Ухвала суду № 138166672, 07.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7547/24

Провадження № 2-др/369/102/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Фінагеєвій І.О.,

за участю секретаря Крикуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича - адвоката Соколова Антона Олександровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 369/7547/24 за позовом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Сергіївна, Акціонерне товариство «ОТП Банк» про визнання недійсними договору ренти земельної ділянки та договору ренти житлового будинку, скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала вищевказана цивільна справа № 369/7547/24.

30 березня 2026 року представник позивача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича - адвокат Соколов Антон Олександрович звернувся до суду із заявою, яка зареєстрована канцелярією суду 01 квітня 2026 року за Вх. № 18283/26, про ухвалення додаткового рішення.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 березня 2026 року по справі № 369/7547/24 позовну заяву Приватного виконавця задоволено частково. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до картки руху документа з електронного суду, Позивач та його представник адвокат Соколов А.О. отримали рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/7547/24 21 березня 2026 року (субота). Представник позивача звернув увагу суду на те, що враховуючи військовий стан та постійні повітряні тривоги, Позивач та його представник лише 30 березня 2026 року змогли підписати акт № 1 приймання-передачі наданих послуг по даній справі.

На підставі викладеного, представник позивача просив суд поновити строк на подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Ярослав Вікторович має сплатити у зв`язку з розглядом справи № 369/7547/24 та ухвалити додаткове судове рішення у справі № 369/7547/24, яким здійснити розподіл судових витрат за результатами розгляду справи, та стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на користь Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

30 квітня 2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій остання зазначила, що позовна заява та заява про ухвалення додаткового рішення були підписані та подані ФОП ОСОБА_4 із використанням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), який ідентифікує його саме як фізичну особу-підприємця, в той час як стягненню підлягають витрати на правничу допомогу саме адвоката. Крім того, заявник обґрунтовує розмір витрат, зокрема, кількістю судових засідань та поданими клопотаннями. Водночас, жодного засідання у справі не відбулось, а докази подання будь-яких інших процесуальних документів, заяв, клопотань адвокатом матеріали справи не містять. Посилання на укладений договір-доручення про надання правової допомоги від 01 травня 2024 року між адвокатом Соколовим А.О. та приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Бережним Я.В. стосується здійснення представництва приватного виконавця в справі щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, правоохоронних органах, в органах державної влади та інших органах. Проте, приватний виконавець у межах виконавчого провадження здійснює публічно-владні функції, що не передбачає наявності у нього власного матеріально-правового інтересу, який би підлягав захисту в порядку представництва. За таких обставин укладення договору про надання правничої допомоги із формулюванням «захист інтересів приватного виконавця» не відповідає правовій природі його діяльності у виконавчому провадженні та не може слугувати підставою для відшкодування витрат на правничу допомогу. З огляду на викладене, підстави для задоволення поданої заяви та відшкодування витрат на правничу допомогу відсутні.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, подану заяву про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2025 року по справі № 369/7547/24 позовні вимоги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Сергіївна, Акціонерне товариство «ОТП Банк» про визнання недійсними договору ренти земельної ділянки та договору ренти житлового будинку, скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності було задоволено частково.

30 березня 2026 року представник позивача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича - адвокат Соколов Антон Олександрович звернувся до суду із заявою, яка зареєстрована канцелярією суду 01 квітня 2026 року за Вх. №18283/26, про ухвалення додаткового рішення.

Оскільки із даною заявою про ухвалення додаткового рішення представник позивача звернувся лише 30 березня 2026 року, таким чином, останнім пропущено строк для подання доказів на підтвердження понесених витрат.

У своїй заяві адвокат Соколов Антон Олександрович просив поновити пропущений строк, посилаючись на поважність причин його пропуску. Так, зазначив, що враховуючи військовий стан та постійні повітряні тривоги, Позивач та його представник - адвокат Соколов А.О. лише 30 березня 2026 року змогли підписати акт № 1 приймання-передачі наданих послуг по даній справі.

Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд враховує наступне.

Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 5-8 ст. 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для представника відповідача чи відповідача подати до суду певний процесуальний документ у встановлений законом строк. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у п. 47 постанови від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Водночас, у цьому випадку необхідно з`ясувати, в який саме строк позивач міг звернутися до суду та якими доказами підтверджується неможливість звернення до суду раніше, оскільки право на поновлення строку у зв`язку із діючим воєнним станом не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження. Вирішення питання про можливість поновлення строку на вчинення процесуальної дії має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи (п. 34 постанови Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року у справі № 904/3910/21).

У своїй постанові від 05 липня 2023 року у справі № 910/186/21 Верховний Суд відзначив, що ключовою ознакою поважності причин пропуску строку є причинно-наслідковий зв`язок між обставинами (зокрема, але не виключно, збройна агресія проти України) та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом, ухвалою суду тощо. Сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії.

Суд зазначає, що доводи представника позивача, викладені у заяві є необґрунтованими, немотивованими, неаргументованими та такими, що не підтверджені матеріалами заяви. Крім того, позивач - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Бережний Ярослав Вікторович та представник позивача - адвокат Соколов Антон Олександрович, згідно вказаної ними інформації щодо їх місцезнаходження, територіально перебувають у м. Києві та місцем підписання сторонами Акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 30 березня 2026 року також вказано м. Київ, де, зокрема, у березні 2026 року не відбувалось активних бойових дій.

Разом з тим, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні, наявність повітряних тривог та посилання на них, без належного обґрунтування, мотивування та аргументування їх впливу на неможливість своєчасного звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у даній справі та за відсутності відповідних підтверджуючих доказів, що унеможливили вчинення конкретної процесуальної дії у відповідний строк, не є підставою для поновлення такого процесуального строку.

Відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 755/5323/16-ц та у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 286/1130/13-ц.

Так згідно п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо виконання судового рішення, як завершальній стадії судового розгляду. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст. 6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п.27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року «Трух проти України»).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципам рівності сторін та юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).

Аналіз наведених рішень ЄСПЛ свідчить про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання про поновлення строків для вчинення процесуальних дій.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналогічні висновки містяться в ухвалах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/17563/19 та від 23 грудня 2020 року у справі № 557/94/19.

Таким чином, у передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу суду надані не були, такі докази надійшли до суду лише 30 березня 2026 року.

Відмова суду у поновленні встановленого законом процесуального строку ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу рівності сторін.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту абзацу 3 ч. 8 ст. 141 ЦПК України вбачається, що у разі неподання стороною доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи наведені обставини, заява представника позивача про поновлення процесуального строку на подання доказів понесених витрат з надання правничої допомоги у цивільній справі № 369/7547/24, задоволенню не підлягає, а заяву представника позивача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича - адвоката Соколова Антона Олександровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 369/7547/24, слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 126, 127, 270, 352, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича - адвоката Соколова Антона Олександровича у частині поновлення процесуального строку на подання доказів понесення витрат на правову допомогу у цивільній справі № 369/7547/24, - відмовити.

Заяву представника позивача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича - адвоката Соколова Антона Олександровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 369/7547/24 за позовом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Сергіївна, Акціонерне товариство «ОТП Банк» про визнання недійсними договору ренти земельної ділянки та договору ренти житлового будинку, скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності, - залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА