Рішення № 138174572, 04.06.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5741/25 Провадження № 2/450/769/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Данилів Є.О.

при секретарі Хохолик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/ 4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття та стягнути на користь держави судовий збір.

В обґрунтування позову покликається на те, що батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12.03.2022 року, виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Реєстрація народження дитини проведена відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України щодо визначення походження дитини від батька за спільною заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. До квітня 2024 року малолітня ОСОБА_5 проживала разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 02.04.2024 року (справа №466/3606/24, провадження №1-сс/811/516/24) щодо матері дитини ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19». У період відсутності матері малолітня дитина проживала з бабусею по лінії матері ОСОБА_6 за тією ж адресою. На підставі акта органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту або знайдену дитину та її доставку від 13.05.2024 року малолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштовано до відділення «Тимчасове влаштування дітей» комунальної установи «Центр підтримки дітей та сімей Рідні Львівської міської ради.

29.09.2025 року працівниками Підберізцівської сільської ради, служби у справах дітей та поліцейським офіцером громади здійснено візит за місцем проживання дітей за адресою: АДРЕСА_2 . У ході візиту з`ясовано, що за даною адресою проживають двоє дітей, які залишилися без батьківського піклування, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Про дітей піклується бабуся по лінії батька ОСОБА_1 , яка забезпечує їм належні умови проживання, виховання та догляду, дбає про їхній побут і розвиток. Між дітьми та бабусею спостерігаються теплі, довірливі стосунки, діти охоче контактують із нею, почуваються спокійно та захищено. Зі слів ОСОБА_1 , місце проживання матері ОСОБА_10 їй невідоме. ОСОБА_11 повідомила, що мати обізнана про смерть батька дітей, оскільки вона особисто поінформувала її про це у телефонному режимі. Попри це, мати не виявляє намірів забрати дитину. Також зі слів бабусі, мати веде аморальний спосіб життя, зловживає наркотичними засобами, не має належних умов для виховання дитини, у зв`язку з чим бабуся вважає, що перебування доньки з матір`ю може становити для дитини небезпеку.

Згідно з отриманою інформацією та зібраними матеріалами, встановлено, що мати малолітньої дитини, ОСОБА_2 , веде небезпечний і аморальний спосіб життя, зловживає наркотичними засобами, ухиляється від виконання батьківських обов`язків та не забезпечує належного виховання дитини, відтак наявні усі підстави для позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої доньки та стягнення з неї аліментів в примусовому порядку. У зв`язку із вищенаведеним, просить позовні вимоги задоволити.

22.01.2026 року провадження у справі відкрито.

Представник позивача ОСОБА_12 судове засідання не з`явилася, однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі, вказала, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання жодного разу не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоч була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи ОСОБА_13 судове засідання не з`явилася, однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі, вказала, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку.

Встановлено, що батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що

підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12.03.2022 року,

виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові

Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Реєстрація народження дитини проведена відповідно до статті 126 Сімейного кодексу

України щодо визначення походження дитини від батька за спільною заявою жінки та

чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Це підтверджується Витягом з Державного

реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, сформованим

відповідно до статей 126, 133 та 135 Сімейного кодексу України, №00054164949 від 12.10.2025

року.

До квітня 2024 року малолітня ОСОБА_5 проживала разом із матір`ю за адресою:

АДРЕСА_1 . Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду

м. Львова від 02.04.2024 року (справа №466/3606/24, провадження №1-сс/811/516/24) щодо

матері дитини ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді

тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19». У

період відсутності матері малолітня дитина проживала з бабусею по лінії матері

ОСОБА_6 за тією ж адресою. На підставі акта органу внутрішніх справ України та

закладу охорони здоров`я про підкинуту або знайдену дитину та її доставку від 13.05.2024

року малолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштовано

до відділення «Тимчасове влаштування дітей» комунальної установи «Центр підтримки дітей

та сімей Рідні» Львівської міської ради. Зазначена, інформація підтверджується листом

Відділу «Служба у справах дітей» Шевченківського району від 17.05.2024 року №260001-вих-70449.

На підставі Висновку відділу «Служба у справах дітей» Шевченківського району

управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської

ради про доцільність повернення малолітньої ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виховання батькові ОСОБА_4 за адресою:

АДРЕСА_2 , від 23.05.2024 №4-260001-28113, дитина

проживала разом із батьком за вказаною адресою до моменту його смерті.

Батько - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом

про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 23.09.2025 року відділом державної реєстрації

цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

29.09.2025 року працівниками Підберізцівської сільської ради, служби у справах дітей та поліцейським офіцером громади здійснено візит за місцем проживання дітей за адресою: АДРЕСА_2 . У ході візиту з`ясовано, що за даною адресою проживають двоє дітей, які залишилися без батьківського піклування, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Про дітей піклується бабуся по лінії батька ОСОБА_1 , яка забезпечує їм належні умови проживання, виховання та догляду, дбає про їхній побут і розвиток. Між дітьми та бабусею спостерігаються теплі, довірливі стосунки, діти охоче контактують із нею, почуваються спокійно та захищено. Зі слів ОСОБА_1 , місце проживання матері ОСОБА_10 їй невідоме. Бабуся повідомила, що мати обізнана про смерть батька дітей, оскільки вона особисто поінформувала її про це у телефонному режимі. Попри це, мати не виявляє намірів забрати дитину. Також зі слів бабусі, мати веде аморальний спосіб життя, зловживає наркотичними засобами, не має належних умов для виховання дитини, у зв`язку з чим бабуся вважає, що перебування доньки з матір`ю може становити для дитини небезпеку.

У зв`язку зі смертю батька та відсутністю відомостей про місце перебування матері на момент виявлення дитини, малолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, Службою у справах дітей Підберізцівської сільської ради (наказ служби від 30.09.2025 №01-02/13 «Про взяття на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дігей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та тимчасово влаштовано у сім`ю рідної бабусі ОСОБА_1 (наказ служби від 30.09.2025 №01- 02/15 «Про тимчасове влаштування малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Службою у справах дітей у телефонному режимі було поінформовано матір, ОСОБА_14 , про те, що її дитина, ОСОБА_5 , залишилася без батьківського піклування у зв`язку зі смертю батька, а також повідомлено про необхідність забрати дитину до себе на проживання. Однак ОСОБА_15 зазначила, що не має такої можливості, оскільки не має постійного місця проживання. Адресу, за якою фактично перебуває, вона не повідомила.

Службою у справах дітей направлено запит до Львівського управління поліції №2 ГУНИ у Львівській області щодо надання інформації про ОСОБА_2 . На зазначений запит надійшла відповідь (лист №323453-2025 від 07.10.2025 ). У відповіді повідомлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 . Також зазначено, що ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, ухиляється від виконання батьківських обов`язків та не забезпечує належного виховання дитини. Про її нездатність належним чином виконувати батьківські обов`язки свідчить і те, що вона притягалася до кримінальної відповідальності за ст. 307 Кримінального кодексу України, а також зловживає забороненими речовинами.

Відповідно до інформації Служби у справах дітей Підберізцівської сільської ради, з метою встановлення місця перебування матері ОСОБА_2 були направлені запити до відділів служб у справах дітей м. Львова. У відповідях, що надійшли, повідомлено, що за всіма наявними та підтвердженими адресами проживання матері, у тому числі за фактичною адресою: АДРЕСА_3 , відповідними службами було здійснено перевірки та обстеження умов проживання. Однак матір дитини, ОСОБА_10 не була виявлена за жодною з відомих адрес.

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов Підберізцівської сільської ради від 06.11.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 здійснює виховання своєї онучки, ОСОБА_16 , після смерті її батька, ОСОБА_17 . Дитина повністю забезпечена харчуванням, одягом та всім необхідним, що відповідає її віковим потребам.

Відповідно до Акту №01-34/31 обстеження умов проживання, складеного 29.09.2025 року комісією у складі начальника служби у справах дітей Підберізцівської сільської ради, поліцейського офіцера громади та головного лікаря КНП «Підберівзцівська АЗПСМ», складеного для прийняття рішення про тимчасове влаштування дітей в сім`ю родичів, житло за адресою: АДРЕСА_2 , розміщене на 2 поверсі 2-поверховогго будинку, складається з 4 кімнат, кухні, ванної кімнати, санвузла, та гардеробної кімнати. Умови проживання відповідають загальноприйнятим нормам, у будинку затишно, тепло, відчувається належний порядок. Діти мають місце для сну, навчання та відпочинку, забезпечені шкільним та письмовим приладдям, пізнавальними та розвиваючими іграми тощо.

Згідно відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, в даному помешканні зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (заданою адресою не проживає).

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає за вказаною адресою без реєстрації місця проживання (з народження дитина не мала зареєстрованого місця проживання).

Згідно з інформацією КНП «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області» від 07.11.2025 року №260, мати дитини, ОСОБА_2 , у період з червня 2024 року по теперішній час не цікавилася станом здоров`я та лікуванням малолітньої ОСОБА_3 , не здійснювала особистих звернень до закладу охорони здоров`я та не контактувала з медичним персоналом.

Відповідно до довідки Дошкільного навчального закладу с. Підгірне Підберізцівської сільської ради від 06.11.2025 року №19 встановлено, що у період з червня 2024 року по теперішній час дитину до закладу та із закладу супроводжує бабуся ОСОБА_1 . Вона регулярно підтримує зв`язок із вихователями, цікавиться умовами перебування дитини, її розвитком, бере участь у виховному процесі та заходах закладу. Мати дитини, ОСОБА_20 , за вказаний період до закладу не зверталася, участі у вихованні та супроводі дитини не брала, інформацією щодо перебування та стану дитини не цікавилася.

Згідно з вироком Дарницького районного суду м. Києва від 31.07.2025 року у справі №753/12235/25, ОСОБА_2 притягувалася до кримінальної відповідальності за ст. 309 Кримінального кодексу України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту). Суд призначив їй покарання у вигляді одного року пробаційного нагляду.

На засідання комісії з питань захисту прав дитини було запрошено матір ОСОБА_2 ( від 07.11.2025 року №01-27/116 та у телефонному режимі ) та бабусю ОСОБА_1 (листом від 07.11.2025 року №01-27/117 та у телефонному режимі). Листи були вручено особисто, про що зроблено відповідний запис про їх отримання.

Питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглядалось на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Підберізцівської сільської ради 11 листопада 2025 року. ОСОБА_2 з`явилася в Службу у справах дітей Підберізцівської сільської ради напередодні засідання комісії з питань захисту прав дитини та повідомила, що не зможе брати участь у засіданні комісії через перебування на роботі. Водночас вона заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо дитини та надала письмове пояснення, у якому зазначила, що усвідомлює свої помилки та прагне бути доброю матір`ю.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області № 23-18-2025 від 11.11.2025 р. затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно його малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з висновком органу опіки та піклування про доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , орган опіки та піклування вважає за доцільне порушення в судовому порядку питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення аліментів на утримання дитини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч.11 ст.18 Конвенції ООН батьки несуть відповідальність за виховання і розвиток дитини. Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).

Частинами 1, 2 ст.3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під піклуванням і під відповідальністю своїх батьків та в будь-якому випадку в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості (Принцип 6 Декларації прав дитини).

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною, по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Згідно з п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" №3 від 30.03.2007 року таке ухилення має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку батьків, яку можна вважати юридичною відповідальністю. Ухилення від виконання юридичного обов`язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Враховуючи положення ч.8 ст.7 СК України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, і питання про його застосування може бути вирішене судом після повного й всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи й характеру ставлення батьків до дитини, оскільки позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, яке надасть їй полегшення, тому необхідно оцінити позитивний результату доля дитини, який має настати. Якщо такий результат не передбачається, позбавлення батьківських прав, не дасть дитині полегшення. Оскільки згідно чинного законодавства України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати її, батьки зобов`язані надавати дитині належне батьківське виховання, оскільки право на виховання - є одним із основних прав дитини, якщо ж батьки не виконують свої функції, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, це є підставами для позбавлення їх батьківських прав.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо, зокрема позбавлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Тобто висновок органу опіки і піклування в будь-якому разі не повинен носити формальний і однобічний характер, оскільки вирішуються питання про права та обов`язки батька і дитини.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Позбавлення батьківських прав - одна з найскладніших з емоційної та процедурної точки зору категорія справ. Позбавити батьківських прав можливо, але позивачу потрібно зібрати достатньо доказів недобросовісної поведінки відповідача.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує також висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час застосування наведених норм права суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70), Верховним Судом у постановах від 26.12.2018, 13.03.2019 та 06.05.2020 при розгляді справ № 404/6391/16-ц, № 631/2406/15-ц та № 753/2025/19, відповідно до яких ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно зі ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи грунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, в якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Як підставу звернення до суду з позовом про позбавлення батьківський прав позивач покликається на ту обставину, що відповідач жодним чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавляться станом здоров`я, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання в майбутньому нею освіти. Натомість, своєю поведінкою створює умови, які шкодять інтересам дитини.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області № 23-18-2025 від 11.11.2025 р. затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно його малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Згідно з висновком органу опіки та піклування про доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 ,, орган опіки та піклування вважає за доцільне порушення в судовому порядку питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зважаючи на вищенаведене, позивачем доведено обставини стосовно свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, уваги дитині не приділяє. Жодних активних дій на підтвердження своїх намірів приймати участь в житті дитини відповідач не вчинила, активна дієва позиція у відповідача відсутня. Суд звертає увагу на відсутність доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем будь-яких дій (заходів) щодо зміни ситуації, яка склалася, що, в свою чергу, давало б суду підстави вважати, що відповідач бажає виправити свою поведінку в інтересах дитини.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо дитини: не цікавиться її життям, розвитком та здоров`ям, не надає матеріального утримання.

Розглядаючи такі справи, суди зобов`язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.

За змістом ч.4 ст.169 СК України поновлення в батьківських правах можливе лише за умови, що особа, позбавлена батьківських прав істотно змінила в кращий бік поведінку, спосіб життя і (або) ставлення до виховання дитини. Зміни в способі життя особи, позбавленої батьківських прав, її ставлення до дитини не можуть відбутися швидко, для цього необхідний значний період часу. При цьому, недостатньо одних намірів особи, позбавленої батьківських прав змінити свою поведінку, необхідно, щоб її спосіб життя дійсно змінився настільки, що ніяких небезпек і загроз життю і здоров`ю дитини більше не буде, а батьки в змозі належним чином виховувати дитину і захищати її права і інтереси. Поновлення батьківських прав допускається тільки в тому випадку, якщо це відповідає інтересам дитини. Якщо поновлення в батьківських правах суперечить інтересам дитини, то суд має право з урахуванням думки дитини відмовити в задоволенні позову особи, позбавленої батьківських прав про поновлення її в батьківських правах. Причому мотиви незгоди дитини на поновлення в особи в батьківських правах значення не мають. Але при цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ст.171 СК України).

Отже, за наявності підстав у майбутньому, відповідач має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Частиною 3 ст. 181 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову та в порядку ч. 1 ст. 430 ЦПК України допускається негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

З огляду на викладене, суд вважає, що одночасно з прийняттям рішення про позбавлення відповідачки батьківських прав, то з останньої слід стягувати аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/ 4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а відтак позовні вимоги в цій частині слід задовольнити у повному обсязі та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Так, враховуючи вимоги ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі 1211,20 гривень.

Керуючись статтями 4,5,12,13,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 , - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/ 4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме 02.12.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 ; орган опіки та піклування Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області, ЄДРПОУ 22372802, с. Підберізці, вул. Шевченка, 25 Львівська область.

Повне рішення суду складено 04.06.2026 року.

СуддяЄ. О. Данилів