Постанова № 138180974, 13.07.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/972/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м.Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2026 року о 18 год. 58 хв. по вулиці Макарівській, 20, у місті Дубровиця Сарненського району Рівненської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «MITSUBISHI LANCER», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідала обстановці, порушення мови. На законну вимогу працівників поліції пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу газоаналізатора «Alcotest Drager 6810» ОСОБА_1 відмовився, а також відмовився від проходження такого огляду у медичному закладі.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився, а також відмовився від отримання копії протоколу.

Після надходження адміністративних матеріалів до суду ОСОБА_1 неодноразово викликався у судові засідання, однак конверти з поштовими повідомленнями, направлені за місцем його проживання, повернулися до суду неврученими з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 12-13, 15-16). Також він викликався шляхом розміщення оголошення про його виклик на веб-порталі судової влади України (а.с. 14), однак у судове засідання не з`явився. Інших засобів зв`язку з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема абонентського номера телефону чи адреси електронної пошти, матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був проінформований, що розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності буде проводитися в Дубровицькому районному суді Рівненської області. Вказаний факт підтверджується як складеним протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 2), так і відеозаписом з боді-камери працівника поліції (а.с. 10).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (пункт 14) наголошено, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнаватися про стан відомого щодо них судового провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у своїй справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Верховним Судом у пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року у справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому розгляд цієї справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 цієї Конвенції.

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що частиною другою статті 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

З огляду на те, що ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, був обізнаний про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та повідомлявся у передбачений законом спосіб про час і місце розгляду справи, проте не вжив заходів для явки до суду, письмових заперечень проти протоколу та клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, а тому, враховуючи, що за вказаною статтею не передбачено обов`язкової участі особи під час розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Дослідивши повно й об`єктивно обставини адміністративного правопорушення та матеріали справи, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, яке полягало у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, доведено повністю, що підтверджується письмовими доказами, які не були спростовані під час судового розгляду, зокрема:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №671084 від 20 травня 2026 року, в якому зафіксовано обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «MITSUBISHI LANCER», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та його відмову від проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу і у медичному закладі (а.с. 2-3);

копією постанови серії ЕНА №7229814 від 20 травня 2026 року, яка підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «MITSUBISHI LANCER», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , у час та місці, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 5);

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 20 травня 2026 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідала обстановці, порушення мови, однак від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння він відмовився (а.с. 6);

направленням на огляд водія транспортного засобу до КНП «Дубровицька міська лікарня» від 20 травня 2026 року, яким підтверджується вжиття працівниками поліції передбачених законом заходів щодо направлення водія на проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, проте ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився (а.с. 7);

зобов`язанням до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №671084 від 20 травня 2026 року, яким ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом марки «MITSUBISHI LANCER», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , до повного витверезіння (а.с. 8);

довідкою ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області до протоколу серії ЕПР1 №671084 від 20 травня 2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, права керування транспортними засобами не позбавлений та протягом року за ст.130 КУпАП не притягувався (а.с. 9);

відеозаписом, долученим працівниками поліції до матеріалів справи на оптичному диску, яким зафіксовано обставини виявлення адміністративного правопорушення, спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу або у медичному закладі та його відмову від проходження такого огляду. Також зафіксовано роз`яснення ОСОБА_1 порядку проходження огляду, наслідків відмови від його проходження, прав, передбачених ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, а також повідомлення про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 10).

Таким чином, з матеріалів справи, зокрема письмових доказів та відеозапису, долученого на оптичному диску, вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, зафіксовано належним чином. Зазначені докази підтверджують факт керування ним транспортним засобом, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, законність вимоги працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а також відмову від проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу та у медичному закладі.

Статтею 245 КУпАП передбачається, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій на вимогу поліцейського зобов`язаний пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є самостійною підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

За таких підстав, враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, є одним із найнебезпечніших правопорушень на транспорті та вчинене під час керування джерелом підвищеної небезпеки, підстав для звільнення його від адміністративної відповідальності чи закриття провадження у справі не встановлено.

Як вбачається з довідки, що міститься у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував (а.с. 9).

Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто для водіїв адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік є безальтернативним. При цьому суд не вправі при визнанні особи винною за ч.1 ст.130 КУпАП призначити інше стягнення, ніж передбачене санкцією, або перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення.

Європейським судом з прав людини у численних рішеннях висловлено правову позицію щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» було визначено критерії, за наявності одного з яких будь-яке правопорушення повинне розцінюватися як кримінальне у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатися як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального обвинувачення, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли надалі своє відображення у численних рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.

Аналіз диспозиції та санкції ч.1 ст.130 КУпАП дає підстави для висновку про те, що це правопорушення відповідає критерію кола адресатів та критерію мети і тяжкості наслідків.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене вказує на те, що зазначене правопорушення за своєю юридичною природою є подібним до кримінального обвинувачення у розумінні Конвенції, у зв`язку з чим під час розгляду цієї справи, надання оцінки доказам та вирішення питання про законність і обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне враховувати відповідні гарантії справедливого судового розгляду, а також підходи щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.

У зв`язку з наведеним, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд приймає до уваги висновки Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладені у постанові від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20, згідно з якими особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Крім того, у вказаній постанові зазначено, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Суд враховує, що хоча зазначені висновки Верховного Суду викладені у кримінальному провадженні, однак вони стосуються правової природи позбавлення права керувати транспортними засобами як заходу, спрямованого на забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому є релевантними при оцінці питання про можливість застосування позбавлення права керування транспортними засобами до особи, яка фактично керувала транспортним засобом, однак посвідчення водія не отримувала.

Тому, оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини вчинення правопорушення, а також те, що ОСОБА_1 фактично керував транспортним засобом, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім буде призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки саме такий вид стягнення є необхідним і достатнім для його виховання у дусі додержання законів України, поваги до суспільних правил та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 245, 251, 252, 268, 283, 284, 287, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень), із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Реквізити для оплати штрафу:

-отримувач коштів: ГУК у Рівненській області (21081300);

-код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494;

-банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

-рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001;

-код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.). Ставка судового збору за постанову про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб; у 2026 році це 665,60 грн.

Реквізити для оплати судового збору:

-отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

-код за ЄДРПОУ: 37993783;

-банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

-код банку отримувача: 899998;

-рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;

-код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, її захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів із дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше ніж через п`ятнадцять днів із дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через п`ятнадцять днів із дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34000,00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень).

Суддя:?підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області??????? ???Оборонова І.В.