Рішення № 138177333, 13.07.2026, Вишгородський районний суд Київської області

13.07.2026 Справа № 363/916/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Вишгородського районного суду Київської області в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання права власності,

встановив:

13 лютого 2026 позивач звернулась до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Вишгородської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: частка земельної ділянки площею 0,0975 га, кадастровий номер 3221886400;37:270:0327, розташованої за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Новосілківська сільська рада, урочище Чаплище.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка є власницею частки земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:37:270:0327, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, Новосілківська сільська рада, урочище Чаплище. Інша частка належала її брату ОСОБА_2 , однак право власності на неї в Державному реєстрі речових прав не було зареєстровано. ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. У зв`язку з перебуванням у статусі особи, зниклої безвісти за особливих обставин, актовий запис про смерть було складено 21.07.2023. Після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була відкрита спадкова справа, однак ОСОБА_2 не отримав свідоцтва про право на спадщину на належну йому частку земельної ділянки та не зареєстрував право власності. 29.07.2025 приватним нотаріусом Циганенком В.В. відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_2 за заявою позивачки. 21.08.2025 позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за законом на належну їй частку земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано. Водночас, у Державному реєстрі речових прав, власником зазначено лише позивачку, оскільки право власності ОСОБА_2 на іншу частку за життя не було оформлено. У зв`язку з відсутністю зареєстрованого права власності спадкодавця на зазначену частку земельної ділянки приватний нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на цю частку. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , немає. Це підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.12.2025, відповідно до якого позивачка є єдиною спадкоємицею належного спадкодавцю майна.

Процесуальні дії та рішення у справі.

13 лютого 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київскьої області позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку 10 днів для усунення недоліків.

20 лютого 2026 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

23 лютого 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київскьої області позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку 10 днів для усунення недоліків.

24 лютого 2026 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

02 березня 2026 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

03 березня 2026 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справ проводити за правилами загального позовного провадження.

09 березня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ.

30 березня 2026 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про його участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ.

02 квітня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі, а справу розглядати без його участі та участі позивача.

02 квітня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та витребувано від приватного нотаріуса копію спадкової справи.

13 квітня 2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника відповідача.

30 квітня 2026 року на адресу суду від приватного нотаріуса надійшов лист з інформацією щодо витребуваних матеріалів.

04 травня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі, а справу розглядати без його участі та участі позивача.

04 травня 2026 року ухвалою суду витребувано від приватного нотаріуса копію спадкової справи.

26 червня 2026 року на адресу суду від приватного нотаріуса надійшла витребувана копія спадкової справи.

Позиції учасників справи.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце його проведення. Представник позивача направив до суду заяву в якій позов підтримали, просили задовольнити його в повному обсязі, а справу розглянути без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце його проведення. Подали до суду заяву, в якій просили проводити розгляд вказаної цивільної справи без їх участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність заяв сторони позивача та сторони відповідача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Згідно зі свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 25.02.1989 року та серії НОМЕР_2 від 25.02.1989 року, батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 20.04.2019 року вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 18.06.2025 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 09.11.2022 року вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.12.2025 року ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , а саме нарахованого та неотриманого грошового забезпечення, яке перебувало на депонованому рахунку у військовій частині НОМЕР_6 та належало померлому старшому солдату ОСОБА_2 , який рахувався безвісти зниклим та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до зазначеного свідоцтва, ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_6 18.06.2025 року згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_6 №237 від 20.08.2025 року. Розмір належного йому грошового забезпечення станом на 17.09.2025 року становив 4 047 361,95 грн, що підтверджується листом військової частини НОМЕР_6 Міністерства оборони України від 18.09.2025 року №17664.

Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0002548622025 від 20.02.2026 року вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:37:270:0327 станом на 21.09.2023 року становить 1 209,75 грн.

Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:37:270:0327 від 25.02.2026 року ринкова вартість об`єкта оцінки без урахування ПДВ становить 377 540,00 грн.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником частки земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:37:270:0327 на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №83682609 від 19.12.2025 року приватним нотаріусом Циганенком В.В. внесено запис про реєстрацію видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.12.2025 року, у зв`язку з відсутністю зареєстрованого права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:37:270:0327, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку зазначеної земельної ділянки.

Із матеріалів спадкової справи №4/2025 встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 .

Застосовані норми права.

Як зазначено у ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав є визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За приписами ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання права власності у разі, якщо це право не визнається або оспорюється, а також у разі втрати правовстановлюючого документа.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від померлої фізичної особи до інших осіб. Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її, а незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, має право на одержання свідоцтва про право на спадщину, при цьому його відсутність не позбавляє права на спадщину.

Статтею 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства застосовуються до відносин, які виникли з дня набрання ними чинності, а у разі зміни законодавства до прав та обов`язків, що виникли після набрання чинності новим актом.

Відповідно до ст. 25, 30, 346 ЦК України та листа Міністерства юстиції України від 21.02.2005 № 19-32/319, у разі смерті власника нерухомого майна, право власності на яке не було зареєстровано і відсутні правовстановлюючі документи, питання визначення належності такого майна спадкодавцю та спадкоємцю підлягає вирішенню у судовому порядку.

Згідно з пунктом 49 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ № 868 від 17.10.2013, документом, що підтверджує прийняття в експлуатацію окремих об`єктів, може бути технічний паспорт на об`єкт нерухомості.

Питання оформлення прав на об`єкти нерухомого майна, збудовані без належного введення в експлуатацію, регулюються також будівельними нормами та роз`ясненнями уповноважених органів, відповідно до яких технічна інвентаризація та технічний паспорт можуть підтверджувати характеристики об`єкта та слугувати підставою для вирішення спорів щодо права власності.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно суди, зокрема, з`ясовують: правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване майно; наявність дозволів на будівництво; завершення будівництва; дотримання будівельних, протипожежних та санітарних норм; а також факт належного оформлення права власності на момент його виникнення.

Мотиви і висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входять належні йому майнові права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братом і сестрою, їх батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.

Таким чином, ОСОБА_1 належить до спадкоємців другої черги за законом відповідно до статті 1262 ЦК України.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини у строк, встановлений статтею 1270 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , на підставі чого було відкрито спадкову справу №4/2025.

Відповідно до матеріалів спадкової справи та свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.2025 року, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 . Інших осіб, які прийняли спадщину після смерті спадкодавця, судом не встановлено.

Судом також встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_2 належала частка земельної ділянки площею 0,0975 га, кадастровий номер 3221886400:37:270:0327, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, Новосілківська сільська рада, урочище Чаплище.

При цьому право власності ОСОБА_2 на зазначену частку земельної ділянки за життя не було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що стало підставою для відмови приватного нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на це майно.

Разом із тим, відсутність державної реєстрації права власності спадкодавця на нерухоме майно сама по собі не свідчить про відсутність у нього такого права, якщо набуття цього права підтверджується належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Суд враховує, що спірна земельна ділянка фактично перебувала у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зареєстрованої за позивачкою частки земельної ділянки, а також іншими доказами, дослідженими судом.

Наявність у спадкодавця права на частку земельної ділянки підтверджується матеріалами спадкової справи, документами щодо походження права на земельну ділянку та обставинами оформлення спадщини після смерті матері спадкодавця.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , прийняла спадщину у встановленому законом порядку, а нотаріальне оформлення спадкових прав на частку земельної ділянки є неможливим виключно через відсутність державної реєстрації права власності спадкодавця, суд вважає, що позивачка має право на набуття у власність зазначеного спадкового майна в судовому порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно частку земельної ділянки площею 0,0975 га, кадастровий номер 3221886400:37:270:0327, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України при задоволенні позовних вимог з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що цей спір виник внаслідок того, що позивач не зміг надати нотаріусу правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності спадкодавця на спірну земельну ділянку.

Тобто, спір виник не з вини відповідача. У зв`язку із цим, виходячи з вимог справедливості судового розгляду, суд не вважає за необхідне стягувати судовий збір з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 200, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на майно на частку земельної ділянки площею 0,0975 га, кадастровий номер 3221886400;37:270:0327, розташованої за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Новосілківська сільська рада, урочище Чаплище.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Вишгородська міська рада, ЄДРПОУ: 04054866, адреса: Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, 1.

Суддя С.В. Олійник