому відзиві з урахуванням відзиву на позовну заяву в редакції заяви про зміну предмету позову, відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи наступне:

- обрання неналежного способу захисту;

- позивачем не надано доказів заниження вартості орендної плати як підстави заявленого позову;

- в позові ненаведено жодної ознаки фраудаторності правочину;

- позивачем ненаведено конкретної підстави для визнання правочину недійсним, неможливо визначити предмет позову та коло доказів.

3. Процесуальні дії у справі

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/11034/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025.

До Господарського суду міста Києва звернувся розпорядника майна боржника арбітражний керуючий Дробот Денис Миколайович з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" в якому просить суд визнати недійсним договір оренди нерухомого та рухомого майна №112 від 01.08.2024, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 прийнято позовну заяву розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дробота Дениса Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про визнання недійсним договору до розгляду в межах справи № 910/11034/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.02.2026.

17.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік".

22.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про призначення судово-економічної експертизи.

23.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив.

24.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж".

29.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив.

12.01.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про залучення його до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

22.01.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" про залучення його до участі у справі № 910/11034/24 (910/14853/25) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2.

22.01.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача-1 на заяву про залучення ТОВ "Боріваж", як третьої особи, на стороні відповідача.

04.02.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор" про залучення його до участі у справі № 910/11034/24 (910/14853/25) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1.

У підготовчому засіданні 12.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотань Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор" про залучення їх до участі у справі № 910/11034/24 (910/14853/25) як третіх осіб та оголошено перерву до 19.02.2026.

16.02.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача-1 про відкладення розгляду справи.

17.02.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

17.02.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 відкладено підготовче засідання на 26.03.2026.

26.03.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про відкладення судового засідання.

26.03.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про повернення без розгляду клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Підготовче засідання 26.03.2026 відкладено на 23.04.2026.

02.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про допуск у справу № 910/11034/24 (910/14853/25) уповноваженої особи засновників (учасників) ТОВ "Агротермінал Логістік".

17.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про відкликання заяви про допуск у справу № 910/11034/24 (910/14853/25) уповноваженої особи засновників (учасників) ТОВ "Агротермінал Логістік".

21.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Адвокатського об`єднання "Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми "Династія" про залучення його до участі у справі № 910/11034/24 (910/14853/25) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

23.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" про розгляд справи без участі представника товариства.

23.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів (документів) а саме: копії звіту про оцінку з розрахунку реальної річної ринкової вартості розміру оренди морського перевантажувально-складського комплексу зернових вантажів з причалом, що знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, Новобілярська селищна рада, комплекс будівель та споруд №5, а також рухомим майном та транспортними засобами та копії висновку експерта від 23.04.2026 № 23/04-2026 за результатами проведення експертного дослідження, копії свідоцтва судового експерта та диплому.

У підготовчому засіданні 23.04.2026 судом було задоволено клопотання позивача про залишення клопотання про призначення судово-економічної експертизи без розгляду, відповідно дана клопотання залишено без розгляду.

Також, у даному підготовчому засіданні судом було задоволено клопотання розпорядника майна про поновлення строку, відповідно поновлено строк на подання доказів та долучено до матеріалів справи надані докази, а саме: копії звіту про оцінку з розрахунку реальної річної ринкової вартості розміру оренди морського перевантажувально-складського комплексу зернових вантажів з причалом, що знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, Новобілярська селищна рада, комплекс будівель та споруд №5, а також рухомим майном та транспортними засобами та копії висновку експерта від 23.04.2026 № 23/04-2026 за результатами проведення експертного дослідження.

Підготовче засідання 23.04.2026 відкладено на 04.06.2026.

При цьому, 01.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява розпорядника майна про зміну предмету позову, в якій заявник просить суд здійснювати подальший розгляд справи з врахуванням зміненого предмету позову, а саме:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого та рухомого майна №112 від 01.08.2024, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж";

- усунути перешкоди у користуванні майном належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік", а саме: Морським перевантажувально-складським комплексом зернових вантажів з причалом, що знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, Новобілярська селищна рада, комплекс будівель та споруд №5, а також рухомим майном та транспортними засобами, перелік яких наведений у додатках №1, №2 та №3 до договору оренди нерухомого та рухомого майна №112 від 01.08.2024, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" зазначене майно, а також підписати акт приймання-передачі (повернення) майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 задоволено заяву позивача про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про зміну предмету позову. Відстрочено розпоряднику майну боржника арбітражному керуючому Дроботу Денису Миколайовичу сплату судового збору за подання заяви про зміну предмету позову в розмірі 2 662,40 грн до ухвалення судового рішення у справі. Постановлено подальший розгляд справи № 910/11034/24 (910/14853/25) здійснювати в редакції поданої позивачем заяви про зміну предмету позову. Запропоновано відповідачам у строк до 04.06.2026 надати пояснення щодо поданої позовної заяви з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

03.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" на заяву про зміну предмету позову.

04.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про долучення до матеріалів справи висновку експерта за результатами проведення економічної експертизи від 26.05.2026 за № 535/03-2026.

Підготовче засідання 04.06.2026 було знято з розгляду у зв`язку з сімейними обставинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 підготовче засідання призначено на 16.06.2026.

15.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача - розпорядника майна щодо висновку експерта поданого відповідачем-2.

16.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про забезпечення доказів шляхом проведення повторної судової економічної експертизи.

16.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про забезпечення доказів.

Підготовче засідання 16.06.2026 відкладено на 18.06.2026.

17.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" на позовну заяву в редакції заяви про зміну предмету позову.

17.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача - розпорядника майна на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про забезпечення доказів шляхом проведення повторної судової економічної експертизи та на заяву про забезпечення доказів.

18.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про забезпечення доказів шляхом проведення повторної судової економічної експертизи та щодо заяви про забезпечення доказів.

18.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача - розпорядника майна щодо поданого відповідачем-2 відзиву на позовну заяву в редакції заяви про зміну предмету позову, в якому поміж іншого позивач скористався правом та відмовився від надання відповідей на поставлені питання, оскільки, вони не стосуються предмету та підстав позову у даній справі, та відповідно й не стосуються обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про забезпечення доказів. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про призначення повторної судово-економічної експертизи у справі, як способу забезпечення доказів відмовлено.

У судовому засіданні 18.06.2026 ухвалено закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті. Судове засідання призначено на 30.06.2026.

26.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення судового засідання.

30.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі та клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

У судовому засіданні 30.06.2026 за наслідками розгляду клопотань відповідача-2 про зупинення провадження у справі, про призначення судово-економічної експертизи та про відкладення розгляду справи, заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, суд ухвалив відмовити в їх задоволенні, у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю їх заявлення.

У даному судовому засіданні позивач надав пояснення по суті позову та просив суд про його задоволення.

Представник відповідача-1 зазначив про подання відзиву в якому заперечувалися підстави наведені розпорядником майна в позові, в той час, представник зазначив, що в подальшому враховуючи подані позивачем докази, зокрема, висновок експерта, ТОВ "Агротермінал Логістік" погоджується з доводами викладеними в позові та підтримує позицією розпорядника майна.

Представники відповідача-2 заперечили щодо задоволення позову та просили суд відмовити в його задоволенні.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 30.06.2026 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення позивача та представників відповідача-1 та 2, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" (орендар) укладено договір оренди нерухомого та рухомого майна № 112, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає орендареві, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування об`єкт оренди, визначений у цьому договорі, та зобов`язується сплачувати орендодавцеві оренду плату.

Відповідно до пункту 1.2. договору оренди, об`єктом оренди є об`єкт нерухомості: Морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів з причалом, що знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, Новобілярська селищна рада, комплекс будівель та споруд №5, а також рухоме майно та транспортні засоби. Загальна площа, склад (перелік), вартість та характеристика об`єкта оренди наведено в додатках №1, №2, №3, що є невід`ємними частинами цього договору

Згідно пункту 1.6. договору оренди, об`єкт оренди та майно, що передаються орендарю на умовах цього договору не мають суттєвих недоліків та знаходяться у придатному для використання та експлуатації стані. Передача об`єкта оренди орендарю здійснюється одночасно з підписанням договору за актом приймання-передачі (додаток №4), який стає невід`ємною частиною цього договору.

За змістом пунктів 2.1., 2.2. договору оренди, об`єкт оренди надається в оренду на строк з 01.08.2024 по 30.06.2027, який може бути змінений лише за письмовою згодою сторін.

Пунктом 3.1. договору оренди передбачено, що за оренду майна, переданого орендарю за цим договором, орендар сплачує орендодавцю щомісячну оренду плату у розмірі 82 500,00 грн. без ПДВ.

Згідно переліку об`єктів нерухомого майна, що міститься в додатку №1 до договору оренди (наведений в додатках до позову), Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" низку об`єктів нерухомого майна у кількості 51 позиція, загальною вартістю 221 650 996,16 грн.

Відповідно до переліку майна, що міститься в додатку №2 до договору оренди, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" рухоме майно (радіостанції; верстаки; шафи; медіаконвертери; принтери; багатофункціональні пристрої; джерела безперебійного живлення; комутатори; комп`ютери; монітори; обладнання; принтери столи; стелажі; крісла; сейфи; домкрати; колонки пожежні; тумби; холодильники; зелені насадження; дивани; тощо.), загальною вартістю 2 114 242,67 грн.

Згідно переліку об`єктів рухомого майна, що міститься в додатку №3 до договору оренди, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" транспортні засоби у кількості 10 позицій, загальною вартістю 326 274,32 грн.

В цей же день, а саме 01.08.2024, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" підписано акт приймання-передачі нерухомого та рухомого майна (додаток №4 до договору оренди), за яким орендодавець передав, а орендар прийняв на умовах договору майно, перелік якого міститься в додатках №1, №2, №3 до договору оренди.

09.02.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди нерухомого та рухомого майна № 112, в п. 1 якої сторони дійшли згоди викласти п. 1.3. договору в наступній редакції:

"3.1. За оренду майна, переданого орендарю за цим договором, орендар сплачує орендодавцю щомісячну орендну плату у розмірі 1 300 290, 41 грн (один мільйон триста тисяч двісті дев`яносто гривень 41 копійка) без ПДВ. ПДВ нараховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Орендна плата сплачується до 30 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого рахунку на оплату та акту здачі-приймання наданих послуг за розрахунковий період.".

В п. 2 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що умови п. 3.1. договору в редакції зі змінами, що вносяться цією додатковою угодую, застосовуються до правовідносин між сторонами, що виникли з моменту укладення договору, а саме з 01 серпня 2024 року.

Сторони погодили, що у зв`язку з внесенням змін до п. 3.1. договору різниця між розміром щомісячної орендної плати, визначеної договором та сплаченої орендарем до моменту підписання даної додаткової угоди та розміром орендної плати в редакції додаткової угоди підлягає сплаті орендарем протягом 6 (шести) місяців з дня підписання цієї додаткової угоди (п. 3 додаткової угоди).

На переконання позивача наявні підстави для визнання договору оренди недійсним у зв`язку з його фраудаторністю, як з підстав загальних норм цивільного законодавства (статті 203, 215 ЦК України) так і спеціальних норм Кодексу України з процедур банкрутства (частина 1 та 2 статті 42 КУзПБ), а саме: укладаючи договір оренди, за завідомо заниженою вартістю оренди, ТОВ "Агротермінал Логістік" завдав шкоди власним правам та інтересам, а також правам та інтересам кредиторів у справі; розмір орендної плати не забезпечує баланс інтересів сторін договору - ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "Термінал "Боріваж", а також не відповідає реальному ринковому рівню орендної плати за подібне майно; відсутня економічна доцільність укладення ТОВ "Агротермінал Логістік" спірного договору в розрізі отримання мінімального доходу від передачі належного майна в оренду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20).

Застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника.

Стаття 42 КУзПБ підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак ця норма щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.

Вказане викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 917/373/18 (917/1878/20).

При цьому, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною (така правова позиція викладена у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 (пункт 155).

Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що ч. 2 ст. 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності:

об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості;

суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Наведений правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.

У постанові КЦС ВС від 18.05.2022 у справі № 643/15604/17 суд дійшов висновку, що встановлення фраудаторності договору є достатньою та самостійною підставою визнання його недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Стаття 42 КУзПБ встановлює підстави, з яких правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, а також правові наслідки визнання таких правочинів недійсними.

У порядку передбаченому ст. 42 КУзПБ можуть бути визнаними за спеціальними підставами окремі правочини боржника, що не виключає можливості визнання недійсними правочинів боржника також відповідно до ст. 203, 215 ЦК України, оскільки тільки в межах провадження у справі про банкрутство законодавець визначив підсудність суду справ про визнання недійсними правочинів боржника, не обмежуючи підстав, за якими заявляються вимоги про визнання недійсним правочину (п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно ч. 2 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (ч. 3, 4 ст. 42 КУзПБ).

Суд відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 відкрито провадження у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника.

Відтак, враховуючи дату відкриття провадження у справі 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік" - 10.04.2025, судом встановлено, що спірний правочин вчинено протягом восьми місяців, що передували відкриттю справи про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік".

Провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.

Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

За цих умов категорія фраудаторності у процедурі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами.

Отже, можливість оспорення правочину боржника у межах справи про банкрутство є одним із юридичних інструментів гарантування збільшення ліквідаційної маси боржника та як результат захисту інтересів кредиторів шляхом максимально можливого задоволення їх вимог.

Як про це вказує позивач та що у свою чергу встановлено судом, зі змісту договору оренди, а також додатків до нього вбачається, що ТОВ "Агротермінал Логістік" було передано в оренду ТОВ "Термінал "Боріваж" майно, загальною вартістю 224 091 513,15 грн, а саме: - вартість нерухомого майна - 221 650 996,16 грн - вартість рухомого майна - 2 114 242,67 грн - вартість транспортних засобів - 326 274,32 грн.

Орендна плата, відповідно до умов договору оренди, становить 82 500,00 грн. за місяць користування майном (що за рік становить - 990 000,00 грн). Сума "потенційного" доходу ТОВ "Агротермінал Логістік", за погодженими з ТОВ "Термінал "Боріваж" умовами договору оренди, становить всього 2 887 500,00 грн. (за період з 01.08.2024 по 30.06.2027, тобто за весь строк оренди), що складає лише приблизно 1,3% визначеної ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "Термінал "Боріваж" вартості переданого майна.

Так, 09.02.2026 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди нерухомого та рухомого майна № 112, в п. 1 якої сторони дійшли згоди викласти п. 1.3. договору в наступній редакції: "3.1. За оренду майна, переданого орендарю за цим договором, орендар сплачує орендодавцю щомісячну орендну плату у розмірі 1 300 290, 41 грн. Орендна плата сплачується до 30 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого рахунку на оплату та акту здачі-приймання наданих послуг за розрахунковий період.".

В п. 2 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що умови п. 3.1. договору в редакції зі змінами, що вносяться цією додатковою угодую, застосовуються до правовідносин між сторонами, що виникли з моменту укладення договору, а саме з 01 серпня 2024 року.

Сторони погодили, що у зв`язку з внесенням змін до п. 3.1. договору різниця між розміром щомісячної орендної плати, визначеної договором та сплаченої орендарем до моменту підписання даної додаткової угоди та розміром орендної плати в редакції додаткової угоди підлягає сплаті орендарем протягом 6 (шести) місяців з дня підписання цієї додаткової угоди (п. 3 додаткової угоди).

Суд відзначає, що навіть врахувавши укладену сторонами додаткову угоду відповідно до якої орендна плата становить 1 300 290, 41 грн. за місяць користування майном (що за рік становить - 15 603 484, 92 грн). Сума "потенційного" доходу ТОВ "Агротермінал Логістік", за погодженими з ТОВ "Термінал "Боріваж" умовами договору оренди, становить всього 59 813 358, 86 грн. (за період з 01.08.2024 по 30.06.2027, тобто за весь строк оренди), що складає приблизно 26,69% визначеної ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "Термінал "Боріваж" вартості переданого майна.

Суд відзначає, що розмір орендної плати встановлюється з метою забезпечувати баланс інтересів сторін договору і має відповідати реальній (ринковій) економічній вартості користування майном.

Натомість, встановлення в договорі оренди надто низької вартості орендної плати створює необґрунтовано привілейоване становище для ТОВ "Термінал "Боріваж" та завдає збитків ТОВ "Агротермінал Логістік", що не отримує справедливої плати за користування належним майном.

Так, за твердженнями позивача передача ТОВ "Агротермінал Логістік" в оренду майна (нерухомого та рухомого) відбулася за заниженою вартістю орендної плати.

У підтвердження зазначених вище обставин та з метою додаткового з`ясування обставин, що мають значення для справи, позивачем було отримано та надано суду Звіт про оцінку з розрахунку реальної річної ринкової вартості розміру оренди морського перевантажувально-складського комплексу зернових вантажів з причалом, що знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район (колишня назва - Лиманський район), Новобілярська селищна рада, комплекс будівель та споруд № 5, а також рухоме майно та транспортні засоби, що належать ТОВ "Агротермінал Логістік" станом на 09.02.2026, виконавцем якого є ТОВ "БІ ВІ АР" (далі - Звіт про оцінку).

Дослідивши наданий позивачем Звіт про оцінку, судом встановлено, що за результатами проведеної оцінки, річна ринкова вартість оренди морського перевантажувально-складського комплексу зернових вантажів з причалом, що знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район (колишня назва Лиманський район), Новобілярська селищна рада, комплекс будівель та споруд №5, а також рухоме майно та транспортні засоби, що належать ТОВ "Агротермінал Логістік" (далі - майно) станом на 09.02.2026, з округленням до цілого числа без податку на додану вартість становить 47 358 298,48 грн. В тому числі, місячна ринкова вартість оренди майна станом на 09.02.2026, з округленням до цілого числа, без додатку на додатну вартість становить 3 946 524,87 грн.

В подальшому, за результатом отримання Звіту про оцінку, розпорядником майна було отримано Висновок експерта від 23.04.2026 № 23/04-2026 за результатами проведення експертного дослідження (далі - Висновок експерта № 23) складений судовим експертом Проскурою Катериною Петрівною.

Відповідно до Висновку експерта № 23: - заниження місячної орендної плати за договором оренди укладеним між ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "Термінал "Боріваж", з урахуванням звіту про оцінку, розрахунково підтверджується в сумі 2 646 234,46 грн., без ПДВ; - заниження суми орендної плати за договором оренди, з урахуванням відповіді на перше питання, розрахунково підтверджується в розмірі 52 241 789,98 грн, без ПДВ.

Означені висновки додатково підтверджують викладені позивачем у позові обставини передання в оренду майна за заниженою вартістю орендної плати, а саме, за плату у розмірі 1 300 290,41 грн., без ПДВ (з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 09.02.2026 до договору оренди), що в свою чергу завдає істотних збитків як самому ТОВ "Агротермінал Логістік" у виді неотриманого доходу, так і кредиторам - у виді втрати потенційного доходу (вигоди) від переданого в оренду майна та/або його знецінення орендарем.

У свою чергу, 03.06.2026 ТОВ "Термінал "Боріваж" було подано клопотання про долучення доказів, до якого долучено Висновок експерта від 26.05.2026 № 535/03-2026 за результатами проведення економічної експертизи (далі - Висновок експерта №535) складений судовим експертом Биковою Оленою Анатоліївною.

Відповідно до Висновку експерта № 535: - в обсязі наданих на дослідження документів, з урахуванням звіту про оцінку станом на 09.02.2026, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "БІ ВІ АР", місячний розмір орендної плати за договором оренди у редакції додаткової угоди № 1 від 09.02.2026 у розмірі 1 300 290,41 грн. без ПДВ є нижчим за розрахунковий показник у звіті про оцінку 3 946 524,87 грн. на 2 646 234,46 грн, що за період з 01.08.2024 по 18.03.2026 становить 51 814 977,97 грн. без ПДВ. Водночас, при порівнянні з іншими наданими ринковими орієнтирами та з урахуванням додаткового економічного навантаження орендаря на охорону, утримання й експлуатацію об`єкта, договірна орендна плата по договору оренди у редакції додаткової угоди №1 від 09.02.2026 є співмірною з ринковими орієнтирами, наявними у матеріалах дослідження; - у межах наданих на дослідження документів, місячний розмір орендної плати за договором оренди у редакції додаткової угоди № 1 від 09.02.2026 в сумі 1 300 290,41 грн. без ПДВ є документально визначеним та розрахунково обґрунтованим, як погоджений сторонами договірний розмір орендної плати.

Згідно ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Зокрема, при дослідженні наданого відповідачем-2 Висновку експерта № 535 судом встановлено, що судовим експертом надаючи відповіді на поставлені питання фактично весь аналітичний блок висновку присвячений аналізу методології та результатів звіту про оцінку.

Експерт фактично здійснює рецензування звіту про оцінку, прикриваючись формулюванням "дослідження вихідних даних і припущень".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" (далі - ЗУ "Про судову експертизу") судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція № 53/5) визначено, що призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам здійснюється з метою вирішення питань, що потребують спеціальних знань, виключно в межах відповідного виду (підвиду) експертизи.

Відповідно до п. 2.2 Розділу ІІ Інструкції № 53/5, на експерта покладається обов`язок особисто провести повне дослідження та дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз`яснити його.

При цьому, за умовами п. 2.3 Розділу ІІ Інструкції № 53/5, експерту забороняється вирішувати питання, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі з питань права.

Судовий експерт-економіст оперує документально підтвердженими фактичними даними господарської діяльності.

Водночас, Інструкція № 53/5 та Методика проведення судових експертиз "Методи, способи та прийоми, які використовуються при проведенні судово-економічних експертиз" (реєстраційний код - 11.0.08) не наділяють судового експерта економіста повноваженнями щодо оцінки правильності методологічних підходів при проведенні незалежної оцінки майна.

Оціночна діяльність та судово-економічна експертиза є принципово різними видами професійної діяльності, що регулюються різними нормативно-правовими актами та передбачають різну кваліфікацію виконавця.

Статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон) визначено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 12 Закону, звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Положеннями ст. 13 Закону, встановлено вичерпне коло осіб, які мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна. Зокрема, рецензування звіту про оцінку майна може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Натомість, судовий експерт-економіст у цьому переліку відсутній.

Пунктом 1 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт №1) передбачено, що цей стандарт є обов`язковим для застосування виключно суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Втім, судовий експерт-економіст не належить до жодної з цих категорій.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача, що єдиним законним способом оспорення методологічної обґрунтованості Звіту про оцінку є отримання офіційної рецензії, складеної особою, яка відповідає вимогам статті 13 Закону.

В той час, матеріали справи не містять рецензії на Звіт про оцінку.

Незважаючи на наведені нормативні обмеження, Висновок експерта № 535 складений судовим експертом Биковою О.А. фактично є рецензією на Звіт про оцінку та здійснено особою, яка не має на це жодних повноважень.

Зокрема, слушно відзначає позивач, експерт Бикова О.А. на сторінці 24 Висновку експерта № 535 зазначає: "Дослідження та співставлення інформації, викладеної у Звіті про оцінку... та Висновку експерта... не є запереченням або рецензією".

Однак це застереження є суто формальним і не відповідає фактичному змісту проведеного дослідження, оскільки, реальний аналітичний блок висновку включає такі елементи, що є виключно предметом рецензування Звіту про оцінку, у зв`язку з наступним:

- Критика ставки капіталізації та методу її розрахунку

Зокрема, на сторінках 21- 23 Висновку експерта № 535 експерт Бикова О.А. здійснює детальний аналіз обґрунтованості ставки капіталізації 20%, застосованої оцінювачем ТОВ "БІ ВІ АР" через метод кумулятивної побудови із застосуванням формули Гордона (CapRate = r ? g), стверджуючи, що ця ставка є "результатом експертних припущень оцінювача, а не прямого підтвердження ринковими орендними угодами".

Між тим, вибір та обґрунтування ставки капіталізації, а також методу її розрахунку є виключною прерогативою оцінювача, відповідно до Національного стандарту №1, а оспорення цього вибору є виключно предметом рецензування в порядку визначеному статтею 13 Закону.

- Альтернативний перерахунок при ставці 8%

Так, на сторінці 23 Висновку експерта №535 експерт Бикова О.А. здійснює власний розрахунок ринкової орендної плати: при ставці капіталізації 8% орендна плата становила б 1 578 610 грн/міс, що, на її думку, "практично збігається з незалежними ринковими орієнтирами".

Вказаний розрахунок є нічим іншим, як альтернативним визначенням ринкової вартості оренди - діяльністю, яку відповідно до статті 3 Закону має право здійснювати виключно суб`єкт оціночної діяльності.

При цьому, експерт Бикова О.А. на сторінці 24 Висновку експерта № 535 визнає, що "експерт-економіст не здійснює самостійну професійну оцінку ринкової вартості майна або майнових прав у розумінні оціночної діяльності" - що є прямим визнанням неправомірності власних дій.

- Кваліфікація базового сценарію Звіту про оцінку як "найвищого"

На сторінці 23 Висновку експерта № 535 експерт Бикова О.А. стверджує, що ставка 20% є "найвищим сценарієм у таблиці чутливості, а не середнім", тим самим фактично стверджуючи, що оцінювач свідомо обрав максимально можливий показник для завищення результату оцінки.

Дане твердження є прямим запереченням висновків оцінювача щодо обґрунтованості обраної ним ставки капіталізації, що відповідно до статті 13 Закону може бути здійснено виключно в порядку рецензування оцінювачем, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна.

Як вже було зазначено, судовий експерт-економіст до кола таких осіб не належить.

- Використання власної таблиці сценарного розрахунку як підміна оціночного висновку

На сторінці 23- 24 Висновку експерта № 535 експерт Бикова О.А. наводить Таблицю 5 "Сценарний розрахунок відхилення від договірної орендної плати", в якій самостійно визначає ринкові орієнтири орендної плати при різних ставках капіталізації та розраховує відхилення від договірної ставки за весь досліджуваний період.

Використання слова "сценарний" не змінює правової природи цих дій: фактично експерт Бикова О.А. визначає альтернативну ринкову вартість оренди, що відповідно до статті 3 Закону є виключною компетенцією суб`єкта оціночної діяльності.

Внутрішня суперечність між застереженням на сторінці 24 та фактичним змістом Таблиці 5 свідчить про те, що експерт Бикова О.А. усвідомлювала неправомірність власних дій.

Фактично експерт Бикова О.А. підмінює оцінку поняттям "сценарій розрахунку".

- Некоректне використання таблиці чутливості зі Звіту про оцінку

Експерт Бикова О.А. використовує таблицю чутливості зі Звіту про оцінку ТОВ "БІ ВІ АР" для обґрунтування висновку про те, що ставка 8% є "більш обґрунтованою".

Втім, таблиця чутливості у Звіті про оцінку є інструментом ілюстрації варіативності результату, а не переліком альтернативних правильних ставок.

Оцінювач обрав ставку 20% як обґрунтовану саме для цього об`єкта та дати оцінки.

Натомість, вибір альтернативної ставки з цієї таблиці без відповідного оціночного обґрунтування є маніпуляцією.

Перелічені дії експерта Бикової О.А. прямо заборонені пунктом 2.3 Розділу ІІ Інструкції № 53/5, яким встановлено, що судовому експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі його спеціальних знань.

Методологічні процедури проведення оцінки майна регламентовані саме Законом та Національним стандартом №1, тому будь-яка їх оцінка з боку судового експерта економіста є прямо забороненою.

Крім того, принципова відмінність від Висновку експерта № 23 складеного судовим експертом Проскурою К.П. полягає в тому, що висновок Проскури К.П. здійснений за методологічно коректною та юридично правомірною логікою, яка принципово відрізняється від підходу експерта Бикової О.А., зокрема:

- суб`єкт оціночної діяльності ТОВ "БІ ВІ АР" відповідно до Закону та Національного стандарту №1 складає Звіт про оцінку, в якому визначає ринкову місячну вартість оренди у розмірі 3 946 524,87 грн., що є виключною компетенцією оцінювача;

- судовий експерт-економіст Проскура К.П. приймає вказаний Звіт про оцінку, як вихідний документ та здійснює арифметичне порівняння між ринковою вартістю оренди, визначеною оцінювачем, та договірною ставкою за договором оренди.

Вказане є виключною компетенцією судового експерта-економіста документальне дослідження різниці між показниками, що відображені у наданих матеріалах.

- експерт Проскура К.П. прямо та недвозначно зазначає: "експертом не досліджувалась правильність розрахунків та дотримання належних методик при складанні Звіту про оцінку, оскільки зазначене не відноситься до компетенції судового експерта-економіста", що є точним відтворенням заборони, встановленої пунктом 2.3 Розділу ІІ Інструкції №53/5.

Натомість, експерт Бикова О.А.: не звертається до незалежного суб`єкта оціночної діяльності; самостійно критикує та переоцінює методологію Звіту про оцінку всупереч статті 13 Закону; самостійно розраховує альтернативну ринкову вартість всупереч статті 3 Закону, та при цьому формально визнає відсутність у неї таких повноважень, що є прямим визнанням неправомірності власних дій.

Щодо недоліків, пов`язаних з постановкою питань та предметом дослідження, то в даному випадку судом також враховані доводи позивача, зокрема, питання виходять за межі предмета судово-економічної експертизи: перше питання, поставлене перед експертом Биковою О.А., сформульоване таким чином: "Чи підтверджується документально та розрахунково відповідність або невідповідність розміру орендної плати... ринковим орієнтирам...".

Встановлення відповідності орендної плати "ринковим орієнтирам" є завданням оціночної діяльності, а не судово-економічної експертизи.

Предмет судово-економічної експертизи згідно з наведеними вище нормативно правовими актами, обмежується дослідженням документів бухгалтерського обліку, фінансово-господарської діяльності та фінансово-кредитних операцій.

Ринкова оцінка об`єктів нерухомості та визначення ринкових орієнтирів орендної плати до цього предмета не відноситься.

З аналізу змісту Висновку експерта № 535 вбачається, що реальною метою призначення експертизи було спростування Висновку експерта № 23, складеного експертом Проскурою К.П., що підтверджується у тому числі і наданням вказано висновку до матеріалів експертного дослідження.

Тоді як чинне процесуальне законодавство не передбачає такого виду експертизи, як "спростування іншого висновку".

Також, експерт Бикова О.А. використала як "ринкові орієнтири" листи ТОВ "РІСОІЛ ПОРТ" та ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" з урахуванням публічного оголошення Фонду державного майна України щодо їхніх власних орендних ставок за об`єкти у порту "Чорноморськ", водночас: листи складені на запит адвоката Рябоконя К.Ю., який, у свою чергу є замовником експертизи, який діє в інтересах ТОВ "Термінал "Боріваж", тобто, є документами, підготовленими в інтересах однієї зі сторін спору, а не незалежними ринковими даними; зазначені об`єкти знаходяться у порту "Чорноморськ", тоді як об`єкт дослідження розташований у порту "Південний" - принципово різних за стратегічним значенням, вантажообігом та ринковою привабливістю об`єктах; договори оренди цих об`єктів укладені у 2019 році з Фондом державного майна України, тобто, регулюються спеціальним законодавством про оренду державного майна, що передбачає нормативно визначений розрахунок орендної плати, а не вільне ціноутворення. Порівняння таких ставок з ринковою вартістю оренди приватного майна є методологічно некоректним.

Крім того, щодо орендованого майна ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" варто зазначити наступне: Публічне оголошення Фонду державного майна України, про проведення Регіональним відділенням Фонду по Одеській області (далі - РВ ФДМ) про проведення конкурсу на право укладання договору оренди державного майна розміщене за посиланням https://www.spfu.gov.ua/userfiles/files/1-24_Vidomosti_N_6_(1234).pdf.

Відповідно до вказаного оголошення, РВ ФДМ проводить конкурс на право укладання оренди нерухомого майна (сторінка 10 оголошення), а саме: будівлі та споруди площею 18 713,90 м2 за адресою: Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Сухолиманська, 24; будівлі та споруди площею 12 264,60 м2 за адресою: Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Сухолиманська, 39; будівлі та споруди площею 21 870,00 м2 за адресою: Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Сухолиманська, 41.

Як вбачається з наведеної інформації у Висновку експерта №535: ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ" є переможцем конкурсу за результатом чого укладено договір оренди майна від 27.02.2019. Орендна плата за умовами договору оренди майна від 27.02.2019 становить 1 602 910,26 грн.

Водночас, відповідно до умов конкурсу РВ ФДМ, 1 602 910,26 грн. є не фактично погодженою ринковою орендною платою за виконуваним договором оренди, а лише стартовою орендною платою для проведення конкурсу на право оренди державного майна.

Більш того, умовами конкурсу було прямо передбачено, що критерієм визначення переможця є найбільший запропонований розмір місячної орендної плати порівняно зі стартовою орендною платою. Отже, сама природа такого показника свідчить, що фактична орендна плата за результатами конкурсу могла бути вищою, ніж 1 602 910,26 грн на місяць.

Стартова орендна плата у розмірі 1 602 910,26 грн визначалася саме за базовий місяць - грудень 2018 року. При цьому, в оголошенні зазначено, що розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за відповідний період. Отже, використання у Висновку експерта №535 показника грудня 2018 року без належного інфляційного коригування до дати оцінки або до дати укладення додаткової угоди №1 від 09.02.2026 є некоректним. Такий підхід штучно занижує порівняльний орієнтир та не відображає реальної вартості користування подібним майном у 2019-2026 роках.

Стартова орендна плата за грудень 2018 року була більшою за місячну орендну плату, встановлену договором оренди у редакції додаткової угоди №1 від 09.02.2026, яка становить 1 300 290,41 грн. без ПДВ. Тобто навіть обрані у Висновку експерта №535 джерела у якості "ринкового орієнтиру" навпаки підтверджують, що орендна плата за спірним договором оренди була істотно нижчою за показники, які існували ще у 2018 році.

Крім того, також слід відзначити, що майно, яке було об`єктом дослідження відповідно до Звіту про оцінку, оцінювалось станом на 09.02.2026, а договір оренди укладено 01.08.2024.

У свою чергу, протокол аукціону LLE001-UA-20230322-41671 датований квітнем 2023 року - тобто за 15 місяців до початку орендних відносин.

Між вказаними датами минуло майже три роки, протягом яких відбулися суттєві зміни у рівні інфляції, орендних ставках та ринковій кон`юнктурі, зокрема, в умовах воєнного стану. Використання даних трирічної давнини, як актуального ринкового орієнтиру є методологічно неприйнятним та суперечить принципу визначення вартості "на дату оцінки", закріпленому в Національному стандарті №1.

Крім того, варто зазначити, що майно, яке є об`єктом оренди за договором оренди є цілісним виробничим активом, призначений для здійснення господарської діяльності портового оператора та експлуатації морського терміналу. Так, відповідно до технічної документації до складу такого комплексу входять, серед іншого, адміністративно-побутовий корпус, вагові, вагова залізничного транспорту, трансформаторні, розподільчі пункти, блок для зберігання проб, станція розвантаження вагонів, станції розвантаження автомобілів, перевантажувальні станції, зерносховище силосного типу, зовнішня етажерка, насосна, ремонтно-механічна майстерня, склад матеріалів, контрольно-пропускний пункт, залізничні колії, галереї, блок сушки вологого зерна, пожежне водосховище, причальна галерея, причал та інші інженерні споруди.

Окремо слід звернути увагу, що причал № 34 є самостійною складною гідротехнічною спорудою, спеціалізованою саме для зернових вантажів. За паспортом гідротехнічної споруди причал № 34 має довжину 300 м, розрахункову ширину 22,45 м, обладнаний швартовними трубами, відбійними пристроями та коліями перевантажувальної машини. Також технічний паспорт під`їзної колії підтверджує наявність залізничної інфраструктури, що примикає до станції Чорноморська та забезпечує вантажообіг зернових культур. Тобто об`єкт оренди за договором оренди має не лише нерухомі будівлі та споруди, а й інфраструктурну здатність приймати, накопичувати, переміщувати, перевантажувати та відвантажувати зернові вантажі.

Натомість у Висновку експерта №535 для порівняння розміру орендної плати взято складський майданчик з будівлями та спорудами площею 44 165 кв.м. у місті Чорноморськ, вулиця Центральна, 8-Б, інформація про який розміщена на Prozorro.Sale за посиланням: https://prozorro.sale/auction/LLE001-UA-20230322 41671/.

Натомість, відповідно до схеми розташування цього об`єкта та експлікації до неї, фактично йдеться про майданчик, у складі якого наявні допоміжні елементи вбиральня, підкранові колії, хвіртка, трубопроводи, люки оглядові, освітлювальні стовпи, ворота, огорожа та складський майданчик. При цьому, під забудовою та господарськими допоміжними будівлями і спорудами обліковується лише 8 кв.м., 44 165 кв.м. віднесено до двору та 2 133 кв.м. - інші насадження.

Отже, такий об`єкт не є співставним із майном, яке є об`єктом оренди за договором оренди.

Порівняння майна з асфальтованим складським майданчиком, у складі якого є лише одна допоміжна будівля, є методологічно некоректним та не може підтверджувати ринкову вартість орендної плати за договором оренди.

Додатково варто зазначити, умовами проєкту договору оренди складського майданчика долученого до документації аукціону прямо передбачено: "До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору." - пункт 3.1. незмінюваних умов проєкту договору.

Відтак, орендна плата за складський майданчик у 2023 році в розмірі 1 578 030,00 грн. на місяць без ПДВ не охоплювала всіх фактичних витрат орендаря, пов`язаних із користуванням цим об`єктом та попри майнове навантаження на орендаря все ж перевищувала як первісну орендну плату за договором оренди укладеним між ТОВ "Термінал "Боріваж" та ТОВ "Агротермінал Логістік" у розмірі 82 500,00 грн на 1 495 530,00 грн, так і орендну плату за додатковою угодою № 1 від 09.02.2026 у розмірі 1 300 290,41 грн на 277 739,59 грн.

Більш того, умовами проєкту договору оренди складського майданчика долученого до документації аукціону прямо передбачено, що: "3.2. Якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.".

В той час, відповідно до пункту 3.2. договору оренди, орендна плата згідно цього договору не підлягає індексації.

Відтак, за змістом Висновку експерта № 535 не вбачається, що ринкові орієнтири визначалися з урахуванням усіх обставин, як і того, що судовим експертом досліджувалися інші договори оренди.

Таким чином, розмір орендної плати відкритого майданчика без портової, зернової, причальної та залізничної інфраструктури у 2023 році була вищою, ніж розмір орендної плати майна ТОВ "Агротермінал Логістік".

Означене додатково підтверджує, що використаний у Висновку експерта № 535 протокол аукціону LLE001-UA-20230322-41671 від 17.04.2023 є неактуальний, а сам Висновок експерта № 535 не спростовує доводів про неринкову орендну плату за договором оренди.

Навпаки, наведені документи до документації аукціону підтверджують істотне заниження орендної плати за договором оренди та економічну невигідність такого правочину для ТОВ "Агротермінал Логістік".

Крім того, варто звернути увагу, що Висновок експерта № 535 не враховує додаткового навантаження ТОВ "Агротермінал Логістік" у вигляді щомісячних витрат на оренду та сервітут за земельні ділянки на яких розміщений об`єкт оренди за спірним договором оренди.

За таких умов договір оренди фактично перекладає частину економічного навантаження на боржника, тоді як ТОВ "Термінал "Боріваж" отримує можливість користуватися майном за плату, яка не відповідає ані складу об`єкта, ані його функціональному призначенню, ані потенційному доходу від його використання.

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, наданий відповідачем-2 висновок експерта від 26.05.2026 № 535/03-2026 за результатами проведення економічної експертизи складений судовим експертом Биковою О.А. не приймається, судом як належний доказ у справі, з огляду на наступне:

- Висновок експерта №535 виходить за межі компетенції судового експерта економіста, оскільки фактично є рецензуванням Звіту про оцінку ТОВ "БІ ВІ АР", право на яке має лише суб`єкт оціночної діяльності у порядку, встановленому Законом та Національним стандартом №1;

- Висновок експерта № 535 містить внутрішню суперечність, а саме, експерт Бикова О.А. одночасно визнає відсутність у неї права на оцінку ринкової вартості та фактично здійснює таку оцінку через "сценарні розрахунки";

- використані "ринкові орієнтири" є непорівнюваними об`єктами (державне майно, інший порт, застарілі дані), що позбавляє відповідне порівняння будь-якої методологічної цінності;

- Висновок експерта № 535 замовлено ТОВ "Термінал "Боріваж" та спрямовано виключно на спростування несприятливого для позиції відповідача-2 висновку іншого експерта, що не є належним предметом судово-економічної експертизи.

Поміж іншого, додатково суд звертає увагу, що зі свідоцтв експерта Бикової О.А. вбачається, що вони видані 16.04.2025 - тобто стаж експертної роботи становить лише близько одного року на момент складання висновку. В той час, як експерт Проскура К.П. має стаж з 2015 року та є доктором економічних наук, професором, що у свою чергу суттєво впливає на порівняльну вагу двох висновків експертів при їх оцінці судом.

В той час, наданий позивачем висновок експерта від 23.04.2026 № 23 за результатами проведення експертного дослідження, що складений судовим експертом Проскурою К.П., приймається судом в якості належного та допустимого доказу у даній справі, що додатково підтверджує доводи розпорядника майна, що ТОВ "Агротермінал Логістік" було передано в оренду майно за заниженою вартістю орендної плати, а саме за плату у розмірі 1 300 290, 41 грн., без ПДВ (з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 09.02.2026 до договору оренди), що у свою чергу завдає істотних збитків як самому ТОВ "Агротермінал Логістік" у вигляді неотриманого доходу, так і кредиторам - у вигляді втрати потенційної доходу (вигоди) від переданого в оренду майна та/або його знецінення орендарем.

Приписами ч. 1 ст. 84 ЦК України передбачено, що товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку.

В даному випадку, доцільно звернутись до чисельних висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 19.07.2022 у справі №904/6251/20 (904/316/21), від 26.03.2019 у справі №925/291/18, відповідно до яких, господарське зобов`язання, яке виникло на підставі договору, укладеного між суб`єктами господарювання, має бути спрямоване на досягнення економічного результату. При цьому, обираючи варіант добросовісної поведінки, суб`єкти господарювання зобов`язані піклуватися про те, щоб їх юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими (схожих висновків дійшов й Верховний Суд у своїх постановах від 28.11.2019 у справі №910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі №922/1903/18).

ТОВ "Агротермінал Логістік" є господарським товариством яке здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку. Мета отримання прибутку як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності.

Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій суб`єкта господарювання, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції суб`єкта господарювання на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження активів) (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Відповідно, дії ТОВ "Агротермінал Логістік" з укладання договору оренди мають безпосередньо оцінюватись скрізь призму мети здійснення ТОВ "Агротермінал Логістік" господарської діяльності, доказів наявності розумної економічної причини для укладання договору, доказів в підтвердження спрямованості операції з його укладання на отримання позитивного економічного ефекту у вигляді приросту активів, або створення умов для такого приросту (отримання винагороди, процентів, компенсацій з боку контрагентів, тощо).

Отже, факт відсутності економічної причини (ділової мети) та завідома "безперспективність" укладання договору оренди є очевидною та не спростованою.

В контексті вищевикладеного підлягає обов`язковій оцінці відповідність дій Відповідачів принципам добросовісності поведінки:

Слід відзначити, що добросовісність є одним з основних принципів цивільного права Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 02.06.2021 по справі № 904/7905/16).

При цьому, важливо відзначити, що принципи цивільного права є нормами прямої дії та не є суто декларативними положеннями законодавства , відповідно, оцінка, трактування певних юридичних дій, фактів та поведінки учасників відповідних правовідносин має здійснюватися саме крізь призму таких принципів.

Недобросовісна поведінка може проявлятися, зокрема, у зловживанні правом, тобто, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.

Тобто, уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки.

Слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Окремо варто зазначити, що аналіз частини 2 статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, "injuria".

Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Термін "зловживання правом" свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права.

Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин.

Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов`язків.

Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності.

Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.

Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства.

Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття "добросовісність" ототожнюється із поняттям "безвинність" і навпаки, "недобросовісність" із "виною".

Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, частина третя статті 39 ЦК України), а оскільки обов`язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними.

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

Вищевикладені висновки прямо кореспондуються з правовою позицією колегії суддів Верховного Суду, що викладена у пунктах 6.17-6.23 постанови від 29.07.2020 у справі №910/21329/17.

Як зазначає Верховний Суд у своїй постанові від 30.08.2022 у справі №904/1427/21 (з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2 р(II)/2021 у справі №3-95/2020(193/20), учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності.

Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними.

Необхідність дослідження дотримання боржником та іншими учасниками відносин вимог добросовісності прямо пов`язаний із порушеними позивачами питаннями фраудаторності угод.

Так, у постанові від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 Верховний Суд зауважив, що правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Фраудаторні правочини це правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві.

Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

У постанові від 28.11.2019 у справі №910/8357/18 Верховний Суд зазначив, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими.

Також, поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Тому, усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

В пунктах 63, 64 Постанови від 27.01.2022 по справі №904/5693/20 (904/4517/21) Верховний Суд звернув увагу на те, що особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Крім того, формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори; щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (подібний висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

У постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) також міститься правовий висновок, згідно якого фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.

Таким чином, невідповідність реальному ринковому рівню орендної плати за подібне майно має своїм наслідком відсутність економічної доцільності укладення ТОВ "Агротермінал Логістік" спірного договору в розрізі отримання мінімального доходу від передачі належного майна в оренду та незабезпечення балансу інтересів сторін договору - ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "Термінал "Боріваж" розміром орендної плати, внаслідок чого, ТОВ "Агротермінал Логістік" завдало шкоди власним правам та інтересам, а також правам та інтересам кредиторів у справі.

Підсумовуючи викладене вище, дії ТОВ "Агротермінал Логістік" при укладанні договору оренди, легітимність мети цих дій, а також ступінь зловживання ТОВ "Агротермінал Логістік" правом та недотримання ним вимоги добросовісності якісно характеризується всіма вищевикладеними обставинами, та на переконання суду свідчать про фраудаторність укладеного між сторонами правочину.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору оренди нерухомого та рухомого майна № 112 від 01.08.2024.

Разом з тим, враховуючи визнання недійсним договору оренди, суд вбачає наявність підстав для задоволення похідної вимоги, що полягає в усуненні перешкоди в користуванні майном належного на праві власності ТОВ "Агротермінал Логістік", а саме: Морським перевантажувально-складським комплексом зернових вантажів з причалом, що знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, Новобілярська селищна рада, комплекс будівель та споруд №5, а також рухомим майном та транспортними засобами, перелік яких наведений у додатках №1, №2 та №3 до договору оренди нерухомого та рухомого майна №112 від 01.08.2024, шляхом зобов`язання ТОВ "Термінал "Боріваж" повернути ТОВ "Агротермінал Логістік" зазначене майно, а також підписати акт приймання-передачі (повернення) майна, з метою ефективного способу судового захисту та уникнення ситуації при якій ТОВ "Агротермінал Логістік" чи розпорядник майна зобов`язані будуть додатково звернення із такими вимогами після розгляду даної справи.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлення обставин щодо наявності ознак фраудаторності спірного правочину, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову розпорядника майна, визнання недійсним договору оренди нерухомого та рухомого майна № 112 від 01.08.2024 та застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов`язання ТОВ "Термінал "Боріваж" повернути ТОВ "Агротермінал Логістік" майно, а також підписати акт приймання-передачі (повернення) майна.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав відповідь на питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дробота Дениса Миколайовича - задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди нерухомого та рухомого майна № 112 від 01.08.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" (ідентифікаційний код 39296647) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" (ідентифікаційний код 43664262).

3. Усунути перешкоди в користуванні майном належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" (ідентифікаційний код 39296647), а саме: Морським перевантажувально-складським комплексом зернових вантажів з причалом, що знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, Новобілярська селищна рада, комплекс будівель та споруд №5, а також рухомим майном та транспортними засобами, перелік яких наведений у додатках №1, №2 та №3 до договору оренди нерухомого та рухомого майна №112 від 01.08.2024, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" (67550, Одеська обл., Одеський р-н, селище Нові Білярі, вул. Морська, 1-А; ідентифікаційний номер 43664262) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" (03150, місто Київ, вулиця Тютюнника Василя, будинок, 53, офіс, 1133; ідентифікаційний номер 39296647) зазначене майно, а також підписати акт приймання-передачі (повернення) майна.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" (03150, місто Київ, вулиця Тютюнника Василя, будинок, 53, офіс, 1133; ідентифікаційний номер 39296647) на користь розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дробота Дениса Миколайовича (49038, місто Дніпро, площа Вокзальна, 2-Н, поверх 4: ідентифікаційний номер 3219524756) судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" (67550, Одеська обл., Одеський р-н, селище Нові Білярі, вул. Морська, 1-А; ідентифікаційний номер 43664262) на користь розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дробота Дениса Миколайовича (49038, місто Дніпро, площа Вокзальна, 2-Н, поверх 4: ідентифікаційний номер 3219524756) судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" (03150, місто Київ, вулиця Тютюнника Василя, будинок, 53, офіс, 1133; ідентифікаційний номер 39296647) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять один) грн 20 коп.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" (67550, Одеська обл., Одеський р-н, селище Нові Білярі, вул. Морська, 1-А; ідентифікаційний номер 43664262) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять один) грн 20 коп.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 13.07.2026.

Суддя Сергій СТАСЮК