Рішення № 138167765, 13.07.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/478/26

Номер провадження 2/948/492/26

13.07.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Тимофєєвої Г.Л.,

з участю секретаря судового засідання Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

У С Т А Н О В И В:

21 травня 2026 року «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до Машівського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №77759697 в розмірі 12319,36 грн та судових витрат.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 16.09.2021 між ТОВ "1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 77759697 за умовами якого загальний розмір наданої позики становить 1100,00 грн, що включає в себе кошти, надані позичальнику за основним Договором позики, а також додатково надані кошти на підставі укладених між Сторонами додаткових угод до Договору, процентна ставка (базова, фіксована) становить 1.99 % яка нараховується за кожен день користування Позикою.

27.01.2022 було укладено договір № 27/01/2022 відповідно до якого ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77759697.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77759697.Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 77759697.

Відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №77759697 від 16.09.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 12319.36 грн.

Ухвалою судді Машівського районного суду Полтавської області від 27.05.2026 провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін (а.с.89).

У судове засідання 13.07.2026 представник позивача не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом направлення електронного листа до його електронного кабінету та його представника (а.с.96-97). У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.6).

За нормами ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за зареєстрованим місцем проживання, яку він отримав 31.05.2026, що підтверджується рекоменлованим повідомленням про вручення пощтового відправлення (а.с. 98).

Повідомлень про причину неявки у судове засідання від відповідача до суду не надійшло.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За положеннями ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд установив таке.

16 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №77759697, за умовам якого сума кредиту складає 1100,00 грн (п.2.1.), строком на 15 днів, 16.09.2021 по 01.10.2021 (п.2.2.), процентна ставка 1,99 % (п. 2.3.), зі сплатою % за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,70 %, пенею в розмірі 2,70 % в (а.с.23).

За умовами п. 12. Цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

У п.20 Договору зазначені дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН: НОМЕР_1 , Паспорт: серії НОМЕР_2 , Адреса: АДРЕСА_2 номер телефону НОМЕР_3 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 , Рахунок: НОМЕР_4 .

Додатковою угодою № 77759697до договору позики № 77759697 від 16.09.2021 збільшено суму наданої позичальнику позики 1100.00 грн. на 2900.00 грн., таким чином, загальний розмір наданої позики становить 4000.00 грн (а.с.40)

Довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000010996/ТНПП від 18.02.2025 підтверджено прийняття та виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: 16.09.2021 року; номер платежу b3b60cd7-f36b-42f6-93ba-701207a36b78; сума 1100.00 грн.; отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_4 (а.с.64).

Довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000010994/ТНПП від 18.02.2025 р., підтверджено прийняття та виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: 16.09.2021 року; номер платежу ae2af2e4-b5e0-40c6-a8a8-295eaa71e3ff; сума 2900.00 грн.; отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_4 (а.с.66).

Крім цього, листом № 18/02/25-35 від 18.02.2026 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» підтвердило видачу на банківську картку клієнта онлайн-позики кошів ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за Договором № 77759697 (а.с. 68).

Отже, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредитні кошти в сумі 4000,00 грн. на картку НОМЕР_4 .

Саме такий номер картки зазначено у договорі позики №77759697 від 16.09.2021, що укладений ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» з ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримав від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» 16.09.2021 грн. кредитних коштів та скористався ними на власний розсуд.

Доказів на спростування вказаного відповідач не надав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За вимогами ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Договір позики №77759697 від 16.09.2021 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором fTs1uFelSq (а.с.23).

Таким чином, судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, отже кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).

Тобто, кредитний договір ОСОБА_1 підписано електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, що свідчить про прийняття ним умов договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки, розміру штрафних санкцій та взяття на себе зобов`язань, передбачених умовами договору, а також умов договору про реструктуризацію боргу за кредитним договором.

Суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_1 , оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

27.01.2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПФІТАЛ» укладено договір факторингу №27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язується відступити ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» зобов`язується прийняти такі права та передати грошові кошти за відповідний реєстр (а.с.14-16).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 25.02.2026 до Договору факторингу №27/01/2022від 27.01.2022 року, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 77759697 від 16.09.2021 на загальну суму 12246,16 грн, де тіло кредиту 4000,00 грн, проценти - 8246,16 грн.(а.с.22,24).

Акт приймання-передавання Реєстру боржників до Договору факторингу №27/01/2022 підписано між сторонами 27.01.2022 (а.с.20-21).

Платіжною інструкцією №32456 від 27.01.2022 підтверджується оплата коштів згідно договору факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022 (а.с.19).

10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» зобов`язується відступити право вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», зазначені у відповідних реєстрах, а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» зобов`язується прийняти такі права та передати грошові кошти за відповідний реєстр (а.с.27-29).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 77759697 від 16.09.2021 на загальну суму 12246,16 грн, де тіло кредиту 4000,00 грн, проценти - 8246,16 грн, 73,2 грн. борг відповідно до ст. 625 КК України.(а.с.37-38, 41).

Акт приймання-передавання Реєстру боржників до Договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 підписано сторонами 10.01.2023 (а.с.35,36).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договір факторингу, який оформлений та підписаний належним чином, витяг з реєстру боржників, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором факторингу, зокрема відносно боржника ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір факторингу та реєстр боржників, у зв`язку з чим суд вважає, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» має право вимоги від боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі договору позики №77759697 від 16.09.2021.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає наступне.

За вимогами із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що за Договором позики №77759697 від 16.09.2021 відповідач отримав кредит в сумі 4000,00 грн.

З розрахунку заборгованості Договором позики №77759697 від 16.09.2021, вбачається, що ОСОБА_1 не здійснював оплату на погашення тіла кредиту (а.с.9).

Доказів, які б підтверджували повернення тіла кредиту в повному обсязі, відповідач не надав. Отже, зобов`язання за кредитним договором щодо повернення основної суми кредиту в повному обсязі відповідачем не виконані, а тому вимоги позивача про стягнення тіла кредиту в розмірі 4000,00 грн є законні та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами суд зазначає.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

Згідно розрахунку суми заборгованості за Договором позики №77759697 від 16.09.2021, станом на 10.01.2023 заборгованість ОСОБА_1 за відсотками складає 8246,16 грн (а.с. 12).

З Картки (розрахунку заборгованості) за Договором №77759697 від 16.09.2021, вбачається, що відсотки нараховані з 16.09.2021 по 31.12.2021 в розмірі 8437,80 грн. (а.с.9).

Також з цього розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 01.10.2021 сплатив кошти в сумі 79,80 грн та 07.10.2021 року в розмірі - 111,84 грн, що були зараховані на погашення відсотків за кредитом.

Вказані кошти враховані позивачем при визначенні суми заборгованості за кредитним договором 8437,80 грн. - (79,60 +111,84)=8246,36 грн.

Разом з цим судом встановлено понадстрокове нарахування відсотків.

Так, відповідно до п. 2.2 Договору позики строк позики становить 15 днів (а.с.23).

Умовами договору та додаткової угоди до договору не передбачена його пролонгація.

Пунктом 4 Договору визначено, що проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення.

Отже, проценти за вказаним Договором позики підлягали нарахуванню за 15 днів 16.09.2021 по 30.09.2021 включно. Таким чином, з урахуванням правової позиції Верховного суду, суд вважає нарахування відсотків у період з 01.10.201 по 31.12.2021 безпідставним.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за 15 днів, з урахуванням сплачених сум, що становить 1002,56 грн.

( 4000 х 1,99 % =79,60 в день

15 днів х 79,60 грн/день =1194,00 грн

1194,00 грн - 191,44 грн (сплачено відповідачем)=1002,56 грн)

Доказів щодо повернення кредиту та спростування вказаного розміру заборгованості за відсотками відповідачем суду не надано. Отже, зобов`язання за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту та процентів в повному обсязі відповідачем не виконані, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості процентами є законними, обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, в розмірі 1002,56 грн.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача за Договором позики суд інфляційних збитків в сумі 64,00 грн. та трьох процентів річних в сумі 9,20 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, кредитор має право на стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних збитків.

Згідно із розрахунком заборгованості, позивачем заявлено до стягнення трьох процентів річних та інфляційних збитків виходячи з розміру заборгованості 4000,00 грн.

Суд враховує, що вказані нарахування за статтею 625 ЦК України здійснені за період до 24.02.2022 року, тобто до введення воєнного стану в Україні.

Відповідач ОСОБА_1 доказів неправильності розрахунку 3 % річних та інфляційних збитків, їх сплати або припинення відповідного зобов`язання суду не надав.

За таких обставин вимога ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення ОСОБА_1 інфляційних збитків у розмірі в сумі 64,00 грн. та трьох процентів річних в сумі 9,20 грн є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти, зобов`язання з повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі не виконав, належних та допустимих доказів щодо спростування доводів позивача суду не надав, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню на загальну суму 5075,76, де 4000,00 грн - тіло кредиту, 1002,56 грн - проценти, 64,00 грн - інфляційних збитків, 9,20 грн - 3% річних.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2662,40 грн.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Частиною 1,2 стаття 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 12319,36 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 5075,76 грн, що становить 41,20% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1096,91 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до договору №01-07/2024 від 01.04.2024 про надання правової допомоги Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» уклали договір, за умовами якого остання зобов`язалася надати правову допомогу (а.с.52). Згідно з витягу з акту №21 від 30.04.2026 приймання-передачі наданої правничої допомоги щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 9000,00 грн (а.с.63).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом установлено, що відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що при підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючі конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 1648,00 грн, що становить 41,20% від 4000,00 грн

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором позики №77759697 від 16.09.2021 у сумі 5075,76 грн (п`ять тисяч сімдесят п`ять гривень 76 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 1096,91 грн (одну тисячу дев`яносто шість гривень 91 коп) в рахунок відшкодування коштів за судовий збір сплачений при подачі позовної заяви та 1648,00 грн (одну тисячу шістсот сорок вісім гривень 00 коп) витрат на правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Л.Тимофєєва