Ухвала суду № 138164576, 13.07.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/2403/26

Провадження № 1-кп/165/434/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

представника потерпілої ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Нововолинськ обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.12.2025 року за № 12025030520000759, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нововолинськ, Волинської області, громадянина України, працюючого, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

встановив:

В провадженні Нововолинського міського суду Волинської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що приблизно о 18 годині 10 хвилин 16 грудня 2025 року, керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda», моделі «Superb», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по неподалік АЗС «ANP», що по вул. Промислова, 25 в м. Нововолинськ, Володимирського району Волинської області в напрямку м. Володимир Волинської області, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, грубо порушуючи п. п 2.3 (б), (д), 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, не переконався, що рух керованого ним транспортного засобу буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не оцінив дорожню обстановку, не вжив заходів щодо зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля в момент виявлення руху пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які переходили проїжджу частину зліва направо відносно напрямку руху автомобіля по вказаному нерегульованому пішохідному переході, внаслідок чого допустив наїзд правою передньою частиною автомобіля на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді: множинної, поєднаної травми тіла: забита рана на губі; багатоуламковий внутрішньосуглобовий перелом проксимального епіфіза правої плечової кістки зі зміщенням фрагментів по ширині та перелом хірургічної шийки плечової кістки з відривом великого горбика; переломи кісток тазу: перелом лівої лонної кістки, сідничної та клубової галузок зі зміщенням фрагментів до 1,0 см; переломи лівих латеральних мас 1 та 2 крижових кісток без зміщення; двохвідламковий перелом середньо-нижньої третини діафізу правої велигомілкової та малогомілкової кісток зі зміщенням.

За ступенем тяжкості переломи правої плечової кістки, кісток тазу, правої великогомілкової та малогомілкової кісок відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості по признаку тривалості розладу здоров`я.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: осаднення поперекової ділянки; осаднення правої гомілки в нижній третині по зовнішній поверхні, перелом правої малогомілкової кістки в нижній третині; підшкірний крововилив та набряк м`яких тканин в ділянці проекції правого гомілково-ступеневого суглобу.

За ступенем тяжкості осаднення правої гомілки та перелом правої малогомілкової кітки відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості по признаку тривалості розладу здоров`я.

Таким чином, у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. п. 2.3 (б) (д), 18.1 Правил дорожнього руху України:

п. 2.3 (б) відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 2.3 (д) відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 18.1 відповідно до якого, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

Під час підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_7 підтримано подане ним письмове клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та закриття кримінального провадження. Посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив нетяжкий злочин, не перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, а також примирився з потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , повністю відшкодував матеріальну та моральну шкоду останнім, щиро розкаявся у вчиненому та просив вибачення у потерпілих, захисник просив задовольнити клопотання, звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілими, та закрити кримінальне провадження.

Обвинувачений ОСОБА_6 беззаперечно визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та підтвердив фактичні обставини справи. У вчиненому щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілих та відшкодував матеріальну та моральну шкоду, завдану потерпілим.

Прокурор не заперечував проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України та закриття провадження, вважав, що наявні підстави, визначені ст. 46 КК України для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Крім того, просив вирішити питання про наявні у кримінальному провадженні речові докази відповідно до ст. 100 КПК України, а також скасувати арешт, накладений на тимчасово вилучене майно.

Потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що її зрозумілі підстави та наслідки звільнення особи від кримінальної відповідальності, просила звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, підтвердивши досягнення примирення з обвинуваченим та повне відшкодування обвинуваченим завданої ним шкоди.

Потерпіла ОСОБА_8 , будучи повідомленою про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, у судове засідання не з`явилася. Надала заяву, у якій не заперечувала щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та підтвердила своє примирення з обвинуваченим ОСОБА_6 . Представник потерпілої ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила обставини, викладені у заяві потерпілої, та не заперечувала щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та закриття кримінального провадження, пояснивши суду, що потерпіла досягла примирення з обвинуваченим, останній відшкодував потерпілій завдану шкоду та претензій до обвинуваченого потерпіла не має.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, з`ясувавши думку учасників провадження та дослідивши матеріали кримінального провадженні № 12025030520000759, суд прийшов до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України та закриття кримінального провадження з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Статтею 285 ч. 1 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

За змістом ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Статтею 46 КК України визначено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

В силу вимог ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, за який передбачене найсуворіше покарання у виді обмеження волі до трьох років.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ст. 286 КПК України звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Відповідно до ч. 4 даної статті передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», за наявності передбачених ст. 46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковим.

Позицію щодо примирення з обвинуваченим ОСОБА_6 потерпілі виклали у письмових заявах, а також потерпіла ОСОБА_4 та представник потерпілої ОСОБА_8 підтвердили безпосередньо в судовому засіданні, заявивши, що обвинувачений добровільно відшкодував завдану їм шкоду, а тому жодних претензій до нього вони не мають.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив кримінальне правопорушення, що, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, він вчинений з необережності, без обтяжуючих обставин, вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у вчиненому, завдана ним шкода потерпілим повністю відшкодована, потерпілі просять звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку з їх примиренням, про що заявили безпосередньо в підготовчому судовому засіданні, суд вважає за можливе, у відповідності до ст. 46 КК України та п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 288 КПК України, звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження закрити.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Згідно із ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю (п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 22.12.2025 року у справі № 165/4482/25 на тимчасово вилучене під час огляду місця події 16.12.2025 року майно, а саме: транспортний засіб марки «Skoda» моделі «Superb» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 та переданий їй на зберігання на підставі ухвали слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 29.06.2026 року, якою було задоволено частково клопотання власника майна, скасовано арешт, накладений на майно в частині заборони користування вилученим майном.

Суд вирішує питання щодо визнаного постановою слідчого СВ ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 від 17.12.2025 року речового доказу: автомобіля марки «Skoda» моделі «Superb» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання власнику майна ОСОБА_9 до вирішення справи по суті, відповідно до ст. 100 КПК України та вважає вказане майно повернутим його власнику за належністю.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів, суд відповідно до ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 126 КПК України та правових позицій Верховного Суду дійшов наступного висновку.

Частиною 2 ст. 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Разом з тим, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду постанові від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17 (провадження № 13-47кс20) питання розподілу процесуальних витрат може вирішуватися не тільки у формі обвинувального вироку суду, а й ухвали.

За змістом ст. 126 Кримінального процесуального кодексу України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Отже, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат, а також долю речових доказів у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ККС Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 930/497/23, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02.12.2024 справа № 686/1699/20 (провадження № 51-2680кмо23), у разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі (ст. 46 КК України), без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов переконання про необхідність стягнення з ОСОБА_6 процесуальних витрат. Документально підтверджені витрати на залучення експертів Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення інженерно-транспортної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/103-26/5685-ІТ від 04.06.2026), складають 7 701,76 грн. та підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 126, 284-286, 288, 314, 372 КПК України, на підставі ст. 46 КК України, суд,

постановив:

Клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження задовольнити.

Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілими.

Кримінальне провадження № 12025030520000759 від 17.12.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 22.12.2025 року у справі № 165/4482/25 на тимчасово вилучене майно, а саме: транспортний засіб марки «Skoda» моделі «Superb», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Речові докази у справі: транспортний засіб марки «Skoda» моделі «Superb», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вважати повернутим власнику за належністю.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави витрати на проведення судової експертизи № СЕ-19/103-26/5685-ІТ від 04.06.2026 року в сумі 7 701 (сім тисяч сімсот одна) гривня 76 копійок.

Витрати на проведення судових експертиз погашаються за реквізитами: стягувач платежу: держава; код доходів: 24060300; отримувач платежу: ГУК у Волин.обл/м. Луцьк/24060300; рахунок отримувача: UA888999980313030115000003550; код отримувача (ЄДРПОУ): 38009371, банк: Казначейство України (ЕАП).

Ухвала суду може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд Волинської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1