Рішення № 138168840, 06.07.2026, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/179/26 провадження № 2/403/379/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Муляві В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі по тексту рішення - ТОВ «Споживчий центр») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором станом на дату подання позову в загальному розмірі 106200 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту складає 30000 грн. 00 коп., за процентами - 55200 грн. 00 коп., комісії за надання кредиту - 6000 грн. 00 коп. та неустойка - 15000 грн. 00 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 08 липня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр», як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 як позичальником, було укладено кредитний договір (оферти) №08.07.2025 -100000649, за яким відповідачу на умовах строковості, платності і поворотності шляхом перерахування на рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу 4790-72ХХ-ХХХХ-3209, був наданий кредит в сумі 30000,00 грн. строком на 184 днів. Вказаний кредитний договір був укладений відповідно до ст.ст.11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі шляхом підписання відповідачем електронним цифровим підписом пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та заявки на отримання кредиту, що свідчить про акцептування ним умов договору, в тому числі: процентної ставки у розмірі 1,0% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісії в розмірі 20% від суми кредиту (30000,00 грн.), повязаної з наданням кредиту, що дорівнює 6000,00 грн., та сплати неустойки в сумі 300,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання (неналежного) виконання кожного окремого зобовязання. Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь зазначену вище суму заборгованості, а також понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп..

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подав.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник ТОВ «Споживчий центр» згідно письмового клопотання, викладеного в прохальній частині позовної заяви та письмовій заяві, прохав розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.9).

02 червня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 подана заява про долучення до справи доказів проходження ним військової служби на період отримання кредиту (а.с.53).

04 червня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 подана заява про долучення до справи доказів відправлення позивачу ТОВ «Споживчий центр» копій документів, які ним були додані до матеріалів справи (а.с.76).

26 червня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 подана заява про проведення розгляду справи без його участі, не визнання ним позовних вимог з огляду на те, що сума заборгованості є завищеною і на той факт, що на час оформлення кредиту він перебував на військовій службі (а.с.79).

Інших заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.36-37).

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

08 липня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений кредитний договір №08.07.2025-100000649 (кредитної лінії), який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений в електронній формі шляхом підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Е462 (код з смс-повідомлення), надісланого йому позивачем на зазначений ним фінансовий номер 0665096812, електронних документів, що містять істотні умови договору, а саме: 1) пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії), розміщеної на веб-сайті кредитодавця в загальному доступі, а також в особистому кабінету позичальника на веб-сайті кредитодавця; 2) заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; 3) відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), сформованої на сайті кредитодавця, та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а.с.16-22).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3, 4.4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти): 1) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності; способом перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту є банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4790-72ХХ-ХХХХ-3209; 2) днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з його поточного рахунку; 3) проценти нараховуються щоденно з дня надання позичальнику кредиту включно до дати фактичного повернення; комісія нараховується у порядку, встановленому договором (а.с.16-19).

Відповідно до умов кредитування, визначених в заявці кредитного договору №08.07.2025-100000649 (кредитної лінії), датою надання кредиту є 08.07.2025; сума кредиту становить 30000,00 грн.; строк, на який надається кредит, становить 184 днів з дати його надання; датою повернення (виплати) кредиту є 07.01.2026; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,0% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається; комісія, повязана з наданням кредиту, - 20% від суми кредиту, що дорівнює 6000,00 грн.; неустойка в сумі 300,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання (неналежного) виконання кожного окремого зобовязання незалежно від суми невиконаного (неналежно) виконаного зобовязання; загальний розмір процентів згідно з графіком платежів - 42884, 20 грн. (а.с.19-20).

Прийняття (акцептування) відповідачем ОСОБА_1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) підтверджується наданою ним, як позичальником, відповіддю про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №08.07.2025-100000649 (кредитної лінії) на умовах, які містяться у зазначених вище оферті та заявці (а.с.20-22).

