Рішення № 138166650, 09.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/17074/24

Провадження № 2/369/2050/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Крикуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №369/17074/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 11 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9472951.

Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника.

26 грудня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») було укладено Договір факторингу №26122023, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 26 грудня 2023 року до Договору №26122023 від 26 грудня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №9472951 від 11 вересня 2023 року у розмірі 18 507,50 грн., з яких: - 5 000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; - 13 507,50 грн. заборгованість за відсотками.

Крім того, 05 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №981665.

Відповідно до умов п.п. кредитного договору, укладання кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Паролю входу до Особистого кабінету.

30 травня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №3052024, у відповідності до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 30 травня 2024 року до Договору факторингу №3052024 від 30 травня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №981665 від 30 травня 2024 року у розмірі 20 688,00 грн., з яких: - 3 000,00 грн. заборгованість за основним боргом; - 17 688,00 грн. заборгованість за відсотками.

Крім того, 13 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - ТОВ «1 БАНК») та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №76415653.

Відповідно до п.1 Договору позики, Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату від суми позики.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БАНК» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №20 від 20 березня 2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №76415653 від 13 вересня 2023 року у розмірі 10 650,00 грн., з яких: - 3 000,00 грн. заборгованість за основним боргом; - 7 650,00 грн. заборгованість за відсотками.

Крім того, 09 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» (далі - ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №03049-09/2023.

Вказано, що кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений в п. 7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

03 липня 2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» було укладено Договір факторингу №3072023, відповідно до якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» отримало право вимоги до боржників.

26 лютого 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №26022024, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №26022024 від 26 лютого 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №03049-09/2023 від 09 вересня 2023 року у розмірі 10 550,00 грн., з яких: - 2 000,00 грн. заборгованість за основним боргом; - 8 550,00 грн. заборгованість за відсотками.

Так, всупереч умов укладених договорів, відповідач не виконав свої зобов`язання по поверненню коштів та сплаті відсотків.

Таким чином, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем та просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у загальному розмірі 60 395,50 грн, що складається із заборгованості:

- за Кредитним договором №9472951 від 11 вересня 2023 року у розмірі 18 507,50 грн., з яких: - 5 000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; - 13 507,50 грн. заборгованість за відсотками;

- за Кредитним договором №981665 від 30 травня 2024 року у розмірі 20 688,00 грн., з яких: - 3 000,00 грн. заборгованість за основним боргом; - 17 688,00 грн. заборгованість за відсотками;

- за Кредитним договором №76415653 від 13 вересня 2023 року у розмірі 10 650,00 грн., з яких: - 3 000,00 грн. заборгованість за основним боргом; - 7 650,00 грн. заборгованість за відсотками;

- за Кредитним договором №03049-09/2023 від 09 вересня 2023 року у розмірі 10 550,00 грн., з яких: - 2 000,00 грн. заборгованість за основним боргом; - 8 550,00 грн. заборгованість за відсотками;

- понесені судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2024 року позовна заяву судом залишено без руху і позивачу надано строк для усунення недоліків.

03 лютого 2025 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків та усунуто недоліки зазначені в ухвалі суду від 18 жовтня 2025 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату час та місце слухання справи сповіщений належним чином. У позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідач не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив. Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками отримав, вказана кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв`язку «вручено особисто». Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 11 вересня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9472951, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) на загальну суму 5000,00 грн. (п.п. 1.2.), загальним строком на 105 днів з 11 вересня 2023 року (п.п. 1.3.).

Умовами договору передбачено, що позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу 26 вересня 2023 року (п. 1.4.); комісія за надання кредиту становить 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,00% від суми кредиту одноразово (п.п. 1.5.1.); проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 7,50 грн., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.п. 1.5.2.); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 13 500,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п.п. 1.5.3.); кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок (п. 2.1.).

Підпунктом 2.2.1 договору передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.3 договору, в один з термінів (дат) вказаних в п.1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору (п.п. 2.2.2 Договору).

Аналогічні умови надання кредиту містить Паспорт споживчого кредиту №9472951.

Відповідно до платіжного доручення №109901193 від 11 вересня 2023 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на картку № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. згідно договору №9472951.

26 грудня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №26122023, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до акту прийому передачі Реєстру боржників №1 від 26 грудня 2023 року до Договору №26122023 від 26 грудня 2023 року та Реєстру боржників №1 від 26 грудня 2023 року до Договору №26122023 від 26 грудня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №9472951 від 11 вересня 2023 року у розмірі 18 507,50 грн., з яких: - 5 000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; - 13 507,50 грн. заборгованість за відсотками.

Крім того, 05 вересня 2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір №981665 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», відповідно до умов якого Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.2. Договору).

Умовами договору передбачено, що сума кредиту складає 3 000,00 грн, тип кредиту кредит (п. 1.3.); строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п. 1.4.); тип процентної ставки фіксована (п.1.5.); стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту (п.1.5.1.); знижена процентна ставка 0,01% в день та застосовується відповідно до умов, визначених у п.1.5.2. Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

30 травня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №3052024, у відповідності до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до акту прийому передачі Реєстру боржників від 30 травня 2024 року до Договору факторингу №3052024 від 30 травня 2024 року та Реєстру боржників від 30 травня 2024 року до Договору факторингу №3052024 від 30 травня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №981665 від 30 травня 2024 року у розмірі 20 688,00 грн., з яких: - 3 000,00 грн. заборгованість за основним боргом; - 17 688,00 грн. заборгованість за відсотками.

Крім того, 13 вересня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №76415653.

Умовами договору передбачено, що Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, для задоволення власних потреб, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника в сумі 3000,00 грн строком на 30 днів, тобто до 13 жовтня 2023 року, денна процентна ставка 2,5% (фіксована), яка дія протягом строку Договору, визначеного п.п.2.2. п.2 Договору, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% за день, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату від суми позики (п.1, п.п. 2.1.-2.3 п.2. Договору позики).

Відповідно до п. 20 Договору позики передбачено, що цей договір укладений у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БАНК» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до акту прийому передачі Реєстру боржників №20 від 20 березня 2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року та реєстру боржників №20 від 20 березня 2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №76415653 від 13 вересня 2023 року у розмірі 10 650,00 грн., з яких: - 3 000,00 грн. заборгованість за основним боргом; - 7 650,00 грн. заборгованість за відсотками.

Крім того, 09 вересня 2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №03049-09/2023, відповідно до умов якого Товариство 09 вересня 2023 року надає Клієнту фінансовий кредит типу - «кредит» у розмірі 2 000,00 грн., строком на 360 днів до 02 вересня 2024 року (п.1.1, п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору, тип процентної ставки фіксована, становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2. цього Договору. Клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 25 днів.

Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п. 1.6. Договору).

26 лютого 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №26022024, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників від 26 лютого 2024 року за Договором факторингу №26022024 від 26 лютого 2024 року та Витягу з Реєстру боржників від 26 лютого 2024 року до Договору факторингу №26022024 від 26 лютого 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №03049-09/2023 від 09 вересня 2023 року у розмірі 10 550,00 грн., з яких: - 2 000,00 грн. заборгованість за основним боргом; - 8 550,00 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На підтвердження позовних вимог позивачем ТОВ «ФК» ЄАПБ» було надано копії кредитних договорів, графіки платежів, копію паспорта споживчого кредиту, копії актів прийому-передачі, витягів з Реєстру боржників, а також розрахунки заборгованості за укладеними договорами.

Разом з тим, вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі укладеного договору та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає позивач. Так, позивачем не надано доказів (квитанції, платіжного доручення) перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Застосування принципу змагальності виключає можливість застосування концепції негативного доказу.

У Постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13 Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Аналогічна позиція міститься у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 листопада 2024 року по справі № 686/28882/23 (провадження 61-13125св24).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документами, що створені самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Щодо наданого позивачем платіжного доручення №109901193 від 11 вересня 2023 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало на картку № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. згідно договору №9472951, суд зазначає, що копія вказаного платіжного доручення не містить підпису відповідального працівника банку, повного номера картки, на яку здійснено перерахування коштів, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме ОСОБА_1 .

По суті зазначений документ не є платіжним дорученням, оскільки виготовлений первісним кредитором, а саме ТОВ «Мілоан», а відтак фактично є твердженням останнього.

Відповідно до пункту 1.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року за № 22 (далі «Інструкція № 22»), та яка була чинною на момент укладення кредитного договору ТОВ «Мілоан», встановлено, що вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків та обов`язкові для виконання ними.

Так, п. 1.13 вказаної Інструкції № 22 зазначає, що, під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; інкасового доручення (розпорядження).

Згідно з п. 1.4. Інструкції № 22 платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно з п. 2.14 Інструкції № 22 банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня».

Тобто саме по собі без належних відміток банку платіжне доручення це намір перерахування коштів, а не підтвердження здійснення такого перерахування.

Згідно з п.3.3. Інструкції №22 операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту «Призначення платежу» цього електронного розрахункового документа.

Отже, належним, допустимим та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року за № 22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу (Додаток 3). Додатком 3 до Інструкції № 22 передбачена наявність на платіжному доручення заповнених банком відміток «одержано банком», «проведено банком» (із зазначенням відповідних дат).

Також відповідно до п. 11 Положення про порядок здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті в особливий період, затвердженого постановою Правління Національного банку України за № 577 від 23.12.2003 року, в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору ТОВ «Мілоан», платіжне доручення, оформлене в довільній формі, обов`язково повинно містити такі реквізити: номер, дату складання; найменування платника, код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування отримувача, код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму словами та цифрами; призначення платежу; підпис платника.

Згідно з п. 12 цього Положення, відповідальний виконавець уповноваженого банку платника повертає платнику один примірник платіжного доручення, оформленого на паперовому носії, із заповненим реквізитом «Дата надходження». У відповідності до п. 13 Положення, відповідальний виконавець уповноваженого банку отримувача у разі відповідності реквізитів у платіжних дорученнях перераховує кошти з відповідного балансового рахунку на рахунки отримувачів.

Суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891-15 (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу по справі були перераховані грошові кошти у розмірах, які зазначені позивачем по справі.

Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідача по укладеним договорам складає у загальному розмірі 60 395,50 грн., матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, в строк, передбачений законом, не подавав клопотання про їх витребування.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Додані до позовної заяви розрахунки заборгованості за договорами не є належними доказами надання відповідачеві кредитних коштів, оскільки самі розрахунки заборгованості є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Вказані висновки суду ґрунтуються на правових позиціях викладених Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 та від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що надані позивачем витяги з Реєстрів боржників не містять підпису сторін фактора та клієнта, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до відповідача за договорами. Безпосередньо реєстрів боржників до договорів факторингу, з яких вбачалося би право вимоги за договорами, позивачем надано не було.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю.

В порядку ст. 141 ЦПК України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА