Рішення № 138169065, 02.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2537/26

пр.№ 2/464/2182/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02.07.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Гирьки К.В.,

представника позивачки Соколова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна,

у с т а н о в и в:

позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Соколов О.В., звернулась в суд із позовом, в якому просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений в межах виконавчого провадження на піставі постанови Галицького відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №351-4 від 16.08.2002. Окрім цього, судові витрати позивачка просить залишити за нею.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно з свідоцтвом про право власності на квартиру від 21 вересня 2016 року серії НОМЕР_1 , виданого начальником комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» на підставі наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 21 вересня 2016 року № 482-Ж-С, позивачці та членам її сім`ї належить на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1 . При спробі державної реєстрації права власності на квартиру державний реєстратор відмовив позивачці у вчиненні такої дії у зв`язку із наявністю зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно. Позивачка 29 травня 2025 року звернулась із запитом до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про підтвердження наявності відкритих та завершених виконавчих проваджень, в межах яких накладено арешт на вказане майно, на що їй було повідомлено, що виконавче провадження, в межах якого накладено обтяження на зазначену квартиру від 2002 року, знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання, відтак, відомості щодо вказаного провадження у даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та Автоматизованої системи відсутні. Листом начальника Галицького ВДВС №10106 від 08.07.2025 повідомлено, що перевірити наявність внесених до ЄДРВП виконавчих проваджень можливо лише з квітня 2007 року, а тому надати інформацію про накладення арешту на майно у 2004 році немає технічної можливості. Окрім цього, даним листом було повідомлено, що відповідно до вимог ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна може бути знятий за рішенням суду. Першою Львівською державною нотаріальною конторою 19.01.2007 за реєстраційним номером 4377864 зареєстровано обтяження на квартиру АДРЕСА_1 , підстава обтяження: постанова ВДВС Галицького РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 351-4 від 16.08.2002, згідно якої обтяження на квартиру АДРЕСА_1 було накладено в межах виконавчого провадження по примусовому стягненню з ТзОВ «Ольга В.М.» на користь заводу продтоварів с. Солуки 5613,30 грн, судового збору в сумі 85 грн та виконавчого збору в сумі 280,88 грн. Однак, вказана квартира належить на праві спільної часткової власності позивачці та членам її сім`ї ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 : по 1/3 ідеальних часток відповідно), тоді як юридичну особу ТзОВ «Ольга В.М.» припинено. З метою досудового врегулювання спору сторона позивача вчиняла дії по пошуку Заводу продтоварів «Солуки», їх правонаступників з метою погашення заборгованості. Проте, згідно інформації з відкритих джерел, юридична особа Підприємство Облспоживспілки «Завод продовольчих товарів» була припинена 14.11.2006, на підставі рішення щодо припинення. Окрім цього, дочірнє підприємство «Солуки» при заводі продовольчих товарів також було припинено 14.11.2006 на підставі рішення щодо припинення. Відтак, через чужі боргові зобов`язання накладено обтяження на належне позивачці майно. Враховуючи те, що відновлення відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження неможливе з технічних причин, майнові претензії з боку стягувача відсутні, а наявність такого арешту обмежує її права, як власника майна, відтак вказане зумовило звернення до суду.

Ухвалою від 14.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду від Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 01.07.2026 надійшла інвентаризаційна справа на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 15.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Соколов О.В. позов підтримав, просила такий задовольнити.

Представник відповідача Галицького відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце проведення такого, відзиву на позовну заяву не подав.

У зв`язку з наведеним, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Заслухавши думку представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві приватної спільної часткової власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 21.09.2016 (а.с.5).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрацію прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №436638703 від 23.07.2025 Першою львівською державною нотаріальною конторою Львівської області 19.01.2007 зареєстровано обтяження на квартиру АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 4377864. Підстава обтяження: постанова ВДВС Галицького РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №351-4 від 16.08.2002.

Згідно з постановою ВДВС Галицького РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №351-4 від 16.08.2002 обтяження на вказану квартиру було накладено в межах виконавчого провадження по примусовому стягненню з ТзОВ «Ольга В.М.» на користь заводу продтоварів с.Солуки 5 613 грн, держмита в розмірі 85 грн та виконавчого збору в сумі 280,88 грн.

З копії Свідоцтва про державну реєстрацію господарського формування ТзОВ «Ольга В.М.» вбачається, що позивачка ОСОБА_1 станом на 22.11.1994 була співзасновником зазначеного ТзОВ. Адресою товариства зазначено: АДРЕСА_2 .

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 08.04.1999 в справі №4/1298-67/16 стягнуто з ТзОВ «Ольга В.М.» на користь заводу продтоварів с.Солуки основного боргу в розмірі 5 346 грн та 267,30 грн мита (а.с.12).

Ухвалою Арбітражного суду Львівської області від 30.05.2000 змінено спосіб виконання рішення суду від 08.04.1999 шляхом звернення стягнення на майно ТзОВ «Ольга В.М. м.Львів, просп.Червоної Калини, 67/9 вартістю 5 613,30 грн (а.с.13).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2001 скасовано державну реєстрацію ТзОВ «Ольга В.М.» та зобов`язано ТзОВ «Ольга В.М.» в особі його вищого органу зборів засновників здійснити ліквідацію підприємства у встановленому законом порядку, стягнуто з ТзОВ «Ольга В.М.» в дохід державного бюджету 85 грн державного мита.

Згідно з відповіді на запит Галицький відділ державної виконавчої служби у м.Львові повідомив, що перевірити наявність внесених виконавчих проваджень до ЄДРВП можливо лише з квітня 2007 року, а тому надати інформацію про накладення арешту на майно у 2004 році немає технічної можливості. Також, рекомендовано звернутись до відповідного суду з позовом про зняття арешту, накладеного у 2004 році (а.с. 7).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі, від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 203/3435/21 (провадження № 61-5467св22) зазначено, що «наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном».

Частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено порядок вирішення спорів, що виникають під час виконання судових рішень, захисту прав особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, у зв`язку з накладенням арешту на майно. У разі виникнення такого спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про зняття з арешту з майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

У зв`язку із наведеним, право позивачки ОСОБА_1 на володіння, користування та розпоряджання своїм майном, підлягає захисту, шляхом скасування арешту на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки, враховуючи наведені обставини справи, саме такий спосіб захисту відповідає положенню ст.16 ЦК України, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вирішення судових витрат у справі, слід вказати таке.

При поданні зазначеного позову до суду позивачкою ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1 064,96 грн, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 11.04.2026.

Оскільки в позовній заяві позивачка ОСОБА_1 та її представник під час розгляду справи просили не стягувати судовий збір із відповідача в користь позивачки, відтак вказаний розмір судового збору слід залишити за позивачкою.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 265, 280-282 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження на підставі постанови Галицького ВДВС №351-4 від 16.08.2002, реєстраційний номер обтяження 4377864.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 13.07.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Галицький відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 35009232, м.Львів, пр. Чорновола, 39.

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК