Ухвала суду № 138170422, 17.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32912/26-к

пр. 1-кс-34274/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідування ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42026000060000564 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд слідчого судді надійшло вказане клопотання.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначає, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026000000000564 від 05.05.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що 22.04.2026 співробітниками Управління СБ України в Чернігівській області у кримінальному провадженні № 22026270000000007 від 08.01.2026 в порядку, передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , директора ФГ «Євгенія Яницького» за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.04.2026 задоволено клопотання слідчого СВ Управління СБ України в Чернігівській області, погоджене з прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури, та до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави з подальшим утриманням в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».

З метою захисту інтересів ОСОБА_7 його дружина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклала договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_9 (свідоцтво № 339, видане 18.10.2007 Чернігівською обласною КДКА).

Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 15.05.2026 у адвоката ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе від ОСОБА_8 за здійснення впливу на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме невстановленими службовими особами сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № 22026270000000007 від 08.01.2026.

Задля реалізації свого умислу ОСОБА_5 використав невстановлених на цей час співробітників ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» для передачі ОСОБА_7 свого контактного номера телефону НОМЕР_1 , рекомендувавши себе як особу, спроможну «вирішити питання» у кримінальному провадженні.

15.05.2026 ОСОБА_7 під час телефонної розмови повідомив ОСОБА_8 , що в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» йому надали контакти адвоката ОСОБА_5 , який має «вирішити всі питання» у справі.

Тогож дня, ОСОБА_8 за допомогою месенджера «WhatsApp» зателефонувала ОСОБА_5 , який сказав перетелефонувати йому 17.05.2026.

17.05.2026 під час телефонної розмови з ОСОБА_8 . ОСОБА_5 , усвідомлюючи свій статус адвоката та діючи з корисливих мотивів, запевнив заявницю, що звільнення її чоловіка - ОСОБА_7 з-під варти можливе лише за умови його безпосереднього залучення до справи та здійснення ним незаконного впливу на службових осіб сторони обвинувачення. Для створення уявлення про винятковість своїх можливостей він висунув вимогу дотримуватися суворої конспірації, наказавши не повідомляти чинному адвокату ОСОБА_9 про те, що його кандидатуру порадили саме в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».

18.05.2026 ОСОБА_5 , продовжуючи формувати у заявниці переконання у невідворотності надання йому неправомірної вигоди, під час чергової розмови наголосив на своїй здатності гарантувати результат, який не може забезпечити офіційний захист. Він дискредитував роботу адвоката ОСОБА_9 , стверджуючи, що має принципово інші методи роботи, які базуються на неофіційних домовленостях, а не на нормах КПК України.

21.05.2026 старший слідчий СВ Управління СБ України в Чернігівській області ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надав ОСОБА_8 дозвіл на відвідування нотаріусом ОСОБА_11 в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» ОСОБА_7 з метою нотаріального посвідчення доручення ОСОБА_8 на ведення нею фінансово-господарської діяльності належних ОСОБА_7 підприємств.

Цього ж дня, приблизно о 14 годині, в м. Чернігові ОСОБА_8 зустрілася з нотаріусом ОСОБА_11 , якому повідомила про наявність дозволу слідчого, на що ОСОБА_11 повідомив, що окрім офіційного дозволу від слідчого, необхідно отримати погодження від керівництва ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» і з цією метою порадив звернутися до адвоката ОСОБА_5 .

Після цього, 21.05.2026, ОСОБА_8 зателефонувала ОСОБА_5 за номером НОМЕР_1 та повідомила йому про необхідність отримати дозвіл від керівництва ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» на відвідування ОСОБА_7 нотаріусом.

В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на одержання для себе неправомірної вигоди від ОСОБА_8 за здійснення впливу на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме службових осіб ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 висунув прохання надати йому неправомірну вигоду в розмірі 1 000 доларів США, на що ОСОБА_8 погодилася, одразу повідомивши правоохоронні органи, діючи в рамках конфіденційного співробітництва під контролем правоохоронних органів з метою перевірки дійсності намірів одержання неправомірної вигоди.

22.05.2026 близько 13 год. 39 хв., перебуваючи у приміщенні офісу нотаріуса ОСОБА_11 за адресою: м. Чернігів, вул. Борисоглібська, 10, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 1 000 (одна тисяча) доларів США як неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення службовими особами адміністрації ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», уповноваженими на вирішення питань допуску осіб до утримуваних під вартою, тобто особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Після отримання неправомірної вигоди ОСОБА_5 продемонстрував ОСОБА_8 реальність свого впливу, здійснивши телефонний дзвінок невстановленій службовій особі ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», даючи розпорядчі вказівки щодо пропуску нотаріуса до ОСОБА_7 .

Отже, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 за здійснення впливу на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, службовими особами сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № 22026270000000007, безпосередньо після одержання неправомірної вигоди в розмірі 1 000 доларів США, 22.05.2026 ОСОБА_5 визначив вартість «своїх послуг за вирішення усіх питань у кримінальному провадженні» у межах від 70 000 до 100 000 доларів США, зазначивши при цьому, що ці кошти не є його гонораром, а призначені для осіб, на яких він здійснюватиме вплив.

02.06.2026 під час особистої зустрічі поблизу ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», розташованої за адресою: м. Чернігів, вул. Реміснична, буд. 2, ОСОБА_5 підтвердив готовність до реалізації злочинного умислу та визначив розмір неправомірної вигоди - 100 000 доларів США, з яких 10 000 доларів США мали бути передані негайно. Він заявив, що береться за справу «під ключ» - від зміни запобіжного заходу до остаточного вирішення питання, наголосивши при цьому, що слідчий у кримінальному провадженні № 22026270000000007 - слідчий УСБУ у Чернігівській області ОСОБА_10 , «нічого не вирішує», та повідомив про наявність у нього зв`язків серед керівництва органу досудового розслідування та прокуратури. Також під час вказаної зустрічі ОСОБА_5 зазначив, що офіційні матеріали справи його не цікавлять, оскільки він отримує необхідну інформацію альтернативними каналами.

Викладені обставини підтверджуються матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій. Згідно з протоколами за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю особи від 10.06.2026, під час конспіративних зустрічей і телефонних переговорів ОСОБА_5 послідовно переконував ОСОБА_8 у наявності в нього широкого кола особистих зв`язків у правоохоронних органах та установах виконання покарань, зокрема серед слідчих і прокурорів. Він стверджував, що для «вирішення питання» у кримінальному провадженні йому достатньо одного телефонного дзвінка, та запевняв, що отримує конфіденційні відомості про хід досудового розслідування безпосередньо від обізнаних осіб. Зазначена самопрезентація була не голослівною, а підтверджувалася діями підозрюваного: вже 22.05.2026, відразу після одержання першої частини коштів ОСОБА_5 здійснив телефонний дзвінок невстановленій службовій особі адміністрації ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», після чого нотаріус упродовж кількох хвилин отримав фактичний доступ до ОСОБА_7 . Наведене свідчить про реальний, а не удаваний характер заявлених підозрюваним можливостей впливу на службових осіб.

03.06.2026 ОСОБА_5 , дізнавшись про подання адвокатом ОСОБА_9 апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова про відмову в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу, вдався до психологічного тиску та прямих погроз з метою примусу ОСОБА_8 до негайної передачі неправомірної вигоди.

ОСОБА_5 зазначив, що у разі прийняття Чернігівським апеляційним судом рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги сторони захисту сума неправомірної вигоди буде збільшена вдвічі або втричі. Тим самим ОСОБА_5 створив умови, за яких ОСОБА_8 була позбавлена реальної можливості відмовитися від виконання висунутих ним вимог без ризику погіршення правового становища свого чоловіка. ОСОБА_5 , діючи як посередник між ОСОБА_8 та особами, прийняття рішень, якими він обіцяв «забезпечити», підтримував психологічний тиск на ОСОБА_8 для передачі неправомірної вигоди з метою виключення будь-якої альтернативної поведінки заявниці, окрім задоволення висунутих вимог.

10.06.2026 під час зустрічі поблизу ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» за адресою: м. Чернігів, вул. Реміснична, буд. 2, ОСОБА_5 пред`явив ОСОБА_8 записку нібито від її чоловіка, у якій було зазначено про необхідність передачі вимаганої неправомірної вигоди, а саме: 80 000 доларів США - неправомірна вигода за вплив на службових осіб сторони обвинувачення (слідчих Управління СБ України в Чернігівській області, прокурорів Чернігівської обласної прокуратури) щодо прийняття рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі. При цьому ОСОБА_5 повідомив, що 80 000 доларів США необхідно передати йому не пізніше 15.06.2026, а в подальшому для укладення угоди про визнання винуватості необхідно буде додатково передати йому неправомірну вигоду в розмірі не більше 40 000 доларів США.

11.06.2026 ОСОБА_5 висунув ОСОБА_8 вимогу передати 12.06.2026 як авансову частину неправомірної вигоди грошові кошти у розмірі 3 000 (три тисячі) доларів США в рахунок загальної суми 80 000 доларів США.

12.06.2026 о приблизно 11 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Чернігів, вул. Борисоглібська, б. 10, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, одержав від ОСОБА_8 першу частину неправомірної вигоди у розмірі 3 000 (три тисячі) доларів США за вплив на прийняття рішень службовими особами сторони обвинувачення, уповноваженими на виконання функцій держави.

15.06.2026 о 11 год. 45 хв., перебуваючи за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, буд. 34, доводячи злочинний умисел до завершення, ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_8 другу частину неправомірної вигоди у розмірі 77 000 (сімдесят сім тисяч) доларів США, після чого був затриманий співробітниками правоохоронних органів.

Отже, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчиненого повторно, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

16 червня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Відтак, сторона обвинувачення вказує, що підставою для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтована підозра у вчиненні ним тяжкого корупційного правопорушення та наявність ризиків неправомірної поведінки, які надають підстави вважати, що ОСОБА_5 може вчинити одну із дій, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, слідчий вказує, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), обґрунтовується тим, що злочини, що інкримінуються ОСОБА_5 , є тяжкими і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Вищевикладене свідчить також про те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.

Крім того, ОСОБА_5 не має власного чи орендованого житла у м. Києві, у зв`язку із чим може виїхати із міста Києва та ухилятися від виконання процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні.

Про наявність такого ризику свідчить не лише тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, а й сукупність інших обставин.

Так, сторона обвинувачення зауважує, що, з огляду на триваюче повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, держава не має змоги належним чином контролювати державний кордон у місцях активних бойових дій, у тому числі його перетин, що у свою чергу збільшує ймовірність ухилення особи від органу досудового розслідування та суду та відповідно актуалізує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас існування ризику переховування не залежить виключно від можливості перетину державного кордону, оскільки особа може вживати заходів щодо переховування як на території країни, так і поза її межами.

Майновий стан ОСОБА_5 дозволяє йому без надмірних фінансових обтяжень залишити межі України, обрати будь-яку країну світу для проживання та залишатися там протягом тривалого часу. Так, майновий стан самого підозрюваного, на переконання обвинувачення, свідчить про достатність ресурсів для тривалого життя підозрюваного в умовах розшуку.

Додатково слід зазначити, що, за матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_5 під час зафіксованих переговорів неодноразово демонстрував обізнаність щодо тактики слідства, зазначав, що отримує відомості про хід досудового розслідування «альтернативними каналами», та загалом проявляв готовність до координованих дій у разі загрози кримінального переслідування. Сукупність цих обставин свідчить про реальну, а не теоретичну вірогідність ухилення підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що спосіб вчинення кримінального правопорушення, зокрема одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вказує на вжиття заходів конспірації під час вчинення кримінального правопорушення та може свідчити, що підозрюваний може вживати заходів щодо створення штучних доказів своєї невинуватості. Крім того, сторона обвинувачення звертає увагу на те, що у межах кримінального провадження не віднайдено першу частину коштів, переданих у вигляді неправомірної вигоди, які можуть перебувати, зокрема, у підозрюваного або інших невстановлених осіб. А тому є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 може вживати заходів щодо їх знищення, спотворення або приховання.

На цей час досудове розслідування триває, та продовжується збір доказів, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення. На цей час не встановлено (ідентифіковано) інших осіб, причетних до вчинення злочину. У зв`язку з цим, ОСОБА_5 , маючи свободу дій, може повідомляти відомості, які стали йому відомі в ході слідчих дій у даному провадженні, а також інші важливі відомості, надати вказівку знищити, спотворити або сховати будь-які речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, що створить перешкоду для подальшого викриття фактів злочинної діяльності ОСОБА_5 та осіб, за попередньою змовою з яким він вчиняв кримінальне правопорушення.

Крім того, на цей час не встановлено та не ідентифіковано всіх осіб, причетних до вчинення злочину. ОСОБА_5 , маючи свободу пересування, зможе координувати дії невстановлених співучасників: давати вказівки щодо знищення документів, засобів зв`язку, що використовувалися при вчиненні злочину, а також усувати будь-які матеріальні сліди злочинної діяльності. Матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, зафіксовані у протоколах від 10.06.2026, підтверджують, що ОСОБА_5 отримував конфіденційні відомості про хід розслідування, що свідчить про наявність у нього каналів зворотного зв`язку з особами, обізнаними про діяльність органів досудового розслідування.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, ряд осіб, які є свідками або які можуть бути допитані як свідки (у порядку ст. 256 КПК України), працювали і продовжують працювати в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівській області. Враховуючи, що ОСОБА_5 є адвокатом на території Чернігівської області, сторона обвинувачення вважає, що існує ймовірність того, що підозрюваний може впливати на працівників Служби безпеки України, з якими у нього склались робочі та можливо особисті відносини, з метою ненадання ними неправдивих та/або повних показань про відомі їм обставини кримінального провадження. Той факт, що ОСОБА_5 є адвокатом, не виключає вірогідності використання ним набутого за час роботи службового авторитету і сформованих відносин із особами (працівниками, службовими особами), з якими він взаємодіяв під час надання адвокатських послуг, для спроби впливу на свідка поза процесуального впливу.

Вказаний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний під час вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень діяв спільно з іншими, не встановленими на даний час особами, з якими останній, перебуваючи на свободі, зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів вчинення кримінального правопорушення, вчиняти тиск шляхом підкупу, примусу, погроз на потерпілого, свідків з метою схилити їх до зміни показів або відмови від дачі правдивих показань у кримінальному провадженні.

Реальна здатність ОСОБА_5 здійснювати позапроцесуальний вплив на учасників кримінального провадження підтверджується безпосередньо матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій. У протоколах аудіо-, відеоконтролю особи від 10.06.2026 зафіксовано його слова про те, що він є «людиною в системі», має стійкі особисті контакти серед слідчих, прокурорів та співробітників установ виконання покарань і може отримати від них необхідну інформацію. При цьому реальність таких зв`язків підтверджується не лише деклараціями самого ОСОБА_5 , а й конкретним фактом: 22.05.2026 одразу після отримання коштів він здійснив телефонний дзвінок невстановленій особі адміністрації ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», внаслідок чого нотаріус ОСОБА_11 отримав фактичний доступ до ОСОБА_7 . Враховуючи, що ОСОБА_5 є добре відомою особою в правоохоронному середовищі м. Чернігова, перебуваючи на волі, він матиме фактичну можливість безпосередньо або через посередників контактувати зі свідками по даному провадженню, схиляючи їх до зміни показань або відмови від дачі правдивих свідчень.

Сам спосіб вчинення інкримінованих злочинів свідчить про схильність ОСОБА_5 до протиправного впливу на учасників провадження: він особисто визначав модель поведінки ОСОБА_8 , вимагав від неї суворої конспірації, забороняв повідомляти обставини їхньої взаємодії чинному захиснику, спонукав до відмови від подання апеляційної скарги та погрожував збільшенням суми неправомірної вигоди у разі невиконання його вказівок. Така поведінка вказує на готовність підозрюваного цілеспрямовано впливати на осіб, від показань яких залежить доведеність обвинувачення.

Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що на цей час у кримінальному провадженні не допитано усіх свідків, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування, в тому числі осіб, за попередньою змовою з якими ОСОБА_5 можливо вчиняв кримінальні правопорушення.

ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, усвідомлюючи, що досудове розслідування перебуває в активній стадії та проводяться слідчі дії, спрямовані на встановлення персональних даних осіб, причетних до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зможе сприяти переховуванню таких осіб від органу досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, може узгоджувати з останніми подальший план спільних дій для надання органу досудового розслідування завідомо неправдивих показань тощо.

Також ОСОБА_5 має широке коло зав`язків, серед службових осіб різних судових, правоохоронних та інших державних органів, користуючись якими підозрюваний може опосередковано здійснювати тиск на представників сторони обвинувачення та суд з метою незаконного впливу на перебіг досудового розслідування та прийняття процесуальних рішень.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що зафіксована протиправна діяльність ОСОБА_5 не має ознак одиничного, ситуативного епізоду, а становить усталену модель поведінки, спрямовану на систематичне одержання неправомірної вигоди за вплив на службових осіб. Під час зафіксованих переговорів ОСОБА_5 неодноразово згадував про наявність в нього інших аналогічних справ та про взаємодію з іншими особами у подібних обставинах, позиціонуючи «вирішення питань» за грошову винагороду як звичну для себе практику.

Слідчий вказує, що інкримінований злочин має триваючу, поетапну природу: станом на момент затримання ОСОБА_5 одержав не всю обумовлену суму неправомірної вигоди (80 000 доларів США за зміну запобіжного заходу та додатково до 40 000 доларів США за укладення угоди про визнання винуватості), що свідчить про незавершеність злочинного умислу. У разі звільнення він матиме можливість як продовжити реалізацію цього умислу, так і вчинити нові тотожні кримінальні правопорушення. Наведене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Посилаючись на вказані обставини, сторона обвинувачення просить слідчого суддю застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хрустальний, Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів.

При застосування запобіжного захолоду, слідчий, прокурор просять визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 1803 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 6 000 384 гривень, що, на їх думку, буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, визначених КПК України, та покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , у випадку внесення застави, обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити.

Окрім цього, прокурор у судовому засіданні були долучені протоколи проведення негласної слідчої дії (розшукової) дії - контролю за вчинення злочину від 23.05.2026, 12.06.2026, 13.06.2026.

Захисник в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання.

Сторона захисту категорично не погоджувалось з пред`явленою підозрою, оскільки матеріали, які долученні до клопотання, не містять доказів, які б вказували на вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 . Захисник посилався на неналежність доказів, відсутність ознак кримінального правопорушення та безпідставність відкриття кримінального провадження, оскільки фактичні обставини зводяться до отримання адвокатом гонорару, тоді як про будь-яку неправомірну вигоду не йшлося.

Окрім цього, захисник зазначив, що ризики на які посилається сторона обвинувачення, є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються виключно на тяжкості покарання. Посилався на міцність соціальних зв`язків та стан здоров`я підозрюваного, який потребує амбулаторного та стаціонарного лікування.

Відтак, захисник вважав, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є неспівмірним та не відповідає ризикам кримінального провадження, а тому просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби. Також вказав, що заявлений розмір застави є надмірним та необґрунтованим.

Підозрюваний в судовому засіданні не погоджувався з пред`явленою підозрою, посилався на провокацію злочину та зазначив, що не визнає вину та не має наміру переховуватись від слідства чи перешкоджати йому. Окрім цього, підозрюваний посилався на стан здоров`я та необхідність оперативного втручання внаслідок встановлення у нього новоутворень.

Вислухавши позиції сторін, дослідивши матеріали клопотання сторони обвинувачення та матеріали сторони захисту, слідчий суддя надходить наступних висновків.

Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026000000000564 від 05.05.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

16 червня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2 КК України /а.м.199-205/.

Так, встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні за вищевказаних обставин кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а також ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме у одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчиненого повторно, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучено до матеріалів клопотання, а саме у: протоколах допиту свідка ОСОБА_8 від 06.05.2026, 18.05.2026, 21.05.2026, 11.06.2026 16.06.2026 /а.м. 28-41, 53-57, 59-63, 93-96, 143-146, ; протоколі огляду та вручення грошових коштів від 22.05.2026/а.м.75-78/; листах ГУ ВБ СБУ щодо виконання доручення від 28.05.2026 №9/2-2008ві, від 05.06.2026 №9/2-2106ві/а.м. 83-91/; протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 10.06.2026/а.м.97-142/; протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 15.06.2026; протоколі огляду та вручення грошових коштів та несправжніх імітаційних засобів від 15.06.2026 /а.м. 147-168/; протоколі затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України від 15.06.2026 /а.м. 189-196/; протоколах обшуків від 15.06.2026 /а.м. 171-188/.

Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях "Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства" (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), "Лабіта проти Італії" (Labita v. Italy), "Мюррей проти Сполученого Королівства" (Murray v. the United Kingdom), "Ільгар Маммадов проти Азейбарджану" (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність "обґрунтованої підозри" передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважаю їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_5 на даній стадії кримінального провадження, а тому посилання сторони захисту щодо недопустимості доказів, зокрема внаслідок провокації злочину, на вказаній стадії слідчий суддя не приймає та вважає їх передчасними для надання їм оцінки щодо винуватості особи.

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри є передчасними та підлягають оцінці при розгляду кримінального провадження по суті та станом на день розгляду клопотання не є такими, які вказують на безпідставність висунення підозри та здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Щодо посилань сторони обвинувачення на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідий суддя дійшов наступних висновків.

При визначенні наявності ризиків, слідчий суддя враховує, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, слідчий суддя прийшов до висновку про обгрунтованість доводів сторони обвинувачення щодо наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахувананям того, що станом на день розгляду клопотання ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2 КК України, що є тяжким злочином.

Відтак, така суворість та безальтернативність покарання може спонукати особу переховуватись від органу досудового розслідування, суду з метою уникнення відповідальності, що обумовлює існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також, суд звертає увагу, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Разом з цим, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40), серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Відтак, ризик втечі підозрюваного, на думку слідчого судді, виключати не можна, з урахуванням обставин провадження.

Крім того, слідчий суддя при оцінці даного ризику враховує особу підозрюваного, його соціальні зв`язки, репутаційний вплив, його статус, матеріальний стан підозрюваного, що свідчить про можливість забезпечення умов для життя за межами України .

Таким чином, посилання сторони обвинувачення на вказаний ризик є доцільним, а тому слідчий суддя приймає його з обставин зазначених вище.

Доводи слідчого щодо ризику знищення, переховування або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є в певній мірі обгрунтовані, оскільки досудове розслідування триває. Крім того, у межах кримінального провадження не віднайдено першу частину коштів, переданих у вигляді неправомірної вигоди, які можуть перебувати, зокрема, у підозрюваного або інших невстановлених осіб.

Посилання слідчого на ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доречними, оскільки при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що даний ризик є актуальним до допиту осіб у суді.

В зафіксованих розмовах безпосередньо ОСОБА_5 посилався на наявність численних зв`язків, зокрема і у правоохоронних органах, використовуючи які він наразі може впливати на осіб, яким відома значуща для даного провадження інформація, з метою ненадання такими особами показань чи надання неправдивих показань, які б підтверджували версію захисту.

Посилання сторони обвинувачення на ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є в певній мірі обґрунтованим, оскільки на даний час досліджуються обставини можливої причетності до вказаного злочину інших осіб. Окрім цього, враховуючи особу підозрюваного, його статус, обставини кримінальних правопорушень та наявність кола зв`язків можна дійти висновку про наявність такого ризику.

Разом з цим, що стосується посилання сторони обвинувачення на наявність ризиків вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає, що такі посилання мають досить формальне обґрунтування та не є доведеними стороною обвинувачення.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

З врахуванням встановлення наявності обґрунтованої підозри та доведеності існування ризиків слідчим та прокурором, слідчий суддя враховуючи вік та стан здоров`я ОСОБА_5 та те, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, обставин вчинення кримінального правопорушення, суд вважає про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного, а тому вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання сторони обвинувачення та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, на думку слідчого судді, доводи сторони захисту є непереконливими та передчасними та не вказують, що застосування більш м`якого запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, яка не буде перешкоджати встановленню всіх обставин кримінального провадження.

При цьому, на виконання ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає необхідним визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя оцінивши майновий стан підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення його корупційний характер, суспільний інтерес, прийшов до висновку, що з метою забезпечення досудового розслідування, виконання підозрюваним обов`язків, необхідно визначити запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 3 597 568 (три мільйони п`ятсот дев`яносто сім тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн., з одночасним покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України з врахуванням особи підозрюваного в контексті виконання ним військових обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утриматися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні № 42026000060000564;здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного та його індивідуальних обставин зможе забезпечити його належну поведінку та запобігти ризикам кримінального провадження.

Варто зауважити, що згідно ч. 2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Зазначений розмір застави, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Крім іншого, слідчий суддя звертає увагу, що в разі необхідності отримання медичної допомоги, особі, яка взята під вартою гарантується право на отримання на кваліфікованої медичної допомоги, що передбачено Конституцією України та Законом України «Про попереднє ув`язнення», а тому підозрюваний в разі необхідності не буде позбавлений права на отримання медичної допомоги та лікування.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 180, 182, 183, 184, 199, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою обраховувати з 15.06.2026 та до 13.08.2026.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід - заставу для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, визначених КПК України, - у розмірі 1 081 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 3 597 568 (три мільйони п`ятсот дев`яносто сім тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок суду та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві;

ЄДРПОУ банку: 26268059;

МФО 820172;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва;

р/р UA128201720355259002001012089.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі його звільнення з-під варти внаслідок внесення застави обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні № 42026000060000564;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали слідчого судді та покладених слідчим суддею обов`язків визначити до 13.08.2026 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1