Рішення № 138178031, 14.07.2026, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/4734/25

провадження №2/176/536/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 липня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Гусейнова К.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2025 року позивач звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 27280,4 грн, судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.10.2017 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укласти угоду було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета Кредиту: для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка 39,99% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

АТ «Альфа Банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Отже, відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.

Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.

Станом на 23.02.2021 року за кредитним договором загальна сума заборгованості за кредитом становить 27280,4 гривень.

22.02.2021 року між АТ «Альфа Банк» та ТОВ «ФК Форт» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК ФОРТ».

В подальшому, 23.02.2021 року між ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачем станом на 23.02.2021 року обліковується заборгованість у розмірі 27280,4 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином. Заперечень від представника позивача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, не надходило.

Відповідачу ОСОБА_1 , відповідно до вимог ЦПК України, за відомим місцем реєстрації та проживання останньої, направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками. Надано строк для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву з наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву.

10 лютого 2026 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У відзиві відповідач ОСОБА_1 зазначає, що ознайомившись з позовною заявою ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

По-перше, відповідач стверджує, що договір споживчого кредиту між ОСОБА_1 не укладався. Означений факт підтверджується його відсутністю. Позивач обґрунтовує стягнення заборгованості за кредитним договором тим фактом, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 03.10.2017 року був укладений договір оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки відкриття відновлювальної кредитної лінії та заявою анкетою. Однак, відповідач стверджує, що жодних кредитних договір вона не підписувала.

Відповідач не підписувала та не ознайомлювалася з правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту АТ «Альфа-Банк».

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на умови обслуговування фізичної особи які опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням, АТ «Альфа-Банк»).

Крім того до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, не можуть бути застосовані, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (АТ «Альфа-Банк») неодноразово змінювалися самим позивачем в період - з часу виникнення спірних правовідносин (03.10.2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Таким чином кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, на думку відповідача, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

По-друге, щодо стягнення з відповідача процентів у розмірі 23280,40 гривень ОСОБА_1 зазначає наступне. ОСОБА_1 згідно позовної заяви нібито отримала 4000,00 гривень, а процентів нараховано на 23 280,40 гривень.

Згідно із ч. 2, п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Також, відповідач звертає увагу суду, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу.

Правовідносини за договором оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки відкриття відновлювальної кредитної лінії від 03.10.2017 року та заявою анкетою про надання споживчого кредиту та відповідачем виникли 03.10.2017 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу від 23.02.2021 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином. Отже, на думку відповідача, на час укладення даного договору у ТОВ «ФК ФОРТ» було відсутнє право вимоги до відповідача, за зазначеним вище кредитним договором.

На думку відповідача, враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за договором № 6297362 про надання споживчого кредиту та відповідачем, що виникли 22.02.2021 року, на першому етапі від первісного кредитора АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК ФОРТ», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора.

Підсумовуючи вищенаведене, відповідач вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 9200,00 гривень в повному обсязі. Вважає розмір витрат на правничу допомогу не співмірним з часом, який витрачений адвокатом та складністю справи.

18 лютого 2026 року від позивача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить позов задовольнити в повному обсязі. Позивач зазначає, що разом із позовною заявою ним було надано акцепт відповідача (Заяву-Анкету про прийняття публічної пропозиції) про отримання кредиту, в якій вказано всі істотні умови договору банківського кредиту згідно оферти АТ «Альфа Банк», яка розміщена у публічному доступі (посилання на оферту АТ «Альфа Банк» вказано в самій даній Заяві-Анкеті відповідача). На підтвердження прийняття даної акцепти відповідача АТ «Альфа Банк» було вчинено конклюдентні дії, а саме видано кредит відповідачу, що підтверджується випискою по рахунку, яка надана разом із позовною заявою.

Отже, позивач звертає увагу суду, що укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем відбувалось саме шляхом прийняття оферти (пропозиції) відповідачем від АТ «Альфа Банк» (прийняття оферти Відповідачем від АТ «Альфа Банк» шляхом подання Заяви-Анкети (акцепти) і є укладеним кредитним договором, оскільки всі суттєві умови кредитного договору чітко вказані в Заяві-Анкеті відповідача (акцепті) на оферту АТ «Альфа Банк» на отримання кредиту, що розміщена у публічному доступі).

На думку позивача, такий порядок укладення кредитного договору жодним чином не суперечить діючому законодавству, оскільки відповідачем у письмовій формі було надано до АТ «Альфа Банк» Заяву-Анкету, у відповідності до публічної оферти АТ «Альфа Банк» (саме на цих умовах і було видано кредит відповідачу).

Крім того, позивач вважає, що надані ним виписки по рахунку є доказами видачі кредиту відповідачу у розумінні вимог законодавства.

Позивач також звертає увагу суду, що з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому не відмовився від договору протягом 14 днів, як це передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

Таким чином, на думку позивача, незгода відповідача із розміром процентів є лише спробою відмови від прийнятих на себе зобов`язань.

Щодо посилання відповідача на незгоду із не набуттям позивачем права вимоги, позивач зазначає наступне.

22.02.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК ФОРТ» було укладено договір факторингу (міститься в матеріалах справи), у відповідності до умов якого АТ «Альфа-Банк» передав (відступив) ТОВ «ФК ФОРТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ФОРТ» прийняв належні АТ «Альфа-Банк» права вимоги до боржників, вказані у додатку N 1-1 до договору факторингу.

Згідно з п. 2.2 договору факторингу, визначено право вимоги, що відступається відповідно до даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.

Факт виконання умов договору факторингу від 22.02.2021 року підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 22.02.2021 року та платіжним дорученням, за яким ТОВ «ФК ФОРТ» перераховано на рахунок АТ «АЛЬФА-БАНК», зазначені у п.4.2. договору факторингу суму грошових коштів.

Вказане свідчить про беззаперечний факт набуття ТОВ «ФК ФОРТ» права вимоги до Відповідача за спірним кредитним договором.

В подальшому, аналогічно із Договором факторингу від 23.02.2021 року, що був укладений між позивачем та ТОВ «ФК ФОРТ» (факт виконання умов договору факторингу від 23.02.2021 року підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 23.02.2021 року та платіжним дорученням, за яким позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «ФК ФОРТ» грошові кошти на виконання умов цього договору).

Таким чином, на думку позивача, вищевказані факти беззаперечно підтверджують факт повного набуття позивачем права вимоги до відповідача та необґрунтованість доводів відповідача в цій частині.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 09.10.2017 між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 була підписана оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно умов якої ОСОБА_1 отримала кредитні кошти з лімітом у розмірі 200000 грн. Процентна ставка встановлена фіксована у розмірі 39,99 % річних. Обов`язковий мінімальний платіж 7% від суми загальної заборгованості, але не менше 50 грн (а.с.6).

Під час укладення вищевказаної угоди, відповідачем ОСОБА_1 власноручно підписано Паспорт споживчого кредитування, яка надається АТ «Альфа-Банк», в якому викладені погоджені сторонами умови, на яких АТ «Альфа-Банк» надає відповідачу грошові кошти у кредит (а.с.6 зворот).

Відповідачем ОСОБА_1 перед укладенням договору була заповнена Анкета про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк», де зазначені її особисті дані (а.с.7).

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором AT «Альфа-Банк» виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу в розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по особовим рахункам відповідача ОСОБА_1 за період з 09.10.2017 року по 22.02.2021 року (а.с.23-31).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості згідно кредитного договору №630751127 від 09.10.2017 року станом на 22.02.2021 складає 27280,4 грн (а.с.32).

22.02.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт» було укладено Договір факторингу №1, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступає ТОВ «ФК Форт», а ТОВ «ФК Форт» набуває належне АТ «Акцент-Банк» право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку №1-1 до Договору (а.с.8-13).

На підтвердження відступлення права вимоги позивачем надано суду Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 22.02.2021 року до Договору Факторингу №1, платіжне доручення №35 від 23.02.2021 року та Витяг з додатку до договору факторингу №1 від 22.02.2021 року (а.с.13,13 зворот, 21).

23.02.2021 року між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено Договір факторингу №01-23-2/21, відповідно до якого ТОВ «ФК Форт» відступає ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуває належне ТОВ «ФК Форт» право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку №1-1 до Договору (а.с.14-18).

На підтвердження відступлення права вимоги позивачем надано суду Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 23.02.2021 року до Договору Факторингу №01-23-02/21, платіжне доручення №129 від 23.02.2021 року та Виписку з додатку до договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021 року (а.с.19, 20, 22).

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно положень ч.ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, є договором приєднання, що визначено уст. 634 ЦК України.

При цьому, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.

Позивачем надано суду письмову форму укладеної між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 09.10.2017 року (а.с.6).

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору. Станом на момент розгляду справи кредитний договір недійсним не визнавався.

Крім того, з вищевказаної виписки по рахунку за період з 09.10.2017 по 22.02.2021 вбачається, що відповідач була активним користувачем. Крім того, відповідачкою неодноразово збільшувався розмір кредитного ліміту.

Суд також звертає увагу на те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, та береться судом до уваги у сукупності з іншими доказами.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язувався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором. Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором. Станом на 20.12.2021 загальна сума заборгованості за кредитом становить 27280,4 грн.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення нею зобов`язання щодо їх повернення.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем доведено позовні вимоги згідно з розрахунком заборгованості станом на 22.02.2021 року за кредитним договором між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 в розмірі 27280,4 гривень.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо того, що позивачем не надано доказів переходу до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» права вимоги до відповідача за кредитним договором та вважає, що позивач надав всі необхідні докази переходу права вимоги.

Витяг з додатку до Договору факторингу від 22.02.2021 року та Виписка з додатку до договору факторингу №1 від 23.02.2021 року Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» містить всі необхідні дані, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 09.10.2017 року на загальну суму 27280,4 грн, яка складається із залишку по тілу кредиту 21231,02 грн, залишку заборгованості за штрафними санкціями 6049,38 грн. Крім того, витяг та виписка з додатку до договорів факторингу містить підписи та печатку АТ «Альфа-Банк», ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору була ознайомлена, підписала договір і отримала кредит, однак, всупереч умовам кредитного договору, не виконала своїх зобов`язань щодо повернення наданого їй кредиту.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачкою грошових коштів та порушення нею зобов`язання щодо їх повернення, тому заборгованість за кредитним договором визначена станом на 22.02.2021 у розмірі 27280,4 грн є доведеною та обґрунтованою.

Таким чином, судом встановлено, що ПАТ «Альфа-Банк» виконало свої обов`язки за кредитним договором від 09.10.2017 року, в той час як відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» в загальному розмірі 27280,4 гривень (а.с.22).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» слід стягнути заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 27280,4 грн, а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 9200 грн суд зазначає наступне.

За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до позову долучено копію Договору №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 року; копію платіжної інструкції №2708 від 10.06.2025 року на суму 9200 грн, Акт №4 приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025 року, в якому зазначено, що загальна вартість наданих послуг складає 9200 грн та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.33-36).

З платіжної інструкції №2708 від 10.06.2025 року вбачається, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було сплачено 9200 грн за надання правничої допомоги згідно договору №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 року (а.с.36).

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 9200,00 грн, суд приймає до уваги викладене нижче.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Тому суд, при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, враховує заперечення відповідача про стягнення судових витрат на правову допомогу, а також те, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 4600,00 грн витрат на правову допомогу. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.141, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ІКЮО 40340222, що знаходиться за адресою: 03035, м.Київ, пл.Солом`янська, 2, заборгованість за Кредитним договором від 09.10.2017 року у розмірі 27280 (двадцять сім тисяч двісті вісімдесят) гривень 40 коп.

Стягнути з з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ІКЮО 40340222, що знаходиться за адресою: 03035, м.Київ, пл.Солом`янська, 2, судовий збір у розмірі 3028 грн та 4600 гривень - витрати на правову допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