Ухвала суду № 138177701, 13.07.2026, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 237/3077/20

1-кп/171/804/26

УХВАЛА

13 липня 2026 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Апостолове кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2202005000000115 від 22.06.2020 по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк Донецької області, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.260, ч. 2 ст.110 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08.06.2026 прокурор Покровської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулася з клопотанням про обрання з відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до вирішення питання про його застосування в порядку, передбаченому ч.6 ст.193 КПК України.

В обґрунтування вказує про те, що 03.10.2018 ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, а саме у м. Донецьку, усвідомлюючи, що діяльність «ДНР» та не передбачених законом збройних формувань, що входять до її складу, є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, вступив у змову із іншими учасниками не передбаченого законом збройного формування «ДНР» та увійшов до його складу, добровільно вступивши як рядовий до не передбаченого законом збройного формування - « НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони (в/ч НОМЕР_2 ) ДНР» з метою безпосередньої участі в злочинній діяльності щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України.

В подальшому, з 08.09.2019 ОСОБА_5 продовжив службу у вищевказаному не передбаченому законом збройному формуванні у званні єфрейтора, а 03.10.2019, перебуваючи у м. Донецьку у складі « НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони (в/ч НОМЕР_2 )», уклав так званий «контракт о прохождении военной службьі» з «министерством обороньi «ДНР» строком на 1 рік (до 03.10.2020), продовживши свою злочинну діяльність.

Вступивши до складу вказаного не передбаченого законом збройного формування «ДНР» та обравши позивний « ОСОБА_6 », ОСОБА_5 був забезпечений військовою камуфльованою формою одягу російського зразка, а також вогнепальною зброєю (автоматом) і боєприпасами до неї, та зобов`язався дотримуватися встановлених правил поведінки і виконувати визначені йому функції рядового «номер рахунку», зокрема:

- заступав зі зброєю на чергування з охорони об`єктів не передбачених законом збройних формувань;

- ніс бойові чергування на лінії розмежування, які полягали у спостереженні за повітряним простором з метою не допущення потрапляння на тимчасово окуповану територію безпілотних літаючих пристроїв та літаючих засобів;

- приймав участь у бойових навчання в складі підрозділу, де відпрацьовував навики поводження зі зброєю;

- виконував злочинні накази ватажків не передбачених законом збройних формувань «ДНР», тощо.

Основним місцем дислокації ОСОБА_5 у складі « НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони (в/ч НОМЕР_2 )» було АДРЕСА_3 .

Вступаючи до складу не передбаченого законом збройного формування «ДНР», ОСОБА_5 був достовірно обізнаним, що даний підрозділ «ДНР» відноситься до збройного формування, а саме - має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, які носять формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), має воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції/операції Об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей України) та ставить перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об`єктах, обладнання на території зазначених районів Донецької області так званих «блок постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України та іншим військовим формуванням України) та має для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю автомати, бойові припаси (патрони) та військову техніку.

Крім того, ОСОБА_5 усвідомлював, що зазначене не передбачене законом збройне формування «ДНР» не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про Національну поліцію», «Про державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими визначено створення та функціонування збройних формувань України.

22.06.2020 ОСОБА_5 затриманий працівниками прикордонної служби України поблизу с. Березове Мар`їнського району Донецької області.

Так, в період з 03.10.2018 до 22.06.2020 (моменту затримання) ОСОБА_5 , діючи умисно, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, приймав участь у не передбачених законом збройних формуваннях «ДНР», забезпечуючи реалізацію цілей та завдань її силового блоку.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується в участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

03.10.2018 ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, а саме у м. Донецьку, діючи умисно, з метою зміни меж території та державного Кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме у силовий спосіб, керуючись власними ідеологічними та корисливими мотивами, добровільно вступив у змову із іншими учасниками незаконних збройних формувань «ДНР» та увійшов до складу силового блоку «ДНР», а саме до незаконного збройного формування - « НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони (в/ч НОМЕР_2 )» як рядовий.

В подальшому, з 08.09.2019 ОСОБА_5 продовжив службу у вищевказаному не передбаченому законом збройному формуванні у званні єфрейтора, а 03.10.2019, перебуваючи у м.Донецьку у складі « НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони (в/ч НОМЕР_2 )», уклав так званий «контракт о прохождении военной службьі» з «министерством оборони «ДНР» строком на 1 рік (до 03.10.2020), продовживши свою злочинну діяльність.

Вступивши до складу вказаного не передбаченого законом збройного формування «ДНР» та обравши позивний « ОСОБА_6 », ОСОБА_5 був забезпечений військовою камуфльованою формою одягу російського зразка, а також вогнепальною зброєю (автоматом) і боєприпасами до неї, та, у співучасті з іншими учасниками вказаного формування виконував визначені йому функції рядового «номер рахунку», зокрема:

- заступав зі зброєю на чергування з охорони об`єктів не передбачених законом збройних формувань;

- ніс бойові чергування на лінії розмежування, які полягали у спостереженні за повітряним простором з метою не допущення потрапляння на тимчасово окуповану територію безпілотних літаючих пристроїв та літаючих засобів;

- приймав участь у бойових навчання в складі підрозділу, де відпрацьовував навики поводження зі зброєю;

- виконував злочинні накази ватажків не передбачених законом збройних формувань «ДНР», тощо.

Основним місцем дислокації ОСОБА_5 у складі « НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони (в/ч НОМЕР_2 )» було АДРЕСА_3 .

22.06.2020 ОСОБА_5 затриманий працівниками прикордонної служби України поблизу АДРЕСА_4 .

Таким чином, в період з 03.10.2018 до 22.06.2020 ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, будучи учасником не передбаченого законом збройного формування, за попередньою змовою групою осіб чинив збройний опір військовослужбовцям Збройних Сил України та правоохоронних органів України, задіяних у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняючи умисні дії з метою зміни меж території та державного Кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисних дій, за попередньою змовою групою осіб, з метою зміни меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.

Прокурор зазначає, що для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час виникла необхідність в застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яка обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити спробу переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, зареєстрований та мешкає на території України тимчасово непідконтрольній українській владі, підтримує зв`язки з учасниками непередбачених законом збройних формувань терористичної організації «донецька народна республіка», не має офіційного місця роботи, що дає йому можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 25.01.2022 стосовно ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Відповідно до відомостей ІКС ІПНП ОСОБА_5 станом на 24.02.2022 перебував у ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор», який на теперішній час перебуває на непідконтрольній Україні території.

Всі ці чинники дають ґрунтовні підстави вважати, що у разі затримання ОСОБА_5 не стане виконувати свої процесуальні обов`язки, передбачені КПК України, у тому числі щодо явки до органу досудового розслідування, та з метою уникнення від покарання, яке йому загрожує в разі доведення його винуватості в суді, продовжить дії, направленні на переховування від суду, оскільки ризик втечі ним буде розцінений менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування і процедура виконання покарання тобто існує реальний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Всі фактори у своїй сукупності беззастережно доводять факт можливості переховування ОСОБА_5 від суду та виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе попередити цей ризик.

Крім того, прокурор зазначає, що в ході досудового розслідування слідством встановлено та допитано свідків, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_5 триваючого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України. Їх покази мають істотне значення для досудового розслідування та подальшого судового розгляду і дадуть максимально виконати вимоги ст. 2 КПК України, в частині захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Вважає, що ОСОБА_5 може незаконно вплинути на цих свідків шляхом погроз, вмовляння або іншим чином задля зміни ними своїх показів та його користь.

Зазначає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи викладене, вважає що обвинувачений ОСОБА_5 з метою зміни правдивих свідчень свідків, здійснить спроби незаконно на них впливати, тобто існує реальний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор зазначає, що відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_5 почав здійснювати свою злочинну діяльність на початку жовтня 2014 року та здійснює її дотепер, тобто вчиняє триваючий злочин. Таким чином встановлено, що ОСОБА_5 схильний до вчинення злочинів, тяжких та особливо тяжких, у тому числі проти цивільного населення та які посягають на основи національної безпеки та існування Держави України, що прямо доводить той факт, що перебуваючи на волі, останній продовжить свою злочинну діяльність.

Враховуючи викладене, сторона обвинувачення вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити й інші кримінальні правопорушення, тобто наявний реальний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор посилається на те, що неможливість застосування інших запобіжних заходів відносно обвинуваченого пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала, з підстав викладених в ньому, просила клопотання задовольнити.

Захисник не заперечив щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши пояснення прокурора, захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання та кримінального провадження, зважаючи на те, що слідством доведено наявність достатність підстав вважати, що обвинувачений переховується від органів досудового розслідування та суду, перебуває на тимчасово окупованій території України, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У провадженні Апостолівського районного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 2202005000000115 від 22.06.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.260, ч. 2 ст.110 КК України.

Зазначене свідчить, що ОСОБА_5 набув статусу обвинуваченого у вказаному кримінальному провадженні.

Згідно положень ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Однією з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ вказує: Суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.

Європейський суд з прав людини також зазначав, що хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Положеннями ч.1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

При вирішенні питання обрання запобіжного заходу суд погоджується із доводами прокурора про те, що існують ризики, передбачені пунктами 1,3,5 ч.1ст. 177 КПК України.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 25.01.2022 стосовно ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Відповідно до відомостей ІКС ІПНП ОСОБА_5 станом на 24.02.2022 перебував у ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор», який на теперішній час перебуває на непідконтрольній Україні території.

З клопотання вбачається, що на даний час обвинувачений ОСОБА_5 перебуває на не підконтрольній органам державної влади та місцевого самоврядування України території, де переховується від суду; перебуваючи на волі може продовжувати злочинну діяльність; в ході досудового розслідування встановлено та допитано свідків по даному кримінальному провадженню.

В пункті 36 Рішення від 20.05.2010, яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих обвинувачень, можна виправдано вважати, що такий ризик існує.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, зареєстрований та мешкає на території України тимчасово непідконтрольній українській владі.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого у даному випадку не суперечить приписам п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, оскільки наведені дані про особу обвинуваченого не гарантують запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено.

Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що у випадку розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, обвинуваченого після затримання цієї особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.

Також суд при постановленні ухвали враховує положення ч. 4 ст. 183 КПК України, де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

Разом з тим у зв`язку із оголошенням обвинуваченого у розшук, судове провадження відносно ОСОБА_5 підлягає зупиненню відповідно до ст. 335 КПК України.

Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 335, 395 КПК України, суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Покровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2202005000000115 від 22.06.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.260, ч.2 ст.110 КК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Провадження у справі щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.260, ч.2 ст.110 КК України, зупинити до розшуку обвинуваченого.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід розглядається судом після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Покровської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1