Ухвала суду № 138173089, 13.07.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

13.07.26

Справа № 642/3614/26

Провадження № 1-кп/642/442/26

УХВАЛА

Іменем України

13 липня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025220000000795 від 21.07.2025 відносно обвинуваченого:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 114-2, ч. 1 ст. 263 КК України;

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 114-2, ч. 1 ст. 263 КК України.

В ході досудового розслідування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

19.11.2025 стосовно ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У подальшому вищезазначений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжено.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що на сьогоднішній день виникла необхідність продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 .

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення - злочину, яке полягало у поширенні інформації про розташування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, оскільки така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, з метою надання такої інформації представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради або шпигунства, вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких підтверджено вищезазначеними судовими рішеннями.

Обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінується злочин, покарання за який передбачено на строк дванадцять років позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі не застосування запобіжного заходу, є підстави вважати, що останній може виїхати за межі території України та переховуватися від суду.

Крім того, ОСОБА_4 маючи право на перетин державного кордону в період дії воєнного стану, як інвалід II групи, може переховуватись від суду, зокрема на території Російської Федерації чи тимчасово окупованих частинах території України.

Також, ОСОБА_4 достовірно розуміє суть злочину та передбачену за його вчинення кримінальну відповідальність, та у випадку обрання іншого запобіжного заходу має реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема останній зможе відновити доступ до власних облікових записів у додатку для спілкування Telegram після чого видалити або змінити зроблені ним публікації, видалити або змінити історію листування з іншими особами, змінити окремі ідентифікаційні ознаки облікового запису, тощо.

ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному проваджені, які неодноразово допитувалися у цьому кримінальному провадженні та експертів, висновки яких є складовою частиною доказової бази.

Обвинувачений ОСОБА_4 також може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відтак, у сторони обвинувачення є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких підтверджено вищезазначеними судовими рішеннями, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. З метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження доцільно продовжити тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .

Відповідно до вимоги ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно частини третьої вищезазначеної статті за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 з підстав зазначених у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 щодо продовження строку запобіжного заходу заперечували, просили суд відмовити прокурору у задоволенні клопотання, вважаючи його необґрунтованим, і таким що не відповідає вимогам ст.ст.177, 178, 183, 194 КПК України та практиці ЄСПЛ, та просили обрати обвинуваченому альтернативний запобіжний захід, зокрема : у вигляді домашнього арешту, застави, покладення процесуальних обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, вказували на необґрунтовану підозру, недоведеність ризиків, пославшись на те, що останній не має наміру впливати на свідків сторони обвинувачення, не вчинить іншого кримінального правопорушення, та не буде переховуватись від суду.

Сторона захисту просила змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід, посилаючись на стан здоров`я.

Суд, вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити строк дії обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, одне з яких, передбачене ч. 3 ст. 114-2 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні та продовженні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Як передбачено ст. ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи, як заходи забезпечення кримінального провадження, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання та продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не зменшились.

При цьому, не вдаючись до оцінки доказів, у відповідності до положень ст. 23 та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому суд вбачає реальним існування заявлених прокурором ризиків, які на даний час продовжують існувати, у зв`язку з чим не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, ніж раніше обраний.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У суду відсутні відомості які б свідчили про те, що ризики, встановлені судом при винесенні попередньої ухвали суду, втратили свою актуальність або зменшилися.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При цьому, суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним покладених судом обов`язків у справі.

На думку суду, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного, а обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни обраного запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 на більш м`який, а тому наявна необхідність у збереженні обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовживши строк дії даного запобіжного заходу.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Окрім того, суд враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, останній може переховуватись від суду, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого. Судом також враховується, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" із урахуванням продовження строку дії на теперішній час.

Оцінюючи сукупність обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, які визначені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, його вік та стан здоров`я, відомості про особу останнього, суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого на даний час є неможливим та відносно нього необхідно продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, зважаючи на тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, які на даний час відомі суду, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, про які зазначено прокурором.

Таким чином, наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою до 10 вересня 2026 року.

Керуючись ст. ст. 32, 110, 131, 132, 176-178, 183,193-194, 196, 331,369-372, 376, 395 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, а саме до 10 вересня 2026 року включно.

Термін дії ухвали до 10.09.2026 року.

Ухвалу направити на виконання до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена стороною захисту до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1