Рішення № 138169067, 10.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/758/26

пр.№ 2/464/1376/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.07.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Жили В.С.,

за участі: секретаря судового засідання Леонової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі ТОВ «Українські фінансові операції») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № 4911847 від 23.08.2024 у розмірі 24 215,99 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликається на укладення 23.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4911847, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит в сумі 6 000 грн. на 360 днів шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , а останній зобов`язався повернути отримані кошти у визначений строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Відповідно до укладеного 02.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» договору факторингу, право вимоги до відповідача за означеним договором відступило на користь позивача.

Враховуючи малозначність справи, ухвалою судді від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ТОВ «Українські фінансові операції», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 29.06.2026 не забезпечив явку свого представника. Водночас звернувся із заявою про розгляд справи за відсутності представника, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 29.06.2026 повторно не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засіданн я шляхом скерування судових повісток про виклик до суду засобами поштового зв`язку рекомендованими поштовими відправленнями на адресу його зареєстрованого місця проживання.

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, в разі коли фактичне місце проживання особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її заявленому місцю проживання, і дана особа своєчасно не довела про це до відома суду, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації щодо місця проживання особи, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм зареєстрованим місцем проживанням покладається саме на фізичну особу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом відкладався розгляд справи, однак в судове засідання відповідач повторно не з`явився, доказів поважності причин неявки в судове засідання суду не надано, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності сторін, з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 280 283 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини спірних правовідносин.

Встановлено, що 23.08.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4911847 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 6 000 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 10 днів.

У п. 1.4 договору сторони домовилися, що стандартна процентна ставка становить 1,00% в день за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, проте за певних умов діє знижена процентна ставка, яка становить 0,01 % за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 01.09.2024 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Згідно з п. 2.1 договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 .

У пункті 9.7 кредитного договору встановлений порядок укладення договору та створення і накладення електронних підписів сторін. Так, відповідно до п. 9.7.1 договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання в особистий кабінет/мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС (інформаційно-комунікаційна система товариства). Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

Так, підписавши електронним підписом одноразовим ідентифікатором 28901 заяву про прийняття пропозиції на укладення договору про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів від 23.08.2024, що є повною та безумовною згодою клієнта ОСОБА_1 на укладення договору відповідно до умов Публічної пропозиції ТОВ «Лінеура Україна» на укладення договору, що розміщені на офіційному вебсайті ТОВ «Лінеура Україна» за адресою: https://credit7.ua/pro-nas, клієнт засвідчує, що ознайомився з умовами Публічної пропозиції, з інформацією про ТОВ «Лінеура Україна», інформацією про види фінансових послуг, що надаються товариством клієнту, істотними характеристиками послуги з надання споживчого кредиту інформацією про порядок і процедуру захисту персональних даних, попередженням ТОВ «Лінеура Україна» про можливі наслідки для клієнта, в разі користування ним кредитом, невиконання ним обов`язків згідно з договором про споживчий кредит, порядок розгляду товариством звернень споживачів та іншою інформацією, що оприлюднена на вебсайті, погоджується з ними та зобов`язується їх виконувати. Підписанням цієї заяви клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з його повним текстом, повністю зрозумів його зміст та погоджується з усіма умовами договору, а також безумовно стверджує, що не позбавляється будь-яких прав, які має звичайно, а договір не містить умов, які є для нього обтяжливими в будь-якому сенсі.

Договір № 4911847 про надання споживчого кредиту від 23.08.2024 та паспорт споживчого кредиту, який є додатком до вказаного договору, підписані ОСОБА_1 електронним підписом, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 70824 та 30784.

Як доказ перерахування ТОВ «Лінеура Україна» кредитних коштів відповідачу, позивач до позовної заяви долучив копію листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» від 10.06.2025 № 20250610-431, згідно з яким між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку від 03.01.2024 № 03012024-1. Відповідно до зазначеного договору від ТОВ «Лінеура Україна» 23.08.2024 о 15:20 год. було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 на суму 6 000 грн.

Судом встановлено, що 02.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 02-1/06/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) відступило на користь ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025, та враховуючи умови договору, акт прийому-передачі реєстру боржників від 02.06.2025 та оплату права вимоги згідно платіжних інструкцій від 03.06.2025 № 257, № 1384, № 11185, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4911847 від 23.08.2024 на загальну суму 22 450,65 грн. станом на 02.06.2025 з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 994,13 грн; заборгованість за відсотками 13 606,38 грн.; заборгованість за штрафами 2 850,14 грн., що також підтверджується проведеним первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» розрахунком заборгованості.

Як вбачається із проведеного ТОВ «Українські фінансові операції» розрахунку заборгованості за договором № 4911847 про надання споживчого кредиту від 23.08.2024 за 77 календарних днів у період з 03.06.2025 по 18.08.2025, заборгованість ОСОБА_1 за основною сумою боргу становить 5 994,13 грн. та за сумою нарахованих процентів за користування грошовими коштами становить 4 615,38.

Відтак, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № 4911847 про надання споживчого кредиту від 23.08.2024, з урахуванням розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» та позивача ТОВ «Українські фінансові операції», становить 24 215,99 грн., що складається із суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 994,13 грн., суми заборгованості за нарахованими процентами первісним кредитором у розмірі 13 606,38 грн. та суми заборгованості за нарахованими процентами ТОВ «Українські фінансові операції» з дати набуття права грошової вимоги 03.06.2025 до 18.08.2025 у розмірі 4 615,38 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи зміст викладених норм, вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно з ст. 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З досліджених судом доказів встановлено, що під час укладення між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, означений договір оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 372/223/17, від 15.01.2025 №753/16762/15-ц міститься правовий висновок про те, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Так, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 16.03.2026, Акціонерним товариством «Універсал Банк» направлено лист від 11.04.2026, чим підтверджено належність карткового рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та зарахування на такий рахунок в період з 23.08.2024 по 28.04.2024 грошових коштів в сумі 6 000 грн.

Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази та витребувану судом інформацію в сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт переказу первісним кредитором на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_3 кредитних коштів за спірним договором та користування такими.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті є договірною передачею зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Аналізуючи наведені норми права та надані позивачем докази, суд констатує, що на підставі укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» договору факторингу, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4911847 про надання споживчого кредиту від 23.08.2024.

За умовами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін; ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до долучених позивачем розрахунків заборгованості первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» та позивача ТОВ «Українські фінансові операції», загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 24 215,99 грн., що складається із суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 994,13 грн., суми заборгованості за нарахованими процентами первісним кредитором у розмірі 13 606,38 грн. та суми заборгованості за нарахованими процентами ТОВ «Українські фінансові операції» з дати набуття права грошової вимоги 03.06.2025 до 18.08.2025 у розмірі 4 615,38 грн.

Суд констатує, що існування вказаної заборгованості у встановленому процесуальним законом відповідачем не спростовано, доказів її погашення не надано, а підстав сумніватися в обґрунтованості таких розрахунків судом не встановлено.

При цьому, саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача (позиція Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними за умовами кредитного договору, належних та допустимих доказів на підтвердження їх повернення, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, останній не надав, а позивач отримав право вимоги за таким договором, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за договором № 4911847 про надання споживчого кредиту від 23.08.2024 в сумі 24 215,99 грн.

Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає таке.

У позовній заяві представником позивача Дідухом Є.О. заявлено вимогу про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Судові витрати згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Положеннями частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами ч. 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

За змістом додаткової постанови Верхового Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункти 268-270 вказаного рішення).

Таким чином, суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі (10 000 грн.), адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності та розумної необхідності таких витрат.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача долучено копії: договору про надання юридичних послуг від 01.08.2024 № 01/08/2024-А, укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О., додаткової угоди № 1 до вказаного договору від 09.12.2025, довіреності від 05.12.2025 на представництво інтересів позивача, свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю від 24.03.2017 серії КС № 5972/10, виданого Дідуху Є.О., заявки на виконання доручення від 01.07.2025 № 4911847, детального опису робіт (наданих послуг) від 15.12.2025 № 4911847, акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.12.2025 № 4911847, рахунку на оплату від 15.12.2025 № 4911847, згідно з якими адвокатом Дідухом Є.О. виконано наступні роботи: зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства (440 грн.); дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (840 грн.); аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства (440 грн.); підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом (840 грн.); письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням чинної судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів (840 грн.); проведення адвокатом захотів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів (840 грн.); складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4911847 від 23.08.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 до Сихівського районного суду м. Львова (1 640 грн.); складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (840 грн.); складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (1 640 грн.); представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4911847 від 23.08.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , у тому числі участь у судових засіданнях (1 640 грн.), що в загальному розмірі становить 10 000 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, яка визнана судом як незначної складності та розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розгляд справи без участі представника позивача та незабезпечення явки представника у жодне із судових засідань, розумність їхнього розміру та приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з 10 000 грн. до 2 000 грн.

Усталеність такої правової позиції щодо можливості суду за власною ініціативою здійснювати розподіл судових витрат із врахуванням зазначених вище критеріїв підтверджується актуальною судовою практикою суду касаційної інстанції, що вбачається, зокрема, із постанов Верховного Суд від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц, від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20 та ін.

Окрім цього, з врахуванням вимог частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 10.07.2026.

Керуючись статтями 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором № 4911847 про надання споживчого кредиту від 23.08.2024 у розмірі 24 215 (двадцять чотири тисячі двісті п`ятнадцять) гривень 99 (дев`яносто дев`ять) копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові витрати в розмірі 4 662 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок, які складаються із витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтями 273, 289 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 10.07.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: м. Київ, вул. вул.Глибочицька, будинок 32 В, приміщення 154.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Володимир ЖИЛА