Рішення № 138175918, 10.07.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/599/26

Єдиний унікальний номер 741/164/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

іменем України

10 липня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання Кузьменка І.С., Богдан Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6930 грн та понесених судових витрат.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 березня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 05.03.2024-100001578, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 3500 гривень строком на 42 дні з дати його надання. Відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти в розмірі 3500 грн, а, отже, акцептовано умови договору.

ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви в нього утворилася заборгованість у розмірі 6930 гривень, яка складається із: 3500 грн заборгованості по тілу кредиту, 3430 грн заборгованості по процентах. Саме вказаний розмір заборгованості позивач просить стягнути судовим рішенням.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2026 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 23 квітня 2026 року.

Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року розгляд справи відкладено до 10 липня 2026 року для здійснення повторного виклику відповідача в судове засідання.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Оболонкова Ю.В. у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення судових засідань сповіщався належним чином шляхом надсилання судових повісток про виклик за адресою зареєстрованого місця проживання в порядку ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подавав. Поштові конверти із судовими повістками про виклик відповідача повернулися на адресу суду без вручення із зазначенням причин повернення: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому суд вважає, що відповідач не з`явилася в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Рішенням ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№ 12307/16) визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмовою згодою позивача суд постановив 10 липня 2026 року ухвалу про заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 223 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, робить нижченаведений висновок.

05 березня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05.03.2024-100001578 (кредитної лінії) шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписання заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов кредитування та схвалення їх кредитором, а також підписання відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а. с. 24-28).

Так, 05 березня 2024 року за допомогою одноразового ідентифікатора Е867 Бут- ОСОБА_2 підписав заявку кредитного договору № 05.03.2024-100001578 (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 05 березня 2024 року за посиланням https:/sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (а. с. 27-28).

За умовами заявки № 05.03.2024-100001578 від 05 березня 2024 року ОСОБА_1 надано кредит на таких умовах:

1. дата надання/видачі кредиту 05 березня 2024 року;

2. сума кредиту 3500 грн.;

3. строк, на який надається кредит, - 42 дні з дати його надання;

4. дата повернення (виплати) кредиту 15 квітня 2024 року;

5. первинний період користування кредитом 14 днів з дня його надання;

6. черговий період користування кредитом кожні наступні 14 день з дня закінчення первинного періоду;

7. процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;

8. процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;

9. денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданного кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 2,33 %.

18. спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифіаційних даних через Систему BankID НБУ.

Відповідно до заявки № 05.03.2024-100001578 від 05 березня 2024 року реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5375-41хх-хххх-2800.

Згідно з п. 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальниу коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-41хх-хххх-2800.

Згідно з п. 11.10 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником.

05 березня 2024 року о 13:55 ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е867 підписано відповідь позичальника про прийняття (акцепт) кредитного договору № 05.03.2024-100001578 (кредитної лінії) на вищевказаних умовах.

01 листопада 2020 року між ТОВ «Споживчий центр» та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № 4507 про надання послуг в системі LiqPay, відповідно до п. 1.1 якого ним регулюються відносини банку з клієнтом, згідно з якими банк надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомогою системи LiqPay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням клієнта на банківські картки платників (а. с.15-20).

Відповідно до квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № 2433680844 від 05 березня 2024 року АТ КБ «Приватбанк» за допомогою системи LiqPay 05 березня 2024 року о 13:55 здійснено видачу коштів у сумі 3500 грн на платіжну картку 537541*00, призначення платежу: видача за договором № 05.03.2024-100001578, назва: Швидкий кредит, сайт: sgroshi.com.ua (а. с. 23).

Відповідно до інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, особу позичальника ОСОБА_1 ідентифіковано через АТ «Державний ощадний банк України» (а. с. 30, зворот).

Зі змісту довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 05.03.2024-100001578 від 05 березня 2024 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 6930 грн, з яких: 3500 грн основний борг, 3430 грн проценти, нараховані за період з 05 березня 2024 року по 15 квітня 2024 року (а. с. 14).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як слідує з матеріалів справи, кредитний договір № 05.03.2024-100001578 від 05.03.2024 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, у ньому зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Указаний договір підписано відповідачем 05 березня 2024 року з використанням позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е867.

Крім того, у договорі сторони погодили суму кредиту, яка становить 3500 грн, строк кредиту 42 дні з дати його надання, розмір процентнної ставки «Економ» та «Стандарт» за 1 день користування кредитними коштами.

За вказаних обставин, суд уважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору № 05.03.2024-100001578 від 05.03.2024. Доказів протилежного відповідачем до суду не подано.

Жодних обставин, які б вказували на нікчемність договору, суду не надано. Правомірність укладеного між сторонами кредитного договору як правочину ким-небудь із сторін не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Факт перерахування відповідачеві коштів в розмірі 3500 грн підтверджується копією договору № 4507 про надання послуг в системі LiqPay, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Споживчий центр» (а. с. 15-20), квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 2433680844 від 05.03.2024 про видачу коштів за договором на суму 3500 грн (а. с. 23) та інформацією, отриманою з центрального вузла Системи BankID про ідентифікацію особи позичальника ОСОБА_1 (а. с. 30, зворот).

Указані докази суд уважає належними та достатніми для того, щоб зробити висновок про належне виконання ТОВ «Споживчий центр» свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 3500 грн.

Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами відповідач суду не надав, як і не надав доказів належного виконання кредитного зобов`язання на користь позивача.

Натомість, при укладенні кредитного договору відповідач сам надав відомості, які його ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, номер телефону, номер банківської картки. Саме на вказаний ним номер телефону позивачем було надіслано одноразовий ідентифікатор, яким відповідач скористався, увівши його у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписав договір. При цьому кошти були перераховано на зазначену позичальником банківську картку.

Отже, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 05.03.2024-100001578 від 05.03.2024 у повному обсязі, надавши відповідачеві кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.

В обґрунтування наявності заборгованості відповідача позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості ОСОБА_1 , відповідно до якої заборгованість складає 6930 грн, з яких: 3500 грн основний борг, 3430 грн проценти, нараховані за період з 05 березня 2024 року по 15 квітня 2024 року, тобто в межах строку кредитування, визначеного у кредитному договорі (42 дні) (а. с. 14).

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконав умови укладеного з ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору № 05.03.2024-100001578 від 05.03.2024, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в сумі 3500 грн.

Вирішуючи питання про правомірність заявленої вимоги товариства про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, суд виходить з того, що позивач, крім тіла кредиту, просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами, нарахованими за період з 05 березня 2024 року по 15 квітня 2024 року в сумі 3430 грн.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині заявлених вимог, ТОВ «Споживчий центр» указувало на те, що за умовами договору № 05.03.2024-100001578 від 05.03.2024 сторонами погоджено сплату процентів за ставкою «Економ» у розмірі 2 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду (14 днів з дня надання кредиту), та за ставкою «Стандарт» у розмірі 2,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ».

За розрахунком позивача заборгованість за процентами за період з 05 березня 2024 року по 15 квітня 2024 року розрахована в межах строку кредитування за 42 дні.

Однак, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Указана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Оскільки кредитний договір № 05.03.2024-100001578 укладений між сторонами 05 березня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), то він повинен був ураховувати положення чинного на момент укладення договору законодавства щодо максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 %. А тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі 2 % та 2,5 % в день є нікчемними, оскільки відсоткова ставка, встановлена законом, який регулює спірні правовідносини між сторонами, не може бути збільшена умовами договору. Тому суд уважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості відповідача за відсотками, ураховуючи умови договору та норми чинного на час виникнення правовідносин законодавства, які встановлюють максимальний розмір денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 %.

Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 3500,00 грн, процентної ставки у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом та строку кредитування тривалістю 42 дні, заборгованість відповідача по відсотках за кредитним договором становить 1470 грн (3500,00 грн * 1%*42 дні).

Отож, ураховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір, не виконує належним чином його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, суд робить висновок, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 3500 грн та процентів у розмірі 1470 грн, а загалом 4970 грн заборгованості за кредитним договором № 05.03.2024-100001578 від 05.03.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1909,47 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 71,72 %).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 81, 224-226, 228, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 , заборгованість за кредитним договором № 05.03.2024-100001578 від 05.03.2024 у розмірі 4970 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок, з яких: 3500 гривень 00 копійок заборгованості за основним боргом, 1470 гривень 00 копійок заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, судовий збір у розмірі 1909 (одна тисяча дев`ятсот дев`ять) гривень 47 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 10 липня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА