Ухвала суду № 138166664, 09.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3287/23

Провадження № 2-о/369/17/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

за участю секретаря Крикуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи №369/3287/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Гріцик Наталія Михайлівна про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року представник заявника ОСОБА_1 адвокат Безпалий Євгеній Петрович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заяву обґрунтовував тим, що заявник у вересні 2022 року звернулася до Приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Гріцик Н.М. з метою оформлення договору купівлі-продажу належного їй нерухомого майна.

В ході перевірки наданих нотаріусу документів виявилося, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта наявні записи про обтяження, а саме: арешт нерухомого майна №5219246, зареєстрований 27 червня 2007 року реєстратором: П`ята одеська державна нотаріальна контора на підставі постанови В-12/576, 22.06.2007, Друга державна виконавча служба у Малиновському районі м. Одеси, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно, власник: ОСОБА_1 , заявник: П`ята одеська державна нотаріальна контора, та арешт нерухомого майна № 12660999, зареєстрований 25 червня 2012 року реєстратором: Одеська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження В-13/694/33180839, 16.05.2012, перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Д/в Танасійчук С.В., Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, власник: ОСОБА_1 , обтяжувач: Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

У зв`язку із наявними записами, приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Гріцик Н.М. було надіслано запити до Суворовського та Малиновського відділів державної виконавчої служби у місті Одеса.

У відповіді Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса зазначено, що надати ідентифікуючі дані ОСОБА_1 (дату народження, РНОКПП, тощо) не виявляється можливим у зв`язку із закінченням строку зберігання виконавчого провадження.

У відповіді Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса зазначено, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні ідентифікуючі дані ОСОБА_1 , окрім адреси: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, заявнику було відмовлено в оформлені договору купівлі-продажу та запропоновано звернутися до суду із заявою про встановлення факту того, що дані заборони стосуються іншої особи, а не особи заявника.

Причина існування вище вказаних заборон Заявнику не відома, оскільки вона ніколи не проживала у м. Одеса та на момент реєстрації вказаних обтяжень мала прізвище « ОСОБА_2 », яке змінила на « ОСОБА_3 » тільки 14 листопада 2015 року.

Таким чином, як зазначає представник заявника, зареєстровані 27 червня 2007 року та 25 червня 2012 року обтяження, не можуть стосуватися особи заявника, у зв`язку із чим, просить суд встановити факт того, що вищезазначені заборони відчуження об`єктів нерухомого майна стосуються іншої особи, а не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2026 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

У судове засідання заявник та її представник не з`явилися, повідомлялись про дату, час та місце судового засідання належним чином. Представник заявника надав суду заяву, у якій просив суд розгляд заяви проводити без участі заявника та її представника, вимоги заяви підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання заінтересована особа не з`явилась, повідомлялась про дату, час та місце судового засідання належним чином. Будь яких заяв, клопотань станом на час ухвалення рішення суду не надано.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у ній докази, та заяви, подані по суті справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт, що арешт нерухомого майна №5219246, зареєстрований 27 червня 2007 року реєстратором: П`ята одеська державна нотаріальна контора на підставі постанови В-12/576, 22.06.2007, Друга державна виконавча служба у Малиновському районі м. Одеси, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно, власник: ОСОБА_1 , заявник: П`ята одеська державна нотаріальна контора, та арешт нерухомого майна № 12660999, зареєстрований 25 червня 2012 року реєстратором: Одеська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження В-13/694/33180839, 16.05.2012, перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Д/в Танасійчук С.В., Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, власник: ОСОБА_1 , обтяжувач: Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, стосуються іншої особи, а не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Наявність зазначених арештів майна чинить перешкоди у частині можливості реалізації заявником свої законних прав та інтересів, як власника того чи іншого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).

Справи, які носять зобов`язальний характер, розглядаються судами за правилами позовного провадження, зокрема якщо особа звертається до суду з вимогою за захистом її порушеного, невизнаного або оспорюваного права з боку фізичної та/або юридичної особи, у тому числі суб`єктом владних повноважень. Якщо виникнення права на реалізацію майнових та/або немайнових прав залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

За приписами ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Звертаючись до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що ОСОБА_1 не є той самою особою на майно якої виконавчими службами накладені арешти, заявник фактично намагається довести відсутність у неї будь-яких зобов`язань у межах виконавчих проваджень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Одним із засобів юридичного захисту прав сторін виконавчого провадження під час проведення виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають під час примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 ЦПК України розглядаються у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Такий правовий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2024 року у справі № 2-186/05 (провадження № 61-5001св24) зробив висновок, що у ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено порядок вирішення спорів, що виникають під час виконання судових рішень, захисту прав особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, у зв`язку з накладенням арешту на майно. У разі виникнення такого спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Таким чином, оскільки метою заявленої ОСОБА_1 заяви про встановлення факту є скасування арешту з майна, який чинить перешкоди у частині можливості реалізації заявником своїх законних прав та інтересів, як власника, то зазначене вказує на наявність спору про право матеріальне, та, як наслідок, на неможливість розгляду таких вимог в порядку окремого провадження.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Гріцик Наталія Михайлівна про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 247, 258-261, 263-264, 268, 293, 294, 315 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Гріцик Наталія Михайлівна про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА