Рішення № 138180975, 13.07.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/764/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Тимошенко Анастасія Андріївна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики №79388726 від 27 червня 2024 року у розмірі 17240,00 грн, яка складається з 5000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 2250,00 грн заборгованості за процентами та 9990,00 грн заборгованості за пенею. Також позивач просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №79388726, відповідно до якого первісний кредитор надав відповідачці позику у сумі 5000,00 грн строком на 30 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кошти та сплатити проценти за користування ними. Договір укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор виконав свій обов`язок та 27 червня 2024 року перерахував відповідачці 5000,00 грн на зазначений нею картковий рахунок.

У подальшому, на підставі договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року та Реєстру боржників №36 від 28 жовтня 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідачки за договором позики №79388726. Внаслідок неналежного виконання відповідачкою зобов`язань за вказаним договором утворилася заборгованість у загальному розмірі 17240,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 2250,00 грн заборгованості за процентами та 9990,00 грн заборгованості за пенею. У зв`язку з цим представник позивача просить задовольнити позов, стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості та понесені судові витрати.

У позовній заяві представник позивача просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала та проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачка, будучи двічі належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про її виклик (а.с. 15, 17), у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідачки, повідомленої належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, тобто постановляє заочне рішення.

Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, надані позивачем, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики на умовах повернення позики в кінці строку позики №79388726.

За пунктом 1 договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений договором строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу, а позичальник зобов`язалася повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити проценти від суми позики.

Відповідно до пунктів 2.1-2.3 договору сума позики становить 5000,00 грн, строк позики та строк договору - 30 днів, а процентна ставка - 1,50 відсотка на день, є фіксованою та діє протягом погодженого строку договору.

Датою надання позики визначено 27 червня 2024 року, останнім днем її повернення - 26 липня 2024 року. Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 10640,17 відсотка, а орієнтовна загальна вартість позики - 7250,00 грн.

Згідно з пунктом 4 договору проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення коштів, на залишок позики, виходячи зі строку фактичного користування позикою.

Відповідно до додатка №1 до договору, який містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, на дату платежу 26 липня 2024 року відповідачка мала сплатити 7250,00 грн, з яких 5000,00 грн - сума позики та 2250,00 грн - проценти за користування позикою. Таким чином, сторони погодили суму позики, строк користування коштами, розмір фіксованої процентної ставки, кінцеву дату виконання зобов`язання та загальну вартість кредиту для споживача.

Оцінюючи докази укладення договору, суд враховує, що він був оформлений в електронній формі, а тому факт його укладення має встановлюватися з урахуванням положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі. Відповідно до частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а використання електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом. Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

За визначеннями, наведеними у статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформленою в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої, шостої, восьмої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції другою стороною, вважається укладеним з моменту одержання відповіді про прийняття пропозиції, а електронний договір, підписаний у передбаченому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. За статтею 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Пунктами 21-24 договору передбачено, що його укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника. Одноразовий ідентифікатор надсилався на повідомлену позичальником електронну адресу та/або номер телефону, після введення якого умови договору вважалися прийнятими, а договір - укладеним. Ідентифікація та верифікація позичальника здійснювалася за допомогою системи BankID НБУ.

З реквізитів договору вбачається, що відповідачка зазначила свої анкетні та контактні дані, адресу електронної пошти, номер мобільного телефону та реквізити електронного платіжного засобу НОМЕР_1 . Договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 12613, а позикодавцем - електронним підписом 71165 із накладенням кваліфікованої електронної позначки часу 27 червня 2024 року о 07 год. 17 хв.

Наведені обставини у сукупності підтверджують послідовність дій, необхідних для укладення електронного договору: надання відповідачкою персональних та контактних даних, зазначення банківської картки, ознайомлення з умовами кредитування, отримання одноразового ідентифікатора, введення такого ідентифікатора та акцепт умов договору. Введення одноразового ідентифікатора є дією, яка відповідно до закону прирівнюється до підписання договору власноручним підписом.

Тому суд приходить до висновку, що договір позики №79388726 від 27 червня 2024 року був укладений між сторонами належним чином у письмовій електронній формі. Доказів несанкціонованого використання персональних даних відповідачки, її номера телефону чи банківської картки, а також доказів оспорення або визнання договору недійсним матеріали справи не містять.

Надання відповідачці позики підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 10 жовтня 2025 року №КД-000058503/ТНПП, згідно з якою 27 червня 2024 року на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 було перераховано 5000,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено як укладення договору позики в електронній формі, так і фактичне надання відповідачці 5000,00 грн шляхом їх безготівкового перерахування на банківську картку, реквізити якої вона зазначила під час оформлення договору.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема передати майно або сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 та 629 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до статей 610 та 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Відповідачка у встановлений договором строк позику не повернула та проценти за користування нею не сплатила. Доказів повного або часткового виконання зобов`язання, припинення боргу, внесення платежів первісному чи новому кредитору або неправильності розрахунку основної заборгованості суду не надано.

З наданого розрахунку вбачається, що станом на 28 жовтня 2024 року за договором обліковувалася заборгованість у сумі 17240,00 грн, з яких 5000,00 грн - основна сума боргу, 2250,00 грн - проценти за користування позикою протягом погодженого строку та 9990,00 грн - пеня. Будь-які платежі відповідачки у розрахунку відсутні.

Судом також встановлено, що після виникнення грошового зобов`язання відбулася заміна кредитора.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу відповідно до статті 1077 ЦК України одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Предметом договору факторингу може бути як наявна вимога, строк платежу за якою настав, так і майбутня вимога.

14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, було укладено договір факторингу №14/06/21. За його умовами клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідних реєстрах боржників, а перехід права вимоги відбувається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі відповідного реєстру.

Відповідно до Реєстру боржників №36 від 28 жовтня 2024 року до договору факторингу №14/06/21 позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №79388726 у загальному розмірі 17240,00 грн. Реєстр містить дані відповідачки, номер і дату договору, склад та загальний розмір переданої заборгованості.

Надані договір факторингу, додаткові угоди до нього, акт приймання-передачі, Реєстр боржників №36 та платіжні документи у сукупності підтверджують перехід до позивача права грошової вимоги за договором відповідачки. Доказів недійсності договору факторингу, припинення переданого права вимоги або його набуття іншою особою матеріали справи не містять.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є належним позивачем у справі та має право вимагати від відповідачки виконання зобов`язань у тому обсязі, в якому вони законно існували на момент переходу права вимоги.

Оцінюючи заявлену до стягнення заборгованість, суд враховує, що розмір основного боргу 5000,00 грн відповідає сумі фактично наданої позики, а розмір процентів 2250,00 грн відповідає погодженому сторонами графіку та розраховується за фіксованою ставкою 1,50 відсотка на день за 30 днів користування коштами.

Відповідачкою контррозрахунку не подано, доказів повернення позики, сплати процентів або припинення зобов`язання іншим способом суду не надано. Тому позовні вимоги про стягнення 5000,00 грн основного боргу та 2250,00 грн процентів, усього 7250,00 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 9990,00 грн пені суд виходить з наступного.

Пунктом 18 договору передбачено, що якщо сума позики не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, то за користування позикою понад встановлений договором строк позикодавець у разі невиконання позичальником зобов`язань має право нараховувати пеню у розмірі, визначеному пунктом 2 договору, за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

З розрахунку заборгованості вбачається, що пеня нараховувалася у розмірі 135,00 грн за кожен день прострочення з 27 липня 2024 року до 8 жовтня 2024 року включно, тобто за 74 дні, та загалом склала 9990,00 грн.

Водночас відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, за яким позичальнику було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу або пені за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Воєнний стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року та продовжує діяти. Отже, пеню за період з 27 липня 2024 року до 08 жовтня 2024 року нараховано під час дії воєнного стану.

Отже, як на час укладення договору, так і протягом усього періоду, за який позивачем нараховано пеню, в Україні діяв воєнний стан. Наведені положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України мають імперативний характер, звільняють позичальника від обов`язку сплати пені за прострочення та зобов`язують кредитодавця списати таке нарахування незалежно від того, чи передбачена пеня умовами договору.

Таким чином, нарахована з 27 липня 2024 року до 8 жовтня 2024 року пеня у розмірі 9990,00 грн не може бути стягнута з відповідачки, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за договором позики №79388726 від 27 червня 2024 року у розмірі 7250,00 грн, яка складається з 5000,00 грн основної суми боргу та 2250,00 грн процентів за користування позикою. У задоволенні вимоги про стягнення 9990,00 грн пені слід відмовити.

Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви в електронній формі позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №151155 від 27 січня 2026 року.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у загальному розмірі 17240,00 грн, тоді як судом задоволено позовні вимоги у розмірі 7250,00 грн, що становить 42,05336 відсотка від ціни позову.

Таким чином, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1119,63 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 639, 1046, 1048, 1049, 1050, 1077, 1078, 1082 Цивільного кодексу України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №79388726 від 27 червня 2024 року у розмірі 7250,00 грн (сім тисяч двісті п`ятдесят гривень 00 копійок), яка складається з 5000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 2250,00 грн заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1119,63 грн (одну тисячу сто дев`ятнадцять гривень 63 копійки) судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вулиця Лісова, будинок 2, місто Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України у формі картки № НОМЕР_3 , виданий 17 січня 2019 року органом 5617.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.