Рішення № 138175900, 13.07.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2054/26

Провадження № 2/740/1802/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Ісаєнко А.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулося до суду із позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 842521820 від 19.08.2021 у сумі 14035 грн. 16 коп., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.08.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №842521820 у формі електронного документа з використанням електронного підпису позичальника на суму 2500 грн. В подальшому відповідачка збільшила суму кредиту до 5900 грн.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, в той час як відповідачка зобов`язання не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 (з додатковими угодами), згідно з яким до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №842521820.

31.07.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №31/0724-01, відповідно до якого до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 842521820.

15.07.2025 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач уклали договір факторингу №15/07/25-Е, згідно з яким позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 842521820 у розмірі 14035,16 грн., з яких: 5531,84 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8503,32 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Від відповідачки надійшов відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», її боргові зобов`язання за кредитним договором 842521820 ще не виникли, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору факторингу.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності. Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину.

Крім того, вважає, що заявлена сума адвокатських витрат є завищеною, зважаючи на незначну складність справи, реально витрачений адвокатом час та є неспіврозмірною у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг на аналогічні послуги.

У відповіді на відзив представник позивача Сахарова О.І. зазначила, що заперечення викладені відповідачкою у відзиві є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.

Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

12.09.2023 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №248 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 5 633,07 грн.

Таким чином, сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу.

Відповідачкою помилково визначено, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу, проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього.

Ухвалою судді 06.05.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, задоволено клопотання позивача про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк».

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача у позові просив про розгляд справи без їх участі.

Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи повідомлена шляхом вручення судової повістки під розписку.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

19.08.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 842521820, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Згідно п. 1.3 договору кредитодавець надає перший транш за договором у сумі 2500 грн., який має бути повернено до 18.09.2021.

Згідно з п. 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.

У пункті 1.8. договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду, кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п. 1.9 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, а саме:

- виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 667,95% річних, що становить 1,83 % від суми кредиту за кожний день користування ним;

- за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 674,41 % річних, що становить 1,85 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним;

- якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 % в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Невід`ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, які надані позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (пункт 4.1 договору).

Вказаний договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «МNV354SP».

Також відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 842521820 від 19.08.2021, у якому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту тощо.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, кредитний договір з додатковими угодами між сторонами був укладений в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Докази на підтвердження недійсності вищезазначеного кредитного договору відсутні.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання перед відповідачкою виконало та надало кредит загальною сумою 5900 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується копіями платіжних доручень від 19.08.2021, 25.06.2021, 31.08.2021, 06.09.2021, 29.09.2021, 04.10.2021, 29.11.2021, 24.11.2021, 06.12.2021 01.04.2021, 04.04.2021, 04.04.2021 та інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» 01.06.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, проведеного первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», відповідачка свої зобов`язання щодо оплати нарахованих відсотків за користування кредитом і повернення тіла кредиту у повному обсязі не виконала, у зв`язку з чим станом на 12.09.2023 сума заборгованості склала 5531,84 грн. (тіло кредиту).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідачка у відзиві зазначила, що на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», її боргові зобов`язання за кредитним договором 842521820 ще не виникли, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору факторингу.

Суд не погоджується із такими твердженнями виходячи з наступного.

28.11.2018 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

28.11.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

31.12.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою викладено текст договору в новій редакції, та, зокрема, в пункті 4.1. договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідно реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

Вказаною угодою було продовжено строк дії договору до 31.12.2021, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

31.11.2021 до даного договору факторингу було укладено додаткову угоду № 27, 31.12.2022 року додаткову угоду № 31, а 31.12.2023 додаткову угоду № 32.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що право вимоги означає всі права Клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. 1.4. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 «Борг» означає суми грошових коштів, належні до сплати Клієнту Боржниками за Кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати Клієнту за Кредитним договорами, які нараховані або можуть бути нараховані Клієнтом на день набуття цим Договором зобов`язальної сили.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу встановлено, що Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором.

Згідно пункту 2.1 договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до пункту 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 248 від 12.09.2023 до Договору факторингу укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_2 на суму 5633,07 грн.

Згідно акта звірки від 31.12.2022, сторонами підтверджено, що станом на 31.12.2022 фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення прав вимог за реєстром прав вимоги № 248 від 12.09.2023 за договором факторингу № 28/1118-01. Вказаний акт звірки також містить підписи сторін.

Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передано ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за договором, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 за кредитним договором № 842521820 від 19.08.2021 у межах строку дії договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».

Висновок Верховного Суду, викладений у Постанові від 07.01.2026 у справі №727/2790/25 підтверджує, що майбутня вимога індивідуалізується на момент виникнення, рамковий договір факторингу з пролонгаціями дозволяє передачу прав за реєстрами після виникнення зобов`язання, підписання реєстру засвідчує перехід права. Презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) діє, доки договір не визнаний недійсним судом.

Тобто, з огляду на наведені умови укладеного 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу, строк дії якого неодноразово продовжувався шляхом укладення між сторонами вищевикладених додаткових угод, підтвердженням факту відступлення права вимог за вказаним договором факторингу є безпосередньо підписання сторонами реєстру прав вимог, що в свою чергу засвідчує передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, що обумовлено сторонами в укладеному 28.11.2018 договорі факторингу № 28/1118-01.

У матеріалах справи відсутні докази оспорення відповідачкою договорів факторингу в частині відступлення права вимоги за її кредитним зобов`язанням, тому з урахуванням презумпції правомірності правочину суд вважає, що відступлення (продаж) права вимоги та майнових прав не суперечить вимогам ст. 514, 1077 ЦК України.

Згідно розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Таліон Плюс», у період з 13.09.2023 до 04.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» продовжило нарахування процентів відповідачу, згідно умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 31.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 842521820 склала 14035,16 грн., з яких: 5531,84 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8503,32 грн. заборгованість за процентами.

31.07.2024 між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з копією Реєстру прав вимоги №2 від 31.07.2024 до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло права вимоги до відповідачки у розмірі 14035,16 грн.

15.07.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (фактор) та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно із додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Платіжними інструкціями підтверджується факт оплати за договором факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025.

Як вбачається з копії витягу з реєстру боржників від 15.07.2025 до договору факторингу №15/07/25-Е, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №842521820 на суму 14035,16 грн., з яких: 5531,84 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 8503,32 грн. заборгованість по відсотках.

Станом на 26.12.2025 заборгованість відповідачки перед позивачем не погашена і складає 14035,16 грн., що підтверджено випискою з особового рахунку за кредитним договором №842521820.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачка не надала до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмета доказування задля спростування заявлених позовних вимог.

Враховуючи, що факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, позов ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Судом встановлено, що позивачем 20.08.2025 укладено договір про надання правової допомоги №20/08/25-01 з адвокатським об`єднанням «Соломко та партнери» та Додаткову угоду № 25771216711 від 01.09.2025.

Відповідно до акта прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, адвокатське бюро надало позивачу правничу допомогу по справі про стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_2 вартістю 7000 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».

Виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову, суд дійшов висновку про неспівмірність заявленої суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн., а тому сума витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 2000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст. 12, 81, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», юридична адреса: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за кредитним договором № 842521820 від 19.08.2021 у розмірі 14035 грн. 16 коп., 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2662 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього стягнути з неї 18697 (вісімнадцять тисяч шістсот дев`яносто сім) грн. 56 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Карпусь