Ухвала суду № 138168681, 09.07.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/8926/25

Провадження 1кп/712/516/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3

потерпілого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву захисника ОСОБА_5 , яка представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває кримінальне провадження ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 , яка представляє інтерси обвинуваченого ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням про відвід прокурора ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні, обґрунтовуючи відвід тим, що відносно обвинуваченого ОСОБА_7 24.09.2025 року Соснівським районним судом м. Черкаси було винесено обвинувальний вирок за участю прокурора ОСОБА_3 . Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17.12.2025 року вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.09.2025 року скасовано з підстав невідповідності вироку суду першої інстанції положенням ст.ст. 370, 374 КПК України і ухвалення його з істотним порушенням вимог КПК України.

Скасованим вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.09.2025 року ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та йому було призначено покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі. Прокурор Завгородній, який так само приймав участь в ході судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 в суді першої інстанції в ході судових дебатів 24.09.2025 просив суд визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, і фактично суд першої інстанції і призначив ОСОБА_6 , те покарання, про яке для нього просив прокурор. В подальшому, всупереч самим же прокурором міри покарання незважаючи на те що судом першої інстанції було ухвалено рішення та призначено покарання саме таке, про яке прохала сторона обвинувачення, прокурором ОСОБА_3 безпідставно, з невідомих особистих мотивів, було подано до Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу щодо непогодження сторони обвинувачення саме із покаранням для обвинуваченого, внаслідок його м`якості та невідповідності особі обвинуваченого, і в своїй апеляційній скарзі вже просив Апеляційний суд ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, тобто просив ще більш важче покарання, а не просив скасувати вирок з підстав недотримання судом першої інстанції вимог та справедливості. Враховуючи вищевикладене, сторона захисту робить висновок про те, що прокурор ОСОБА_3 поводить себе дуже упереджено по відношенню саме до особи обвинуваченого шляхом визнання останнього «завчасно» винним у скоєні інкримінованого кримінального правопорушення, винність у якому прокурор ще зобов`язаний довести суду в подальшому. Крім того, прохання прокурора в своїй апеляційній скарзі призначити обвинуваченому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, навіть ще більше того покарання, що він же сам просив в суді першої інстанції, є очевидним свідченням та має ознаки того, що прокурор ОСОБА_3 переслідує свій власний інтерес внаслідок особистої неприязні до особи обвинуваченого ОСОБА_6 , що є недопустимим з огляду на вимоги кримінально-процесуального закону.

Діючи таким чином, прокурор порушив ключові принципи діяльності прокуратури, а саме принцип законності, верховенства права та пріоритету державного інтересу, об`єктивності та неупередженості, підзвітності народу та відповідальності перед суспільством, ефективності використання державних ресурсів.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні заяву про відвід прокурору підтримав та просив задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що відсутні підстави для відводу, а подача апеліційної скарги на вирок суду це є його правом.

Заслухавши пояснення та думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, які стосуються заяви про відвід прокурора, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим кодексом.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Виходячи з положень частини 2 статті 81 КПК, заяву про відвід прокурора чи слідчого під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.

Неупереджений та об`єктивний розгляд судової справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, та з метою дотримання такого учасники кримінального провадження мають право заявити відвід, який відповідно до частини 5 статті 80 КПК повинен бути вмотивованим, тобто в будь-якому випадку презумується неупередженість, аж доки не буде надано належних доказів існування обставин, які викликали б обґрунтовані сумніви в такому. При цьому належить зазначити, що поняття «інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості» є суб`єктивно оціночним, і його тлумачення залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує, проте в будь-якому випадку таке має бути обумовлено конкретними фактами, які можуть бути перевірені.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), неупередженість повинна визначатись на підставі суб`єктивного критерію (поведінка прокурора чи слідчого, яка надає можливість встановити, чи мав такий у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість), а також на підставі об`єктивного критерію (чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність слідчого чи прокурора).

Як зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях «Тимошенко проти України», «Ходорковський проти Росії», структура Конвенції ґрунтується на презумпції добросовісності дій органів державної влади країн - учасниць. Будь-яка державна політика чи окремий захід може мати «прихований мотив», а презумпція добросовісності є спростованою. Заявник, який стверджує, що його права і свободи були обмежені з неналежних підстав, повинен переконливо довести, що справжня мета державних органів була не такою, як її було проголошено (або яка може обґрунтовано припускатись, виходячи з контексту). Простої підозри про те, що державні органи користувались своєю владою для іншої мети, ніж та, що передбачена Конвенцією, недостатньо.

Статтею 36 КПК України визначено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Відповідно до ст. 77 КПК України прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї чи близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Попередня участь прокурора у цьому ж кримінальному провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, як прокурора не є підставою для його відводу.

Наведені захисником ОСОБА_5 , яка представляє інтереси ОСОБА_8 доводи в обґрунтування заяви про відвід прокурора не є підставами його відводу, подача апеляційної скарги на рішення суду є правом прокурора.

Відповідно до ст. 392 КПК України - апеляційну скаргу має право подати прокурор з будь-яких підстав, адже закон не обмежує ані коло судових рішень, що можуть бути оскаржені ним, ані підстави такого оскарження.

Таким чином, підстав для задоволення заяви про відвід прокурора, які передбаченіст.77 КПК України, не встановлено, як і не встановлено об`єктивно виправданих обставин, які б свідчили про упередженість та необ`єктивність прокурора.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що законних підстав для відводу прокурора не встановлено, з урахуванням вимог ст. 80 КПК України, які передбачають, що відвід повинен бути вмотивованим, суд дійшов висновку, що не вбачається жодних правових обставин, які б викликали сумніви в неупередженості прокурора ОСОБА_3 у наявному кримінальному провадженні, не встановлено обставин, що прокурор переслідує свій власний інтерес внаслідок особистої неприязні до особи обвинуваченого ОСОБА_6 , у зв`язку з чим заява захисника ОСОБА_5 , яка представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України

до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 77, 80, 81 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви захисника ОСОБА_5 , яка представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 09 липня 2026 року.

Повний текст ухвали проголошено 13 липня 2026 року о 14 годині 30 хвилин.

Головуючий: