Рішення № 138181581, 14.07.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3358/26

№ провадження 2/646/3090/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:головуючого судді Демченко І.М., за участі секретаря судового засідання Разєнкової Т.О. представника відповідача Курінної К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальний заклад охорони здоров`я КЗОЗ « Обласний центр медико соціальної експертизи»,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області) звернулось до суду міста з позовом, в обгрунтування якого зазначили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи з 29.11.2022 року, призначену відповідно до Закону № 1058 «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» на підставі заяви від 21.12.2023 року за № 12681, виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 688138 від 30.11.2022 року, виданої Шевченківською медико-соціальною експертною комісією м. Харків.

Виплата пенсії припинена на підставі витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державно науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 09.06.2025 року № ЦО-4798/156 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 29.11.2022 року.

Листом від 25.09.2025 року № 2000-0308-8/145061 відповідача повідомлено про те, що виплату пенсії призупинено у зв`язку зі скасуванням ІІ групи інвалідності.

У зв`язку зі скасуванням довідки було зайво виплачено пенсію у розмірі 136664 грн. 53 коп. за період з 29.11.2022 року по 08.08.2025 року та запропоновано внести зазначені кошти на рахунок Пенсійного фонду України, як зайво виплачена пенсія, однак кошти на рахунок ГУ ПФУ в Харківській області не надходили.

Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ ПФУ в Харківській області суму переплати пенсії в розмірі 136664 грн. 53 коп., а також сплачений судовий збір.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026 року, справу розподілено судді Демченко І.М.

Ухвалою суду від 01.04.2026 року цивільну справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

09.06.2026 року представник відповідача, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 178 ЦПК України, надав відзив на позовну заяву, в обгрунтування якого зазначив, що відповідач вважає заявлені вимоги необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Пенсія по інвалідності ІІ групи була призначена з 29.11.2022 року на законних підставах, а саме на підставі чинного рішення - акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 688138 від 30.11.2022 року, виданої Шевченківською медико-соціальною експертною комісією м. Харків. На момент призначення пенсії всі документи були чинними, їх достовірність не ставились під сумнів, рішення МСЕК не було скасоване та не визнавалось недійсним у судовому порядку. Позивач не навів і не надав суду жодного доказу того, що документи, на підставі яких призначалась пенсія, містили недостовірні відомості.

Позивачем не доведено подання відповідачем завідомо недостовірних документів, наявність умислу або недобросовісності, причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та виникненням переплати. Сам факт подальшого прийняття рішення експертної команди від 09.06.2025 року не свідчить про незаконність отримання пенсії у попередній період.

Позивачем не доведено наявність правових підстав для стягнення суми 136664 грн. 53 коп., а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи судом повідомлялась належним чином, надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовної заяви заперечувала в повному обсязі, просив відмовити у її задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальний заклад охорони здоров`я КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань не надав.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи з 29.11.2022 року, призначену відповідно до Закону № 1058 «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» на підставі його заяви, виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 688138 від 30.11.2022 року, виданої Шевченківською медико-соціальною експертною комісією м. Харків.

Відповідно до копії витяга з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 09.06.2025 року № ЦО-4798 Рогозянський ОС. не визнаний особою з інвалідністю.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 22.09.2025 року № 204850012929 встановлено, що ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності ІІ групи з 29.11.2022 року, призначену на підставі заяви від 12.12.2022 року за № 11870, виписки з акта огляду медичко-соціальної експертної комісії серії 12ААГ № 688138 від 30.11.2022 року, виданої міжрайонною Шевченківською МСЕК м. Харків; рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІ групи скасовати за дати призначення пенсії 29.11.2022 року.

Позивачем на адресу місця проживання відповідача направлено пропозицію про повернення коштів.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» № 1058-IVвід 09.07.2003 року пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого ст. 32 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Згідност. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Порядок та підстави повернення суми пенсій, призначених пенсіонеру, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року та Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21.03.2003 року (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 25-3 від 25.11.2014 року).

Згідно п. 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Відповідно до п. 4 вказаного Порядку, у разі припинення виплати пенсії відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Отже, стягнення надмірно сплачених сум пенсій передбачене лише у випадках, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації, ненадання відповідної інформації або внаслідок рахункової помилки органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Верховний Суд у постанові від 18.08.2020 року у справі №638/10460/17 дійшов висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані пенсійним органом за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним. Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 487/3380/16-а та від 11.02.2020 року у справі № 761/41107/16-а.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених чим кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення виплати пенсії проведено внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, отже зазначені позивачем виплачені пенсійні виплати поверненню не підлягають, відтак, і відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю у зв`язку з їх необґрунтованістю, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання вказаного позову до суду підлягають залишенню за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальний заклад охорони здоров`я КЗОЗ « Обласний центр медико соціальної експертизи» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ 14099344, адреса місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Комунальний заклад охорони здоров`я КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи», адреса: 61058, м. Харків, вул. Літературна, 6.

Головуючий ДемченкоІ.М.