Рішення № 138177363, 13.07.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1424/25

Номер провадження по справі 2/387/59/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Перепелицею В.Д.

за участю:

позивачки ОСОБА_1

представника позивача Буреги І.В.

відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Добровеличківська селищна рада Новоукраїнського району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Добровеличківського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бурега Ігор Володимирович, з вимогами до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Добровеличківської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення на користь позивачки аліментів на утримання дітей.

Стислий виклад позиції позивача та відповідачів

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від шлюбу мають дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_2 зустрічалась із відповідачем ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , від якого завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_6 народила доньку ОСОБА_4 . Позивачка забрала до себе додому в с. Липняжка з пологового будинку свою дочку ОСОБА_2 та внучку Сніжану, які до жовтня 2015 року там проживали, а батько дитини проживав окремо. В листопаді 2015 року відповідач ОСОБА_3 відповідачку ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_7 забрав в с. Маркове до будинку батьків де вони спільно проживали декілька місяців. На початку 2016 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_7 почали проживати в будинку рідної тітки ОСОБА_8 та проживали там на протязі 8 років. Під час спільного проживання у них народилися ще дві дитини, а саме ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Коли ОСОБА_7 виповнилось 9 років, позивачка забрала дитину проживати до себе додому в с. Липняжка, оскільки батьки її вихованням та доглядом не займались, а також ОСОБА_3 застосовував до дитини фізичну силу, за що був засуджений.

В березні 2024 року відповідачі перестали співмешкати та роз`їхались, а відповідачка ОСОБА_2 повернулась з дітьми до позивачки в с. Липняжка.

Судовим наказом Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26.04.2024 з відповідача ОСОБА_3 стягнуто аліменти на трьох дітей, які він не сплачує, в результаті чого виникла заборгованість по аліментах.

Син ОСОБА_10 проживав постійно у матері відповідача ОСОБА_11 , яка займалась його вихованням та доглядом, а батьки самоусунулись.

Меншу доньку ОСОБА_12 позивачка влаштувала в дитячий садок в с. Липняжка та допомагала відповідачці з її вихованням та утриманням.

15.07.2025 позивачка подала заяву до поліції про розшук відповідачки ОСОБА_2 , яку було розшукано та встановлено, що вона проживає в с. Маркове з іншим чоловіком. До цього часу відповідачка неодноразово покидала дітей.

Діти ОСОБА_7 та ОСОБА_12 перебувають на повному матеріальному забепеченні позивачки. При цьому діти, зокрема, ОСОБА_7 , має захворювання та навчається індивідуально з педагогом в с. Липняжка, супроводжує її позивачка.

Син відповідачів ОСОБА_10 навчається у Марківській філії Липнязького ліцею імені Юрія Обжиляна в 3 класі та проживає разом з бабусею ОСОБА_4 ..

В свою чергу, відповідачі, які є батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_12 ухиляються від участі у вихованні дітей. Відпоповідач ОСОБА_3 з народження доньок та по даний час, а відповідачка ОСОБА_2 з липня 2024 року та по даний час не виконують та не здійснюють жодних дій, спрямованих на виховання дітей, не забезпечують їх необхідним харчуванням, лікуванням не займаються, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання. Відповідачі не спілкуються з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надають дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу, не створюють умов для отримання ними у подальшому освіти.

Відповідачка ОСОБА_2 у відзиві від 23.10.2025 заперечує проти позову. Зазначає, що отримамавши позовну заяву за підписом матері була шокована та спантеличена. ЇЇ стан та обурення від даної ситуації не дає їй спокою. Агрументи, що наведені позивачкою в позовній заяві, не відповідають дійсності. Позивачка (мати відповідачки) перешкоджає їй протгом останнього часу бачити своїх доньок ОСОБА_7 та ОСОБА_13 та унемежливила спілкування з ними. Просить відмовити позивачці у позовних вимогах.

Відповідач ОСОБА_3 направив до суду відзив на позовну заяву від 24.10.2025, який не містить підпису відповідача, тому, в порядку приписів ч. 4 ст. 183 ЦПК України, залишений судом без розгляду.

Позиція учасників справи в судовому засіданні

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Бурега І.В. підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, наведених в позовній заяві. Позивачка додатково наголосила на безвідповідальному ставленні відповідачки ОСОБА_2 до батьківських обов`язків. Вказала на наявність у ОСОБА_7 та ОСОБА_12 певних захворювань, які потребують невідкладного лікування, тоді як відповідачка ОСОБА_2 на ці обставини не звертала належної уваги. Щодо відповідача ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_1 наголосила на проявах домашнього насильство з його боку в адресу як відповідачки ОСОБА_2 , так і дітей.

Відповідачка ОСОБА_2 заперечила проти позову. Пояснила, що з відповідачем ОСОБА_3 проживали спільно біля 9 років. За час спільного проживання у них народилося трьоє дітей, доньки ОСОБА_7 і ОСОБА_12 та син ОСОБА_10 . Проживали в с. ОСОБА_14 , де ОСОБА_7 ходила до початкової школи 1-3 класи. У 2023 році, за ініціативою її матері позивачки ОСОБА_1 , ОСОБА_7 почала проживати біля ОСОБА_1 в с. Липняжка, де пішла до школи. В березні 2024 року вони з відповідачем ОСОБА_3 розійшлися, він забрав сина ОСОБА_10 проживати до своєї матері ОСОБА_4 , а вона з молодшою донькою ОСОБА_12 переїхала до матері, де проживала до 2025 року. Проте, в серпні 2025 року у них з матір`ю сталася сварка в результаті якої її вигнали з дому, а діти залишились біля матері. На протязі всього часу вона вживала заходів щоб бачитися з доньками, приходила до школи де навчається ОСОБА_7 та до дитячого садочка, який відвідує ОСОБА_12 , проте їй чиняться перешкоди у спілкуванні з дітьми. Також приїздила до місця проживання позивачки ОСОБА_1 разом з працівниками поліції, однак в будинку нікого не було, тому побачити дітей та забрати їх не вдалося. Щодо доводів позивачки відносно стану здоров`я доньок, вказала, що за час спільного проживання з ними, діти були здоровими, ОСОБА_7 ходила до школи, її успіхи в навчанні були хороші, вона постійно допомагала їй у навчанні. Наголосила, що позивачка ОСОБА_1 налаштовує доньок проти неї, тому у дітей така реакція при зустрічі з нею. Зазначила, що наразі спільно зі своїм співмешканцем шукають у найм будинок в селищі Добровеличківка, мають наміри переїхати до Добровеличківки, забрати дітей, влаштувати їх до школи та проживати разом. Просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 заперечив проти позову. Зазначив, що з самого початку відносин з відповідачкою ОСОБА_2 , позивачка ОСОБА_1 чинила постійні перешкоди, ще у 2014 році він з ОСОБА_2 подали заяву до РАЦУ , і коли до сільської ради прийшло свідоцтво про реєстрацію шлюбу, ОСОБА_2 повідомила позивачку ОСОБА_1 про це, та остання змусила її відмовитися йти укладати шлюб. Ще до народження ОСОБА_7 він робив ремонт у батьківській хаті, щоб забрати ОСОБА_2 разом з дитиною проживати спільною сім`єю. Проте, після народження доньки і до осені 2015 року, позивачка не відпускала ОСОБА_15 зі ОСОБА_7 . І лише восени 2015 року вдалося перевезти ОСОБА_15 з донькою до свого дому, де були створені усі умови для комфортного проживання. За час спільного проживання у дітей була своя кімната, старші діти ОСОБА_7 та ОСОБА_10 ходили до школи, а ОСОБА_12 до садочку. З боку адміністрації шкоди і вихователів садочку до відповідачів, як до батьків, не було жодних претензій чи зауважень. Увесь цей час відповідач забезпечував родину фінансово, а з 2024 року сплачує аліменти на утримання трьох дітей, при тому, що син ОСОБА_10 проживає разом з його матір`ю та перебуває на повному його забезпеченні. Заборгованості зі сплати аліментів у нього немає. Пояснив, що певною мірою може зрозуміти позицію позивачки з приводу бажання позбавити його батьківських прав відносно доньок, проте не розуміє чому таке ставлення у позивачки до своєї рідної доньки. Наголосив на тому, що сторона позивача вводить суд в оману, оскільки судимості він не має. Вважає, що в діях позивачки прослідковується виключно меркантильний інтересах. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, в письмових поясненнях №01-21/378/1 від 30.06.2026, просив провести судове засідання без участі представника органу опіки та піклування. Одночасно повідомив наступне. ОСОБА_2 в період з березня 2024 року по липень 2025 року разом з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживала поруч із ОСОБА_1 .. Протягом зазначеного періоду до органу опіки та піклування не надходило інформації чи звернень щодо неналежного стану здоров`я дітей або неналежного виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків. З Липня 2025 року по теперішній час ОСОБА_2 підтримує зв`язок із дітьми, відвідує їх у закладах освіти та надає матеріальну допомогу. ОСОБА_3 протягом останніх двох років спільно із сім`єю не проживає, однак виконує обов`язок щодо матеріального утримання дітей шляхом сплати аліментів. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 18.05.2026 №168/26-27, складеного Кропивницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, при порівнянні матеріалів спостереження за ОСОБА_4 за 2023 та 2026 роки встановлено негативну психологічну динаміку стану дитини: від часткового збереженого емоційного та комінукативного функціонування до вираженої емоційної пригніченості та тривожності. Зазначений психологічний стан дитини може бути пов`язаний з розлученням з матір`ю та подіями, що відбуваються в її житті на даний час. За наведеного, Добровеличківська селищна рада, як орган опіки та піклування, не підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд при вирішенні справи врахувати позицію органу опіки та піклування, викладену у висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав від 28.10.2025 за № 179.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні 17.02.2026 повідомила, що працює вчителем у Липнязькому ліцеї імені Юрія Обжеляна, навчає Сніжану. Показала, що ОСОБА_7 прибула до школи в 4 клас у 2023 році. Привели її бабуся та тітка. На початку дитина не йшла на контакт, була замкнутою, не спілкувалася з дітьми, на протязі шести місяців не контакувала. Зошити на перевірку здавала, домашнє завдання виконувала за допомогою бабусі. Сніжана на початку не вміла тримати ручку, вдома бабуся прив`язувала нитку до ручки, а потім купили тринажер за допомогою якого дитина навчилась тримати ручку. Сніжана не відповідала на уроках, руки не піднімала, з дітьми не спілкувалась. В їдальню ходила тримаючись за її (свідка) руку. Бабуся з тіткою завжди були на зв`язку, відвідували школу, батьківські збори, шкільні свята. З часом ОСОБА_7 почала адаптовуватися, почала дружити з хлопчиком, піднімати руку на уроках, стала активнішою. Одного разу, під час уроку до школи прийшла ОСОБА_2 , підішла до класу разом з директором школи і директор повідомила, що прийшла мама ОСОБА_7 та бажає з нею поспілкуватись, на що свідок повідомила, що ще 15 хвилин уроку, після цього ОСОБА_7 зможе вийти. Коли свідок зайшла до класу, ОСОБА_7 плакала та трималась руками за парту. Після уроку вони пішли до їдальні , коли повертались назад до класу, біля нього стояли директор школи, психолог, бабуся та мама. Директор покликала Сніжану до себе, яка обняла її за ногу, і всю зустріч з мамою дитина трималась за ногу директора, а з мамою відмовилась спілкуватися. Другий раз була зустріч з мамою і перший раз з батьком була на батьківських зборах у 4 класі. Третій раз мати з`явилася сама на випуск у 4 класі, під час якого діти вручали квіти батькам, то ОСОБА_7 подарували квіти бабусі, а не мамі. Свідок також показали, що одного разу ОСОБА_7 малювала малюнок своєї сім`ї на якому намалювала себе, бабусю та сестричку. На запитання чи є батько та де він, дитина напружилась та сказала, що батька немає, він її ображав.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні 17.02.2026 повідомила, що являється матірю чоловіка другої доньки позивачки та добре знає ситуацію, що склалася у цій родині. Свідок показала, що вона з ОСОБА_1 проживає по сусідству і часто приходила в гості. При цьому у 9 років ОСОБА_7 не розмовляла, була замкнута, забивалась в куток та кусала собі нігті. Коли ОСОБА_7 бачила її чоловіка, вона напружувалась, з чого свідок зрозуміла, що вона боїться чоловіків. Коли вони заходили до магазину, ОСОБА_7 не вміла сказати, що вона хоче. Дитина зізналася, що батько ображав як маму так і її з сестрою, розповіла про випадок, що хтось розбив скло вбудинку у дверях і батько за це дуже побив її. Коли приїхали батьки забрати ОСОБА_7 , у дитини сталася істерика, вона не хотіла їхати з ними, плакала та просила бабусю не віддавати її. Що стосується молодшої доньки ОСОБА_12 , свідок покалала, що розвиток дитина не відповідає віку, при цьому дівчинка дуже добра та активна. За час проживання ОСОБА_15 з дітьми у бабусі, молодша ОСОБА_12 тягнулась до мами, а ОСОБА_7 не контактувала з мамою. Щоб ОСОБА_15 ображала дітей свідок не бачила, але й не бачила і проявів любові. З липня 2025 року мати залишила дітей у бабусі, а сама поїхала. Весь час проживання дітей з бабусею їх забезпеченням, лікуванням та розвитком займається саме бабуся за власні кошти. При цьому відповідачі не надавали будь-якої допомоги.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні 17.02.2026 повідомила, що працєю вчителем у Липнязькому ліцеї імені Юрія Обжеляна, показала, що її дитина зі ОСОБА_7 наразі дружать. Коли ОСОБА_7 забрала бабуся, то дитина була буде закрита, не розмовляла, не йшла на контакт ні з ким. Про те, що батько її ображав та бив, ОСОБА_7 розказувала її дитині. Про батьків дівчаток нічого сказати не може, оскільки їх не знає. Діти про батьків нічого не розказують. Коли мова заходить про батьків діти дуже напражуються, ОСОБА_7 закривається, а ОСОБА_12 починає кліпати очима. За час проживання ОСОБА_15 в родині бабусі, свідок жодного разу не бачила її. Будучи в будинку бабусі, весь час дітьми займались саме бабуся, а ОСОБА_15 постійно була у своїй кімнаті.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні 17.02.2026 повідомила, що є матір`ю відповідача ОСОБА_3 , показала, що син з ОСОБА_2 10 років жили в с. Маркове в її будинку. Життя їх проходило по різному. Син ОСОБА_3 працював трактористом, невістка не працювала, займалась дітьми. ОСОБА_15 дівчаток любила, відносилась до них дуже добре, і дівчатка тягнулись до неї. По відношенню до ОСОБА_10 , ОСОБА_15 не проявляла материнських почуттів. ОСОБА_10 навіть казав, що якби був дівчинкою, то мама б його любила. Коли ОСОБА_10 був один рік, він захворів стоматитом, і його лікуванням батьки не займались. З квітня 2025 року ОСОБА_10 проживає разом з нею. Син аліменти сплачує на трьох дітей, отримувачем аліментів є ОСОБА_15 . На сьогодні ОСОБА_15 проживає в с. Маркове, то ОСОБА_10 ходить до неї в гості, вони почали спілкуватись, і стосунки почали налагоджуватися. ОСОБА_15 купує йому солодощі, одежу. За останній рік ОСОБА_3 дівчаток не бачив, за стан їх здоров`я нічого не повідомляв. Позивачка ОСОБА_1 з ОСОБА_10 не спілкується, дівчатка також.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні 25.06.2026 повідомила, що працює вчителем у Марківській філії Липнязького ліцею імені Юрія Обжеляна, навчала Сніжану у початкових класах. Свідок показала, що ОСОБА_7 досить комунікативна дитина, навчалася на початковому та середньому рівні, та це може пояснити тим, що велика частина навчання припала до час дистанційного навчання. Окрім того, ОСОБА_7 не проявляла мотивації в навчанні, але вона добре комунікувала, робила завдання, встигала за учнями. На англійській мові більше було присутнє говоріння, і словниковий запис з англійської мови у ОСОБА_7 був досить не поганий. З виконанням письмових завдань дитина справлялась на належному рівні. Під час дистанційного навчання дитина завджи була присутня, мама постійно її супроводжувала. ОСОБА_7 потребувала постійної підтримки, оскільки легко відволікалася від навчального процесу. За відсутності бажання працювати на уроках, ОСОБА_7 могла маніпулювати своїм станом. ОСОБА_7 могла бути скутою, проте загалом була досить весела. За час навчання ОСОБА_7 батько не був активним в процесі навчання, тоді як мама завджи була присутньою в навчальному процесі, контролювала виконання домашнього завдання, допомагала з його виконанням, купувала необхідне шкільне приладдя, постійно була на зборах. Свідком надано також контрольну роботу ОСОБА_7 з англійської мови, яка судом оглянута. Також свідком надано для огляду фото та відео з шкільних свят за участю ОСОБА_7 , на яких дівчинка усміхнена.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні 25.06.2026 повідомила, що працює вчителем у Липнязькому ліцеї імені Юрія Обжеляна, є класним керівником Сніжани. Повідомила, що зі ОСОБА_7 працює два роки. Перший рік мати була присутня, цікавилася навчанням, але активного розвитку дитини не спостерігалось, дівчинка була дуже скована. В шостому класі дитина значно змінилась в кращу сторону, почала відповідати на уроках. Свідок пояснила, що на початку грудня 2025 року мама зателефонувала з приводом поспілкуватися зі ОСОБА_7 та запитала який у дитини урок. Свідок повідомила, що зараз тримає урок, та сказала, що підійде до мами. Проте, поки свідок спустилась з третього поверху ОСОБА_21 вже стояла під кабінетом та сказала, що вже бачила ОСОБА_7 , та вона не хоче спілкуватися, передала Сніжані сік та печиво. Після цього у дітей був урок математики, на якому ОСОБА_7 вже не працювала, і після уроку попросилась додому. Після візиту мами кілька класних годин ОСОБА_7 пропустила, і пізніше було з`ясовано, що вона боялася, що мама її забере. Свідок повідомила, що мати цікавиться навчанням ОСОБА_7 , від батька ініціативи не було. ОСОБА_7 загалом навчається на середньому рівні, краще їй даються письмові завдання, з усними завданнями є проблеми. Контрольні роботи ОСОБА_7 виконує не погано, проте потребує додаткового пояснення завдання та корекції відповіді. В класі ОСОБА_7 тримається відсторонено тоді як поза школою є більш активнішою.

В судовому засіданні 01.05.2026 було опитано неповнолітню ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі психолога, стосовно її думки про предмет розгляду справи, стосовно її відносин із батьками та загалом психологічної ситуації у родині. Слід зазначити, що ОСОБА_7 не охоче відповідала на запитання, відповіді були вибірковими, запитання які були для неї незручні чи неприємні, вона залишала без відповіді. При цьому, ОСОБА_7 повідомила, що їй 11 років, навчається в 6 класі, дружить зі своїм братом ОСОБА_22 та сестричкою ОСОБА_23 . Проживає разом бабусею та сестричкою. Бабусі допомагає по господарству. На запитання про батьків ОСОБА_7 сказала, що немає батьків, вона їх не пам`ятає, після чого дитина вкрай важко йшла на контакт, на запитання надавала здебільшого відповіді: «не пам`ятаю», чи не відповідала взагалі. Повідомила, що надалі хоче проживати з бабусею та сестричкою ОСОБА_23 .

Рух справи

Суд, ухвалою від 26.09.2025, позовну заяву постановив залишити без руху, встановивши позивачці спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.10.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №387/1424/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 06.11.2025.

Судове засідання, призначене на 06.11.2025, за клопотанням представника позивачки, відкладено на 09.12.2025.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію цивільного процесу та призначено справу до розгляду по суті на 20.01.2026, про що 09.12.2025 постановлено відповідну ухвалу.

Судове засідання, призначене на 20.01.2026, за клопотанням представника позивача відкладено на 17.02.2026.

В судовому засідання 17.02.2026 допитано свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , оголошено перерву в судовому засіданні до 12.03.2026 з постановленням протокольної ухвали.

При розгляді справи 12.03.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 16.04.2026 з постановленням протокольної ухвали.

При розгляді справи 16.04.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 01.05.2026 з постановленням протокольної ухвали.

В судовому засіданні 01.05.2026 судом було опитано неповнолітню ОСОБА_4 , оголошено перерву до 28.05.2026 з постановленням протокольної ухвали.

При розгляді справи 28.05.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.06.2026 з постановленням протокольної ухвали.

В судовому засіданні 25.06.2026 допитано свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , оголошено перерву до 03.07.2026 з постановленням протокольної ухвали.

В судовому засіданні 03.07.2026 суд завершив стадію з`ясування обставин та перевірки їх доказами, провів стадію судових дебатів. Після завершення стадії судових дебатів суд перейшов до стадії ухвалення рішення, та відповідно до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на строк десять днів. Проголошення судового рішення призначив на 16 годину 00 хвилин 13 липня 2026 року, про що 03.07.2026 постановив відповідну ухвалу.

Мотивувальна частина рішення: Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в період з 2014 року перебували у стосунках, а з 2015 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу до 2024 року

За час спільного проживання у відповідачів народилося троє дітей.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно Добровеличківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 25.11.2022 встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис про народження №15. ЇЇ батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 12)

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно Добровеличківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 08.09.2023 встановлено, що ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис про народження №77. Його батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 13)

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого повторно Добровеличківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 08.09.2023 встановлено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 , актовий запис про народження №25. ЇЇ батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 14)

Відповідно до Акту про фактичне проживання особи виданого 18.08.2025 ОСОБА_1 1973 року народження, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею проживають: ОСОБА_2 (донька), ОСОБА_4 (онука), ОСОБА_5 (онука) (а.с. 25)

Домоволодіння по АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є чоловіком ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірняними будівлями та спорудами від 27.03.2018 та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 (а.с. 10, 16-18).

З копії довідки про склад сім`ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 444 від 22.07.2025 слідує, що у домоволодінні по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_6 голова домогосподарства, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 дружина, ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с. 21).

Відповідно до копії характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениці 4 класу Липнязького ліцею імені Юрія Обжиляна, виданої 31.05.2024, ОСОБА_4 навчається в Липнязькому ліцею імені Юрія Обжиляна з 05 вересня 2023 року в 4 класі. За період навчання зарекомендувала себе як дисциплінована учениця. Має навчальні досягнення середнього рівня. Учениця не має здатності швидко засвоювати навчальний матеріал, тому досягає слабких результатів. В навчальній діяльності проявляє пасивну участь. На уроках працює слабо. Домашні завдання виконує. Відповіді правильні, але недостатньо осмислені. За допомогою вчителя здатна аналізувати, порівнювати, узагальнювати та робити висновки. Повторює найпростіші судження, намагається елементарно пояснити їх. Правила, вказівки, алгоритмічні приписи відтворює не повністю, спираючись на зорові опори. Дівчинка вирішує завдання, справляється в вирішенням прикладів, але слабо засвоїла таблицю множення і ділення. Дає неповні, односкладні відповіді на поставлене питання. Пам`ять слабо розвинена, вивчає вірші, але також швидко їх і забуває, допускає помилки, які пов`язані з вимовою. Зауваження вчителя вислуховує, намагається діяти відповідно до них. Всі доручення виконує сумлінно і старанно. Дружні відносини з однолітками зав`язує легко, з повагою ставиться до дорослих. Фізичний розвиток відповідає віку. Зовнішній вигляд завжди охайний. На уроках зібрана і організована. Виявляє активність тільки під час тієї роботи, яка їй подобається. Співпрацює у групі, але рідко висловлює власні ідеї. Бабуся та тітка приділяють увагу навчальнню та вихованню дівчинки. Приймають активну участь у житті класу та школи. Батьківські збори відвідують систематично, з розумінням ставляться до рекомендацій вчителя (а.с.24).

За змістом психологічної характеристики учениці 6 класу Липнязького ліцею імені Юрія Обжиляна, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час проживає в родині бабусі ОСОБА_1 , що зумовлено складними життєвими обставинами в біологічній сім`ї. Аналіз поточної ситуації свідчить, що після переїзду з біологічної родини загальне самопочуття та психологічний стан дівчинки значно покращилися. Нове мікросередовище в сім`ї бабусі є стабільним, безпечним та сприятливим для розвитку дитини. Дівчинка характеризується як меланхолійна, схильна до глибоких внутрішніх переживань. Переважає спокійний, дещо пригнічений або рівний стан настрою. Спостерігається особистісна тривожність. На початковому етапі проживання в новій сім`ї тривога проявлялася через соматичні реакції та авто агресію (кусання рук), що говорить про несприятливі психологічні умови проживання в біологічній сім`ї. Наразі ці прояви нівельовані, що свідчить про успішне проходження етапу гострої адаптації та стабілізацію психологічного стану завдяки безпечному середовищу родини бабусі. Сніжана намагається контролювати свої емоції, проте в ситуаціях стресу схильна «закриватися» в собі. Дівчинка відрізняється замкненістю та вибірковістю в контактах. Вона не виявляє ініціативи у знайомствах з новими людьми, тримається осторонь великих шумних компаній. Сніжана почувається комфортно та розкривається лише в колі осіб, яким повністю довіряє (сім`я в якій проживає, тітка, близькі друзі, яких знає тривалий час). У взаємодії з добре знайомими однолітками вона проявляє щирість, доброзичливість та здатність до емпатії. Посідає позицію «спостерігача». Конфліктних ситуацій не провокує, у суперечки не вступає, віддаючи перевагу усамітненню або спілкуванню у вузькому колі. Навчальна мотивація середня. Через загальну замкненість може соромитися відповідати перед класом, навіть маючи необхідні знання. Потребує додаткового заохочення та створення ситуації успіху з боку педагогів. Стан учениці на даний час характеризується як стабільний з позитивною динамікою. Зникнення симптомів авто агресії свідчить про зростання почуття безпеки. Проте дівчинка все ще потребує делікатного супроводу (а.с. 142).

Відповідно до педагогічної характеристики вихованця Липнязького КЗДО «Веселка» від 22.07.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідує дитячий садок з 10.04.2024 року. До садочку адаптувалася швидко, ходить регулярно та охоче. Саша середнього росту дівчинка. Фізичний розвиток відповідає віку. На заняттях намагається вести себе спокійно, стримано, слухати пояснення педагога. Зауваження вихователя з приводу допущених помилок сприймає адекватно, може відмовитися від виконання завдання, схиляючись на те, що не вміє. Увага нестійка. Обсяг словника не відповідає віковій нормі. Утруднюється називати предмети, що виходять за рамки побутової лексики, відчуває труднощі в підборі прийменників і дієслів до слова. Дитині важко будувати логічний ланцюжок та висловлювати свою думку. Гучність голосу нормальна, мова повільна, мало виразна. Дівчинка доброзичлива, відкрита, охоче грає з дітьми, підпорядковується правилам гри, в ігровій діяльності активна. Більше до вподоби самостійна діяльність, але намагається вступати в контакт з дітьми і дорослими. Переважає спокійний настрій, слухняна, дотримується правил елементарної ввічливості. Може проявити ініціативу в наданні допомоги товаришам і дорослим. У взаєминах з однолітками проявляє вибірковість. Емоційно відгукується на переживання близьких дорослих, дітей, персонажів казок та історій. ОСОБА_12 охайна, стежить за своїм зовнішнім виглядом. Навички самообслуговування сформовані в достітній мірі. Позитивні риси особистості дитини, на основі яких можна будувати корекційну роботу: допитливість, працьовитість, доброта, товариськість. Дитина засвоює програму, на заняттях темп роботи рівномірний. Із задоволенням займається трудовою діяльністю і відчуває себе там упевнено. На критику реагує негативно, може образитися і перестати виконувати завдання. Любить похвалу і схвалення, яке намагається заслужити. У дитини рівень морального розвитку в нормі. Дівчинка знає, що добре і що погано. Любить бувати в дитячому садочку. Переважає пізнавальний вид спілкування з педагогом. За час відвідування садочку помітна позитивна динаміка соціального та загального розвитку дитини (а.с. 23).

Зі змісту довідки Липнязького КЗДО «Веселка» № 7 від 14.02.2026 слідує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує Липнязький комунальний заклад дошкільної освіти «Веселка» з 10.04.2024 року. За період відвідування інфекційними хворобами не хворіла. На час квітня 2024 року мама дитини ОСОБА_2 проживала у селі Липняжка, тому саме вона займалася оформленням дитини до дошкільного закладу, справно водила доньку до садочка, займалася її доглядом та вихованням. На даний час ОСОБА_24 проживає у бабусі, але мама постійно цікавиться її життям, телефонує, запитує, відвідує свята (а.с. 131).

З копії консультаційного висновку спеціаліста від 29.08.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: змішаний розлад здібностей до навчання Ф.-81.3 (а.с. 19).

За змістом консультаційної бесіди ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з психологом ОСОБА_25 від 19.10.2023, ОСОБА_7 повідомила, що проживає в с. Липняжка з бабусею та братиком ОСОБА_26 , якого любить та грається з ним. Мама з татом живуть в іншому селі, за ними вона не сумує, вони кричать на неї, а братик ОСОБА_10 все забирає. При цьому сумує за сестрою ОСОБА_27 . Сніжані подобається жити в бабусі, бо вона її любить. За висновками консультаційної бесіди психолога, в ході психологічної зустрічі ОСОБА_7 не відразу пішла на контакт. Дитина ховала погляд притуляючись до бабусі. При подальшому спілкуванні стає видно, що дитина не хоче говорити про батьків. Дитина згадує приємні спогади про гру з двоюрідним братом і тільки тоді відкривається. Можна зробити висновок, що дитині в рідній сім`ї не комфортно і спогади про батьків болючі (а.с. 20).

Відповідно до копії виписки КНП «Добровеличківська лікарня» №4036 із медичної картки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 23.09.2025 по 29.09.2025, ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні. Діагноз: не госпітальна правобічна верхньочасткова пневмонія середнього ступеня важкості (а.с. 72 )

Відповідно до довідки лікаря-ортодонтолога клініки Royal Dent Uman від 14.04.2026, ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить ортодонтичне лікування. Потребує консультації у лора, склепне розширення верхньої щелепи на RME апараті, при необхідності з послабленням піднебінного шва. Екстерпація 15,25,34,33 проводить ортодонтичного лікування брекет-системою пропис Rotn код 022 (а.с. 154).

Відповідно до копії направлення від 03.12.2025 та консультаційного висновку спеціаліста від 03.12.2026 клініка TomoClinic, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами МРТ головного зозку, встановлено попередній діагноз: Пароксизмальний стан неуточнений. (а.с. 73, 74).

Відповідно до копії консультаційного висновку спеціаліста, дитячого невролога від 10.02.2026, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами функціонального, рентгенологічного та інших спеціальних досліджень встановлено діагноз: Епілепсія, генеролізована форма, складні абсанси (а.с. 98,99).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4083 неврологічне відділення КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради», ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 22.04.2026 по 01.05.2026 перебувала на стаціонарному лікуванні. Повний діагноз: Ідіопатична епілепсія, генералізована форма. Хронічний тикозний розлад (а.с. 172).

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.12.2025 за №42025122020000096 встановлено, що 03.11.2025 до чергової частини ВП №2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області надійшла заява ОСОБА_1 , жительки с. Липняжка Новоукраїнського району Кіровоградської області про те, що її донька ОСОБА_2 використовує аліменти не за цільовим призначенням та колишній співмешканець доньки ОСОБА_3 вчиняв домашнє насильство відносно своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначене звернення зареєстровано в ІКС ІПНП (журнал ЄО) ВП №2 за №7199 від 03.11.2025. За результатами перевірки 02.12.2025 складено висновок про відсутність у вказаній події складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та в порушення вимог ст. 214 КПК України відомості про зазначений факт до ЄРДР не внесені. Тоді як матеріали перевірки містять достатньо відомостей про те, що ОСОБА_3 вчиняв домашнє насильство відносно своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому є достатньо інформації про вчинення злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України домашнє насильство (а.с. 75).

З копії висновку практичного психолога ОСОБА_29 за результатами участі дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у слідчих діях від 04.02.2026, під час проведення допиту ОСОБА_7 спочатку не одразу пішла на контакт , була мовчазною, демонструвала ознаки підвищеної тривожності. Відповіді на запитання навадала із затримкою, не завжди одразу розуміла зміст запитання, у зв`язку з чим потребувала додаткового пояснення. Голос був приглушений, відповіді короткі, не завжди чіткі, спостерігалася пасивність у наданні інформації. Разом із тим, дитина добре орієнтується у часових проміжках, розрізняє поняття «правда» та «неправда», здатна висловлювати власну думку. Рівень розумового розвитку відповідає віковим нормам. Під час згадування батька та опису подій у сім`ї спостерігається різке посилення емоційної напруги: дитина плакала, її дихання порушувалося, вона стискала коліна, долоні, пальці, замовкала та завмирала. Фіксувався тремор рук та ніг. Зазначені реакції мають мимовільний характер та свідчать про глибоке емоційне переживання травматичних подій. Психологічний стан дитини під час допиту характеризується підвищеною тривожністю, емоційною вразливістю, наявністю виражених тілесних реакцій під час згадування травматичних подій. Виявлено ознаки психологічної травматизації. У поведінці дитини простежується лояльне ставлення до кривдника та часткове виправдовування його дій (зазначає, що батько «не бив просто так»), що є характерною ознакою формування травматичної прив`язаності у дітей, які тривалий час перебувають у ситуації систематичного насильства. Наразі, як повідомила ОСОБА_7 , дитина проживає з бабусею, почувається у безпечному середовищі, не бажає проживати з батьками, з матір`ю не спілкується. Психологічний стан дитини потребує тривалої корекційної роботи та професійної підтримки. За слів дитини, батько систематично вчиняв щодо неї та її молодшої сестри ОСОБА_12 насильницькі дії у вигляді побиття руками і ногами, що відбувалися неодноразово (більше десяти разів). Окрім фізичного впливу, батько систематично словесно ображав дітей, підвищував голос, створював атмосферу страху. Дитина повідомила, що під час проявів агресії з боку батька, відчувала страх та пригніченість. Зазначила, що батько кидав у неї плоскогубцями, внаслідок чого вона отримала тілесне ушкодження ноги (велика рана). Також повідомила, що батько кидався на матір з ножем та кидав у неї ножа у присутності дітей, що викликало у них сильний страх. Зі слів дитини, зазначені події відбувалися у присутності матері. На запитання, чи намагалася мати припинити насильство або чи зверталася по допомогу, дитина відповідла, що мати жодних заходів захисту дітей не вживала та по допомогу не зверталася, хоча постійно була свідком даних подій. За висновками психолога, поведінкові, емоційні та фізіологічні прояви дитини відповідають змісту наданих нею свідчень та підтверджують переживання травматичних подій. Ознак фантазування або навмисного викривлення інформації не помічено. Надані свідчення мають ознаки правдивості. Психоемоційний стан неповнолітньої свідчить про систематичну травматизацію внаслідок домашнього насильства з боку батька. Враховуючи повідомлені факти та психологічний стан дитини, існує реальна загроза життю та здоров`я дітей у разі повернення до попереднього сімейного середовища (а.с. 103-105).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 18.05.2016 №168/26-27, призначеної постановою про призначення судової психологічної експертизи від 24.02.2026, винесеної прокурором Добровеличківського відділу Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області, процес розповіді малолітньої потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про обстановку та обставини подій, зафіксованих на наданих відеозаписах слідчих дій, характеризується комплексом психологічного значущих вербальних, невербальних та поведінкових проявів, які свідчать про переживання дитиною вираженого психотравмувального впливу в умовах тривалого домашнього насильства. Під час комунікації у дитини спостерігається виражена тілесна скутість, постійне внутрішнє напруження, уникнення зорового контакту, тривалі паузи перед відповідями, емоційна збідненість, труднощі у вільному та розгорнутому викладенні інформації, а також потреба у стимулюванні для продовження розповіді. Реакції дитини під час актуалізації психотравмувальних тем супроводжуються опусканням погляду, стриманим плачем, пригніченням міміки, мимовільними тілесними реакціями, що свідчить про значну емоційну напруженість та болісність переживань, пов`язаних із згадуванням подій домашнього насильства. Зміст висловлювань дитини у поєднанні з її невербальними реакціями відображає сприйняття нею сімейної ситуації як небезпечної, загрозливої та емоційно травматичної. Особливо психологічно значущим є те, що навіть згадування окремих епізодів взаємодії з батьком супроводжується посиленням внутрішнього напруження, плачем, уникненням погляду та труднощами вербалізації пережитого досвіду, що є характерним для дітей, які перебували в умовах хронічного психотравмувального впливу. Виявлені особливості комунікативної діяльності узгоджуються зі станом високої психоемоційної напруги, тривоги, емоційного пригнічення, переживання страху та безпорадності, формуванням реакцій типу «Завмирання», а також зі зниженням базового відчуття безпеки та захищеності. Сукупність встановлених проявів свідчить про переживання дитиною вираженого психотравмувального досвіду, пов`язаного з тривалим перебуванням у ситуації домашнього насильства. Під час повідомлення про події домашнього насильства у дитини спостерігається виражена емоційна відповідність між змістом висловлювань та невербальними реакціями: опускання погляду, плач, мимовільні тілесні реакції, тривалі паузи, напруження, пригнічення міміки, зміна поведінки при згадуванні конкретних епізодів насильства. Такі реакції мають мимовільний, стриманий характер та узгоджуються з психологічними особливостями переживання дитиною емоційного травматичного досвіду. Ознак свідомого конструювання неправдивої інформації, навмисного спотворення подій або демонстративного відтворення емоцій у поведіні та висловлюваннях дитини під час дослідження не виявлено. Водночас у розповіді дитини наявні окремі психологічні ознаки неповноти відтворення інформації, що проявляються у фрагментарності повідомлень, узагальненому характері окремих відповідей «просто бив», труднощах деталізації та потребі в уточнюючих запитаннях. З психологічної точки зору вказані особливості можуть бути пов`язані з високим рівнем психоемоційного напруження, переживанням страху, не підсвідомим уникненням психотравмувальних спогадів, віковими особливостями дитини та труднощами повторного переживання і вербалізації травматичного досвіду. Таким чином, у розповіді малолітньої ОСОБА_4 переважають психологічні ознаки повідомлення особисто пережитих подій, а наявні прояви неповноти відтворення інформації мають психологічно зрозумілий характер та узгоджуються зі станом вираженої психотравматизації, емоційного пригнічення та тривалого перебування дитини в умовах домашнього насильства. (а.с. 182-195).

За змістом дослідницької частини означеного висновку, у 2023 році ОСОБА_4 демонструє відносно збережену здатність до комунікації: дає відповіді на запитання, повідомляє базову інформацію про себе, описує ігрову діяльність, що вказує на наявність доступу до позитивного досвіду, збережені елементи уяви, прив`язаності та здатності до символічної гри. Водночас уже на цьому етапі фіксуються емоційно значуща реакція при згадці батьків, що супроводжується нервуванням і плачем, що свідчить про наявність психологічного напруження та негативного досвіду у взаємодії з ними. У 2026 році спостерігається суттєве погіршення психоемоційного стану: зниження комунікативної активності, емоційна зрідненість, уникнення зорового контакту, труднощі у вербалізації, фрагментарності розповіді та виражені тілесні реакції на травматичні теми. Порівнянльний аналіз матеріалів 2023 та 2026 років свідчить про негативну психологічну динаміку стану дитини від частково збідненого емоційного та комунікативного функціонування до вираженої емоційної пригніченості, тривожності, звуження емоційного реагування та ускладнення доступу до травматичного досвіду. Така динаміка узгоджується з наслідками тривалого перебування дитини в умовах хронічного психотравмувального впливу домашнього насильства та свідчить про поглиблення психотравматизації (а.с.193).

З копії висновку практичного психолога ОСОБА_29 за результатами участі дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у слідчих діях від 04.02.2026, під час проведення допиту ОСОБА_12 не одразу пішла на контакт. Для залучення до взаємодії було використано ігровий метод із фігуркою людини, яку дитина із задоволенням почала розмальовувати. Словниковий запас дитини обмежений, не відповідає віку, є ознаки логоневрозу, увага нестійка, швидко переключається на інші подразники. На запитання відповідала вибірково та нерозбірливо; більшість слів було важко зрозуміти, відсутня чітка вимова. Дитина мала труднощі з називанням простих предметів і кольорів, побудовою логічного ланцюжка та вираженням власної думки, що підтверджує наявність особливостей когнітивного та мовленевого розвитку дитини. Відповідаючи на запитання дитина неодноразово повторювала останнє слово із запитання, що може свідчити про обмежене розуміння почутого та змісту запитань по суті, хоча запитання формулювались відповідно віку. Під час згадування батька та опису сімейних подій проявляла ознаки тривожності: спітнілі долоні, стискання та перебирання пальців, мруження очей, невротичні рухи очима. На запитання про батька, насильницькі дії підтвердила, що вони відбувалися багаторазово, включно із фізичним насильством. Наразі дитина проживає з бабусею, почувається у безпечному середовищі. Зі слів дитини батько систематично вчиняв насильницькі дії щодо неї та її сестри ОСОБА_7 , у вигляді побиття руками і ногами, словесні образи, що відбувалися багаторазово. Під час проявів агресії з боку батька, дитина відчувала страх та пригніченість. Події, зі слід ОСОБА_12 , мали повторюючий характер та відбувалися у присутності матері. За слів дитини матір жодного разу не намагалася захистити дітей або припинити дані події. За висновками психолога, поведінкові, емоційні та фізіологічні прояви дитини вказують на правдивість повідомлених подій та підтверджують психологічну травматизацію. Ознак фантазування або навмисного викривлення інформації не виявлено. Психоемоційний стан ОСОБА_12 свідчить про систематичну травматизацію внаслідок домашнього насильства з боку батька. Існує реальна загроза життю та здоров`ю дітей у разі повернення до попереднього сімейного середовища (а.с. 100-102).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 19.05.2016 №169/26-27, призначеної постановою про призначення судової психологічної експертизи від 24.02.2026, винесеної прокурором Добровеличківського відділу Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області, процес розповіді малолітньої потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про обстановку та обставини подій, зафіксованих на наданих відеозаписах слідчих дій, характеризується комплексом психологічного значущих вербальних, невербальних та поведінкових проявів, які свідчать про переживання дитиною вираженого психотравмувального впливу в умовах тривалого домашнього насильства. Під час комунікації у дитини спостерігаються ознаки внутрішньої напруженості, скутості та неспроможності, що проявляються у лаконічності відповідей, обмеженості емоційних реакціх, уникненні зорового контакту, опущенні погляду. Заплющуванні очей та переважанні невербальних способів передачі інформації над словесними. При актуалізації теми можливого насильства спостерігається посилення моторної активності: інтенсивне за штрихування малюнка, постукування олівцем, маніпуляції з ним, що є психологічно значущими тілесними реакціями на емоційно травматичні переживання. Зміст висловлювань дитини у поєднанні з поведінковими та невербальними реакціями свідчить про емоційну значущість повідомлювальних подій та сприйняття їх як болісних і загрозливих. Особливо психологічно значущим є те, що при згадуванні дій батька дитина частіше використовує невербальні форми передачі інформації інтенсивно заштрихує окремі частини силуету людини, уникаючи деталізованого словесного пояснення. Подібна форма реагування є характерною для дітей молодшого віку при переживанні страху, болю та психотравмувального досвіду. Під час повідомлення про події, пов`язані з можливим насильством, у дитини спостерігається емоційна відповідність між змістом висловлювань та невербальними реакціями: уникнення зорового контакту, опущення голови, заплющування очей, посилення моторної активності, зміна поведінки при переході до теми насильства, а також використання невербальних способів передачі інформації замість розгорнутих словесних пояснень. Такі реакції мають мимовільних характер та узгоджуються з психологічними особливостями переживання дитиною емоційно травматичних подій. Висловлювання дитини: »дуже боляче», «бив руками і ногами» супроводжуються вираженим емоційним напруженням, зміною поведінкових реакцій та труднощами деталізації, що свідчить про психологічну значущість повідомлюваваних подій для дитини. Ознак свідомого конструювання неправдивої інформації, навмисного спотворення подій або демонстративного відтворення емоцій у поведіні та висловлюваннях дитини під час дослідження не виявлено. Водночас у розповіді дитини наявні окремі психологічні ознаки неповноти відтворення інформації, що проявляються у фрагментарності повідомлень, труднощах часової послідовності («один раз» та одночасно «часто бив»), коротких відповідях та переважанні невербальних способів передачі інформації. У розповіді малолітньої ОСОБА_5 переважають психологічні ознаки повідомлення особисто пережитих подій, а наявні прояви неповноти відтворення інформації мають психологічно зрозумілий характер та узгоджуються зі станом емоційного напруження, переживанням страху та психотравматизації дитини в умовах домашнього насильства. (а.с. 196-206).

З акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2 , складеного 16.02.2026 комісією у складі старости Карбівського старостинського округу Кусенка О.В., діловода Добровеличківської селищної ради Карбівського старостинського округа Литвинової Т.В., медичної сестри сіл Маркове та ОСОБА_30 , встановлено, що в присутності власника будинку по АДРЕСА_2 , гр.. ОСОБА_31 , обстежили будинок з метою виявлення осіб, які в ньому проживають. Згідно погосподарської книги №1 на житловій площі зареєстровані та проживають: ОСОБА_32 син, 1988 р.н., ОСОБА_2 співмешканка сина, 1989 р.н. Житлова площа будинку становить 56,7 кв.м. Житловий будинок та земельна ділянка належать ОСОБА_33 (а.с. 129).

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного головним спеціалістом служби у справах дітей Добровеличківської селищної ради А. Харченко, фахівцем з соціальної роботи КЗ «ЦНСП» А. Максименко, на підставі наказу начальника служби у справах дітей від 22.06.2026 №39-од, з метою обстеження умов для проживання дітей з матір`ю однією родиною, проведено обстеження проживання сім`ї ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_2 . Будинок належить матері цивільного чоловіка ОСОБА_15 . Житло розташоване на 1 поверсі одноповерхового будинку, складається з 2 кімнат, кухні, коридору, веранди. Домоволодіння огороджене, біля будинку є город, господарські будівлі. У будинку чисто, є необхідні меблі та побутова техніка. У кімнаті ОСОБА_15 та ОСОБА_34 є великий диван, шафа для одягу та ще одне додаткове ліжко. У кімнаті ОСОБА_35 є ліжко, розкладне крісло, шафа. У будинку є велика кухня. ОСОБА_36 пенсіонерка. ОСОБА_37 працює різноробочим у ТОВ «Згода». ОСОБА_38 працює на огородній бригаді. Родина обробляє город, тримає домашнє господарство (кури). Є запас продуктів харчування. Син ОСОБА_39 , який проживає з бабусею в с. Маркове періодично приходить у гості до матері, дружньо ставиться до усіх членів родини. За зазначеною адресою проживають: ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , син ОСОБА_32 ІНФОРМАЦІЯ_13 , співмешканка сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_41 рекомендовано продовжувати підтримувати тісний зв`язок із дітьми. (а.с. 221).

З виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 16.04.2026 встановлено, що за період з 17.07.2024 по 13.03.2026 відповідачкою ОСОБА_2 отримано від відповідача ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей в загальному розмірі 95 593,00 грн. (а.с.155-162).

З наданих відповідачкою ОСОБА_2 фіскальних чеків встановлено, що остання придбавала продукти харчування, солодощі та одяг, які, за її твердженнями були придбані для доньок (а.с. 132-141). Позивачка ОСОБА_1 не заперечували надання ОСОБА_2 певних речей для доньок та солодощів, при цьому зауважила, що вартість переданих відповідачкою речей значно є меншою аніж розмір отриманих нею аліментів.

Згідно із висновком органу опіку та піклування Добровеличківської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Добровеличківської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 28.10.2025 №179, на виконання ухвали Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03.10.2025 №387/1424/25 встановлено наступне. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючи з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мають спільних трьох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В березні місяці 2024 року ОСОБА_2 залишили цивільного чоловіка ОСОБА_3 разом з двома доньками ОСОБА_7 та ОСОБА_12 та переїхала проживати до своєї матері ОСОБА_1 в с. Липняжка . Середній син ОСОБА_9 залишився проживати з бабою ОСОБА_11 в с. Маркове. Згідно з виконавчим провадженням від 26.04.2024 №75027576, ОСОБА_3 сплачує на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання трьох дітей в розірі частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Станом на 01.10.2025 заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Зі слів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 її мати ОСОБА_1 вигнала ОСОБА_42 з дому. Доньки ОСОБА_43 , малолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_12 залишились жити з бабою ОСОБА_1 . На даний час ОСОБА_2 проживає з новим цивільним чоловіком в с. Маркове та хоче забрати дітей з собою, але мати не дає їй спілкуватись з дітьми та перешкоджає їхнім зустрічам. В позовній заяві ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно двох малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не міститься жодного підтверджуючого документу щодо не виконання батьками батьківських обов`язків. Під час засідання комісії ОСОБА_1 рекомендували не перешкоджати батькам у спілкуванні та побаченнях з дітьми. Враховуючи відсутність вагомих підстав та зважаючи на те, що доцільність позбавлення батьківських прав надзвичайний захід у відносинах між батьками та дітьми, взявши до уваги рішення комісії з питань захисту прав дитини при Добровеличківській селищній раді від 24.10.2025, виконавчий комітет, як орагн опіки та піклування, виходячи виключно з інтересів дітей вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 62-64).

Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків з сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною, а також в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Також у ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно із ч. 2 та 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (про що стверджує позивач у цій справі); 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 6 цієї ж статті - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд у справі № 459/3411/18 в постанові від 29.09.2021 вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

З урахуванням установлених обставин та наведених норм права суд дійшов такого висновку.

Надані позивачкою письмові докази, показання свідків, а також пояснення дитини в цілому підтверджують обставини того, що відповідачі протягом тривалого часу не проживають разом із дітьми, не беруть повсякденної участі у їх вихованні, а основний тягар забезпечення належних умов життя, навчання, медичного догляду та розвитку дітей несе бабуся ОСОБА_1 ..

Водночас для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, самого лише встановлення факту неналежного виконання батьківських обов`язків недостатньо. Необхідним є встановлення саме винної поведінки матері, її свідомого, тривалого, стійкого та фактично остаточного ухилення від виконання батьківських обов`язків, а також того, що збереження правового зв`язку дітей з матір`ю суперечить якнайкращим інтересам дітей, завдає їм шкоди або створює реальну загрозу їх розвитку та благополуччю.

Оцінивши зібрані у справі докази за правилами ст. 89 ЦПК України, суд не знаходить достатніх підстав для висновку про доведеність саме такої винної, свідомої та безповоротної поведінки відповідачки ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять достатніх та переконливих доказів того, що ОСОБА_2 остаточно і свідомо самоусунулась від виконання батьківських обов`язків у такий спосіб, що подальше збереження за нею статусу матері саме по собі завдаватиме шкоди дітям. Наявні у справі докази підтверджують неналежне виконання відповідачкою батьківських обов`язків, однак не дають підстав для беззаперечного висновку про неможливість зміни її поведінки у кращий бік, а також про необхідність застосування саме найсуворішого заходу відповідальності.

Натомість, з наданих в судовому засіданні пояснень відповідачки ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 вбачається, що відповідачка цікавиться життям дітей, відвідує навчальний заклад де навчається старша донька.

Також матеріали справи не містять відомостей про те, що до звернення до суду або під час розгляду справи були вичерпані інші, менш суворі заходи реагування, зокрема соціальний супровід сім`ї, проведення профілактичної роботи органом опіки та піклування, робота з психологом, та можливості відновлення належного контакту з дітьми, і що такі заходи не дали результату.

Вирішуючи питання про допустимість доказів, наданих позивачкою у вигляді аудіозапису, на якому міститься нібито розмови між позивачкою та відповідачами, суд враховує Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положення частини 3 статті 62 Конституції України №12 - рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, в якому зазначено наступне.

Згідно з ч. 1, 2 статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 31 Конституції України гарантує кожному таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть встановлюватися лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Розглядаючи справу Конституційний суд узяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Системний аналіз положень Кодексу та Закону дає підстави стверджувати, що проведення оперативно-розшукових заходів або використання засобів для отримання фактичних даних повинно відбуватися виключно з дотриманням прав і свобод людини і громадянина, у передбачених законом випадках тау відповідному процесуальному порядку особами або підрозділами, які уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Недотримання Конституції України та порушення особами, уповноваженими здійснювати оперативно-розшукову діяльність, вимог Кодексу, Закону, інших законів України при одержанні фактичних даних є підставою для визнання зібраних у такий спосіб доказів недопустимими.

Також Конституційний Суд України дійшов висновку, що здійснення не уповноваженими фізичними або юридичними особами на власний розсуд будь - яких заходів, які віднесені до оперативно-розшукової діяльності (мають ознаки оперативно-розшукової діяльності) порушує не лише законодавчі положення, а конституційні права і свободи людини і громадянина.

Враховуючи вищенаведене, те, що законодавством не передбачено проведення, без попередження про здійснення запису телефонної розмови, аудіофіксування телефонних розмов, то такий аудіозапис не можна вважати таким, що отриманий в передбаченому законом процесуальному порядку.

Як наслідок цього суд не має процесуальної можливості встановити, дослідити і перевірити хто і коли здійснював цей аудіозапис, голоси яких осіб (дикторів) на ньому зафіксовано, чи не вносилися до нього будь-які зміни.

Здійснення звукового запису голосу особи без її згоди порушує право на охорону інтересів особи. Голос фізичної особи належить до прояву особистого характеру, що охороняється, його звуковий запис можна здійснювати або використовувати тільки з відома фізичної особи.

Проте, позивачкою не надано суду доказів попередження та отримання згоди відпоідачів на здійснення запису розмови, як не надано і будь-яких інших доказів наявності у неї законних підстав втручання у приватне спілкування особи та здійснення звукозапису розмов.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що наданий позивачкою звукозапис розмови, є недопустимим доказом, як такий, що отриманий з порушенням прав і свобод людини і громадянина, гарантованих Конституцією України.

При розгляді справи суд бере до уваги правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від: 07.02.2024 у справі № 455/307/22, 22.11.2023 у справі № 1915/2789/12, 23.12.2020 у справі№ 522/21914/14, 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, 13.04.2020 у справі № 760/468/18, 11.03.2020 у справі № 638/16622/17 про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону взагалі неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 06.03.2024 у справі № 150/137/23 зазначив, що суд у справах щодо дітей має на перше місце ставити якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких передбачає необхідність знаходження балансу між усіма елементами, що мають значення для прийняття рішення.

У контексті цієї справи суд виходить із того, що якнайкращі інтереси дітей полягають у збереженні сімейних зв`язків, якщо лише не встановлено обставин, які свідчать про небезпечність або явну непридатність таких зв`язків для дітей.

З урахуванням доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку, що у найкращих інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є збереження правового зв`язку між матір`ю та доньками, без застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення відповідачки батьківських прав.

Аналогічний підхід відповідає і практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» (пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а тому такий захід може бути виправданий лише за виняткових обставин.

Судом у цій справі таких виняткових обставин не встановлено.

Більш того, стороною позивача не доведено у чому полягає захист інтересів неповнолітніх дітей шляхом позбавлення матері стосовно дітей батьківських прав.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові 23.04.2020 у справі № 420/1075/17.

З приводу доводів позивачки щодо того, що відповідачка ОСОБА_2 більше року проживає окремо від дітей, суд вважає, що проживання матері окремо від дітей не може слугувати підставою для позбавлення батьківських прав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, в даному випадку суд не може ухвалити рішення опираючись також на думку неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , оскільки матеріали справи інших доказів свідомого умисного систематичного нехтування відповідачкою своїми обов`язками по відношенню до дітей не містять.

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності та з урахуванням принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку, що у цій справі не доведено наявності передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, а саме - винної, свідомої та стійкої й безповоротної поведінки відповідачки, яка б свідчила про ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дітей та неможливість її зміни в кращий бік. За таких обставин застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав є непропорційним та недостатньо обґрунтованим, у зв`язку з чим у задоволенні позову в частині позбвалення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід відмовити.

При цьому, суд вважає, що ОСОБА_2 слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням відповідачкою ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

Розглядаючи вимогу про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд зважає на наступне.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказує на наявність заборгованості у відповідача ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання дітей.

Проте, вказані доводи не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та пояснень відповідачів.

Так, зі змісту дослідженої в судовому засіданні виписки АТ «КБ «Приватбанк» по рахунку відповідачки ОСОБА_2 , яка є отримувачем аліментів, відповідачем ОСОБА_3 регулярно сплачуються аліменти, і на час розгляду справи заборгованість відсутня.

Доводи позивачки про те, що відповідач ОСОБА_3 був засуджений за застосування фізичної сили до дитини також не знайшли свого підтвердження, оскільки стороною позивача не надано вироку суду про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за застосування домашнього насильства.

При цьому, з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42025122020000096 слідує, що 08.12.2025 до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ст. 126-1 КК України. Відповідно до короткого викладу обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, матеріали перевірки містять відомості про те, що ОСОБА_3 вчиняв домашнє насильство відносно своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому є достатньо інформації про вчинення злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України домашнє насильство.

Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов`язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Тлумачення вказаної норми свідчить, що законодавець поклав на суд обов`язок при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини. Тобто, у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов`язково слід перевіряти чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно досліджених в судовому засіданні висновків практичного психолога ОСОБА_29 за результатами участі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у слідчих діях від 04.02.2026, та висновків експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 18.05.2016 №168/26-27 та від 19.05.2016 №169/26-27, встановлено, що поведінкові, емоційні та фізіологічні прояви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказують на правдивість повідомлених подій та підтверджують психологічну травматизацію. Ознак фантазування або навмисного викривлення інформації не виявлено. Психоемоційний стан як ОСОБА_7 , так і ОСОБА_12 свідчить про систематичну травматизацію внаслідок домашнього насильства з боку батька. Існує реальна загроза життю та здоров`ю дітей у разі повернення до попереднього сімейного середовища.

Так, згідно висновку експерта від 19.05.2016 №169/26-27, при актуалізації теми можливого насильства у ОСОБА_5 спостерігається посилення моторної активності: інтенсивне заштрихування малюнка, постукування олівцем, маніпуляції з ним, що є психологічно значущими тілесними реакціями на емоційно травматичні переживання. Зміст висловлювань дитини у поєднанні з поведінковими та невербальними реакціями свідчить про емоційну значущість повідомлювальних подій та сприйняття їх як болісних і загрозливих. Особливо психологічно значущим є те, що при згадуванні дій батька дитина частіше використовує невербальні форми передачі інформації інтенсивно заштрихує окремі частини силуету людини, уникаючи деталізованого словесного пояснення.

Згідно висновку експерта від 18.05.2016 №168/26-27, реакції ОСОБА_4 під час актуалізації психотравмувальних тем супроводжуються опусканням погляду, стриманим плачем, пригніченням міміки, мимовільними тілесними реакціями, що свідчить про значну емоційну напруженість та болісність переживань, пов`язаних із згадуванням подій домашнього насильства. Зміст висловлювань дитини у поєднанні з її невербальними реакціями відображає сприйняття нею сімейної ситуації як небезпечної, загрозливої та емоційно травматичної. Особливо психологічно значущим є те, що навіть згадування окремих епізодів взаємодії з батьком супроводжується посиленням внутрішнього напруження, плачем, уникненням погляду та труднощами вербалізації пережитого досвіду, що є характерним для дітей, які перебували в умовах хронічного психотравмувального впливу. Виявлені особливості комунікативної діяльності узгоджуються зі станом високої психоемоційної напруги, тривоги, емоційного пригнічення, переживання страху та безпорадності, формуванням реакцій типу «Завмирання», а також зі зниженням базового відчуття безпеки та захищеності. Сукупність встановлених проявів свідчить про переживання дитиною вираженого психотравмувального досвіду, пов`язаного з тривалим перебуванням у ситуації домашнього насильства. Під час повідомлення про події домашнього насильства у дитини спостерігається виражена емоційна відповідність між змістом висловлювань та невербальними реакціями: опускання погляду, плач, мимовільні тілесні реакції, тривалі паузи, направлення, пригнічення міміки, зміна поведінки при згадуванні конкретних епізодів насильства.

Вказані обставини повністю доведені в судовому засіданні, та є достатніми для позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ..

У ч. 6 ст. 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дітей.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком свої обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дитини.

Суд вважає, що висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Добровеличківської селищної арди про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав від 28.10.2025 складено без врахування обставин, встановлених уже після надання такого висновку, тому не є достатньо обгрунтованим.

Наведене дає підстави для висновку про те, що з боку відповідача ОСОБА_3 мала місце винна поведінка, яка проявлялась в тому числі у вчиненні ним умисного психологічного домашнього насильства в сім`ї, а тому суд прийшов до висновку, що є передбачені п.6 ч.1 ст.164 СК України підстави для позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що сприятиме захисту інтересів дітей.

При цьому суд роз`яснює, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (ч.1 ст.169 СК України), якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнанене дійсним судом.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам по справі, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 вказав на те, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Розглядаючи вимогу позивачки про стягнення з відповідачів аліментів на утримання малолітніх дітей, суд зважає на наступне.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягненнянею повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Частиною 3 ст. 181 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

В позовній заяві позивачка просить стягувати з відповідачів на користь позивачки аліменти на утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частки їх заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подачі позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я, матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у платника рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідачів аліментів на утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у звичайному розмірі - частини їх заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів починається з дати подачі позову та припиняється з досягненням дитиною повноліття.

При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_3 сплачує на користь відповідачки ОСОБА_2 аліменти на утримання трьох дітей на підставі судового наказу № 387/491/24 від 26.04.2024.

Водночас, оскільки діти ОСОБА_7 та ОСОБА_12 проживають разом з бабусею, ОСОБА_1 , та перебувають на її утриманні, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аліменти в розмірі частки всіх видів їх заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з позовною заявою та до досягнення старшою дитиною повноліття.

Тому стягнення за судовим наказом №387/491/24 від 26.04.2024 в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі половини заробітку (доходу) відповідача щомісячно до повноліття дітей, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 16 квітня 2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття слід припинити.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачкою, за вимогу про позбавлення батьківських прав, сплачено 2 422,40 грн судового збору.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати позивачки зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню в сумі 1 211,20 грн за рахунок відповідача ОСОБА_3 .

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Ураховуючи те, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів на підставі п. 3) ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 2 422,40 грн потрібно стягнути з відповідачів в рівних частинах в дохід держави.

Керуючись статтями 150, 164 СК України, статтями 12, 76-80, 141, 265, 352 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Добровеличківської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В позові в частині позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про необхідність змінити ставлення до виховання її неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Добровеличківської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків стосовно виховання її неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, від дня пред`явлення позову 08.09.2025 і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, від дня пред`явлення позову 08.09.2025 і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів за один місяць.

В іншій частині позовних вимог про стягнення аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі аліменти 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , жителька АДРЕСА_3 ;

відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_2 НОМЕР_6 ;

третя особа - Добровеличківська селищна рада Новоукраїнського району Кіровоградської області (вулиця Незалежності, будинок 112, селище Добровеличківка Новоукраїнського району Кіровоградсської області, 27000, код ЄДРПОУ 04365922).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку наапеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2026

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО