Рішення № 138172818, 07.07.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21436/25

Номер провадження 2/350/339/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів -

установив:

Стислий виклад позицій сторін

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кушнір І.Р., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей та аліментів на своє утримання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка зазначає, що сімейні відносини між сторонами фактично припинені, спільного господарства вони не ведуть, а неповнолітні діти проживають разом із нею та перебувають на її повному матеріальному забезпеченні. Відповідач є батьком дітей, однак добровільно та у достатньому розмірі матеріальної допомоги на їх утримання не надає, у зв`язку з чим основний тягар забезпечення дітей, їх харчування, одягу, лікування, розвитку та повсякденних потреб покладено на неї. Крім того, позивачка зазначає, що здійснює догляд за малолітньою донькою, яка не досягла трирічного віку, у зв`язку з чим потребує матеріальної підтримки від чоловіка.

Позивачка також вказує, що відповідач працює на території Республіки Польща, отримує стабільний дохід, має достатні матеріальні можливості для належного виконання свого обов`язку щодо утримання дітей та дружини, однак належної участі у їх матеріальному забезпеченні не бере.

Посилаючись на наведені обставини, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі по 15000 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення кожною дитиною повноліття, а також стягнути на її користь аліменти на власне утримання у твердій грошовій сумі 10000 гривень щомісячно до досягнення молодшою дитиною трирічного віку, допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Представник відповідача - адвокат Грабовецький О.Б. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Зазначав, що відповідач не заперечує свого обов`язку брати участь в утриманні дітей, однак вважав заявлений позивачкою розмір аліментів необґрунтованим та таким, що не підтверджений належними і допустимими доказами. На думку представника відповідача, позивачкою не доведено ні розміру доходів відповідача, ні його фінансової спроможності сплачувати аліменти у заявленому розмірі, а твердження про отримання ним високого доходу за кордоном ґрунтуються виключно на припущеннях.

Також зазначав, що позивачка здійснювала підприємницьку діяльність та отримувала дохід, а молодша дитина відвідує приватний дитячий садок, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення аліментів на її утримання. Крім того, наголошував, що обов`язок щодо утримання дітей покладається на обох батьків, а тому участь кожного з них у забезпеченні дітей повинна бути рівнозначною.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не прибула.

Представник позивачки - адвокат Кушнір І.Р. під час попередніх судових засідань, у яких брала участь у режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. У своїх поясненнях зазначала, що відповідач тривалий час працює за кордоном та отримує значно вищий дохід, ніж середній дохід в Україні. Наголошувала, що саме позивачка самостійно забезпечує повсякденні потреби двох малолітніх дітей, несе витрати на їх харчування, одяг, лікування, розвиток та утримання, зокрема молодша дитина відвідує приватний дитячий садок, що також потребує значних фінансових витрат. Просила суд стягнути аліменти у заявленому позовом розмірі як на утримання дітей, так і на утримання позивачки до досягнення молодшою дитиною трирічного віку.

У судове засідання, призначене для ухвалення рішення, представник позивачки не приєдналася до участі в режимі відеоконференції. Враховуючи належне повідомлення про дату, час і місце судового засідання, а також достатність наявних у справі матеріалів, суд визнав можливим розглянути справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не прибув.

Представник відповідача - адвокат Грабовецький О.Б. подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. У поданому відзиві заперечив проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оскільки позивачка, її представник та відповідач у судове засідання не прибули, а представник відповідача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 ст. 247 ЦПК України).

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після припинення спільного проживання дітей фактично утримує та виховує позивачка, разом із якою вони проживають. Саме вона забезпечує їх повсякденні потреби, здійснює витрати на харчування, придбання одягу, взуття, засобів гігієни, лікарських засобів, організацію лікування, розвитку та виховання дітей, а також несе інші необхідні витрати, пов`язані з їх утриманням.

Молодша дитина сторін - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досягла трирічного віку, у зв`язку із чим позивачка здійснює її постійний догляд та відповідно до вимог сімейного законодавства має право на утримання від чоловіка.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач працює за межами України, у Республіці Польща, що підтверджується долученими до справи документами, зокрема перекладом трудового договору, повідомленням про присвоєння номера PESEL, документами щодо відкриття банківського рахунку. Відповідач надає матеріальну допомогу дітям шляхом переказу коштів.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо обсягу виконання відповідачем передбаченого законом обов`язку брати участь у матеріальному забезпеченні своїх неповнолітніх дітей, а також щодо права позивачки на отримання утримання від чоловіка до досягнення молодшою дитиною трирічного віку.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу та здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, що передбачено статтею 6 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо заявленої позивачкою вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей суд приходить до таких висновків.

Після припинення сімейних відносин між батьками їхні права та обов`язки щодо дітей не припиняються. Незалежно від того, з ким проживають діти, обоє батьків зобов`язані брати участь у їх матеріальному забезпеченні, вихованні та створенні належних умов для фізичного, духовного, морального й інтелектуального розвитку.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню їх інтересів. Згідно зі статтею 18 цієї Конвенції саме батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини, а найкращі інтереси дітей є предметом їх основного піклування.

За змістом статей 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний і моральний розвиток та утримувати їх до досягнення повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду аліменти можуть бути присуджені як у частці від заробітку (доходу) платника, так і у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України враховує стан здоров`я та матеріальне становище дітей, матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших осіб на утриманні, інші обставини, що мають істотне значення, а також виходить із того, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Судом встановлено, що неповнолітні діти проживають разом із матір`ю. Саме позивачка забезпечує їх харчування, придбання одягу, взуття, засобів гігієни, організовує лікування, навчання, розвиток дітей та несе повсякденні витрати, пов`язані з їх вихованням. Молодша дитина сторін не досягла трирічного віку, а тому позивачка здійснює постійний догляд за нею, що об`єктивно обмежує її можливість повною мірою забезпечувати власні потреби та самостійно нести всі витрати, пов`язані з утриманням дітей.

Суд бере до уваги, що відповідач не заперечував свого обов`язку щодо утримання дітей, подав відзив на позов та долучив до матеріалів справи докази перерахування грошових коштів на їх утримання. Судом досліджено надані відповідачем квитанції про переказ коштів, розписку та інші письмові докази, якими підтверджується здійснення ним окремих платежів на користь позивачки. Водночас зазначені докази свідчать лише про епізодичне надання матеріальної допомоги та не підтверджують належного, регулярного і достатнього виконання відповідачем свого обов`язку щодо матеріального забезпечення дітей відповідно до вимог статті 180 Сімейного кодексу України. Тому наведені відповідачем обставини не спростовують обґрунтованості заявлених позовних вимог та не є підставою для відмови у їх задоволенні.

Суд також враховує, що відповідач працює за межами України, а матеріали справи містять докази його працевлаштування у Республіці Польща. Разом із цим матеріали справи не містять достовірних відомостей про розмір його постійного заробітку, структуру доходів та їх стабільність, що не дає можливості визначити розмір аліментів у частці від доходу таким чином, щоб це забезпечувало належний та гарантований рівень утримання дітей.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у даному випадку найбільш ефективним способом захисту прав дітей є визначення аліментів саме у твердій грошовій сумі, що забезпечить стабільне та передбачуване матеріальне забезпечення дітей незалежно від зміни доходів відповідача, місця його роботи чи інших обставин.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує вік дітей, їх повсякденні потреби, необхідність забезпечення належного рівня життя. Разом із тим суд бере до уваги, що належних доказів понесення позивачкою конкретних додаткових витрат, які б обґрунтовували стягнення аліментів у заявленому нею більшому розмірі, матеріали справи не містять. Такі витрати, за наявності відповідних підстав, можуть бути предметом окремих вимог відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України.

Враховуючи вік дітей, їх повсякденні потреби, необхідність забезпечення належного рівня життя, принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, а також рівний обов`язок обох батьків щодо її утримання, суд приходить до висновку, що стягнення аліментів у твердій грошовій сумі по 5 000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є співмірним, розумним, достатнім та таким, що забезпечить належний рівень їх матеріального утримання і водночас відповідатиме принципу справедливого балансу між інтересами дітей та обов`язком відповідача брати участь у їх забезпеченні.

Щодо вимоги позивачки про стягнення аліментів на її утримання суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною трирічного віку.

Частиною четвертою статті 84 Сімейного кодексу України передбачено, що право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до частини шостої статті 84 Сімейного кодексу України право на утримання має також жінка, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи між сторонами розірвано шлюб.

Згідно зі статтею 80 Сімейного кодексу України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Таким чином, право одного з подружжя на утримання у цьому випадку виникає безпосередньо із закону та пов`язане з фактом проживання разом із ним дитини віком до трьох років і наявністю у другого з подружжя можливості надавати матеріальну допомогу.

Суд зазначив вище, що донька сторін ОСОБА_5 , на момент звернення до суду не досягла трирічного віку та проживає разом із позивачкою.

Матеріалами справи також підтверджено, що відповідач є працездатною особою, офіційно працевлаштований на території Республіки Польща та має можливість надавати матеріальну допомогу. Доказів, які б свідчили про відсутність у нього такої можливості, суду не подано.

Доводи сторони відповідача про те, що позивачка здійснює підприємницьку діяльність, а дитина відвідує приватний дитячий садок, суд відхиляє як безпідставні, оскільки відповідно до вимог статті 84 Сімейного кодексу України зазначені обставини не впливають на право дружини на отримання утримання від чоловіка до досягнення дитиною трирічного віку.

Визначаючи розмір аліментів на утримання позивачки, суд враховує матеріальне становище сторін, те, що відповідач одночасно зобов`язаний утримувати двох неповнолітніх дітей, а також принципи розумності, справедливості та співмірності. З огляду на наведене суд доходить висновку, що аліменти у твердій грошовій сумі 3 000 (три тисячі) гривень щомісячно є обґрунтованими, достатніми та такими, що забезпечують справедливий баланс інтересів сторін.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 1331.20 грн., від сплати якого позивачка звільнена при пред`явленні позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 5000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 грудня 2025 року і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі 3 000 (три тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 02 грудня 2025 року і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106).

На рішення може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.07.2026.

Суддя: