Рішення № 138167140, 13.07.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1847/26

381/1805/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куліковських А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

установив:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми пені за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2025 по грудень 2025 у розмірі 399 929,30 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 02.10.2018 року у справі № 2/381/1287/18 (381/2971/18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28.08.2018 року до досягнення дітьми повноліття. Також суд допустив рішення до негайного виконання у частині стягнення аліментів за один місяць.

На виконання вказаного рішення Фастівський міськрайонний суд Київської області видав виконавчий лист № 381/2971/18 від 02.10.2018.

04.10.2021 державний виконавець Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) відкрив виконавче провадження ВП № 66999112 з примусового виконання виконавчого листа Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.10.2018 у справі № 381/2971/18.

В подальшому Київський апеляційний суд постановою від 09.04.2024 скасував рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.10.2018 у справі № 381/2971/18 та ухвалив нове рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.08.2018 і до досягнення дітьми повноліття.

05.08.2024 державний виконавець Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) відкрив виконавче провадження ВП № 75682008 з примусового виконання виконавчого листа Фастівського міськрайонного суду Київської області у справі № 381/2971/18.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП № 75682008, виданого державним виконавцем Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Скрід Ю.М., станом на 11.04.2025 у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої за період з вересня 2018 року по березень 2026 року становить 399 929,30 грн.

Позивач зазначає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини боржника ОСОБА_2 , оскільки він не сплачував їх та допомоги на утримання дітей не надавав, хоча зобов`язаний брати участь у вихованні та утриманні дітей, а також зобов`язаний виконувати рішення суду, яке набрало законної сили.

У поданому до суду позові позивач посилається на ст. 196 СК України, відповідно до якої у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів одержувач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100 % суми заборгованості.

Отже, своїх обов`язків зі сплати аліментів відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Позивач зазначає, що розмір пені за прострочення сплати аліментів на утримання дітей за період з квітня 2025 року по грудень 2025 року становить 811 767,3 грн. З урахуванням приписів ч. 2 ст. 196 СК України, якою передбачено, що сума пені не може перевищувати 100% суми заборгованості, позивач зменшила розмір заявленої до стягнення пені до 399 929,30 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 08 квітня 2026 року відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначив справу до підготовчого розгляду розгляду на 27.04.2026.

Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлена відповідачу за останньою відомою адресою його реєстрації проте не отримана ним, про що свідчать відомості рекомендованого повідомлення про не вручення поштового відправлення.

Також суд здійснив виклик відповідача шляхом розміщення оголошення на вебпорталі Судова влада України.

Крім цього, копія ухвали суду, позовна заява з додатками та судові виклики надсилались відповідачу за останньою відомою адресою його проживання за кордоном у республіці Болгарія. Ця адреса також повідомлена у письмовому клопотання адвокатом, який представляв інтереси відповідача в інших судових справах.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 27 травня 2026 року закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 15.06.2026 року.

15.06.2026 розгляд справи відкладений на 13.07.2026, у зв`язку із відсутністю у суду інформації щодо доставки позивачу за адресою його перебування за кордоном повідомлення про виклик до суду, ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з додатками.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про місце, день та час розгляду справи повідомлена належним чином, заяву про відкладення розгляду справи до суду не подала.

Представник позивача адвокат Будова Н.М. у судовому засіданні підтримала вимоги позову з підстав, що у ньому зазначені, та просила позов задовольнити повністю. Додатково звернула увагу суду на те, що наявні у матеріалах справи відомості свідчать про те, що відповідачу відомо про численні судові рішення, які ухвалені судами щодо правовідносин між сторонами, також йому беззаперечно відомо про обов`язок зі сплати аліментів, про що свідчать відомості розрахунків заборгованості у виконавчому провадженні, згідно із якими відповідач у певні періоди часу здійснював часткове погашення існуючого боргу. Проте цих сплат недостатньо для погашення всієї суми заборгованості. Станом на день звернення до суду із цим позовом розмір заборгованості становить майже чотириста тисяч гривень, розмір пені за спірний період становить більше вісьмиста тисяч гривень. Керуючись вимогами ст. 196 СК України, позивач позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі, що відповідає розміру заборгованості. Також звернула увагу суду на те, що позивач умисно не виконує цей обов`язок, а тому його вина у несплаті аліментів є належно підтвердженою.

Крім цього, представник позивача повідомила суду про те, що у встановлений процесуальним законом строк вона подасть до суду докази понесених позивачкою витрат на правничу допомогу.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши наявні у справі докази та з`ясувавши обставини справи, суд встановив таке.

Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 02.10.2018 року у справі № 2/381/1287/18 (381/2971/18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задовольнив позов, стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28.08.2018 року до досягнення дітьми повноліття. Також суд допустив рішення до негайного виконання у частині стягнення аліментів за один місяць.

Київський апеляційний суд постановою від 09.04.2024 скасував рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.10.2018 у справі № 381/2971/18 та ухвалив нове рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.08.2018 і до досягнення дітьми повноліття.

05.08.2024 державний виконавець Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) відкрив виконавче провадження ВП № 75682008 з примусового виконання виконавчого листа Фастівського міськрайонного суду Київської області у справі № 381/2971/18.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП № 75682008, виданого державним виконавцем Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Скрід Ю.М., станом на 26.03.2026 у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої становить 399 929,30 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком пені за прострочення сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за період з квітня 2025 року по грудень 2025, розмір пені становить 811767,30 грн.

Нормативно-правове обґрунтування.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Статтею 71 Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.

Згідно із частиною третьою статті 71 цього Закону, визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Відповідно до частини восьмої цієї статті вказаного Закону, спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.

Вирішуючи спір у цій справі, суду належить встановити чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З матеріалів справи суд встановив, що підставою для звернення позивача до суду з цим позову слугує обставина наявності заборгованості зі сплати аліментів, що присуджені рішенням суду на її користь на утримання дітей, які відповідач тривалий час не сплачує, у зв`язку із чим виникла заборгованість.

З огляду на вказане суд враховує таке.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

У справі, що розглядається, суд встановив, що рішенням суду, яке набрало законної сили, із відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти на утримання дітей.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно із статтею 129 Основного Закону, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані правові норми знайшли своє відображення і у Цивільному процесуальному кодексі України (далі ЦПК України).

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 2 ЦПК України, основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, крім інших, обов`язковість судового рішення.

Згідно із частинами першою та другою статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до висновку Європейського суд з прав людини у рішенні від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/ 99 «Совтрансавто Холдинг» проти України», а також у рішенні від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» вказав про те, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.

У цій справі суд встановив, що у спірних правовідносинах у межах виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дітей, присуджених на користь ОСОБА_1 , сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на день звернення позивача з цим позовом до суду становить 399 929,30 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком пені за прострочення сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з квітня 2025 року по грудень 2025 року, розмір пені становить 811 767,30 грн.

Суд перевірив вказаний розрахунок на предмет достовірності зазначених у ньому відомостей.

Згідно із частиною першою статті 196 СК України, у разі виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Неустойка (пеня) ? це спосіб забезпечення виконання зобов`язання.

Її завдання ? сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Проте таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, вказана правова норма встановлює, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Оскільки зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд з`ясовує розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установлює строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислює розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Розмір пені за місячним платежем розраховується за формулою: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Строк прострочення починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

Аналогічні правові висновки висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.

Також Верховний Суд у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 316/639/18 та Об`єднана Палата КЦС у складі Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 зазначили про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається.

У справі, що розглядається, суд встановив, що відповідно до відомостей наданого позивачем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у межах виконавчого провадження ВП 75822008, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 становить 811767,30 грн.

Крім цього, надані позивачем до позову докази (розрахунки заборгованості за відповідні періоди) свідчать, що відповідач (боржник) час від часу здійснює часткову сплату коштів на погашення заборгованості зі сплати аліментів на утримання дітей.

Вказане свідчить про його обізнаність про наявність відповідного рішення суду, відкриття виконавчого провадження, а також наявність обов`язку зі сплати аліментів.

Отже, відповідач свідомо не виконує вказане рішення суду.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву, не спростував доводи позивачки з наданням доказів на підтвердження своїх заперечень.

Крім цього, відповідач як боржник у спірних правовідносинах не довів відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів.

З огляду на вказане, оскільки презумпція вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати не спростована, це є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Керуючись приписами частини першої статті 192 СК України, суд висновує, що оскільки заборгованість виникла з вини відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти за рішенням суду, позивач як одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц висловила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

На позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

На відповідача покладено обов`язок спростувати заявлені у позові вимоги у разі незгоди із ними.

Отже, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей.

Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

У цій справі суд встановив, що надані позивачем до позовної заяви докази достеменно свідчать про наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів.

Докази, що спростовують позовні вимоги та розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також докази відсутності його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів у спірних правовідносинах відповідач суду не надав.

Отже, відповідач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

З огляду на встановлені судом обставини справи та приписи чинного законодавства, враховуючи, що матеріали справи містять належні докази того, що відповідач, у зв`язку з невиконанням рішення суду про стягнення аліментів, має заборгованість зі сплати аліментів на користь позивача, яка виникла з його вини, суд приходить до висновку про те, що у спірних правовідносинах позивач має право на стягнення пені у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Отже, позов є обґрунтованим, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів позивачі звільнені від сплати судового збору.

Враховуючи результат вирішення цієї справи, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3999,29 грн (1% ціни позову).

Керуючись статтями 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2025 року по грудень 2025 року у розмірі 399 929 (триста дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 30 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3999 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 29 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 13.07.2026.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК