Ухвала суду № 138166680, 07.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 761/22653/23

Провадження № 2-п/369/43/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Крикунові І.В.,

за участю:

представника заявника Андрощука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Андрощука Сергія Васильовича про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 березня 2026 року по цивільній справі № 761/22653/23 за позовною заявою Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Андрощук Сергій Васильович звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 березня 2026 року по цивільній справі №761/22653/23 за позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свою заяву про перегляд заочного рішення представник відповідача мотивував тим, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 березня 2026 року було задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Дане рішення 07 березня 2026 року було доставлено до електронного кабінету відповідача у системі Електронний суд. Як зазначає представник відповідача, повний текст рішення від 06 березня 2026 року відповідач не отримувала, а довідалась про його існування з Єдиного державного реєстру судових рішень, де забезпечено надання загального доступу: 07 березня 2026 року.

Крім того, представник відповідача зазначив, що суд безпідставно вважає, що Відповідач не з`явилася, оскільки матеріали справи містять заяви представника відповідача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції. Зокрема, 01 листопада 2024 року з боку Відповідача через систему «Електронний суд» було подано заяву про участь у судовому засіданні 07 листопада 2024 року в режимі відеоконференції, яке судом не вирішено.

Водночас, у заочному рішенні суду від 06 березня 2026 року зазначено, що «будь-яких заяв, клопотань від відповідача станом на час прийняття рішення до суду не надходило», що на думку представника відповідача не відповідає дійсності та свідчить про неналежне дослідження матеріалів та позбавлення Відповідача права на ефективний захист.

На підставі викладеного, представник відповідача просив скасувати повністю заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 березня 2026 року у справі № 761/22653/23 та ухвалити нове, яким відмовити АТ «СЕНС БАНК» у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Пояснень з приводу заяви про перегляд заочного рішення не надав.

У судовому засіданні представник заявника подану заяву підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, в межах розгляду поданої заяви, приходить до висновку, про відсутність підстав для скасування заочного рішення суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, для скасування заочного рішення необхідно встановити як поважність причини неявки у судове засідання та (або) повідомлення про причини неявки, так і наявність істотного значення доказів, на які посилається відповідач, для правильного вирішення справи.

Тобто для скасування заочного рішення необхідна одночасна наявність наведених частин зазначених умов.

Суд дослідивши матеріали справи вважає, що жодна з наведених підстав для скасування заочного рішення і більш того їх сукупність у заяві про перегляд заочного рішення відсутні.

Так, судом встановлено, що у червні 2023 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із вказаним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 липня 2023 року справу було передано за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04 серпня 2023 року справу було повернуто до Шевченківського районного суду міста Києва для направлення справи за територіальною підсудністю до належного суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року справу було передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 лютого 2024 року справу передано на розгляд судді Фінагеєвій І.О.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2024 року прийнято до провадження цивільну справу, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

28 лютого 2024 року копію ухвали, копію позовної заяви та додані до неї документи надіслано відповідачу ОСОБА_1 на адресу її зареєстрованого місця проживання.

04 березня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Андрощук Сергій Васильович звернувся до суду із заявою за Вх.№ 11188/24 про ознайомлення з матеріалами справи №761/22653/23. Відповідно до копії розписки від 05 квітня 2024 року, що міститься в матеріалах справи, сторона відповідача отримала копію ухвали від 28 лютого 2024 року та копію позовної заяви з додатками.

04 червня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Андрощук С.В. звернувся до суду із заявою, яка зареєстрована канцелярією суду 05 червня 2024 року за Вх. № 26911/24, у якій просив суд визнати позивача неналежним, залишити без уваги долучені позивачем до позовної заяви докази та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до протоколу судового засідання, проведеного 30 вересня 2024 року за участі представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Андрощука С.В., у судовому засіданні була оголошена перерва за клопотанням представника відповідача про можливість мирного врегулювання справи. Крім того, представник відповідача зазначив, що відзиву на позовну заяву сторона відповідача не подавала.

З протоколу судового засідання в режимі конференції № 3602681 від 07 листопада 2024 року вбачається, що представник відповідача у судове засідання з`явився із запізненням та просив суд відкласти розгляд справи.

09 грудня 2024 року на адресу суду представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Андрощука С.В. надійшло клопотання за Вх. № 55300/24 про відкладення розгляду справи №761/22653/23.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

13 червня 2025 року на адресу суду представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Андрощука С.В. надійшло клопотання за Вх. № 29677/25 про мирне врегулювання у справі №761/22653/23.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 березня 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" заборгованість за кредитним договором №501263181 у розмірі 519057 (п`ятсот дев`ятнадцять тисяч п`ятдесят сім) грн 28 коп. та судовий збір в розмірі 7785 (сім тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн. 86 коп.

Відповідно до довідок про доставку електронного документу, документ в електронному вигляді «Заочне рішення» від 06.03.26 по справі № 761/22653/23 (суддя Фінагеєва І. О.), а також (за наявності) прикріплені до нього файли було надіслано одержувачам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 07.03.2026 7:54:35 та 7:55:06, відповідно.

Статтею 14 ЦПК України, зокрема, передбачено, що у судах функціонує Єдина судова Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до пунктів 24, 25 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, який затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення про ЄСІТС) підсистема «Електронний суд» - це підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Андрощук С.В. є користувачами підсистеми «Електронний суд» та, відповідно, мають зареєстровані Електронні кабінети.

Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зокрема, в рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч.ч. 2, 4, 5 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Положеннями ч. 4 ст. 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 3 ст. 240 ЦПК України про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні.

В порядку визначеному ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується. Датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 вказав на те, що у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення).... Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін (постанова).

З наведених обставин справи вбачається, що сторона відповідача була повідомлена про розгляд справи через свого представника - адвоката Андрощука С.В., який звертався до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, про відкладення судових засідань та безпосередньо приймав участь у них, зокрема і за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку. Представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи, що спростовує твердження сторони відповідача про необізнаність з позовною заявою і вимогами позивача.

Справа перебувала у провадженні суду з лютого 2024 року, представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 05 квітня 2024 року, у судовому засіданні 30 вересня 2024 року зазначив, що відзиву на позовну заяву подано не було та до березня 2026 року сторона відповідача не скористалась правом на подачу відзиву на позовну заяву. Рішення суду ухвалено 06 березня 2026 року, що є датою складення повного тексту судового рішення.

Таким чином, сторона відповідача про дати судових засідань, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, представник відповідача приймав участь у судових засіданнях, відзиву та заперечень на позов не подав, у період з 13 червня 2025 року по 06 березня 2026 року станом розгляду справи сторона відповідача не цікавилася.

Копію заочного рішення суду відповідач та представник відповідача отримали у своїх Електронних кабінетах в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується матеріалами справи та не заперечується стороною відповідача.

Реалізація принципу змагальності в цивільному судочинстві спонукає учасників справи та їх представників до використання всіх можливих механізмів захисту права, у зв`язку з чим ними можуть допускатися і певні зловживання. Водночас слід наголосити, що зловживання правом має розглядатися як процесуальне правопорушення виключно за умови встановлення причино-наслідкового зв`язку між зловживанням та завданою шкодою (встановленням певних ризиків) іншому учаснику справи. Тобто зловживання процесуальним правом як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в порушенні умов належної реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав іншими учасниками справи.

Процесуальні права та обов`язки учасників справи визначені ст. 43 ЦПК України. Зокрема, учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Верховний Суд трактує зловживання як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав (ухвала Верховного Суду від 06 серпня 2018 року, справа №552/2378/17).

Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність, нечесність, відсутність відкритості поведінки, відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Це підтверджується постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.

Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства.

Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Разом з тим, сторони у розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України»).

ЄСПЛ в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.

У зв`язку з наведеним, ураховуючи неодноразові відкладення судових засідань, відсутність відзиву на позовну заяву, суд дійшов до обґрунтованого та законного висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача, жодного доказу чого представником відповідача надано не було, будь-яких клопотань не заявлено, будь-яких істотних для вирішення справи по суті доказів до матеріалів заяви не долучено, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Крім того, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд.

Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення права.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Враховуючи ці обставини та викладене вище, встановлену законом обов`язковість судових рішень, сторони є рівними перед законом і мають рівні права, гарантовані Конституцією України та іншими нормативними актами, на захист своїх інтересів державою.

Виходячи з цього, відсутності мотивації усіх в сукупності підстав для скасування заочного рішення суду, підстави для задоволення заяви відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 128, 259-261, 268, 284, 287, 288 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Андрощука Сергія Васильовича про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 березня 2026 року по цивільній справі № 761/22653/23 за позовною заявою Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення даної ухвали.

Повний текст ухвали складено 08 липня 2026 року.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА