Рішення № 138178538, 14.07.2026, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/398/26

Номер провадження 2/194/736/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Соколової Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Григор`євої А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернувся через систему «Електронний суд» до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , заборгованість за договором №2733971 від 03.08.2020 у розмірі 49200,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.08.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , був укладений договір про надання споживчого кредиту № 2733971, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб.телефону відповідача. Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Кредитного договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», які розміщені на веб-сайті Товариства. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил. 26.03.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №26032021, за яким ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. 23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Договір факторингу № 23/05/2024, за яким ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача. Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за договором, у зв`язку із чим має заборгованість в розмірі 49200,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 34200,00 грн - заборгованість по процентам. Невиконання відповідачем умов договору стало підставою для пред`явлення в суді цього позову.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 11.03.2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд цивільної справи здійснювати за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач та представник відповідача до суду не з`явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач частково визнає позовні вимоги та посилається на те, що відсутні докази надання кредиту (переказу кредитних коштів на рахунок Відповідача). Довідка, яку надав позивач не містить відомостей щодо одержувача коштів; не містить призначення платежу; не містить повного рахунку одержувача коштів, що позбавляє можливості встановити власника рахунку, з відомостей зазначених в довідці взагалі незрозуміло хто кому та з якою метою перераховував кошти. Разом з тим представник відповідача зазначає, що відбулось незаконне нарахування процентів після закінчення строку кредитування. Пунктом 1.4 Кредитного договору передбачено строк кредиту 30 днів, тобто до 02.09.2020 р. Згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до договору), термін повернення кредиту та сплати нарахованих процентів встановлено 02.09.2020 року, однак відповідно до вказаного Графіку, сума процентів за користування кредитом за 30 днів складає 4 275,00 грн. Таким чином, загальна сума до сплати станом на 02.09.2020 р. складала 19 275,00 грн. (тіло + відсотки ), але позивачем нарахована сума відсотків 34200,00 грн, що не відповідає умовами після 02.09.2020 р. позивач не мав права нараховувати відсотки за Кредитним договором. Щодо автопролонгації представником відповідача зазначено, що відповідно до умов договору продовження строку кредитування здійснюється шляхом вчинення платежу на користь кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих процентів, однак відповідачем не було здійснено жодного платежу за кредитним договором, а тому строк кредитування не продовжувався та складає 30 днів. У зв`язку з чим представник відповідача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту 15000,00 грн, зменшити розмір процентів за договором до розміру тіла кредиту. Щодо правничої допомоги відповідач вважає таку суму завищеною, необґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи. Зокрема, представником позивача завищені години, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги - як надання усної консультації, так і складання позовної заяви про стягнення боргу, у зв`язку з чим відповідач визнає розмір правничої допомоги у сумі 2000,00 грн.

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив в якому посилається на те, що відповідно до інформаційної довідки платіжного провайдера ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» 03.08.2020 року було перераховано грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 . Щодо продовження строку кредиту представник позивача зазначає, що відповідач виконав умови для застосування знижки на стандартну процентну ставку, а саме: 01.09.2020 року вніс 4275,00 грн. в зв`язку з цим нарахування процентів з дати видачі кредиту по 01.09.2021 р. здійснювалося за зниженою процентною ставкою 0,95% в день у розмірі 142,50 грн. Щодо правничої допомоги представником позивача зазначено що на підтвердження розміру правової допомоги надані усі докази, відповідно і розмір правової допомоги підлягає задоволенню в повному обсязі, у зв`язку з чим. представник позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.08.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №2733971 про надання споживчого кредиту, згідно умов якого, товариство надало споживачу кредит у розмірі 15000,00 грн, строком на 30 днів, з датою повернення кредиту яка вказана в Графіку платежів, до є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розіділ 4 цього договору (п.1.4). Відповідно до п.1.5.1 Договору знижена процентна ставка складає 0,95% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього Договору; та - у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивільного кодексу України (п. 1.5.2 Договору).

Відповідно до п. 1.7 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання Договору складає: за зниженою процентною ставкою - 347,70% річних, за стандартною ставкою складає 695,40% річних.

Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладання Договору складає: за зниженою ставкою 19275,00 грн, за стандартною ставкою 23550,00 грн.

Договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором «С437047».

Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Також, 03.08.2020 року відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора «С437047», який містить умови кредитування.

Відповідно до повідомлення ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 09.02.2026 року за вих. №6546-ВП, відповідно до угоди на переказ коштів №ВП-200417-1 від 20.04.17, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 03.08.2020 перерахувало 15000,00 грн на картку № НОМЕР_2 , код авторизації: 437515, номер транзакції в системі WayForPay creditplus-9461777.

На запит суду, АТ КБ "ПриватБанк" надав виписку та повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту НОМЕР_3 , випискою за договором б\н за перод з 03.08.2020-08.08.2020 підтверджено зарахування переказу на суму 15000,00 грн. - 03.08.2020.

26.03.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 26032021, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з додатку №1 до Договору факторингу № 26032021 від 26.03.2021 Реєстр боржників від 26.03.2021,ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №2733971 у сумі 49200,00 грн.

23.05.2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 23/05/24, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» передає (відступає) ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно з Реєстром заборгованостей № 1 від 23.05.2024 року та витягом з реєстру заборгованостей №1 до Договору факторингу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №2733971 у сумі 49200,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданим ТОВ «АВЕНТУС Україна» за договором №2733971 від 03.08.2020 року, відповідач має заборгованість у розмірі 49200,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 34200,00 грн - заборгованість по процентам. Однак відповідачем ОСОБА_1 01.09.2020 року було сплачено частково суму процентів у розмірі 4275,00 грн.

З розрахунку заборгованості ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за договором №2733971 від 03.08.2020 року, відповідач має заборгованість за період з 26.03.2021 по 13.02.2026 року у розмірі 49200,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 34200,00 грн - заборгованість по процентам.

Доказів, які б спростовували факт укладення договору позики, факт відсутності заборгованості за вказаним договором відповідачем суду надано не було.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

У відповідності до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підпису електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Кредитний договір, на підставі якого позивачем вимагається стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень Закону, правових позицій та встановлених обставин справи, суд бере до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, стороною відповідача до суду не надано, відомостей про те, що правомірність укладеного договору оскаржувалася, також суду не надано.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. В ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання в наслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц).

Враховуючи відсутність оплати за Договором №2733971 від 03.08.2020 року з боку відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 15000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування позикою, суд приходить до такого висновку.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема,справедливість, добросовісність та розумність.

За правилами ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

За змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Частинами 5 та 7 статті 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку проте,що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим, на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Так, розділом 1 Договору №2733971 від 03.08.2020 року визначено предмет договору та розрахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків, відповідно до яких сума кредиту становить 15000,00 грн., строк кредиту 30 днів, з 03.08.2020 по 02.09.2020 зі зниженою процентною ставкою 0,95% в день від суми кредиту, за стандартною процентною ставкою 1,90 % в день від суми кредиту.

При цьому, відповідно до п.1.8 Договору орієнтована загальна вартість кредиту при застосуванні зниженої процентної ставки складає 19275,00 грн, за стандартною ставкою складає 23550,00 грн.

Суд вважає, що передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст.3 п. 6, ст.509 ч.3 та ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 15000,00 грн., який на переконання суду, буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру суми позики, а саме: до 15000,00 грн.

Отже, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача належить стягнути заборгованість у розмірі 30000,00 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15000,00 грн. та заборгованість за відсотками 15000,00 грн.

Щодо заявленої відповідачем вимоги про стягнення з позивача на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги представником відповідача надано: договір № 02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правової допомоги; заявка на надання юридичної допомоги № 1877 від 01.01.2026 року; витяг з Акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року; прас-лист АО «Лігал Ассістанс» затверджений Рішенням Загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025 року.

Відповідно до витягу з акту про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року слідує, що послуги, які надавалися позивачу адвокатом полягають у тому, що адвокат здійснив у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором №2733971 а саме: надання усної консультації з вивченням документів та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду

Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 9756,09 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім цього, сплачена сума судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1623,41 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265,274, 280-282,352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження за адресою: вул.Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, м.Київ, 03150) заборгованість за Договором №2733971 про надання кредиту від 03.08.2020 року у розмірі 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок), з яких заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15000,00 грн. та заборгованість за відсотками 15000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження за адресою: вул.Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, м.Київ, 03150) судовий збір у сумі 1623,41 грн (одна тисяча шістсот двадцять три гривні 41 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 9756,09 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість гривень 09 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково шляхом подання письмової апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Копію рішення направити сторонам.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження за адресою: вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, м.Київ, 03150));

Представник позивача: Пилипчук Сергій Валерійович, РНОКПП НОМЕР_5 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 );

Представник відповідача: Карлаш Іван Анатолійович, РНОКПП НОМЕР_6 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 13 липня 2026 року.

Головуючий суддя Ю.І. Соколова