08 липня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» на виконання умов кредитного договору №08.07.2025-100000649 було здійснено переказ грошових коштів в сумі 30000 грн. 00 коп. на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 за номером картки: НОМЕР_1 , що відповідає сумі кредиту та способу його надання на платіжну карту позичальника згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору (а.с.23).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №08.07.2025-100000649 за період з 08 липня 2025 року по 07 січня 2026 року загальна сума заборгованості відповідача становить 106200,00 грн., з яких: основний борг - 30000,00 грн., проценти - 55200,00 грн., неустойка - 15000,00 грн. та комісія - 6000,00 грн. (а.с.24-26).

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 08 липня 2025 року кредитного договору та отримання від позивача кредитних коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України)..

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що кредитний договір №08.07.2025-100000649 від 08 липня 2025 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Е462, отриманого ним на номер фінансового телефону НОМЕР_2 у вигляді смс-повідомлення, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «Споживчий центр» щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора Е462 суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, з урахуванням викладеного, включення позивачем до умов кредитного договору плати у формі комісії за надання кредиту в розмірі 20% від суми кредиту (6000,00 грн.) відповідає положенням ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та є правомірним.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором №08.07.2025-100000649 від 08 липня 2025 року, вбачається, що сума заборгованості за тілом кредиту складає 30000,00 грн., заборгованість за процентами - 55200,00 грн., заборгованість за комісією - 6000,00 грн.. Суми сплачених відповідачем грошових коштів відсутні.

Отримання кредиту в сумі 30000,00 грн. відповідачем не заперечується.

Розмір процентів за користування кредитом в сумі 55200,00 грн. визначений за весь строк кредитування (184 днів) з розрахунку: 1,0% від суми кредиту (30000,00 грн.), що становить 300,00 грн. в день за період з 08 липня 2025 року по 07 січня 2026 року та в загальній сумі 55200,00 грн. (184 днів х 300,00 грн.).

Надаючи оцінку правомірності нарахування процентів за кредитним договором, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на весь час призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до обєктів житлового фонду, та/або автомобіля. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 викладено правовий висновок про те, що перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобовязаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

З наявних в матеріалах цивільної справи довідки №45/1940 від 25 вересня 2025 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у звязку з військовою агресією російської федерації проти України вбачається, що лейтенант ОСОБА_1 в період часу з 24 лютого 2022 року по 17 червня 2022 року, з 24 серпня 2022 року по 21 листопада 2022 року, з 31 листопада 2022 року по 09 січня 2023 року, з 25 січня 2023 року по 26 січня 2023 року, з 17 березня 2023 року по 23 липня 2023 року, з 04 серпня 2023 року по 11 серпня 2023 року, з 01 листопада 2023 року по 20 листопада 2023 року, з 22 листопада 2023 року по 25 листопада 2023 року, з 05 грудня 2023 року по 15 грудня 2023 року, з 15 грудня 2023 року по 06 січня 2024 року, з 16 лютого 2024 року по 02 травня 2024 року, з 03 травня 2024 року по 05 травня 2024 року, з 19 липня 2024 року по 31 липня 2024 року, з 01 серпня 2024 року по 02 серпня 2024 року, з 13 жовтня 2024 року по 06 січня 2025 року, з 17 січня 2025 року по 21 січня 2025 року, з 19 лютого 2025 року по 27 лютого 2025 року та з 23 серпня 2025 року по 25 вересня 2025 року брав участь у таких заходах (а.с.54).

Крім того, зі змісту наданої відповідачем копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №9 від 09 січня 2026 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 20 листопада 2025 року №226 звільнений з військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» (за станом здоровя - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 3 частини пятої статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» (а.с.55).

Проходження відповідачем ОСОБА_1 військової служби, починаючи з 31 липня 2020 року, підтверджується також записами у належному йому військовому квитку (а.с.59-65).

Отже, враховуючи, що в період часу з 08 липня 2025 року по 20 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_1 був військовослужбовцем та проходив військову службу у складі Збройних Сил України, в тому числі брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у звязку з військовою агресією російської федерації проти України, на нього поширюються положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому правові підстави для нарахування йому процентів за користування кредитом у цей період в сумі 40800,00 грн. (136 днів (08 липня по 20 листопада 2025 року) х 300,00 грн.)) відсутні, внаслідок чого позов в цій частині задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, розмір процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 та які були нараховані після його звільнення з військової служби становлять 14400,00 грн. (48 днів х 300,00 грн.).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обовязки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності кредитного договору, укладеного між ним та позивачем ТОВ «Споживчий центр».

Зазначений договір з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавався судом недійсним.

Судом також враховується, що у даній справі дії позивача, як фінансової установи, щодо виконання договору відповідачем не були оскаржені; власний розрахунок заборгованості відповідачем не наданий; клопотання про призначення судово-економічної експертизи ним не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості та тілом кредиту та процентами.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобовязань за кредитним договором №08.07.2025-100000649 від 08 липня 2025 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом та комісії) у розмірах та строки, передбачені цим договором, та приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за: тілом кредиту в сумі 30000 грн. 00 коп., процентами за користування кредитом в сумі 14400 грн. 00 коп. та комісією за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 6000,00 грн., а всього в загальному розмірі 50400 грн. 00 коп..

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 неустойки в розмірі 15000 грн. 00 коп. суд приходить до наступного висновку.

На обгрунтування підстав стягнення з відповідача неустойки представник позивача посилався на п.15 кредитного договору (заявки кредитного договору), яким визначено розмір неустойки - 300,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобовязання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобовязання, а також на положення Закону України «Про споживче кредитування», за яким з урахуванням змін, внесених Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», за договорами, укладеними з 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобовязань.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості за порушення відповідачем умов договору №08.07.2025-100000649 від 08 липня 2025 року розмір штрафів становить 15000 грн. 00 коп. та почав рахуватися позивачем з 08 серпня 2025 року (а.с.24-26).

Разом з тим, відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Воєнний стан був введений в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово був продовжений і діє на даний час.

Зазначена обставина є загальновідомою та не потребує доказування (ч.3 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч.2 ст.4 ЦК України).

Отже, ч.2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23, від 12 лютого 2025 року №758/5318/23), згідно яких тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, враховуючи дату укладення сторонами по справі кредитного договору №08.07.2025-100000649 - 08 липня 2025 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану, відповідач ОСОБА_1 звільняється від сплати неустойки (штрафів) за даним договором, а нарахована позикодавцем неустойка, визначена в розрахунку заборгованості як штрафи, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню кредитодавцем.

Отже, правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача неустойки (штрафів) в сумі 15000,00 грн. 00 коп., як складової частини заборгованості за кредитним договором, відсутні, а тому позов ТОВ «Споживчий центр» в цій частині задоволенню не підлягає.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом майнового характеру в електронній формі, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. з урахуванням пониження ставки судового збору на коефіцієнт 0,8 (а.с.1).

При вирішенні питання про розподіл судового збору судом враховується, що спір у справі не пов`язаний з виконанням відповідачем військового обов`язку і наявність у відповідача ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю 3 групи (а.с.57) також не звільняє його від сплати судового збору.

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «Споживчий центр» кошти по сплаті судового збору в розмірі 1263 грн. 51 коп. (2662 грн. 40 коп. (100%) - 1398 грн. 89 коп. (52,542373 %), при цьому 52,542373 % = 55800 грн. 00 коп. (сума заборгованості, у стягненні якої судом відмовлено), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Інші судові витрати, повязані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №08.07.2025-100000649 (кредитної лінії) від 08 липня 2025 року в загальній сумі 50400 грн. 00 коп. (п`ятдесят тисяч чотириста гривень 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 1263 грн. 51 коп. (одна тисяча двісті шістдесят три гривні п`ятдесят одна копійка).

Повне ім`я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження: вул.Саксаганського, буд.№133-А м.Київ, поштовий індекс 01032, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 13 липня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова