Ухвала суду № 138166654, 09.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18077/25

Провадження № 4-с/369/48/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвій І.О.,

за участю секретаря Крикуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/18077/25 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Старший державний виконавець Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубчак Ірина Олександрівна на дії органу примусового виконання, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року представник скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України - адвокат Ракітін Павло Сергійович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області зі скаргою на дії органу примусового виконання.

В обґрунтування скарги представник скаржника посилався на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року у справі № 752/18965/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути загрозу магістральному газопроводу «Шебелинка-Диканька-Київ» шляхом невідкладного знесення (демонтажу) огорожі та будівлі на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457400:03:003:5018, що знаходиться в охоронній зоні магістрального газопроводу «Шебелинка-Диканька Київ».

На виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року у справі № 752/18965/20 було видано виконавчий лист від 24 грудня 2024 року.

03 червня 2025 року старшим державним виконавцем Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубчак Іриною Олександрівною (далі державний виконавець) відкрито виконавче провадження № 78245619 з примусового виконання вищевказаного рішення.

24 вересня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 78245619.

ТОВ «Оператор ГТС України» вважає дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження неправомірними, передчасними та такими, що суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та інтересам стягувача.

На підставі викладеного, представник скаржника звертається до суду та просить:

-Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубчак Ірини Олександрівни по винесенню постанови від 24 вересня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 78245619;

-Визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубчак Ірини Олександрівни від 24 вересня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 78245619;

-Скасувати постанову старшого державного виконавця Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубчак Ірини Олександрівни від 24 вересня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 78245619;

-Зобов`язати старшого державного виконавця Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубчак Ірину Олександрівну або іншу посадову особу відповідальну за ведення виконавчого провадження № 78245619 вжити усі передбачені законодавством заходи для примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року у справі № 752/18965/20.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року провадження у справі за скаргою було відкрито та призначено до розгляду.

20 листопада 2025 року на адресу суду від державного виконавця Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Дубчак Ірини Олександрівни надійшли заперечення на подану скаргу. Так, державний виконавець зазначила, що скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що органом примусового виконання було вчинено усі передбачені законом дії для виконання судового рішення. Зокрема, в межах виконавчого провадження, державним виконавцем були здійснені виходи на дільницю з метою перевірки виконання судового рішення, про що складено відповідні Акти, винесено постанови про накладення штрафу та направлено повідомлення про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12025111310001144 від 19 вересня 2025 року.

Представник скаржника у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі, скаргу підтримав та просив задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала суду заяву в якій просила суд відстрочити або призупинити виконання рішення суду з огляду на перебування боржника за межами України через введений воєнний стан.

Заінтересована особа Старший державний виконавець Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубчак Ірина Олександрівна у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. У поданих запереченнях просила розглядати справу без її участі та відмовити у задоволенні скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, перевіривши матеріали скарги, доводи, викладені у заявах по суті спору, дослідивши докази по справі, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 129-1 Конституції України закріплено обов`язковість судових рішень до виконання на всій території України. Крім того, обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства передбачених п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини (далі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року у справі № 752/18965/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути загрозу магістральному газопроводу «Шебелинка-Диканька-Київ» шляхом невідкладного знесення (демонтажу) огорожі та будівлі на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457400:03:003:5018, що знаходиться в охоронній зоні магістрального газопроводу «Шебелинка-Диканька Київ».

На виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року у справі № 752/18965/20 було видано виконавчий лист від 24 грудня 2024 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон).

Так, ст. 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст. 3 Закону, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частиною 1 ст. 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, дії виконавця при примусовому виконанні рішення суду здійснюється у спосіб та порядок, визначені виконавчим документом, а отже і рішенням суду.

Відповідно до ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Предметом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» є оцінка законності дій державного виконавця щодо вчинення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Так, 03 червня 2025 року старшим державним виконавцем Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Дубчак І.О. відкрито виконавче провадження № 78245619 з примусового виконання вищевказаного рішення, винесено постанови про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. У постанові про відкриття виконавчого провадження вказано на необхідність виконання боржником рішення суду протягом 10 робочих днів.

03 червня 2025 року старшим державним виконавцем Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Дубчак І.О. складено вимогу виконавця у ВП № 78245619, якою державний виконавець вимагала 17 червня 2025 року о 12:00 годині, сторонам виконавчого провадження бути присутніми за місцем знаходження земельної ділянки з КОАТУУ 3222457400:03:003:5018, для перевірки виконання виконавчого листа №752/18965/20.

Згідно копії Акту державного виконавця від 17 червня 2025 року, при виході на дільницю для перевірки виконання рішення суду було встановлено, що земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:003:5018, що знаходиться в охоронній зоні магістрального газопроводу «Шебелинка-Диканька-Київ» немає. Вказана земельна ділянка поділена на двох власників, а будинок із земельними ділянками продані ОСОБА_2 .

06 серпня 2025 року старшим державним виконавцем Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Дубчак І.О. складено вимогу виконавця у ВП № 78245619, якою державний виконавець вимагала 11 вересня 2025 року о 12:00 годині, сторонам виконавчого провадження бути присутніми за місцем знаходження земельної ділянки з КОАТУУ 3222457400:03:003:5018, для перевірки виконання виконавчого листа №752/18965/20.

Згідно копії Акту державного виконавця від 11 вересня 2025 року при виході на дільницю за адресою: ст. Курган, вул. Садова, 1а, для перевірки виконання виконавчого листа № 752/18965/20 було встановлено, що рішення суду не виконано.

11 вересня 2025 року старшим державним виконавцем Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Дубчак І.О. винесено постанови про накладення штрафу на боржника у розмірі 1 700 грн. у зв`язку із невиконанням боржником рішення суду при виході державного виконавця на дільницю 17 червня 2025 року та у розмірі 3 400 грн. у зв`язку із невиконанням боржником рішення суду при виході державного виконавця на дільницю 11 вересня 2025 року.

15 вересня 2025 року старшим державним виконавцем Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Дубчак І.О. винесено подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за ст. 382 Кримінального кодексу України та направлено до Фастівського РУП НП в Київській області, до виконання.

24 вересня 2025 року старшим державним виконавцем Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Дубчак І.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 78245619 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Вказаною постановою встановлено, що боржником рішення суду не виконано, та не може бути виконано без участі боржника, 15 вересня 2025 року виконавцем надіслано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

З аналізу правових норм, які належить застосувати до спірних правовідносин, можна виснувати, що закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Водночас, суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення і не свідчить про неможливість його виконання.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, перевіряючи законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, Суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних законодавчих приписів.

Суд зазначає, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення кримінального правопорушення) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення.

Таким чином, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 07 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 04 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 07 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18, від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020, від 08 грудня 2022 року у справі №457/359/21.

Окрім цього, відповідно до постанови старшого державного виконавця Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Дубчак І.О. від 24 вересня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 78245619 встановлено, що боржником рішення суду не виконано, та не може бути виконано без участі боржника.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, відповідно до наведеної норми повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2020 року у справі № 924/315/17.

Беручи до уваги наведене, суд не погоджується з висновками державного виконавця про те, що рішення суду не може бути виконане без участі боржника, оскільки та обставина, що саме ОСОБА_1 (боржник) за судовим рішенням зобов`язана вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону. Неможливість виконання рішення суду без участі боржника зумовлене тим, що таке виконання має бути нерозривно пов`язане з особою боржника, тобто відповідні дії, вчинити які зобов`язано за рішенням суду, можуть бути здійснені лише боржником.

Суд зазначає, що судове рішення хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі, шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені обставини невиконання його у добровільному порядку та ухилення від його виконання.

Встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Вказаний правовий висновок, викладений у п. 12 постанови Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 916/4106/14.

Отже, постанова про закінчення виконавчого провадження винесена з порушенням вимог закону, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Вимоги скарги про визнання дій державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження неправомірними не підлягають задоволенню, оскільки за приписами ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» можуть бути оскаржені: 1) рішення; 2) дії; 3) бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження виражені у формі прийняття оскаржуваної постанови, якій суд надав оцінку та визнав її протиправною, тому дії з її прийняття додатково не можуть бути оскаржені.

Вимоги заявника в частині зобов`язання державного виконавця вжити усі передбачені законодавством заходи для примусового виконання рішення, є по суті є вимогою про виконання норми Закону, та є абстрактною і невизначеною стосовно конкретної дії, яку слід вчинити державному виконавцю.

Фактично скаржник просить суд констатувати факт обов`язку державного виконавця дотримуватись у своїй діяльності вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», що у свою чергу не призведе до поновлення порушених прав скаржника.

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, щодо часткового задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 1, 3, 5, 10, 18, 32, 33, 64-1, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 447-452 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Старший державний виконавець Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубчак Ірина Олександрівна на дії органу примусового виконання, - задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубчак Ірини Олександрівни від 24 вересня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 78245619.

У задоволенні іншої частини скарги, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Інна ФІНАГЕЄВА