Рішення № 138183455, 01.07.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.07.2026р. Справа № 905/274/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

секретар судового засідання Пелих Т.В.,

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Шейкаш Альони Ростиславівни,

до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях,

за участі Слов`янського фахового коледжу індустрії та фармації, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,

про визнання протиправним та скасування наказу про відмову у продовженні договору оренди, про визнання продовженим договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна,

за участю представників сторін:

від позивача Гур`єва М.О. (в режимі відеоконференції),

від відповідача Лопачук Н.І. (в режимі відеоконференції),

від третьої особи не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 до Господарського суду Донецької області через систему Електронний суд від Фізичної особи-підприємця Шейкаш Альони Ростиславівни надійшла позовна заява до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, про визнання протиправним та скасування наказу про відмову у продовженні договору оренди, про визнання продовженим договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою від 28.04.2026 суд залишив позовну заяву без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду, шляхом доплати суми судового збору в розмірі 2662,40 грн і надання до суду відповідних доказів оплати.

04.05.2026 до суду надійшла заява позивача про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

Ухвалою від 05.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №905/274/26; справу визначив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 25.05.2026, залучив до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Слов`янський фаховий коледж індустрії та фармації; зобов`язав третю особу надати суду письмові пояснення по суті спору, докази надіслання копії письмових пояснень та доданих документів позивачу та відповідачу надати до суду.

Ухвалою від 25.05.2026 суд відклав розгляд справи на 03.06.2026; зобов`язав позивача направити Слов`янському фаховому коледжу індустрії та фармації копію позовної заяви з додатками; докази направлення надати суду; зобов`язав третю особу (повторно) надати суду письмові пояснення по суті спору, докази надіслання копії письмових пояснень та доданих документів позивачу та відповідачу надати до суду; запропонував позивачу надати суду відповідь на відзив; викликав представників сторін в судове засідання в режимі відеоконференції.

28.05.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

29.05.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли докази направлення позовної заяви з додатками третій особі.

29.05.2026 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору; також, в зазначених поясненнях представник просив розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Ухвалою від 03.06.2026 суд закрив підготовче провадження у справі №905/274/26, призначив розгляд справи по суті на 16.06.2026.

Ухвалою від 16.06.2026 суд відклав розгляд справи на 01.07.2026.

Судове засідання 01.07.2026 проведено за участі представників позивача та відповідача (в режимі відеоконференції).

Доводи учасників процесу.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог Фізична особа-підприємць Шейкаш А.Р. у позові, відповіді на відзив вказує на безпідставну відмову у продовженні дії договору оренди №0331Д/2021 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 06.05.2021. Посилаючись на положення п. 12.4. договору, ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 позивач зазначає, що договір оренди підлягає автоматичному продовженню без проведення аукціону, оскільки він укладений та продовжуються вперше, строк оренди за цим договором становить п`ять років.

Вказує, що в період дії договору позивач належним чином виконувала свої зобов`язання за договором, своєчасно та в повному обсязі здійснюючи передбачені договором платежі. Пояснює, що 20.01.2026р. через особистий кабінет в електронній торговій системі подала на розгляд відповідача заяву про продовження договору разом із усіма передбаченими п.113 Порядку документами. За результатами розгляду вищевказаної заяви відповідач листами від 23.02.2026р. №970-03-245 та від 25.02.2026р. №970-03-260 повідомив позивача та балансоутримувача, що наказом від 19.02.2026р. №20 відповідачем було прийнято рішення про відмову у продовженні договору на підставі абз. 2 ч. 1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву від 20.05.2026, письмових поясненнях Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, визнати наказ Регіонального відділення від 19.02.2026 №20 "Про відмову у продовженні договору оренди" правомірним, чинним та таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам договору.

Вказує, що відповідно до Закону про оренду та умов договору оренди, цей договір підпадав під дію частини другої статті 18 Закону про оренду, яка передбачає продовження договору без проведення аукціону. Водночас абзацом 3 пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна (в редакції Постанови КМУ від 07.01.2026 № 14) встановлено, що державне та комунальне майно, яке передається в оренду за результатами аукціону, може використовуватися за будь-яким цільовим призначенням, крім майна закладів освіти. Зі змісту пункту 29-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна (в редакції Постанови КМУ від 07.01.2026 № 14) випливає, що майно, зазначене в абзацах другому - дев`ятому пункту 29 цього Порядку, може використовуватися орендарем для здійснення конкретних видів економічної діяльності, зазначених балансоутримувачем у рішенні про намір передачі майна в оренду. Тобто на момент прийняття оскаржуваного Наказу нормативно-правове регулювання зазнало суттєвих змін. Таким чином, правова норма (не використовується у діяльності закладу протягом більше як три роки, за винятком таких цільових призначень), яка дозволяла укласти цей договір на колишніх умовах, наразі втратила чинність та не могла бути застосована Регіональним відділенням.

Позиція третьої особи.

Третя особа, Слов`янський фаховий коледж індустрії та фармації, у письмових поясненнях від 29.05.2026 повідомив, що є балансоутримувачем державного нерухомого майна нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 227,6 кв.м першого поверху будівлі гуртожитку за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Центральна, 41. За результатами проведення електронного аукціону між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та ФОП Шейкаш А.Р. було укладено договір оренди № 0331Д/2021 від 06.05.2021. На момент передачі в оренду зазначені приміщення понад десять років не використовувалися коледжем у освітньому процесі та не були задіяні для забезпечення діяльності закладу освіти, тому вказане майно було включене до переліку об`єктів, що підлягають передачі в оренду. На момент укладення договору оренди правове регулювання здійснювалося Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020. Станом на момент укладення договору законодавство не містило обмеження щодо обов`язкового визначення виключно освітнього цільового призначення для такого майна, яке фактично не використовувалося закладом освіти. Третя особа також повідомила, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 21.04.2022 №370 Слов`янський фаховий коледж індустрії та фармації був тимчасово переміщений до м. Дніпро на період дії воєнного стану. Унаслідок збройної агресії російської федерації будівлі коледжу, у тому числі будівля гуртожитку, зазнали значних пошкоджень. Станом на теперішній час освітня діяльність коледжу у місті Слов`янську не здійснюється, а освітній процес організований у м. Дніпро у змішаній (переважно дистанційній) формі.

Предмет спору та зміст спірних правовідносин.

Спір у даній справі виник у зв`язку з прийняттям Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях наказу від 19.02.2026 №20, яким позивачу відмовлено у продовженні договору оренди державного нерухомого майна №0331Д/2021 від 06.05.2021.

З огляду на предмет та підстави позову та зміст заперечень відповідача, суд вважає, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи дотримався позивач визначеної законом та договором процедури реалізації права на продовження договору оренди, чи існували передбачені статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підстави для прийняття відповідачем рішення про відмову у його продовженні, чи впливають положення частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту» та зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.01.2026 №14 до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, на порядок продовження спірного договору, а також чи є встановлення неправомірності оскаржуваного наказу підставою для визнання договору оренди продовженим на тих самих умовах і на той самий строк.

При цьому суд враховує, що між сторонами відсутній спір щодо факту укладення договору оренди, належності об`єкта оренди до державної власності, правомірності первісної передачі майна в оренду, а також належного виконання сторонами інших договірних зобов`язань, які не стосуються реалізації права позивача на продовження договору. Відтак предмет судового розгляду обмежується перевіркою правомірності рішення відповідача про відмову у продовженні договору оренди та встановленням правових наслідків такої відмови.

Фактичні обставини.

Суд встановив, що 06.05.2021 між Фізичною особою-підприємцем Шейкаш Альоною Ростиславівною (Орендар), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківський, Донецькій та Луганській областях (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях) (Орендодавець) та Слов`янським хіміко-механічним технікумом (правонаступником якого є Слов`янський фаховий коледж індустрії та фармації) (Балансоутримувач) укладено договір оренди №0331Д/2021 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі Договір). За умовами пункту 4.1. розділу І «Змінювані умови договору» Орендодавець та Балансоутримувач передали, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 227,6 кв. м першого поверху будівлі гуртожитку, розташованої за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Центральна, 41, що перебувають на балансі Балансоутримувача. Передача майна підтверджується актом приймання-передачі від 06.05.2021.

Відповідно до пункту 7.1.2 розділу І Договору орендоване майно могло використовуватися орендарем за будь-яким цільовим призначенням за умови, що воно не використовувалося у діяльності закладу освіти понад три роки до передачі в оренду, за винятком визначених договором обмежень щодо окремих видів діяльності.

Згідно з пунктом 12.1 розділу І Договору його укладено строком на п`ять років до 05.05.2026. Пунктом 12.2 розділу ІІ Договору передбачено, що його умови зберігають чинність протягом усього строку дії договору, у тому числі у разі зміни законодавства, яким погіршується становище орендаря, крім випадків, прямо визначених договором.

Пунктом 12.4 розділу ІІ Договору сторони погодили, що продовження договору здійснюється відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна. Для реалізації права на продовження договору орендар зобов`язаний звернутися до орендодавця із заявою не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії. У випадках, визначених законом та договором, до заяви підлягають доданню звіт про оцінку об`єкта оренди та інші документи. Договором також передбачено, що пропуск строку подання заяви є підставою для припинення договору, а орендар має переважне право на його продовження у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 12.6 Договору визначено, що у разі закінчення строку його дії договір припиняється, зокрема, на підставі рішення орендодавця про відмову у його продовженні, прийнятого з підстав, передбачених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», або у зв`язку з пропуском орендарем строку звернення із заявою про продовження договору.

20.01.2026 позивач через електронну торгову систему подав заяву про продовження договору оренди №0331Д/2021 на новий п`ятирічний строк.

На виконання вимог частини шостої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Балансоутримувач листом від 18.02.2026 №01-18/055 повідомив Орендодавця про відсутність заборгованості зі сплати орендної плати, відсутність фактів прострочення її сплати понад три місяці, відсутність порушень умов Договору за результатами проведених перевірок, використання об`єкта оренди відповідно до його цільового призначення, а також зазначив, що будівля гуртожитку не використовується у діяльності закладу освіти, а спірні приміщення ще до передачі в оренду понад три роки не використовувалися для забезпечення освітнього процесу. У цьому ж листі повідомлено, що питання погодження продовження договору направлено на розгляд Міністерства освіти і науки України як уповноваженого органу управління.

За результатами розгляду заяви Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях наказом від 19.02.2026 №20 відмовило у продовженні договору оренди. Як убачається зі змісту наказу, підставою його прийняття визначено положення статей 18 та 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту», а також зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.01.2026 №14 до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна. Про прийняття зазначеного рішення позивача та Балансоутримувача повідомлено листами від 23.02.2026 №970-03-245 та від 25.02.2026 №970-03-260.

Джерела права, акти та мотиви їх застосування, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

За своєю правовою природою спірні правовідносини є орендними та виникли з договору оренди державного майна, у зв`язку з чим підлягають правовому регулюванню Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», іншими нормативно-правовими актами, а також умовами договору оренди №0331Д/2021 від 06.05.2021.

З урахуванням предмета та підстав позову суд має встановити правовий режим продовження спірного договору оренди, перевірити наявність підстав для застосування до спірних правовідносин особливостей продовження договорів оренди у період дії воєнного стану, з`ясувати дотримання позивачем встановленої законом процедури реалізації права на продовження договору, встановити наявність або відсутність передбачених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підстав для відмови у його продовженні, надати правову оцінку доводам відповідача щодо застосування частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту» та змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.01.2026 №14 до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, а також визначити правові наслідки встановлення протиправності оскаржуваного рішення для поновлення порушеного права позивача.

Відповідно до пункту 6-1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Кабінет Міністрів України на період дії воєнного стану уповноважений встановлювати особливості передачі в оренду державного та комунального майна, у тому числі особливості продовження договорів оренди.

На виконання зазначених положень Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Частиною першою пункту 5 зазначеної постанови передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, розташованого на визначених територіях, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, строк дії яких завершується в період воєнного стану, вважаються продовженими до дати, що настає через шість місяців після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації та визначається із урахуванням переліку визначених територій.

Судом встановлено, що об`єкт оренди розташований у місті Слов`янську Донецької області, яке станом на час розгляду справи не віднесене до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376.

За наведених обставин положення пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, а питання продовження договору оренди підлягає вирішенню відповідно до загального порядку, встановленого статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» без проведення аукціону можуть бути продовжені договори оренди, які укладені та продовжуються вперше, якщо строк оренди за ними становить п`ять років або менше.

Судом встановлено, що договір оренди №0331Д/2021 укладено строком на п`ять років, а питання щодо його продовження вирішується вперше.

Отже, спірний договір відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 18 Закону, та може бути продовжений без проведення аукціону.

Частиною третьою статті 18 Закону передбачено, що орендар, який має намір продовжити договір, зобов`язаний звернутися із відповідною заявою не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору. Аналогічні умови передбачені пунктом 12.4. договору оренди та пунктом 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач подав заяву про продовження договору 20.01.2026, тоді як строк його дії спливав 05.05.2026.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява подана у строк, встановлений Законом, Порядком та умовами договору.

На виконання вимог частини шостої статті 18 Закону балансоутримувач листом від 18.02.2026 №01-18/055 надав орендодавцю інформацію щодо виконання договору, яка містила відомості про відсутність заборгованості, відсутність порушень умов договору та належне використання орендованого майна.

Таким чином, судом встановлено дотримання позивачем визначеної законом процедури реалізації права на продовження договору оренди, що зумовлює необхідність перевірки наявності передбачених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підстав для відмови у його продовженні.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийняте виключно з підстав, визначених цією статтею, а саме:

у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону;

якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю;

якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк;

якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця;

якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців;

якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів;

якщо до юридичної особи - орендаря на момент подання ним заяви про продовження договору, поданої орендодавцю відповідно до частини третьої статті 18 цього Закону, застосовано додатковий (нефінансовий) захід кримінально-правового характеру, передбачений пунктом 4 частини першої статті 96-10-1 Кримінального кодексу України.

За змістом Наказу про відмову позивачу в продовженні договору оренди відповідач безпосередньо посилається на абзац 2 частини 1 статті 19, абзац 1 частини 4 та частини 6 статті 18 Закону України від 03 жовтня 2019 року №157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна», частину 4 статті 80 Закону України від 5 вересня 2017 року № 2145-VІІІ «Про освіту», внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 7 січня 2026 р. № 14 до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна».

Обґрунтовуючи правомірність відмови у продовжені договору оренди, відповідач зазначає, що згідно до абз. 3 п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна (в редакції Постанови КМУ від 07.01.2026 № 14), державне та комунальне майно, яке передається в оренду за результатами аукціону, може використовуватися за будь-яким цільовим призначенням, крім майна закладів освіти. За позицією відповідача, зі змісту пункту 29-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна (в редакції Постанови КМУ від 07.01.2026 № 14) випливає, що майно, зазначене в абзацах другому - дев`ятому пункту 29 цього Порядку, може використовуватися орендарем для здійснення конкретних видів економічної діяльності, зазначених балансоутримувачем у рішенні про намір передачі майна в оренду.

У відзиві на позовну заяву відповідач додатково пояснив, що позивачу було відмовлено у продовженні дії договору оренди з підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що відповідає випадку визначеному у п.1 ч.1. ст. 19 Закону.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", підставами для відмови у включенні майна до одного з Переліків або виключення майна із одного з Переліків є неможливість використання об`єкта за цільовим призначенням, яке заявлено потенційним орендарем, у разі якщо орендар не має права використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням згідно з випадками і з урахуванням обмежень, встановлених Порядком передачі майна в оренду.

З листа балансоутримувача від 18.02.2026 №01-18/055 вбачається, що заборгованість зі сплати орендної плати за договором відсутня, випадків прострочення її сплати на строк понад три місяці не встановлено, порушень умов договору за результатами проведених перевірок не виявлено, орендоване майно використовується відповідно до умов договору, будівля гуртожитку та розташовані в ній спірні приміщення у діяльності закладу освіти не використовуються.

Наведені відомості, а також факт використання орендованого приміщення протягом попередніх 5 років, спростовують твердження відповідача, про неможливість використання орендованого майна як визначено п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Доказів на спростування відомостей балансоутримувача відповідач не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що жодна із передбачених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підстав для відмови у продовженні договору оренди відповідачем не доведена.

Суд зазначає, що спір у даній справі виник не з приводу передачі державного майна в оренду, а з приводу продовження строку дії чинного договору оренди, укладеного між сторонами 06.05.2021. Відтак спірні правовідносини регулюються спеціальними нормами статей 18 та 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які визначають порядок продовження договорів оренди та виключний перелік підстав для відмови у їх продовженні.

За змістом частини сьомої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди, що продовжуються без проведення аукціону, продовжуються на тих самих умовах, на яких вони були укладені, якщо інше не встановлено Законом.

Таким чином, продовження строку дії чинного договору оренди не є тотожним передачі майна в оренду вперше, а тому положення Порядку, які регулюють умови передачі державного майна в оренду або визначають обмеження щодо його первісної передачі, не можуть застосовуватися як самостійна правова підстава для відмови у продовженні вже укладеного договору поза межами, визначеними статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідач, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного наказу, посилається на положення частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту», а також на зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.01.2026 №14 до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна.

Матеріалами справи підтверджується, що спірні приміщення понад три роки до передачі в оренду не використовувалися у діяльності закладу освіти, а на момент розгляду заяви позивача будівля гуртожитку не використовувалась взагалі, через передислокацію закладу освіти до міста Дніпра.

За таких обставин суд дійшов висновку, що посилання відповідача на частину четверту статті 80 Закону України «Про освіту» та зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.01.2026 №14 до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, не підтверджують наявності передбачених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підстав для відмови у продовженні договору оренди.

Додатково суд враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак положення підзаконного нормативно-правового акта не можуть змінювати встановлений законом порядок продовження договору оренди або розширювати визначений статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» перелік підстав для відмови у його продовженні.

Отже, навіть за умови внесення змін до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна відповідач був зобов`язаний перевірити наявність саме тих підстав для відмови у продовженні договору, які визначені статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Оскільки таких підстав судом не встановлено, наведені відповідачем зміни підзаконного нормативно-правового акта не могли бути покладені в основу оскаржуваного наказу.

Позивач просив суд визнати договір оренди №0331Д/2021 від 06.05.2021 продовженим на строк, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Разом із тим судом вже встановлено, що положення пункту 5 зазначеної постанови до спірних правовідносин не застосовуються, а питання продовження спірного договору підлягає вирішенню відповідно до загального порядку, визначеного Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди, який продовжується без проведення аукціону, продовжується на той самий строк та на тих самих умовах, на яких його було укладено.

Наведені положення Закону мають імперативний характер та не надають орендодавцю чи суду повноважень визначати інший строк або інші умови продовження договору. Після встановлення відсутності передбачених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підстав для відмови у продовженні договору правові наслідки такого продовження безпосередньо визначаються законом.

Оскільки судом встановлено, що спірний договір укладено строком на п`ять років, питання щодо його продовження вирішується вперше, позивач дотримався встановленої законом процедури звернення із заявою про його продовження, а відповідачем не доведено наявності визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підстав для відмови, договір оренди №0331Д/2021 від 06.05.2021 підлягає визнанню продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, на яких його було укладено.

При цьому помилкове посилання позивача у позовній заяві на постанову Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 як на підставу визначення строку продовження договору не впливає на правильність обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закон») суд самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовує до них норми матеріального права, які підлягають застосуванню, незалежно від правового обґрунтування позовних вимог, наведеного сторонами.

Таким чином, визначення судом строку та умов продовження договору відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не є виходом за межі позовних вимог, а є застосуванням належної норми матеріального права до встановлених обставин справи.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, на які він посилався як на правову та фактичну підставу прийняття наказу від 19.02.2026 №20 про відмову у продовженні договору оренди. Натомість позивач належними, допустимими та достовірними доказами підтвердив дотримання встановленої законом процедури реалізації права на продовження договору оренди та відсутність визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підстав для відмови у його продовженні.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати.

Судові витрати позивача у вигляді судового збору у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Шейкаш Альони Ростиславівни, до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, за участі Слов`янського фахового коледжу індустрії та фармації, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про визнання протиправним та скасування наказу про відмову у продовженні договору оренди, про визнання продовженим договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях №20 від 19.02.2026р. про відмову у продовженні договору оренди.

Визнати договір оренди №0331Д/2021 нерухомого майна або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, укладений 06.05.2021р. між Фізичною особою-підприємцем Шейкаш Альоною Ростиславівною, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, Слов`янським фаховим коледжем індустрії та фармації продовженим на той самий строк і на тих самих умовах на який він був укладений.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (61057, м.Харків, вул.Сумська, б.3; код ЄДРПОУ 43023403) на користь Фізичної особи-підприємця Шейкаш Альони Ростиславівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 6656,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 01.07.2026 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2026.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.С. Харакоз