Постанова № 138164568, 13.07.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1287/26

Провадження № 2-а/165/13/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючогосудді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Нововолинську, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

встановив:

09 квітня 2026 року адвокат Данилюк Я.П. звернулася в суд в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ГУНП у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Позов обґрунтовує тим, що о 18 год. 23 хв. 21 березня 2026 року по вул. Шахтарській у м. Нововолинську, ДОП Володимирського РУП ГУНП у Волинській області Марчуком Р.М. винесено постанову серії ЕНА №6880743, відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн. У постанові уповноважена особа вказала на те, що о 18 год. 19 хв. 21 березня 2026 року у м. Нововолинську, по вул. Шахтарській ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, чим порушив п.2.1а ПДР. Не погоджується зі вказаною постановою та вважає її незаконною та протиправною. Зазначає, що посадовими особами була грубо порушена процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки в порушення вимог ст.279 КУпАП України поліцейський не представився, не роз`яснив позивачу його права, передбачені ст.268 КУпАП України, не заслухав його пояснень, не надав можливості заявити клопотання, при цьому розгляд справи був проведений за відсутності позивача. Після зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 пояснив, що про рішення суду від 28 січня 2026 року йому нічого невідомо, справа знаходиться на розгляді у суді, жодних повісток з 22 вересня 2025 року та рішень в застосунок «Дія» йому не надходило. Позивач проходив військову службу, був звільнений з полону та тривалий час перебував на реабілітації, тому не був присутнім при розгляді справи, повістки не отримував та не знав, що відносно нього винесена постанова про позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік. Крім того оскаржувана постанова не обґрунтована, не містить жодного доказу того, що позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, не зазначено дату, номер судового рішення, не встановлено, що така набрала законної сили. Зазначення транспортного засобу в постанові носить формальний характер та не мітить належного зв`язку з подією правопорушення, а отже відповідач не надав доказів того, що позивач керував транспортним засобом. Виходячи з презумпції невинуватості, а саме, що всі сумніви у винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь, просить постанову серії ЕНА №6880743 від 21 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу, скасувати, а провадження у справі закрити. Також просить суд поновити строк на оскарження вказаної постанови, оскільки таку ОСОБА_1 отримав 31 березня 2026 року поштою. Також, просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 665,60 грн.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, його представник адвокат Данилюк Я.П. подала до суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності та відсутності позивача, позов підтримала, просила його задоволити (а.с. 70). У поданій до суду через ЕС відповіді на відзив просила суд врахувати, що позивач ОСОБА_1 не знав і не міг знати про існування відповідного судового рішення, а тому у його діях відсутня суб`єктивна сторона правопорушення. Вказана обставина повністю виключає склад адміністративного правопорушення. Також, на місці зупинки транспортного засобу працівники поліції не підтвердили факт позбавлення позивача права керування транспортним засобом, при цьому ОСОБА_1 повідомив їм, що йому нічого невідомо щодо судового рішення та продемонстрував як доказ свій мобільний телефон. А тому, в порядку ч.2 ст.77 КАС України, відповідач не надав належних доказів наявності умислу у діях позивача, а твердження щодо самостійного відслідковування стану розгляду справи є, на її думку, безпідставними. Обов`язок належного повідомлення особи про розгляд справи покладається на суд і неповідомлення особи про розгляд справи не може нести для особи негативних правових наслідків (а.с.57-58).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, представник ОСОБА_2 подала до суду відзив, у якому зазначає, що оскаржувана постанова серії ЕНА №6880743 від 21 березня 2026 року є правомірною та обґрунтованою, винесена компетентною службовою особою в межах наданих йому повноважень. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується постановою Нововолинського міського суду від 28 січня 2026 року у справі №165/3249/25, що набрала законної сили 10 лютого 2026 року, відомості про яку внесено у ІП «Адмінпрактика» в системі ЄДРСР «Судова влада». Більше того, в матеріалах справи знаходяться відомості про те, що поліцейський, підійшовши до автомобіля, відповідно до ч.3 ст.18 та ст..40 ЗУ «Про національну поліцію» представився та повідомив водія про факт ведення відеофіксації на нагрудну боді-камеру. А відповідно до ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» водія було підставно зупинено за порушення правил дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки ( п.2.3.в ПДР). Вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП і оскільки доказів, які б спростували вчинення позивачем правопорушення надано не було, а ті обставини, з яких представник позивача просить скасувати постанову, наведені ним з метою уникнення позивачем адміністративної відповідальності, просить відмовити у позові. Крім того, вважає безпідставною вимогу представника позивача про поновлення строку звернення позивача до суду, оскільки такий порушений без поважних на те причин (а.с. 26-40).

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо заявленого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

На підтвердження того, що копію оскаржуваної постанови позивач отримав поштою 31 березня 2026 року було надано достатньо належних та допустимих доказів, з яких: копія адвокатського запиту від 23 березня 2026 року (а.с.12), копія поштового повідомлення (а.с.13), копія розписки (а.с.18) та копія медичної документації, включно довідка ВЛК на підтвердження незадовільного стану здоров`я позивача (а.с.20-23), тому заява представника позивача Данилюк Я.П. про поновлення пропущеного процесуального строку підлягає задоволенню (а.с.28-30).

Звернувшись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_3 оскаржує, як незаконну, постанову ДОП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Марчука Р.М. серії ЕНА №6880743 від 21 березня 2026 року, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн. (а.с.15). В оскаржуваній постанові уповноважена особа вказала на те, що о 18 год. 19 хв. 21 березня 2026 року у м. Нововолинськ по вул. Шахтарській, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами (постанова Нововолинського міського суду), тим самим порушив п.2.1.а ПДР України.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З дослідженого відеозапису із боді-камери, що знаходиться на DVD-диску (а.с. 47), суд встановив, що інспектор поліції чітко зафіксував початок розгляду справи, встановив час і місце вчинення правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП, а також особу, яка його вчинила. Крім того, оголошено особі яка притягується до адміністративної відповідальності про права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП і чітко оголошено особу, яка буде розглядати справу.

У відповідності до п.2.4. ПДР України, на вимогу працівника поліції, водій повинен пред`явити для перевірки документи, зазначення у п.2.1 вказаних правил.

За пунктом 2.1«а» ПДР України кожен водій механічного транспортного засобу зобов`язаний мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії

Частиною 4 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

При ухваленні рішення у справі, суд враховує та бере до уваги постанову Нововолинського міського суду від 28 січня 2026 року, що набрала законної сили 10.02.2026. Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (а.с.42-44). Відомості про постанову внесено у ІП «Адмінпрактика» в системі ЄДРСР «Судова влада» (а.с.41).

При розгляді вказаної справи суд встановив, що ОСОБА_1 достовірно знав про наявність щодо нього складеного протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та йому було відомо про те, що справа буде розглядатися Нововолинським міським судом Волинської області, однак він не цікавився станом розгляду справи і не з`явився у судове засідання будучи належним чином повідомленим про час а місце розгляду справи, що, як зазначається в постанові, та підтверджується довідкою про доставку на його номер телефону смс-повідомлення (зворот а.с.42).

Суд також враховує, що санкція ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає крім основного адміністративного стягнення у виді штрафу додаткове стягнення у виді позбавлення винної особи права керування транспортними засобами.

Пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності в застосунку «Дія» вищевказаної постанови та будь-яких повісток суду, суд до уваги не бере, оскільки учасник у справі повинен добросовісно користуватися процесуальними правами (ст.268 КУпАП), включно вживати заходів з метою володіння інформацією про стан розгляду судового провадження і ухваленого у справі рішення (правова позиція Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»).

Більше того, позивач не оскаржив в апеляційному порядку постанову Нововолинського міського суду від 28 січня 2026 року, як таку, що була ухвалена без належного його повідомлення.

З огляду на викладене, до позову суду не надано жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на об`єктивність зазначених представником позивача у позові та відповіді на відзив обставин.

Відповідно до положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з врахуванням практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2013 року, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016 року), необхідно виходити з того, що у кримінальному процесі суд у справі має бути неупередженим і безстороннім.

Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом.

Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова серії ЕНА №6880743 від 21 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП була винесена із з`ясуванням всіх фактичних обставин справи, а на підтвердження керування транспортним засобом особою, яку вже було позбавлено права керування транспортними засобами за рішенням суду, надано достатньо доказів, суд не знаходить правових підстав для скасування вищевказаної постанови, а тому відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Судовий збір сплачений позивачем у розмірі 665,60 грн., що підтверджується документально (а.с.5), відповідно до ст.139 КАС України, суд залишає за позивачем ОСОБА_1 .

Керуючись ст.3, ст.9, ст.72, ст.73, ст.77, ст.19, ст.242, ст.243, ст.246, ст.286 КАС України

ухвалив:

Поновити пропущений процесуальний строк на оскарження постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №6880743 від 21 березня 2026 року.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №6880743 від 21 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу, відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Інформація про сторін у справі:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

відповідач Головне управління Національної поліції у Волинській області, код ЄДРПОУ 40108604, юридична адреса: вул. Винниченка, буд.11, м. Луцьк, Волинська область, 43025.

Текст рішення складено 13 липня 2026 року.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк